Рішення

від 13.10.2020 по справі 916/1928/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1928/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Тарасенко Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Лісецька Н.В. адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сеуранта до відповідача Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця про стягнення 123597,66грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сеуранта звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця 123597,66грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Сеуранта посилається на неналежне виконання Акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця умов укладених між сторонами договорів поставки №ОД/НХ-17/373 НЮ від 26.04.2017р. та №150517 від 15.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2020р. було відкрито провадження у справі №916/1928/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.08.2020р. о 11:30.

14.08.2020р. за вх.суду№21630/20 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні від 17.08.2020р. було оголошено перерву на 09.09.2020р. о 12:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 02.09.2020р., судове засідання 09.09.2020р. о 12:40 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.09.2020р. призначено судове засідання на 13.10.2020р. о 11:45 та повідомлен учасників справи про дату та час судового засідання.

В судовому засіданні від 13.10.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1928/20.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

26.04.2017р. між АТ „Українська залізниця (відповідача, Замовник) та ТОВ „Сеуранта (позивач, Постачальник) було укладено договір поставки №ОД/НХ-17/373 НЮ (далі договір №ОД/НХ-17-373/НЮ), відповідно якого Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує товар, в асортименті, кількості та за цінами, зазначених у специфікації (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах, зазначених в договорі. Найменування товару: дошка необрізна хвойних порід.

Пунктом 5.1. договору №ОД/НХ-17-373/НЮ встановлено, що товар має бути поставлений в обсягах і строки (періоди), які визначені Графіком поставки (Додаток №2 до договору).

У відповідності до п.6.1. договору №ОД/НХ-17-373/НЮ, Замовник оплачує поставлений Постачальниокм товар за ціною, вказаною у Специфікації.

Зі змісту п.6.4. договору №ОД/НХ-17-373/НЮ вбачається, що загальна сума за договором становить 507507,00грн. у тому числі ПДВ 20% 84584,50грн.

Відповідно до розділу 7 договору №ОД/НХ-17-373/НЮ розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. Сторони, після виконання своїх зобов`язань, складають акт звірки взаєморозрахунків.

Згідно умов договору №ОД/НХ-17-373/НЮ договір діє з моменту його підписання та до 31.12.2017р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як вказує позивач, на виконання договору №ОД/НХ-17-373/НЮ ТОВ Сеуранта було здійснено поставки: 09.06.2017р. на суму 82336,50грн (видаткова накладна № 20); 09.06.2017р. на суму 83781,00грн (видаткова накладна №21); 15.06.2017р. на суму 84358,80грн. (видаткова накладна №26); 21.06.2017р. на суму 78320,80грн. (видаткова накладна №32). Враховуючи приписи п.7.2. договору № ОД/НХ-17-373/НЮ, відповідач мав здійснити оплату вартості отриманого товару до 24.07.2017р., 24.07.2017р., 28.07.2017р. та 03.08.2017р. відповідно. Фактична оплата відбулась 31.07.2017р. на суми 84358,80грн. (платіжне доручення №396369), 86670,00грн. (платіжне доручення №396370), 90107,92грн. (платіжне доручення №396371), 30.08.2017р. на суму 78320,80грн. (платіжне доручення № 453661). Таким чином, прострочка по оплаті товару за договором поставки склала 7, 7, 3 та 27 днів відповідно.

15.05.2017р. між ТОВ Сеуранта (Покупець) та ТОВ Фірма Міраторг було укладено договір поставки №150517 (далі договір №150517) на суму 308994,16грн., згідно з умов п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.4.2.1. договору №150517, Покупець оплачує товар протягом ЗО (тридцяти) банківських днів з дати отримання товару. Платіжні реквізити Постачальника вказані в рахунку-фактурі. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів із банківського рахунку Покупця на користь Постачальника.

Пунктом 6.5. договору №150517 визначено, що у випадку прострочення платежу, Замовник має сплатити штраф у розмірі 40% від суми заборгованості, та пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки.

У відповідності до п.9.1. договору №150517, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017р., але у всякому разі до повного виконання сторонами взятиз на себе зобов`язань.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №150517 було здійснено наступні закупівлі: 09.06.2017р. на суму 77377,50грн. (видаткова накладна № 411); 09.06.2017р. на суму 78735,00грн. (видаткова накладна №412); 15.06.2017р. на суму 79278,00грн. (видаткова накладна №710); 21.06.2017р. на суму 73603,66грн. (видаткова накладна №1002). В свою чергу, ТОВ Міраторг виставило ТОВ Сеуранта рахунки на оплату: №411 від 09.06.2017 на суму 77 377,50грн.; №412 від 09.06.2017р. на суму 78735,00грн.; №710 від 15.06.2017р. на суму 79278,00грн.; №1002 від 21.06.2017р. на суму 73603,66грн. Згідно з договором №150517, останнім днем оплати були 24.07.2017р., 24.07.2017р., 28.07.2017 та 03.08.2017 відповідно. Товариство з обмеженою відповідальністю Сеуранта 24.07.2017р. направило лист до ТОВ Міраторг про відстрочку платежу, з причини відсутності розрахунків контрагентів, зокрема АТ Укрзалізниця . Однак, 16.08.2017р., позивачем було отримано від ТОВ Міраторг претензію про погашення заборгованості а також штрафу у розмірі 40% від суми заборгованості. Таким чином, ТОВ Сеуранта , не отримавши кошти за поставку товару від АТ Укрзалізниця , було вимушено порушити умови договору №150517 від 15.05.2017р., що призвело до необхідності здійснити оплату штрафу у сумі 123597,66грн. (40% від суми прострочки), що підтверджується платіжним дорученням № 116 від 19.09.2017р. на суму 209656,00грн. Відповідно до довідки ГУ ДПС в Одеській області, рахунки ТОВ Сеуранта обліковуються в таких банківський установах: ПАТ МТБ Банк , Южне ГРУ АТ КБ ПриватБанк , АТ УкрСиббанк , АТ Сбербанк . Відповідно до виписки з банківського рахунку Южне ГРУ АТ КБ ПриватБанк , станом на дати платежу, а саме на 24.07.2017р., 28.07.2017р. та 03.08.2017р. грошових коштів на рахунку було недостатньо для вчасної оплати зобов`язань за договором №150517. Відповідно до довідки АТ Сбербанк , розрахункові рахунки ТОВ Сеуранта були відкриті 23.05.2019р., тобто на момент виникнення заборгованості ТОВ Сеуранта не мала відкритих банківських рахунків в АТ Сбербанк . Відповідно до довідки АТ УкрСиббанк , розрахункові рахунки ТОВ Сеуранта були відкриті 23.03.2018р. та 27.03.2018р. тобто на момент виникнення заборгованості ТОВ Сеуранта не мала відкритих банківських рахунків в АТ УкрСиббанк .

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному осязі та стягнути з відповідача 123597,66грн. фактично понесених збитків.

Відповідач проти поовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивач стверджує, що не виконав своїх зобов`язань своєчасно перед ТОВ Фірма Міраторг , через що був змушений сплатити штраф у розмірі 123 597,66 грн. оскільки відповідач не розрахувався у встановлений договором поставки №ОД/НХ-17373НЮ від 26.04.2017р. Зазначений штраф позивач вважає фактично збитками, завданими відповідачем позивачу внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов`язань за договором. Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювана збитків; причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками. Зазначене дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на Відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідач вказує, що доказів вини відповідача щодо несвоєчасного розрахунку позивача з ТОВ Фірма Міраторг не надано, оскільки з наданих додатків до позовної заяви вбачається, що позивач розраховував на платежі саме від АТ Укрзалізниця , з метою здійснення розрахунків з ТОВ Фірма Міраторг , однак необхідно зазначити, що до позовної заяви не надано доказів того факту, що відповідач був єдиним контрагентом позивача який мав перед ним заборгованість на той період коли виникло зобов`язання сплати коштів за договором між позивачем та ТОВ Фірма Міраторг . Більше того, у позовній заяві позивач зазначає про відсутність розрахунку контрагентів, зокрема АТ Укрзалізниця . Таким чином, позивачем не надано доказів того, що відповідач був єдиним контрагентом позивача, який мав перед ним заборгованість на той період. За умови наявності інших контрагентів позивача, які мали заборгованість перед ним у період за який ТОВ Фірма Міраторг нарахувала штрафні санкцій у розмірі 123597,66грн., позивач не надав докази чому дії саме відповідача спричинили наслідки у вигляді збитків. Відповідно до доданих до позовної заяви доказів на момент виникнення заборгованості перед ТОВ Фірма Міраторг , позивач мав відкриті банківські рахунки в ПАТ МТБ Банк , ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ Приват Банк . Позивачем до позовної заяви додані виписки ПриватБанку: заключна виписка за період 24.07.2017р. по 24.07.2017р., заключна виписка за період з 28.07.2017р. по 28.07.2017р., заключна виписка за період з 03.08.2017 по 03.08.2017р. Позивач зазначає, що згідно з договором між позивачем та ТОВ Фірма Міраторг останнім днем оплати за поставки зроблені 09.06.2017р., 15.06.2017р., 21.07.2017р. були відповідно 24.07.2017р., 28.07.2017р. та 03.08.2017р. Однак, обов`язок сплати за поставлений товар відповідно до договору між позивачем та ТОВ Фірма Міраторг виникає з моменту отримання товару. Тобто товар необхідно оплатити не пізніше 30 банківських днів з дати отримання. Крім того, обов`язок оплатити товар не припиняється останнім днем в який повинна була здійснена оплата, а продовжує свою дію до виконання зобов`язання. Таким чином, відсутні докази відсутності коштів для розрахунку з ТОВ Фірма Міраторг за період з 09.06.2017р. по кінцеву дату нарахування пені. Враховуючи зазначене, виписки ПриватБанку за дати 24.07.2017р., 28.07.2017р. та 03.08.2017р. не є належними доказами відсутності коштів на рахунках позивача для сплати заборгованості перед ТОВ Фірма Міраторг .

Відповідача зазначає, що 16.08.2017р. позивачем було отримано від ТОВ Фірма Міраторг претензію про погашення заборгованості, а також штрафу у розмірі 40% від суми заборгованості у розмірі 123597,66грн. Зазначену претензію, позивач оплатив добровільно, що підтверджується платіжним дорученням №116 від 19.09.2017р. Необхідно зазначити, що у претензії ТОВ Фірма Міраторг відсутній розрахунок штрафних санкцій та не вказано період за який вони нараховані, внаслідок чого відповідач не має можливості перевірити правильність нарахування зазначених штрафних санкцій. Враховуючи зазначене, розмір збитків в сумі 123597,66грн. є непідтвердженим. У претензії ТОВ Фірма Міраторг зазначено, що станом на 15.08.2017р. у позивача наявна заборгованість у розмірі 86058,34грн. Станом на 15.08.2017р. у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем на суму 84358,80грн. Таким чином, сплачених відповідачем коштів не було би достатньо для сплати заборгованості позивача перед ТОВ Фірма Міраторг . Фактична оплата за договором була здійснена відповідачем у повному обсязі 30.08.2017р., а оплата за договором між позивачем та ТОВ Фірма Міраторг була здійснена 19.09.2017р. Таким чином, після погашення заборгованості відповідачем, у позивача до 19.09.2017р. були наявні обставини, що перешкоджали останньому здійснити повний розрахунок з ТОВ Фірма Міраторг . Даний факт підтверджує відсутність причинного зв`язку між заборгованістю відповідача перед позивачем та заборгованістю позивача перед ТОВ Фірма Міраторг (внаслідок якої виникли збитки у вигляді сплати штрафних санкцій). Тобто, з матеріалів справи вбачається відсутність причинного зв`язку між діями відповідача та заподіянням збитків позивачу.

Враховуючи викладене, відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 22 Цивільногокодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку.

В даному випадку, збитки, які просить відшкодувати позивач, є такими, що виникли внаслідок порушення договірних зобов`язань, з огляду на що предметом доведення в рамках даної справи є наявність усіх елементів складу правопорушення.

Так, розглянувши матеріали справи, виходячи з позицій сторін, суд вважає доведеним факт порушення Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" зобов`язань за договором поставки №ОД/НХ-17373НЮ від 26.04.2017р. (п.7.2) в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що датами виконання грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором, з урахуванням п. 7.2. договору, є 24.07.2017р., 24.07.2017р., 28.07.2017р. та 03.08.2017р.

Водночас в порушення прийнятих на себе зобов`язань відповідачем прийнятий товар було оплачено 31.07.2017р. на суму 84358,80грн. (платіжне доручення №396369), 86670,00грн. (платіжне доручення №396370), 90107,92грн. (платіжне доручення №396371), 30.08.2017р. на суму 78320,80грн. (платіжне доручення № 453661).

Згідно з договором №150517, останнім днем оплати були 24.07.2017р., 24.07.2017р., 28.07.2017р. та 03.08.2017р. відповідно. Товариство з обмеженою відповідальністю Сеуранта 24.07.2017р. направило лист до ТОВ Міраторг про відстрочку платежу, з причини відсутності розрахунків контрагентів, зокрема АТ Укрзалізниця . Однак, 16.08.2017р., позивачем було отримано від ТОВ Міраторг претензію про погашення заборгованості а також штрафу у розмірі 40% від суми заборгованості. Таким чином, ТОВ Сеуранта , не отримавши кошти за поставку товару від АТ Укрзалізниця , було вимушено порушити умови договору №150517 від 15.05.2017р., що призвело до необхідності здійснити оплату штрафу у сумі 123597,66грн. (40% від суми прострочки), що підтверджується платіжним дорученням № 116 від 19.09.2017р. на суму 209656,00грн.

В той же час, оцінюючи наявність причино-наслідкового зв`язку між фактом порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором №150517 та понесеними позивачем збитками, суд враховує наступне.

Суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають зазначеного прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Суд зауважує, що відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справ доказам, суд відзначає, що договір з ТОВ Міраторг позивачем було укладено майже через три тижні після укладання договору з відповідачем.

Водночас договором №150517 передбачена значно суворіша відповідальність за невиконання грошового зобов`язання у порівнянні з договором №ОД/НХ-17373НЮ.

За таких обставин, укладаючи зазначений договір та визначаючи умови щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, які є обов`язковими для виконання сторонами, позивач мав усвідомлювати ризики невиконання договірних зобов`язань.

Крім того, суд звертає увагу, що заявлена позивачем сума збитків була відшкодована останнім на підставі претензії від 16.08.2017р. у добровільному, а не примусовому порядку. При цьому, досліджуючи таку претензію, суд зазначає, що остання не містить розрахунку штрафних санкцій у сумі 123597,66грн.

Суд також зазначає, що докази, надані позивачем на підтвердження відсутності на рахунках останнього грошових коштів, необхідних для оплати поставленого за договором №150517 товару, не можуть бути визнані судом належними та достовірними.

Так, у листі Головного управління ДПС в Одеській області, наданого позивачем в якості доказів наявності рахунків, наведено перелік фінансових установ, в яких обліковуються рахунки ТОВ "Сеуранта". Водночас, вказаний лист не містить інформації стосовно відкритих у ТОВ "Сеуранта" рахунків станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Не може бути прийнята судом також в якості належного доказу і надана позивачем виписка з рахунку в ПАТ "МТБ Банк", АТ УкрСиббанк , АТ Сбербанк , оскільки матеріали справи свідчать, що основним рахунком, з якого позивачем здійснювались оплати по договору №150517 та на який відповідачем було перераховано грошові кошти за поставлений ТОВ "Сеуранта" товар, є рахунок, відкритий в АТ КБ "Приватбанк".

Натомість матеріали справи не містять повної виписки по рахунку позивача, відкритому у АТ КБ "Приватбанк", за спірний період, водночас містять лише вибіркові дані 24.07.2017р., 28.07.2017р. та 03.08.2017р.

Поряд з цим, з урахуванням наданих відповідачем у підтвердження перерахування на рахунок позивача грошових коштів по інших договорах платіжних доручень, суд вважає доведеним наявність на рахунках ТОВ "Сеуранта" у спірний період коштів у відповідному розмірі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд зазначає про недоведення позивачем належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв`язку між порушенням відповідачем зобов`язання і завданими позивачу збитками.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сеуранта до відповідача Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця про стягнення 123597,66грн. не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

З урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю Сеуранта до відповідача Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця про стягнення 123597,66грн. - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Сеуранта .

Повне рішення складено 19 жовтня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова