Рішення

від 07.10.2020 по справі 918/421/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2020 р. м. Рівне

Справа № 918/421/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бравас В"

про стягнення коштів в сумі 194 398 грн 16 коп. ,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Костюченко С.А., ордер серія ВК № 1008025 від 07.09.2020 р.;

від прокуратури - Кректун О.А., посвідчення № 051247 від 23.10.18 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер CE906245744D17.

У судовому засіданні 7 жовтня 2020 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2020 року заступник керівника Луцької місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Луцької міської ради (далі - Рада, позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бравас В" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення коштів в сумі 194 398 грн 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 28.12.2018 р. по 30.08.2019 р. використовував земельну ділянку площею 0,1740 га по вул. Шопена, 22-а в м. Луцьку з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068 без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Луцька в особі Луцької міської ради позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Таким чином, відповідно до статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 194 398 грн 16 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Ухвалою суду від 13 травня 2020 року позовну заяву заступника керівника Луцької місцевої прокуратури від 07.05.2020 р. № 03.33-63-3422вих-20 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Одночасно вказаною ухвалою зупинено провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

27 липня 2020 року від заступника керівника Луцької місцевої прокуратури на адресу суду надійшло клопотання в порядку ст. 230 ГПК України (а.с. 67), відповідно до якого останній, у зв`язку із закінченням касаційного перегляду справи № 912/2385/18, просив суд поновити провадження у справі № 918/421/20.

Ухвалою суду від 4 серпня 2020 року провадження у даній справі поновлено та призначено підготовче засідання на 7 вересня 2020 року.

25 серпня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 77-108), в якому останній, зокрема, зазначає, що рішенням Ради від 29.11.2018 р. № 49/8 було припинено Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0710100000:11:020:0068 у зв`язку із продажем нерухомого майна, яке знаходиться на даній земельній ділянці, Товариству. Як зазначає відповідач, фактично після державної реєстрації припинення ПАТ "Укрсоцбанк" права постійного користування земельною ділянкою, Товариство звернулося до Ради із заявою від 09.01.2019 р. про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068, з метою її подальшого викупу у приватну власність. Рішенням Ради від 27.02.2019 р. № 53/1 такий дозвіл було надано. Як зазначив відповідач, на виконання рішення Ради від 27.02.2019 р. № 53/1 між Радою (Продавець) та Товариством (Покупець) було укладено договір про оплату авансового внеску № 03/19 від 18.03.2019 р. Пунктом 1.1. вищезазначеного договору визначено, що Покупець зобов`язується перерахувати Продавцю авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки комунальної власності площею 0,1740 га, кадастровий номер 0710100000:11:020:0068, на вул. Шопена, 22-а в м. Луцьку, а Продавець зобов`язується за рахунок частини коштів авансового внеску здійснити оплату робіт з проведення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки та провести зарахування залишку коштів авансового внеску в рахунок оплати Покупцем ціни договору купівлі-продажу земельної ділянки, що буде укладений між Покупцем і Продавцем. Пунктом 2.1. вищезазначеного договору визначена сума авансового внеску, яка становить 583 194 грн 36 коп. Пунктом 3.1. вищезазначеного договору визначено, що після перерахування Покупцем коштів авансового внеску Продавець, на підставі ч. 8 ст. 128 ЗК України, укладає з суб`єктом оціночної діяльності, який має ліцензію на виконання землеоціночних робіт, договір на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в цьому договорі, та оплачує за рахунок коштів авансового внеску вартість робіт з проведення її експертної грошової оцінки. Як зазначив відповідач, на виконання вказаних умов договору 18.03.2019 р. Товариство згідно платіжного доручення від 18.03.2019 р. № 124 сплатило авансовий внесок в повному обсязі. В свою чергу, як зазначив відповідач, Рада вжила заходів щодо проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Після проведення 26.04.2019 р. експертної грошової оцінки земельної ділянки та проведення її державної експертизи, Товариство 11.06.2019 р. подало до Ради заяву та документи для придбання земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068 у приватну власність. Як зазначив відповідач, що в липні 2019 року не було пленарного засідання Ради, заява Товариства від 11.06.2019 р. була розглянута на пленарному засіданні Ради 21.08.2019 р., та прийнято відповідне рішення від 21.08.2019 р. № 60/4 "Про продаж Товариству земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068". 30 серпня 2019 року між Радою та Товариством було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068. Також відповідач зазначив, що на момент укладення даного договору Товариство повністю сплатило ціну продажу земельної ділянки, що була вказана в договорі. Відповідач зазначив, що у наведений прокурором в позовній заяві спірний період з 28.12.2018 р. по 30.08.2019 р. Товариство не було власником спірної земельної ділянки, однак на той момент тривала процедура придбання земельної ділянки у власність. Крім того, відповідач зазначив, що обставини зволікання або ухилення Товариства від укладення договору купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами у період з 28.12.2018 р. по 30.08.2019 р. прокурором не наведено та матеріали справи не містять. Як зазначив відповідач, між сторонами не укладався і не мав бути укладений договір оренди земельної ділянки, оскільки позивач був обізнаний про те, що Товариство виявило бажання саме придбати спірну земельну ділянку у власність, а не взяти її у строкове платне користування. Також відповідач зазначив, що в нього не було підстав сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, внаслідок чого Товариство не могло зберегти за рахунок позивача, як власника земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати, оскільки саме у спірний період відповідач сплачував авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Відтак, на думку відповідача, позивач не втратив кошти від орендної плати, оскільки отримував кошти в рахунок сплати ціни продажу земельної ділянки, що підтверджується доданою квитанцією. Крім того, як зазначає відповідач, у спірний період земельна ділянка не могла використовуватися позивачем не з вини Товариства, а з тієї причини, що сторони даної справи були в процесі купівлі-продажу земельної ділянки. Також відповідач зазначив, що з вищенаведених обставин, у спірний період позивач не міг одержати доходи від надання земельної ділянки в оренду іншим особам. Також відповідач зазначив, що прокурором не підтверджено розміру земельної ділянки, якою Товариство фактично користувалося у спірний період, оскільки до позовної заяви не долучено акту обстеження земельної ділянки. Як зазначає відповідач, користування попереднім власником будівлі на умовах оренди земельною ділянкою кадастровий номер 0710100000:11:020:0068 площею 0,1740 не може вважатися беззаперечним доказом користування вказаною земельною ділянкою у тому ж розмірі і Товариством, тому, на думку відповідача, розрахунки орендної плати виконані виходячи з припущення, що площа частини земної поверхні займана відповідачем, була незмінною та дорівнює площі, яку прокурор вважає займаною Товариством станом на даний час. Також відповідач зазначив, що у позовній заяві при розрахунку розміру орендної плати зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068, площею 0,1740 га згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.03.2020 р. становить 2 915 971 грн 80 коп., однак на підтвердження даних вимог прокурором не долучено до позовної заяви витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки саме від 16.03.2020 р. А, отже, відповідач вважає даний позов безпідставним та необґрунтованим.

Також 25 серпня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправлення копії відзиву прокуратурі та позивачу (а.с. 110-112).

4 вересня 2020 року від прокурора у справі на електронну адресу суду надійшло клопотання (а.с. 113), в якому останній просив оголосити перерву у підготовчому засіданні для надання Луцькій місцевій прокуратурі додаткового терміну для підготовки відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 7 вересня 2020 року підготовче засідання відкладено на 24 вересня 2020 року.

17 вересня 2020 року від прокурора у справі на адресу суду надійшла відповідь на відзив з доказами надіслання сторонам у справі (а.с. 126-129), в якій останній зазначив, що Товариство, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника, Ради, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику спірної земельної ділянки на підставі ст. 1212 ЦК України. Отже, як зазначив прокурор, в даному випадку останній правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за спірний період безпідставного користування Товариством спірною земельною ділянкою у порядку ст. 1212 ЦК України. Крім того, прокурор зазначив, що доводи відповідача про невірне визначення розміру орендної плати є необґрунтованими.

Ухвалою суду від 24 вересня 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 7 жовтня 2020 року.

6 жовтня 2020 року від прокурора у справі на адресу суду надійшло клопотання в порядку ст. 42 ГПК України (а.с. 144). В даному клопотанні прокурор зазначив, що відповідно до наказу Генерального прокурора від 03.09.2020 р. № 410 "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" юридичну особу "Прокуратура Волинської області" перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у "Волинську обласну прокуратуру". Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 р. № 414 "Про день початку роботи обласних прокуратур" днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року. Відтак, прокурор просить за результатами розгляду даної справи судовий збір стягнути (повернути) з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури.

У судовому засіданні 7 жовтня 2020 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання 7 жовтня 2020 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Позивач у судове засідання 7 жовтня 2020 року не з`явився, про дату, час і місце даного був повідомлений належним чином, що підтверджується, наявним в матеріалах справи, рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення № 3301310981304 (а.с. 139). В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення позивача про судове засідання, призначене на 07.10.2020 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що відповідачем внаслідок користування за відсутності правовстановлюючих документів земельною ділянкою у період з 28.12.2018 р. по 30.08.2019 р. безпідставно збережено за рахунок позивача грошові кошти, які підлягали сплаті Раді в якості орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,1740 га по вул. Шопена, 22-а в м. Луцьку з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068.

Так, ч. 1 ст. 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Утримання відповідачем безпідставно збережених коштів у вигляді не сплаченої орендної плати позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду надходжень грошових коштів до бюджету.

За таких обставин, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді не сплаченої орендної плати є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - стягнення не сплаченої фактичним користувачем орендної плати за землю.

"Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині справляння плати за землю з користувачів відповідно до вимог статті 206 ЗК України.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 р. № 1-1/99, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та статті 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України у справі від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 1 статті 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, а також вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 145 Конституції України гарантовано захист прав місцевого самоврядування в судовому порядку.

З наведеного вбачається, що неналежне виконання Товариством вимог законодавства щодо внесення плати за користування земельною ділянкою, зумовлює ненадходження коштів до бюджету Луцької міської ради, і, відповідно, порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу місцевого самоврядування, у тому числі як власника спірної земельної ділянки.

Отже, з огляду на викладене, Луцька міська рада в даному випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 - 3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Зважаючи на викладене, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, здійснивши перевірку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, встановив, що на запити прокурора від 12.02.2020 р. № 03.33-63-1175вих.-20, від 11.03.2020 р. № 03.33-63-1853вих.-20 Рада листом від 18.02.2020 р. № 1.1-9/825/2020 проінформувала, що остання з відповідним позовом до суду не зверталась, оскільки вважає, що Товариство в період з 28.12.2018 р. по 30.08.2019 р. не було ні власником, ні користувачем земельної ділянки, а тому відповідно до пункту 269.1 ст. 269 та пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України в нього не виникало підстав для сплати ні земельного податку, ні орендної плати. Тому Радою підстав для нарахування збитків від несплати коштів за користування земельною ділянкою не вбачається. Також Рада зазначила, що заходи щодо стягнення безпідставно збережених коштів через несплату орендної плати у тому числі шляхом звернення до суду останньою не здійснювалися.

За таких обставин прокурор надав позивачу розумний строк для забезпечення йому можливості відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, зокрема шляхом подання позову, однак останній в межах вказаного строку поданий не був.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Беручи до уваги усі встановлені обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 р., підстав для відступу від якої немає.

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 серпня 2018 року № 1444 та акту приймання-передачі від 26.06.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бравас" набуло право власності на об`єкти нерухомого майна: гараж загальною площею 68,5 кв.м., гараж загальною площею площею 152,8 кв.м. та адміністративний будинок загальною площею 2731,8 кв.м., що розташовані за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок 22-а.

Цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. на вказані об`єкти нерухомого майна проведена державна реєстрація права власності за Товариством, номер запису № 26811501 від 26.06.2018 р., № 26812554 від 26.06.2018 р., № 26810434 від 26.06.2018 р.

Пунктом 1.6. зазначеного договору купівлі-продажу встановлено, що майно розташоване на земельній ділянці, площею 0,1740 га, кадастровий номер 0710100000:11:020:0068, місце розташування: Волинська область, м. Луцьк, вулиця Шопена, 22-а. Цільове призначення: 03.09 для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Форма власності - комунальна власність.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ № 000404, який зареєстрований в книзі записів Державних актів на право користування землею від 28.06.1995 р. за № 66, вищезазначена земельна ділянка перебувала у користуванні ПАТ "Уксоцбанк".

Рішенням Ради від 29.11.2018 р. № 49/8 припинено ПАТ "Уксоцбанк" право користування земельною ділянкою на вул. Шопена, 22-а, площею 0,1740 га, кадастровим номером 0710100000:11:020:0068, у зв`язку з продажем майна на даній земельній ділянці. Відомості про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права постійного користування внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 28.12.2018 р.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство звернулося до Ради із заявою від 09.01.2019 р. про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068, з метою її подальшого викупу у приватну власність. Також зазначеною заявою товариство надало згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни вищезазначеної земельної ділянки у розмірі 20% від її нормативної грошової оцінки.

Рішенням Ради від 27.02.2019 р. № 53/1 надано Товариству дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки на вул. Шопена, 22-а у місті Луцьку, площею 0,1740 га, кадастровим номером 0710100000:11:020:0068, для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ - В 03.09. (для обслуговування адміністративних та господарських споруд). Також зобов`язано Товариство в місячний строк з моменту прийняття цього рішення укласти з Радою договір на оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

На виконання рішення Ради від 27.02.2019 р. № 53/1 між Радою (Продавець) та Товариством (Покупець) 18 березня 2019 року укладено договір на оплату авансового внеску № 03/19.

Пунктом 1.1. вищезазначеного договору визначено, що Покупець зобов`язується перерахувати Продавцю авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки комунальної власності площею 0,1740 га, кадастровий номер 0710100000:11:020:0068, на вул. Шопена, 22-а в м. Луцьку, цільове призначення якої: для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ - В 03.09 (для обслуговування адміністративних та господарських споруд), а Продавець зобов`язується за рахунок частини коштів авансового внеску здійснити оплату робіт з проведення експертної грошової оцінки цієї земельної ділянки та провести зарахування залишку коштів авансового внеску в рахунок оплати Покупцем ціни договору купівлі-продажу земельної ділянки, що буде укладений між Покупцем та Продавцем.

Пунктом 2.1. вищезазначеного договору авансовий внесок, що підлягає перерахуванню Покупцем, становить 20 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказаної в п. 1.2. договору, або в грошовому виразі 583 194 грн 36 коп.

Відповідно п. 3.1. вищезазначеного договору після перерахування Покупцем коштів авансового внеску Продавець, на підставі ч. 8 ст. 128 ЗК України, укладає з суб`єктом оціночної діяльності, який має ліцензію на виконання землеоціночних робіт, договір на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в цьому договорі, та оплачує за рахунок коштів авансового внеску вартість робіт з проведення її експертної грошової оцінки.

На виконання вказаних умов договору Товариство згідно платіжного доручення від 18 березня 2019 року № 124 сплатило авансовий внесок в розмірі 583 194 грн 36 коп.

В свою чергу, Рада вжила заходів щодо проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Після проведення 26.04.2019 р. ФОП Романюком Ю.О. експертної грошової оцінки земельної ділянки та проведення Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області 27.05.2019 р. її державної експертизи, Товариство 11.06.2019 р. подало до Ради заяву та документи для продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068 у приватну власність.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Товариства від 11.06.2019 р. була розглянута на пленарному засіданні Ради 21.08.2019 р., та прийнято відповідне рішення від 21.08.2019 р. № 60/4 "Про продаж Товариству у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ - В 03.09 (для обслуговування адміністративних та господарських споруд) на вул. Шопена, 22-а.

30 серпня 2019 року між Радою та Товариством укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068, площею 0,1740 га, який зареєстрований в реєстрі за № 895 та посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ващук В.Ф., про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про право власності № 33022651 від 30.08.2019 р.

Згідно інформації ГУ ДПС у Волинській області від 14.02.2020 р. № 4303/10/03-20-55-04-07 за даними ІС "Податковий борг" в період з 26.06.2018 р. по 30.08.2019 р. Товариством декларації з плати за землю до Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДПС у Волинській області не подавалися, плата за землю не здійснювалась.

За даними ІС "Податковий борг" в період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. АТ "Уксоцбанк" подавало декларацію з плати за землю до Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДПС у Волинській області.

Як зазначено в позовній заяві, з моменту припинення права постійного користування земельною ділянкою (28.12.2018 р.) до дня укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068 (30.08.2019 р.) Товариство фактично користувалось земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати, що становить 8 місяців (28.12.2018 р. - 30.08.2019 р.).

Предметом спору є стягнення неотриманої орендної плати на підставі статті 1212 ЦК України за період до оформлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:020:0068.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 ЗК України).

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України (частина третя статті 124 цього кодексу).

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт "ґ" частини другої статті 25 Закону України "Про землеустрій").

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України "Про землеустрій").

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт "г" частини другої статті 28 Закону України "Про землеустрій").

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК кодексу України).

Разом з тим матеріали справи не містять доказів про те, що між сторонами виникли відносини пов`язані з укладенням договору оренди, а також обставини безпідставного набуття права на майно.

Як було встановлено судом вище, Товариство вживало всіх заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, розташоване на ній.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що після придбання об`єктів нерухомості було подано відповідні документи, для викупу земельної ділянки на вул. Шопена, 22-а у м. Луцьку площею 0,1740 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ.

В подальшому рішенням Луцької міської ради від 27.02.2019 р. № 53/1 був наданий Товариству дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із зобов`язанням укласти договір про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. Сторони підписали вказаний договір авансового внеску та відповідач сплатив 20% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Як було встановлено судом вище, 30 серпня 2019 року Товариство набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому, договір купівлі-продажу був підписаний Радою без будь-яких зауважень наявності заборгованості щодо орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відтак, судом встановлено, що Товариство вчиняло усі необхідні дії з метою набуття у власність спірної земельної ділянки (оплата авансового внеску, придбання земельної ділянки, підписання договору, тощо).

Обставини зволікання або ухилення відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, зловживання своїми правами, у період з 28.12.2018 р. по 30.08.2019 р., судом не встановлено та матеріали справи не містять.

Таким чином, у даних спірних правовідносинах право користування земельною ділянкою вирішувалось у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди.

Встановивши, що користування земельною ділянкою Товариством без укладеного договору оренди землі було зумовлене з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений, суд приходить до висновку, що спірне майно (земельна ділянка) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради.

Судові витрати згідно статті 129 ГПК України залишаються за прокурором.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 19 жовтня 2020 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу (43052, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19);

3 відповідачу (33017, м. Рівне, вул. Кавказька, 3);

4 - Луцькій місцевій прокуратурі (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 13);

5 - Прокуратурі Рівненської області (33000, м. Рівне, вул. 16-го Липня, 52).