Рішення

від 12.10.2020 по справі 927/601/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/601/20

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніферт",

квартал 101, буд. 1, кв. 60, м. Кременчук, Полтавська область, 39601;

e-mail: bugalterunifert@ukr.net; e-mail: shudrya58@ukr.net;

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Олександрівське",

вул. Молодіжна, 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15444;

e-mail: g.voloho@ukr.net;

предмет спору: про стягнення 323247,02грн

за участю представників сторін:

від позивача: Шудря В.І. - адвокат, ордер на надання правової допомоги №ПТ060810 від 20.08.2020, договір на надання правової допомоги у господарській справі від 16.03.2020 №0128;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 12.10.2020, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

06.07.2020, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніферт" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Олександрівське" про стягнення: 257400,00грн основного боргу за договором купівлі-продажу №12/09/2019-01 від 12.09.2019 (надалі - Договір); 25571,98грн пені за період 17.12.2019 по 03.06.2020, нарахованої на підставі п.8.1. Договору; 3587,59грн трьох відсотків річних за аналогічний період; 3871,77грн інфляційних втрат за період січень - квітень 2020 року, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та 32815,68грн реальних збитків на підставі статті 224 Господарського кодексу України, понесених позивачем внаслідок укладення угоди про надання кредиту №501220202 від 21.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору, а саме несвоєчасним розрахунком за товар, поставлений за видатковою накладною №30 від 17.12.2019, складеною на виконання його умов.

Ухвалою суду від 03.08.2020, після усунення позивачем встановлених недоліків, дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/601/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 20.08.2020, учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов у строк установлений судом не скористався, проти заявлених вимог не заперечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.

20.08.2020, позивачем подано заяву про відшкодування судових витрат б/н від 18.08.2020 з проханням стягнути з відповідача 40000,00грн витрат на правничу допомогу.

У підготовче засідання 20.08.2020 прибув повноважний представник позивача; відповідач до суду не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

20.08.2020, суд, за власною ініціативою, відповідно до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПУ України) продовжив підготовче провадження на 30 календарних днів та відклав підготовче засідання на 05.10.2020, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.

У підготовче засідання 05.10.2020 прибув повноважний представник позивача, участь якого забезпечена в режимі відеоконференції; відповідач до суду повторно не прибув, повноважного представника не направив, причини неприбуття до суду не пояснив, про дату, час та місце судового розгляду справи завчасно повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

05.10.2020, судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 12.10.2020, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.

12.10.2020, у судове засідання прибув повноважний представник позивача, участь якого забезпечена в режимі відеоконференції; відповідач до суду втретє не прибув, повноважного представника не направив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав, причини неприбуття не пояснив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 2 частини 3 вказаної статті визначено: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань у справі №927/601/20, натомість процесуальним правом на участь у судових засіданнях не скористався, явку повноважного представника не забезпечив (без пояснення причин), правом на подачу відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав, суд вважає, що неприбуття його в судові засідання та неподання відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Повноважний представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2019, між Товариством з обмеженою відповідальністю Уніферт (надалі - продавець, позивач у справі) та Приватним сільськогосподарським підприємством Олександрівське (надалі - покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки 12/09/2019-01 купівлі-продажу (надалі - Договір) за п.1.1., п.1.2. якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти мінеральні добрива (надалі - товар). Кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках до даного договору, які є невід`ємною його частиною. Повна вартість договору визначено на підставі цін, погоджених сторонами, в додатках до цього договору. Строки поставки обумовлені окремо на кожну партію товару в додатках до даного договору.

Відповідно до п. 2.1., п.2.2. продавець взяв на себе зобов`язання після підписання Договору передати покупцю товар в строк не пізніше вказаного в додатках. У свою чергу, покупець взяв на себе зобов`язання прийняти товар від продавця та здійснити оплату в строк та в порядку, вказаному в додатках.

За умовами п.4.1. Договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, на підставі виставлених рахунків продавця, в строки та на умовах згідно додатків до даного Договору. Пунктом 5.1. Договору сторонами обумовлено, що ціна однієї метричної тони мінеральних добрив (включаючи упаковку, в разі її наявності) та загальна вартість товару є фіксованою та вказана в додатках до даного Договору.

Відповідно до п.6.1., п.6.3. відвантаження товару в рамках Договору здійснюється згідно умов, обумовлених у додатках до цього Договору (відповідно до правил Інкотермс в редакції 2000 року). Датою відвантаження вважається дата, вказана на залізничній або товаротранспортній накладній в пункті відвантаження товару (пункт передачі товару перевізнику).

Додатком №1 від 17.12.2019, що є невід`ємною частиною цього Договору, сторони погодили поставку товару (добрива мінеральні в вигляді гранул Tarnogran K NPK 3-10-21 (CaMgS) (6-3-18) z B, Zn, біг-бег 500кг) загальною вартістю 257400грн (з ПДВ). Покупець зобов`язався здійснити оплату по факту поставки товару в розмірі 100% від загальної його вартості. Постачання здійснюється автомобільним транспортом у біг-бегах по 500кг. Термін поставки товару протягом трьох робочих днів з моменту підписання Договору та додатку. Вартість товару 117700грн за тону (з ПДВ) з доставкою: Чернігівська обл., Семенівський район, с. Олександрівка, вул. Молодіжна, 1.

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 глави 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), §1 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Як встановлено судом, виходячи зі змісту п.10.5. цей Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості поставленого за Договором товару, стягнення неустойки (пені), трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасній оплаті його вартості, а також реальних збитків, понесених позивачем внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язання по своєчасній оплаті за отриманий товар.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій (неустойки) за фактом порушення договірних зобов`язань, правових наслідків, обумовлених частиною 2 статті 625 ЦК України; а також наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача реальних збитків внаслідок порушення договірних зобов`язань, обумовлених статтею 224 ГК України. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони.

За приписами статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та додатку №1 до нього, продавцем за видатковою накладною №30 від 17.12.2019 та товарно-транспортною накладною №264 від 17.12.2019 (допущено описку в даті документа, виходячи з пояснень повноважного представника позивача в судовому засіданні 20.08.2020) було передано, а покупцем в особі директора Кожух В.О. отримано товар вартістю 257400грн (з ПДВ), асортимент якого погоджено додатком №1 до Договору.

Вказані видаткова та товарно-транспортна накладна складені за підписом обох сторін. Товарно-транспортна накладна засвідчена печатками юридичних осіб. Факт отримання товару за переліченими документами первинного бухгалтерського обліку відповідачем не заперечується.

Постачальником виставлено до сплати рахунок №33 від 17.12.2019 за отриманий покупцем товар.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами додатку №1 до Договору відповідач мав здійснити оплату по факту поставки товару в розмірі 100% від загальної вартості товару.

Таким чином, виходячи з погоджених сторонами умов, що відповідають приписам прямої норми Закону, відповідач був зобов`язаний оплатити товар одразу після його прийняття. Строк оплати поставленого за видатковою накладною №30 від 17.12.2019 та товарно-транспортною накладною №264 від 17.12.2019 товару настав 17.12.2019 (оплату прострочено з 18.12.2019).

30.03.2020, позивачем направлена відповідачу претензія №1 з вимогою погасити наявний борг у сумі 257400грн, що згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1455200006632 отримана відповідачем 04.04.2020, натомість залишена без виконання.

За статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Відповідач порушив умови Договору, за поставлений товар в установлений строк не розрахувався. Видаткова накладна №30 від 17.12.2019 складена сторонами в двосторонньому порядку, є самостійною підставою виникнення в відповідача обов`язку здійснити повний розрахунок за отриманий товар.

Матеріалами справи підтверджено наявність боргу відповідача перед позивачем за отриманий товар у заявленій до стягнення сумі 257400грн, докази сплати наявної заборгованості відповідач до суду не надав, проти заявлених вимог не заперечив.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов у частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 257400грн є обґрунтованим, правомірним, підтверджується матеріалами справи, відтак підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 та частини 1 статті 230 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

Штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За визначенням статей 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За частиною 4 статті 231 ГК України в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань встановлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Як погоджено сторонами в п.8.1. Договору покупець несе відповідальність за цим Договором у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару, визначеної в додатках до цього Договору, в випадку несвоєчасної оплати вартості товару.

Позивач, керуючись п.8.1. Договору в межах даного спору заявив до стягнення з відповідача за порушення грошових зобов`язань за період з 17.12.2019 по 03.06.2020 пеню в сумі 25571,98грн, що розрахована в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в указаному періоді.

З огляду на порушення відповідачем строків по оплаті вартості поставленого товару, що підтверджується матеріалами справи, виходячи з погоджених сторонами умов у п.8.1. Договору, суд, перевіривши розрахунок неустойки (пені) наявний в матеріалах справи, беручи до уваги визначений позивачем період стягнення та встановлений судом строк прострочення виконання грошового зобов`язання (перебіг якого починається з 18.12.2019) дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 25381,59грн за період з 18.12.2019 по 03.06.2020.

У частині стягнення 190,39грн неустойки (пені) судом відмовлено, з огляду на безпідставність нарахування, оскільки позивачем невірно визначено початок перебігу прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, що починається з 18.12.2019 (замість 17.12.2019) відповідно до правил, обумовлених статтею 253 ЦК України, за якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, в межах даної справи заявив до стягнення з відповідача 3587,59грн трьох відсотків річних за період з 17.12.2019 по 03.06.2019 та 3871,77грн інфляційних втрат за період з січня по квітень 2020 року.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, провівши перерахунок заявлених до стягнення нарахувань трьох відсотків річних та інфляційних втрат у межах визначеного позивачем періоду стягнення, та з огляду на встановлений судом період прострочення виконання грошового зобов`язання (перебіг якого починається з 18.12.2019) дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 3566,44грн за період з 18.12.2019 по 03.06.2020 та задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат у повному обсязі в сумі 3871,77грн за період з січня по квітень 2020 року.

У частині стягнення 21,15грн трьох відсотків річних судом відмовлено, з огляду на безпідставність нарахування, оскільки позивачем невірно визначено початок перебігу прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, що починається з 18.12.2019 (замість 17.12.2019), виходячи з вимог статті 253 ЦК України.

Також у межах даного позову позивачем на підставі статті 224 ГК України заявлено до стягнення 32815,68грн реальних збитків, понесених ним внаслідок укладання угоди про надання споживчого кредиту №501220202 від 21.12.2019 (у вигляді відсотків, розрахованих згідно погодженого з Банком графіку за період 21.01.2020 по 21.06.2020).

За доводами позивача внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання по своєчасній оплаті вартості отриманого товару, директор ТОВ Уніферт ОСОБА_1 була вимушена взяти споживчий кредит згідно з угодою про надання кредиту №501220202 від 21.12.2019, укладеною з АТ Альфа-Банк на суму 300000,00грн, та укласти з ТОВ Уніферт безвідсоткові договори фінансової позики для матеріального забезпечення існування Товариства та підтримання його діяльності.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 216 ГК України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За частиною 1 статті 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

За статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Доведенню підлягають наступні обставини: протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому, позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обґрунтований розрахунок заподіяних йому збитків.

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини 1 статті 225 ГК України включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди в випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення в сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, в силу наведених норм саме на позивача покладено обов`язок доведення складу цивільного правопорушення, в тому числі причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та заявленими до стягнення збитками в сумі 32815,68грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважного представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням ПСП Олександрівське договірних зобов`язань за договором купівлі-продажу від 12.09.2019 №12/09/2019-01 та укладенням ОСОБА_1 (керівником ТОВ Уніферт ) з АТ Альфа-Банк угоди про надання кредиту від 21.12.2019 №501220202, з метою фінансування діяльності ТОВ Уніферт на підставі безвідсоткової фінансової позики від 10.01.2020 №8, від 30.01.2020 №9, від 31.01.2020 №10 та від 25.02.2020 №11.

За статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (стаття 44 ГК України).

За висновком суду, обмеження позивача в фінансових ресурсах станом на 20.12.2019, який здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, не є безумовним наслідком порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасній оплаті поставленого товару.

За відсутності складу цивільного правопорушення, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача в якості збитків суми відсотків у розмірі 32815,68грн, належних до сплати фізичною особою ОСОБА_1 , виходячи з умов споживчого кредиту від 21.12.2019 №501220202.

В цій частині позов задоволенню не підлягає.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно з статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

Як вбачається з умов договору про надання правової допомоги в господарській справі №0128, укладеного 16.03.2020 між адвокатом Шудря В.І. та ТОВ Уніферт , акту приймання-передачі послуг б/н від 18.08.2020 до цього Договору, та детального розрахунку б/н від 18.08.2020, розмір витрат на професійну правову допомогу - 40000грн, з них: консультація - 500грн; вивчення та аналіз матеріалів справи - 2500грн, складання та направлення претензії відповідачу - 1500грн, аналіз обставин справи, відповідних правових норм, реєстру по винесеним судовим рішенням стосовно відповідача - 1000грн, складання та направлення позовної заяви з додатками - 4500грн, транспорті видатки та проживання у м. Чернігів (з 19.08-21.08.2020 прибуття до м. Чернігів з м. Кременчук та з м. Чернігів до м. Кременчук на місце постійного перебування) - 15000грн, участь у судовому засіданні - 15000грн.

Позивачем оплачено ТОВ Уніферт кошти в сумі 40000грн у рахунок оплати вартості послуг з правничої допомоги квитанцією № 74 від 03.08.2020.

Європейський суд з прав людини в справі East/WestAllianceLimited проти України зазначив, що угода щодо гонорару адвоката не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Суд, беручи до уваги ступінь складності справи (спір, що містить один епізод спірних правовідносин, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики), характер та обсяг наданих адвокатом послуг, у тому числі з огляду на участь адвоката в судових засіданнях 20.08.2020, 05.10.2020 та 12.10.2020, керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України, за відсутності мотивованих заперечень відповідача, вирішив покласти на останнього відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 15000грн.

При цьому, за висновком суду витрати в сумі 15000грн на професійну правову допомогу, заявлені в порядку компенсації транспортних видатків та видатків на проживання в місті Чернігові (прибуття до м. Чернігова 19.08. та вибуття 21.08. до м. Кременчук за місцем постійного перебування) документально не підтверджені, а їх розмір не обґрунтований, відтак не можуть бути покладені на відповідача.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Тобто за рахунок відповідача мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4353,17грн.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Уніферт (квартал 101, буд. 1, кв. 60, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 42959220) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Олександрівське" (вул. Молодіжна, 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15444, код ЄДРПОУ 32289003) про стягнення 323247,02грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Олександрівське" (вул. Молодіжна, 1, с. Олександрівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15444, код ЄДРПОУ 32289003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Уніферт (квартал 101, буд. 1, кв. 60, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, код ЄДРПОУ 42959220) 257400,00грн основного боргу, 3566,44грн трьох відсотків річних, 25381,59грн пені, 3871,77грн інфляційних втрат, 4353,17грн судового збору та 15000,00грн витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 19.10.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко