Рішення

від 12.10.2020 по справі 927/595/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/595/20

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк ,

юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001;

адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094;

вул. Набережна Перемоги, буд. 30, м. Дніпро, 49094;

до відповідача: Приватного підприємства Ніжин-Агродар ,

вул. Об`їжджа, буд. 116, корп. 3, кв. 30, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

предмет спору: про зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Рожко С.М. - адвокат, довіреність №7611-К-О від 12.12.2019;

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 12.10.2020, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (надалі - АТ КБ Приватбанк ) подано позов до Приватного підприємства Ніжин-Агродар про зобов`язання вчинити дії, з проханням:

- зобов`язати Приватне підприємство Ніжин-Агродар (надалі - ПП Ніжин-Агродар ) в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу ПП Ніжин-Агродар кредиторські вимоги АТ КБ Приватбанк за договором банківського обслуговування №б/н від 20.03.2012, що виникли станом на 07.04.2020 у загальному розмірі 82482,31грн, з яких: 10473,92грн заборгованість за кредитом, 33700,42грн заборгованість за відсотками, 1995,71грн комісії за кредитом та 36312,26грн пені за порушення грошових зобов`язань.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору банківського обслуговування №б/н від 20.03.2012 (надалі - Договір).

Ухвалою суду від 22.07.2020 позовну заяву АТ КБ Приватбанк прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/595/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.08.2020, у яке викликано повноважного представника позивача в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторонам установлено строки для подачі заяв по суті спору, зокрема відповідачу 15-денний строк з дня її отримання для подання відзиву на позов.

Відповідач процесуальним правом на подання в порядку статей 165, 178 ГПК України мотивованих заперечень на позов у межах установлених ухвалою строків не скористався, проти заявленого позову не заперечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, про що відповідач попереджений ухвалою суду від 22.07.2020 при відкритті провадження в справі.

12.08.2020, у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, судом постановлено відкласти підготовче засідання в справі на 26.08.2020, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України за адресою його державної реєстрації згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ).

26.08.2020, у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати в порядку частини 3 статті 177 ГПК України судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкласти підготовче засідання в справі на 05.10.2020, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України за адресою його державної реєстрації згідно даних ЄДРПОУ.

05.10.2020, за результатами підготовчого засідання у порядку п.3 частини 2 статті 185 ГПК України судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 12.10.2020, про що відповідач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України за адресою його державної реєстрації згідно даних ЄДРПОУ.

12.10.2020, судом розпочато розгляд справи по суті.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача, який даний позов підтримав у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач у підготовчі засідання 12.08.2020, 26.08.2020, 05.10.2020 та у судове засідання по розгляду справи по суті 12.10.2020 не прибув, повноважного представника не направив, проти позову не заперечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надіслав, про дати, час та місце судових засідань неодноразово належним чином повідомлявся, про що свідчать матеріали справи.

Ухвали суду від 22.07.2020, 12.08.2020, 26.08.2020 направлені відповідачу за адресою його державної реєстрації згідно даних ЄДРПОУ: вул. Об`їжджа, буд. 116, корп. 3, кв. 30, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, повернуті відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою, без вручення адресату, з відмітками адресат за вказаною адресою відсутній .

Докази отримання відповідачем ухвали суду від 05.10.2020 на адресу суду не повернулись; судом зроблено витяг з офіційного сайту АТ "Укрпошта" "Відстеження поштових відправлень" (залучений до матеріалів справи), з якого вбачається що даний процесуальний документ, направлений за адресою державної реєстрації відповідача, адресату не вручено.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України установлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Факт неотримання поштової кореспонденції за офіційною адресою реєстрації сторони не може вважатися поважною причиною невиконання стороною вимог ухвали суду, оскільки це зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка в належному порядку зареєстрована за такою адресою.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідач був неодноразово належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїми процесуальними правами не скористався.

Суд вважає за доцільне зазначити, що судові рішення внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ), а тому відповідач мав доступ до судових рішень та можливість ознайомитись зі змістом ухвал суду у Реєстрі (www.reyestr.court.gov.ua).

Додатково на офіційному веб-сайті судової влади України (https://court.gov.ua) для відповідача розміщено повідомлення про призначення розгляду справи №927/595/20 по суті на 12.10.2020.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті крім випадків, визначених цією статтею. Пунктом 2 частини 3 вказаної статті визначено: якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника в разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що відповідач неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань у справі №927/595/20, натомість процесуальним правом на участь у судових засіданнях не скористався, явку повноважного представника не забезпечив (без пояснення причин), правом на подачу відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав, суд вважає, що неприбуття його в судові засідання та неподання відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За приписами частини 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За частиною 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

16.03.2012, на підставі заяви ПП Ніжин-Агродар (код ЄДРПОУ 35013830) про відкриття поточного рахунку, ПАТ КБ Приватбанк відкрито для відповідача поточний рахунок № НОМЕР_1 . ПП Ніжин-Агродар шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку надав згоду з Умовами та Правилами надання банком банківських послуг, у тому числі Умов та Правил обслуговування за Розрахунковими картками, що розміщені на сайті банку http//www.privatbank.ua. http//clientbank privatbank.ua, Тарифами банку, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку, карткою зі зразками підписів і відбитка печатки, склали договір банківського обслуговування.

Відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку, зобов`язався виконувати умови викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку -договору банківського обслуговування в цілому. Сторони погодили, що відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись у тому числі шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з Клієнтом через web-сайт Банку (http://www.privatbank.ua, http://client-bank. privatbank.ua або інший інтернет-/sms-ресурс, зазначений Банком).

На підставі заяви ПП Ніжин-Агродар б/н від 20.03.2012, ПАТ КБ Приватбанк взяв на себе зобов`язання за наявності вільних грошових коштів здійснювати обслуговування кредитного ліміту по рахунку відповідача № НОМЕР_1 .

14.06.2018, здійснена державна реєстрація змін до установчих документів Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , зміна повного найменування та зміна скороченого найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (АТ КБ Приватбанк , код ЄДРПОУ 14360570), що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Відповідно до розділу 1 Умов та правил надання банківських послуг , затверджених наказом СП-2010-256 від 06.03.2010 (зі змінами внесеними наказом СП-2010-817 від 22.07.2010), розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг Банком його Клієнтам. Тобто, Клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг позивача.

За частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 статті 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами.

Виходячи зі змісту статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами статей 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами в строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце в спірних правовідносинах, які склались між сторонами з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування б/н від 20.03.2012. Таке кредитування рахунка відповідача надало останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку.

Згідно з довідкою АТ КБ ПриватБанк від 26.09.2014 за №08.7.0.0.0/ 140926112245 ПП Ніжин-Агродар встановлено наступні ліміти кредитування: 2600,00грн. у період з 20.03.2012 по 16.08.2012; 10000,00грн. у період з 17.08.2012 по 03.02.2013, та починаючи з 04.02.2013 ліміт кредитування складав 12500,00грн.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобов`язань позивач здійснив кредитування відповідача в формі овердрафту, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 та здійснив оплати платіжних документів відповідача, в межах встановлених лімітів кредитування, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по цьому рахунку за період з 11.05.2012 по 15.02.2013, прострочку за яким перенесено Банком 15.02.2013 на рахунок № НОМЕР_3 , залишок по якому станом на 01.07.2020 складає 10473,92грн.

Розділом 3.18. Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ Приватбанк регламентовано порядок надання кредиту - Кредитний ліміт на поточний рахунок корпоративного клієнта.

Пунктом 3.18.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко - економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту кредиту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, інтернет клієнт - банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди (п.3.18.1.3. Умов та Правил надання банківських послуг). Кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, у межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку (п.3.18.1.5. Умов та Правил надання банківських послуг).

Відповідно до п.3.18.1.8. Умов та Правил надання банківських послуг, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг (або в формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. В той же час, при належному виконанні клієнтом передбачених зобов`язань, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Термін також може бути змінений банком згідно з п.3.18.2.3.4. цього розділу Умов та Правил надання банківських послуг. Згідно з статтями 212, 651 ЦК України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань за кредитом, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань має право встановити інший термін повернення кредиту.

Виходячи з умов п.3.18.1.11. Умов та Правил надання банківських послуг, періодом безстрокового користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування кредитним лімітом на поточному рахунку - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Відповідач порушуючи Умови та Правила надання банківських послуг, свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконав, кредит в установлений строк позивачу не повернув, починаючи з 15.02.2013 тіло кредиту винесено на прострочку, залишок по якому станом на 01.07.2020 складає 10473,92грн, про що свідчать банківські виписки по рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 .

За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п.3.18.4.1. Умов та Правил надання банківських послуг).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню), розрахунок відсотків здійснюється в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1. Умов та Правил надання банківських послуг).

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24%, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2 Умов та Прав надання банківських послуг).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушені клієнтом будь - якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.3. Умов та Правил надання банківських послуг).

Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.3.18.4.1., п.3.18.4.2., проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.18.1.1, 3.18.2.1.4., 3.18.2.2.8. Відсотки не сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно п.3.18.2.3.4.) (п. 3.18.4.3. Умов та Правил надання банківських послуг).

Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.3.18.1.6, п.3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. При цьому, дебетове сальдо по поточному рахунку клієнта - це сума грошових коштів, перерахованих банком на підставі розрахункових документів клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня. Клієнт сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом. Сплата винагороди здійснюється в гривні. Нарахування винагороди здійснюється в дату сплати, якою є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту (п.3.18.4.4., п.3.18.4.6. Умов та Правил надання банківських послуг).

Погашення кредиту, сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту. Погашення винагороди, сплата неустойки здійснюється в гривні відповідно до умов цього розділу (п.3.18.4.8. Умов та Правил надання банківських послуг).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.2.1.4.9. Умов та Правил надання банківських послуг).

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом передбачених п.3.18.2.2.2., п.3.18.4.1., п.3.18.4.2., п.3.18.4.3., термінів повернення кредиту передбачених п.3.18.1.8., п.3.18.2.2.3., п.3.18.2.3.4., винагороди передбаченої п. 3.18.4.4., п.3.18.4.5., п.3.18.4.6., клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня (в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється в гривні.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 07.04.2020 позивач обліковує за відповідачем прострочену заборгованість в сумі 82482,31грн, з яких: по тілу кредиту в сумі 10473,92грн (рахунок НОМЕР_3 ), по відсоткам за користування кредитом в сумі 33700,42грн за період з 04.03.2013 по 31.03.2019 (рахунки НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ), по комісії (винагорода за використання ліміту) в сумі 1995,71грн за період з 01.07.2013 по 01.02.2015 (рахунок НОМЕР_6 ) та неустойка (пеня) за порушення грошових зобов`язань за договором в сумі 36312,26грн за період з 07.03.2013 по 07.04.2020 (рахунки НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ).

За частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2015 у справі №904/9660/14, що набуло законної сили 30.01.2015, присуджено до стягнення солідарно з ТОВ Українське фінансове агентство Верус та ПП Ніжин-Агродар на користь ПАТ КБ Приватбанк 10473,92грн заборгованості за кредитом, 6133,07грн процентів за користування кредитом, 2655,25грн пені, 1430,09грн комісії за користування кредитом, 1827,00грн судового збору.

Обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2015 у справі №904/9660/14, є приюдиційними при вирішенні наявного спору.

Вказане рішення суду мотивоване правом Банку (п.3.18.2.3.4. Умов та Правил надання банківських послуг) при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі.

З огляду на встановлення судом у межах справи №904/9660/14 факту порушення позичальником договірних зобов`язань за договором банківського обслуговування від 16.03.2012 (поточний рахунок НОМЕР_1 ) на користь Банку з ПП Ніжин-Агродар (позичальника) та ТОВ Українське фінансове агентство Верус (поручителя) стягнуто солідарно заборгованість за кредитом у сумі 10473,92грн (залишок по тілу), проценти за користування кредитом у сумі 6133,07грн, пені в сумі 2655,25грн, комісії за користування кредитом у сумі 1430,09грн та судового збору в сумі 1827,00грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2015 у справі №904/9660/14 сторонами в установленому процесуальним законом порядку не оскаржувалось.

За частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №310/11534/13-ц від 04.07.2018 викладено правову позицію про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється в разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні в повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована сторонами в межах погодженого строку кредитування. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань.

Аналогічний за змістом правовий висновок, наведений Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з умовами кредитного Договору за наявності прострочення виконання грошових зобов`язань в обумовлений строк кредитор використав право вимагати дострокове повернення всієї суми кредиту, що залишилась не сплаченою, а також належних йому процентів за користування кредитом, комісії та неустойки (пені) шляхом пред`явлення до позичальника та поручителя позову, розглянутого судом у межах справи №904/9660/14.

За висновком суду, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку кредитування, періодичності платежів, порядку сплати процентів та комісії, строк щодо яких настав на момент звернення до суду з позовом про дострокове стягнення залишку по кредитному договору.

За статтею 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Предметом позову в даній справі є зобов`язання боржника визнати та включити до його проміжного ліквідаційного балансу, окрім залишку за кредитом за договором банківського обслуговування б/н від 20.03.2012, проценти за користування кредитом, пеню та комісію, що нараховані банком станом на 07.04.2020, після пред`явлення до позичальника в судовому порядку вимоги про дострокове повернення кредиту (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2015 у справі №904/9660/14), тобто поза межами дії кредитного договору.

З наведеного слідує, що правомірною є вимога про визнання та включення до проміжного ліквідаційного боржника залишку по тілу кредиту, процентів, комісії за користування кредитними коштами та неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань, розмір яких установлений чинним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2015 у справі №904/9660/14, з огляду на відсутність у Банку права продовжувати нараховувати проценти, комісію та неустойку за кредитним договором, строк дії якого припинений після звернення кредитора до суду з позовом про дострокове стягнення залишку по кредиту за договором.

При цьому суд зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке за поясненнями позивача боржником не виконано, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляло би кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, у випадку якщо зобов`язання залишається невиконаним належним чином після закінчення строку дії кредитного договору.

Разом із тим, як встановлено судом, таких вимог в контексті цього позову АТ КБ Приватбанк не заявлено.

Як встановлено судом, спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до зобов`язальних відносин за кредитним договором, при цьому, в зв`язку з припинення юридичної особи відповідача, на ці відносини поширюється дія статей 104, 105, 110 - 112 ЦК України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Виходячи зі змісту частин 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За приписами частини 8 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань був внесений запис про перебування Приватного підприємства Ніжин-Агродар (код ЄДРПОУ 35013830) в процесі припинення починаючи з 11.09.2015 та про строк для заявлення кредиторами своїх вимог до нього - по 21.11.2015, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ по відповідачу, наданий до матеріалів справи.

20.05.2020, тобто поза строком для пред`явлення кредиторами вимог до боржника ПП Ніжин-Агродар , який за даними ЄДРПОУ до цього часу перебуває в процесі припинення, позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.05.2020 за №20170801РВ0000000228 про визнання грошових вимог за договором від 20.03.2012 №б/н в сумі 82482,31грн, у тому числі: заборгованості за кредитом у сумі 10473,92грн, заборгованості за відсотками в сумі 33700,42грн, заборгованості з комісії в сумі 1995,71грн, пені в сумі 36312,26грн, та включення перелічених вимог до проміжного ліквідаційного балансу ПП Ніжин-Агродар .

Вказаний лист направлений позивачем 20.05.2020 за адресою державної реєстрації відповідача, про що свідчить накладна №0500099296987 датована 20.05.2020, разом з описом вкладення до цінного листа, натомість адресат від його одержання ухилився, про що свідчить витяг з офіційного сайту АТ Укрпошта . Дана заява повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою (09.06.2020) з відміткою відправлення не вручене під час доставки: інші причини . З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач ухилився від розгляду звернення АТ КБ Приватбанк , який являється кредитором по відношенню до відповідача, як наслідок, позивач у місячний строк (частина 3 статті 120 ЦК України), після повернення без розгляду заяви від 20.05.2020 за №20170801РВ0000000228, звернувся до суду з даним позовом.

За частинами 3 та 4 статті 112 ЦК України в разі відмови ліквідаційної комісії в задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Тобто, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Кредиторські вимоги позивача є зобов`язаннями ліквідаційної маси та можуть бути заявлені до відповідача протягом усієї ліквідаційної процедури. Наведене узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №910/9052/18.

Обставини, на яких ґрунтується заявлений позов, відповідачем не спростовуються; належних доказів, які свідчать про затвердження ПП Ніжин-Агродар проміжного ліквідаційного балансу на час вирішення наявного спору, ним до суду не подано.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтями 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву в установлений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги позивача в частині: 10473,92грн заборгованості за кредитом, 6133,07грн процентів за користування кредитом, 2655,25грн пені, 1430,09грн комісії за користування кредитом, присуджених до стягнення з відповідача за чинним рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2015 у справі №904/9660/14, суд дійшов висновку, що позов у цій частині підлягає задоволенню.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За частиною 9 цієї статті, в разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, який ухилився від розгляду звернення позивача щодо включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника, суд вирішив покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00грн.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, частиною 2 статті 178, статтями 202, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Приватного підприємства Ніжин-Агродар (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Об`їжджа, буд.116, корпус 3, кв. 30, код ЄДРПОУ 35013830) про зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

2. Зобов`язати Приватне підприємство Ніжин-Агродар (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Об`їжджа, буд.116, корпус 3, кв. 30, код ЄДРПОУ 35013830) в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Приварного підприємства Ніжин-Агродар (код ЄДРПОУ 35013830) кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) за договором банківського обслуговування б/н від 20.03.2012 станом на 07.04.2020 у загальному розмірі 20692,33грн, що складається з: 10473,92грн заборгованості за кредитом, 6133,07грн заборгованості за відсотками, 1430,09грн боргу по комісії, 2655,25грн боргу по пені.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства Ніжин-Агродар (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Об`їжджа, буд.116, корпус 3, кв. 30, код ЄДРПОУ 35013830) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 2102,00грн.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 19.10.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко