Ухвала

від 15.10.2020 по справі 923/676/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/676/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Мачульського Г. М.

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Опаренко О. В.,

відповідача - Щербина О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 (судді: Колоколов С. І. - головуючий, Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.)

за позовом Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське"

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання поновленим договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Приватне підприємство "Приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське" (далі - ПП "ПСП "Новогригорівське", Позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - Держгеокадастр, Відповідач) про визнання поновленим договору оренди землі від 20.03.2009, який зареєстровано 22.05.2009 у Генічевському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач послався на дотримання ним вимог щодо порядку реалізації переважного права на поновлення спірного договору оренди земельної ділянки, передбаченого умовами договору та положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі". Зокрема Позивачем направлявся Відповідачу лист-повідомлення про поновлення строку дії зазначеного договору оренди і проєкт додаткової угоди. На думку Позивача, сторони у справі фактично досягли згоди щодо всіх істотних умов договору; зміст та умови додаткової угоди до нього відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому ПП "ПСП "Новогригорівське" посилалося на належне виконання обов`язків орендаря за спірним договором і наявності у цьому випадку правових підстав для поновлення спірного договору оренди землі згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.01.2020 позов задоволено у повному обсязі; визнано укладеною додаткову угоду, проєкт якої було подано Відповідачу 19.04.2019, до договору оренди від 20.03.2009, зареєстрованого 22.05.2009 у Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" за номером 4АА002464-040972000030, землі сільськогосподарського призначення, із земель резервного фонду на території Новогригорівської сільської ради Генічеського району Херсонської області, площею 193,43 га, у редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Зазначене рішення обґрунтовано тим, що фактичні обставини справи свідчать про виконання Позивачем вимог частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" стосовно реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк. Суд зазначив, що внаслідок незаконної відмови Відповідача у поновленні спірного договору оренди порушено переважне право Позивача на укладення вказаного договору на новий строк.

При цьому, за висновком місцевого суду, зміст та умови додаткової угоди, запропонованої ПП "ПСП "Новогригорівське", відповідають вимогам законодавства, Позивач урахував пропозиції і зауваження Держгеокадастру, належно виконував умови спірного договору, не має заборгованості зі сплати орендних платежів. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагають від особи, яка має намір продовжити дію договору оренди землі, надання інших документів крім листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі і проєкта додаткової угоди.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 16.01.2020 у справі №923/676/19 та відмовлено в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ПП "ПСП "Новогригорівське".

Зазначена постанова обґрунтована тим, що позовні вимоги ПП "ПСП "Новогригорівське" задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження сторонами істотних умов спірного договору. При цьому апеляційним господарським судом враховано, що Держгеокадастр у встановлений законом строк направив Позивачу заперечення щодо продовження дії зазначеного договору оренди на умовах, визначених ПП "ПСП "Новогригорівське".

У касаційній скарзі ПП "ПСП "Новогригорівське" просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 та залишити в силі рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.01.2020.

У якості підстав для відкриття касаційного провадження заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.06.2019 у справі №709/433/17, а також висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постановах від 04.04.2019 у справі №905/659/18, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах.

У відзиві на касаційну скаргу Держгеокадастр просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 у складі колегії суддів Зуєва В. А. - головуючого, Кушніра І. В., Мачульського Г. М. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі №923/676/19.

Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/2309 від 21.09.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 923/676/19 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді Кушніра І. В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.09.2020 для розгляду справи № 923/676/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Мачульський Г. М.

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Як уже зазначалося, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Позивач посилався на те, що господарський суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, а також висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постановах від 04.04.2019 у справі № 905/659/18, від 10.09.2018 у справі №920/739/17, щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 923/676/19 підлягає закриттю з огляду на наступне.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, у справі № 709/433/17 розглядалися позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Красенівське" про визнання поновленим договору оренди землі від 16.06.2004, а також про визнання недійсними договорів оренди та суборенди, укладених орендодавцями - фізичними особами відповідачами з Фермерським господарством "Еко Ленд" і Фермерським господарством "Валтас", та скасування їх державної реєстрації.

Однак з вказаної постанови убачається, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 підтримала закриття провадження у справі №709/433/17 ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 31.08.2017 щодо спору у частині вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Красенівське" до Чорнобаївської районної державної адміністрації в Черкаській області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Фермерського господарства "Еко Ленд" і Фермерського господарства "Валтас", оскільки спір у зазначеній частині виник між юридичними особами та з огляду на суб`єктний склад підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо позовних вимог у справі № 709/433/17 в частині визнання договорів оренди землі недійсними та скасування їх державної реєстрації (у задоволенні яких було відмовлено рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 31.08.2017) судами встановлено, що з 16.06.2009 дія договору оренди землі від 16.06.2004, укладеного з позивачем у вказаній справі, припинилася і Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Красенівське" без належних правових підстав користувалося спірною земельною ділянкою, оскільки не виконало вимоги земельного законодавства, і при тому, що строк дії зазначеного договору оренди земельної ділянки закінчився у 2009 році, пропустило місячний строк звернення за підписанням додаткової угоди, а звернулося з такою пропозицією після спливу майже шести років - у 2015 році.

У справі № 905/659/18 хоча і розглядалися позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кияшка Сергія Миколайовича про визнання поновленим договору оренди землі, однак, переглядаючи постанову апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 04.04.2019 підтримав висновки апеляційного господарського суду про відмову в позові, але з інших підстав - у зв`язку з неправильно обраним позивачем у вказаній справі способом захисту (що зумовлює відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених обставин), оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо обов`язковості оформлення факту поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Що стосується посилання заявника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 колегія суддів зазначає наступне.

У вказаній справі також розглядалася вимога Приватного підприємства "Карла Маркса-2" про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 24.03.2010, однак місцевим судом, висновки якого про задоволення позову було підтримано колегією суддів Касаційного господарського суду, встановлено факт порушення відповідачем у справі № 920/739/17 місячного строку для повідомлення орендаря про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачу підстави розраховувати на можливість поновлення спірного договору оренди землі в силу закону (на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" ). Таким чином, місцевий суд у зазначеній справі дійшов висновку, що саме відповідачем (Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області) була порушена процедура реалізації переважного права Приватного підприємства "Карла Маркса-2" на поновлення договору відповідно до положень вказаної статті. При цьому Верховний Суд у справі № 920/739/17 дійшов висновку про те, що за результатами розгляду вищезазначеної позовної вимоги місцевий суд правомірно відновив порушене право позивача, установивши належне виконання ним умов спірного договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем у справі №920/739/17.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи № 923/676/19 та було встановлено апеляційним господарським судом, Держгеокадастр у встановлений законом строк направив Позивачу заперечення щодо продовження дії відповідного договору оренди землі на умовах визначених ПП "ПСП "Новогригорівське".

При цьому господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що хоча Позивач обґрунтовував свої вимоги про поновлення спірного договору оренди, у тому числі, із посиланням на частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (яка передбачає поновлення договору оренди землі виключно на тих самих умовах і на той самий строк), однак, при цьому, подав заяву про доповнення та зміну способу захисту порушеного права, в якій зазначив, що ним вирішено змінити суть позовних вимог та просив суд визнати укладеною додаткову угоду до зазначеного договору, але на змінених умовах.

Таким чином, правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 04.04.2019 у справі № 905/659/18, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, не могли бути взяті до уваги господарським судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови у цій справі, оскільки судові рішення у справах, на які посилався скаржник, хоча і прийняті за подібного правового регулювання, але за інших фактичних обставин, що були встановлені судами під час розгляду вказаних справ, у залежності від яких і були прийняті судові рішення.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі №923/676/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Приватне сільськогосподарське підприємство "Новогригорівське" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 923/676/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Г. М. Мачульський