Рішення

від 16.10.2020 по справі 380/4713/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/4713/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79005 м. Львів пл. Маланюка 6) до міського комунального підприємства Яворіввода (81000 Львівська область м. Яворів вул. Пасічна 1) про стягнення боргу -

УСТАНОВИВ:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач), звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до міського комунального підприємства Яворіввода (далі - відповідач, МКП Яворіввода ), у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 99349,24 грн.

Підставою позову зазначено невиконання відповідачем нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у кількості однієї особи та несплата у встановлений строк суми адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, наданому до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників МКП Яворіввода становила 51 особу. Відповідно до нормативу місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 2 робочих місця для осіб з інвалідністю. Зазначив, що у відповідача протягом 2019 року працювала лише одна особа з інвалідністю, відтак відповідачем не виконано нормативу щодо працевлаштування ще однієї особи з інвалідністю. Сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце становить 98698,04 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначену суму у встановлені законодавством строки, Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало пеня в сумі 651,42 грн.

Ухвалою від 30.06.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 20.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 17.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 380/4713/20 в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 18.09.2020 відповідача зобов`язано надати додаткові докази та продовжено строк розгляду справи № 380/4713/20 на 30 днів із дня вручення відповідачу копії цієї ухвали.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 40317 від 14.08.2020), у якому проти позову заперечив. По суті позовних вимог зазначив, що підприємством виконано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , адже протягом 2019 року товариство інформувало державну службу зайнятості про наявні вільні робочі місця й вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю, що підтверджується звітами про наявність вакансій форми № 3-ПН. Незважаючи на вжиті відповідачем заходи, особи з інвалідністю для працевлаштування державною службою зайнятості не направлялися і самостійно не зверталися, доказів протилежного позивачем не надано. Таким чином, оскільки відповідачем не порушено норм чинного законодавства, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій і пені є безпідставним. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Міське комунальне підприємство Яворіввода 18.02.2020 подало звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ) (а.с. 6).

Згідно із поданим звітом середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році в МКП Яворіввода (код рядка 01) становила 51 особу, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2019 році для відповідача становив 2 особи.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік у відповідача становила 98698,28 грн (код рядка звіту 05).

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році є 15.04.2020. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2020 по 07.05.2020 (22 дні) складає 651,42 грн.

Оскільки відповідач у встановлений термін не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році становить 99349,24 грн (адміністративно-господарська санкція - 98698,28 грн; пеня - 651,42 грн), за стягненням якої позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні № 875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон № 875-XII).

Статтею 18 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18цього Закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочих місць осіб з інвалідністю та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування інвалідів.

Згідно зі ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 9 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 70 від 31.01.2007 (далі - Порядок № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Отже, особа з інвалідністю, яка виявила бажання працювати може самостійно звернутись до підприємства, установи, організації та самостійно влаштуватись на роботу, або звернутись до державної служби зайнятості, яка забезпечить їй таке право. У свою чергу підприємства, установи, організації мають подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості за місцем їх реєстрації з моменту виникнення такого обов`язку.

Відповідно до статті 18-1 Закону від 31.01.2007 особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком здійснювати підбір та працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на державну службу зайнятості.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 та від 08.08.2019 у справі № 805/1436/16-а.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із цим на суб`єктів господарської діяльності хоч і не покладається обов`язок працевлаштовувати осіб з інвалідністю, але покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю.

За приписом пункту четвертого частини 3статті 50 Закону України Про зайнятість населення № 5067-VI від 05.07.2012 (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та у повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, суб`єкт господарської діяльності фактично вживає усіх залежних від нього та передбачених чинним законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми 10-ПІ, що надавався відповідачем до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 51 особу, серед яких за даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів є одна особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність при нормативі 2 особи.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі - Порядок № 316).

Відповідно до п. 5 Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не встановлювало обов`язку суб`єктів господарської діяльності подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, посаду машиніста насосних установок введено у штатний розпис МКП Яворіввода наказом Про внесення змін до штатного розпису № 22 від 27.05.2019. Відтак датою відкриття вакансії є 28.05.2020.

Відповідачем 29.05.2020 поінформовано центр занятості про наявність вакансії для особи з інвалідність шляхом подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Така форма звітності подавалася МКП Яворіввода також 12.08.2019, 09.09.2019 та 25.11.2019.

Наведене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , та належне інформування центру зайнятості про наявність вільного робочого місця та потребу у направленні центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Також суд враховує, що позивач як суб`єкт владних повноважень не надав жодних доказів на підтвердження того, що відповідач протягом 2019 року не створив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або неправомірно відмовив таким особам у прийнятті на роботу.

Згідно з частиною першою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону № 875-XII, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання.

Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, для стягнення (сплати) передбачених статтею 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарських санкцій обов`язковою умовою є наявність вини особи в спричиненому нею правопорушенні.

Судом встановлено, що відповідачем виконано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та вжито заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. Доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовляв у прийнятті на роботу осіб з інвалідністю, які безпосередньо зверталися до суб`єкта господарської діяльності, або які були направлені до відповідача для працевлаштування, позивачем не надано та такі у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79005 м. Львів пл. Маланюка 6; код за ЄДРПОУ 13817458) до міського комунального підприємства Яворіввода (81000 Львівська область м. Яворів вул. Пасічна 1; код за ЄДРПОУ 13824412) про стягнення боргу відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур