Рішення

від 28.09.2020 по справі 640/1361/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Київ № 640/1361/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Мілян М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інфрост доГоловного управління ДПС у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інфрост (далі-позивач/ ТОВ Інфрост ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві ( далі - ГУ ДПС у м. Києві/відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019 №00001540502, №00001550502.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління ДПС у м. Києві, на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 15.08.2019 № 11595, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФРОСТ (код 37225946) з питань дотримання податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ КЛАРІТІ ФОРМ (код 41609828) за березень, квітень, травень, листопад, грудень 2018 року, ТОВ ПАРТЕС БІЗНЕС ГРУП (код 42005315) за травень, липень 2018 року, ТОВ ВЕНЧУР ГРУП (код 41615653) за червень, за листопад, за грудень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, результати якої оформлені актом від 28.08.2019 №570/26-15-14-02-06/37225946 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ Інфрост встановлені порушення:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, ст.4 Закону 16.07.1999 №996-XIV, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 119560 грн., в тому числі:

за 2018 рік на суму 119560 гривень;

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 113924грн., в т.ч.:

за березень 2018 року на суму 7867 грн.;

за квітень 2018 року на суму 9311 грн.;

за травень 2018 року на суму 18060 грн.;

за червень 2018 року на суму 37242 грн.;

за липень 2018 року на суму 11528 грн.;

за листопад 2018 року на суму 16909 грн.;

за грудень 2018 року на суму 13007 гривень.

На підставі висновків акту перевірки від 28.08.2019 №570/26-15-14-02-06/37225946, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.10.2019:

№00001540502, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 149450,00 грн., з яких 119560 грн. - за податковим зобов`язанням та 29890 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№000014550502, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 142405,00 грн., з яких 113924 грн. - за податковим зобов`язанням та 28481 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено вказані висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Господарські відносини між позивачем та ТОВ Кларіті Форм ґрунтувались на наступних договорах.

Договір № 5 від 01.03.2018 року, замовник ТОВ ІНФРОСТ , в особі директора Михлич Вадима Васильовича та виконавець ТОВ КЛАРІТІ ФОРМ , в особі директора Завгородній Максим Васильович, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника здійснювати:

- Проектування та дизайн: дизайн користувацьких інтерфейсів, Інтернет-сайтів, дизайн-макетів для всіх видів реклами, брендингу, розробку маркетингової концепції, маркетингове планування рекламної кампанії в Інтернет-мережі.

- Розробку: Інтернет- сайтів, Інтернет- орієнтованого програмного забезпечення та систем електронної комерції.

- Розміщення: хостинг, реєстрацію доменних імен.

Згідно умов договору, виконавець зобов`язується: виконати роботи відповідно до переліку, що визначений сторонами у додатках.

Замовник зобов`язується: прийняти роботи, виконані виконавцем, відповідно до розділу 4 цього Договору; вчасно та в повному обсязі оплатити вартість виконаних робіт відповідно до умов розділу 3 цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1 вартість робіт, що виконуються виконавцем, є договірною та визначена сторонами у Додатках до даного Договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи надані:

акт надання послуг № 5 від 30.03.2018 на загальну суму 47200,4 грн., в т.ч. ПДВ 7866,73 грн., кошторис від 01.03.2018 на 47200,40 грн. (Додаток №1 до Договору №5 від 01.03.2018), технічне завдання від 01.03.2018 (Додаток №2 до Договору №5 від 01.03.2018, текст підготовленої на замовлення унікальної статті стосовно послуг і товарів ТОВ Інфрост , банківська виписка.

В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена проводкою: Д 93 Витрати на збут К 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками на загальну суму 39334 грн.

Договір № 8 від 12.04.2018 року, покупець ТОВ ІНФРОСТ , в особі директора Михлич Вадима Васильовича та постачальник ТОВ КЛАРІТІ ФОРМ , в особі директора Завгородній Максим Васильович, уклали Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність Покупцю товар асортименті, кількості, якості та за ціною, вказаною у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах даного договору та Специфікації до нього.

Відповідно до пункту 3.1 Договору покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості визначеним у Рахунку-фактурі, що складений на підставі даних узгодженої Специфікації до даного Договору, та на умовах даного Договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи надані: Специфікація від 12.04.2018 на суму 55866,01 грн. (Додаток №1 до Договору №8 від 12.04.2018), видаткова накладна №5 від 12.04.2018 на суму 55866,01 грн., товарно-транспортна накладна від 12.04.2018 №Р5, наказ ТОВ Інфрост №3-КН віл 12.04.2018 на проведення комплектації товару, довідка -розрахунок №12/04 від 12.04.2018 (калькуляція собівартості продукції), накладна на передачу готової продукції №9 від 12.04.2018, Специфікація від 04.05.2018 на суму 39660,00 грн. (Додаток №2 до Договору №8 від 12.04.2018), видаткова накладна №3 від 04.05.2018 на суму 39660,00 грн., товарно-транспортна накладна від 04.05.2018 №Р3, банківські виписки, накладні на передачу готової продукції від 14.05.2018, довідка-розрахунок ТОВ Інфрост (калькуляція собівартості продукції) від 14.05.2018, наряд на виконання робіт №20 від 25.05.2018, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №20 від 25.05.2018, довідка-розрахунок ТОВ Інфрост (калькуляція собівартості продукції) від 14.05.2018, наряд на виконання робіт №20 від 25.05.2018, довідка-розрахунок ТОВ Інфрост (калькуляція собівартості продукції) від 25.05.2018.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені проводками:

Д 201 Сировина й матеріали К 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками на загальну суму 79605 грн.

Д 6442 Податковий кредит К 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками на загальну суму 15921 грн.

Договір № 23 від 26.10.2018 року, покупець ТОВ ІНФРОСТ , в особі директора Михлич Вадима Васильовича та постачальник ТОВ КЛАРІТІ ФОРМ , в особі директора Завгородній Максим Васильович, уклали Договір про наступне: Постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність Покупцю товар в асортименті, кількості, якості та за ціною, вказаною у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах даного договору та Специфікації до нього.

До матеріалів справи позивачем надані документи на підтвердження виконання вказаного договору: Специфікація від 12.12.2018 на суму 59640,00 грн. (Додаток №2 до Договору №23 від 26.10.2018), видаткова накладна №4 від 12.12.2018 на суму 59640,00 грн., товарно-транспортна накладна від 12.12.2018 №Р4, банківські виписки, Специфікація №1 від 30.11.2018 до Договору №866 від 30.11.2018, накладні на передачу готової продукції від 17.12.2018, довідка-розрахунок ТОВ Інфрост (калькуляція собівартості продукції) від 17.12.2018.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені проводками:

Д 201 Сировина й матеріали К 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками на загальну суму 85783 грн.

Д 6442 Податковий кредит К 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками на стальну суму 17157 грн.

Взаємовідносини позивача з ТОВ Партес Бізнес Груп оформлялись наступними договорами:

Договір №2407 від 24.07.2018, покупець ТОВ Інфрост в особі директора Михлич Вадима Васильовича та постачальник ТОВ Партес Бізнес Груп , в особі директора Колесник Олександр Анатолійович, уклали договір, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність Покупцю товар в асортименті, кількості, якості та за ціною, вказаною у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах даного договору та Специфікації до нього.

На підтвердження виконання зобов`язань, подальшої реалізації придбаних товарів за вказаним договором позивачем надані: специфікація від 24.07.2018 до Договору поставки №2407т від 24.07.2018, видаткова накладна №4 від 24.07.2018, товарно-транспортна накладна від 24.07.2018 №Р4, Специфікація №1 до Договору поставки та монтажу №476 від 04.07.2018, накладна на передачу готової продукції №38 від 26.07.2018, довідка-розрахунок ТОВ Інфрост (калькуляція собівартості продукції) від 26.07.2018, наряд на виконання робіт №41 від 02.08.2018.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені проводками:

Д 201 Сировина й матеріали К 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками на загальну суму 57642 грн.

Д 6442 Податковий кредит К 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками на загальну суму 11528 грн.

Договір № 0205/18 від 02.05.2018 року, замовник ТОВ ІНФРОСТ , в особі директора Михлич Вадима Васильовича та виконавець ТОВ ПАРТЕС БІЗНЕС ГРУП , в особі директора Колесник Олександра Анатолійовича , уклали Договір, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника здійснювати:

- Проектування та дизайн: дизайн користувацьких інтерфейсів, Інтернет-сайтів, дизайн-макетів для всіх видів реклами, брендингу, розробку маркетингової концепції, маркетингове планування рекламної кампанії в Інтернет-мережі.

- Розробку: Інтернет- сайтів, Інтернет- орієнтованого програмного забезпечення та систем електронної комерції.

- Розміщення: хостинг, реєстрацію доменних імен.

Виконавець зобов`язується: виконати роботи відповідно до переліку, що визначений сторонами у додатках.

Замовник зобов`язується: прийняти роботи, виконані Виконавцем, відповідно до розділу 4 цього Договору. Вчасно та в повному обсязі оплатити вартість виконаних робіт відповідно до умов розділу 3 цього Договору.

Вартість робіт, що виконуються Виконавцем, є договірною та визначена сторонами у Додатках до даного Договору.

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем до матеріалів справи надані:

кошторис від 02.05.2018 на суму 68700,00 грн. (Додаток №1 до Договору №0205/18 від 02.05.2018), технічне завдання від 02.05.2018 (Додаток №2 до Договору №0205/18 від 02.05.2018), акт надання послуг №8 від 31.12.2018 на суму 68700,80 грн., текст підготовленої на замовлення унікальної статті стосовно послуг і товарів ТОВ Інфрост , банківська виписка.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені:

Д93 Витрати на збут К 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками на загальну с му 57251 грн.

Відносини між позивачем та ТОВ Венчур Груп ґрунтувались на договорах поставки.

Договір поставки № 56 від 05.06.2018 року, укладений між покупцем ТОВ ІНФРОСТ , в особі директора Михлич Вадима Васильовича та постачальником ТОВ ВЕНЧУР ГРУП , в особі директора Завгороднього Максима Васильовича, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність Покупцю товар в асортименті, кількості, якості та за ціною, вказаною у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах даного договору та Специфікації до нього.

Договір поставки № 131 від 25.10.2018 року, покупець ТОВ ІНФРОСТ , в особі директора Михлич Вадима Васильовича та постачальник ТОВ ВЕНЧУР ГРУП , в особі директора Завгороднього Максима Васильовича уклали цей Договір про наступне: Постачальник зобов`язується постачати та передавати у власність Покупцю товар в асортименті, кількості, якості та за ціною, вказаною у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару на умовах даного договору та Специфікації до нього.

На підтвердження виконання зобов`язань, подальшої реалізації придбаних товарів за вказаними договорами позивачем надані копії: Специфікації від 05 червня 2018 р. на суму 97 600,00 грн. (додаток № 1 до Договору поставки № 56 від 05 червня 2018 p.), видаткової накладної № 5 від 05 червня 2018 р. на суму 97 600,00 грн., товарно - транспортної накладної від 05 червня 2018 p. № Р5., Специфікації від 06 червня 2018 р. на суму 62 819,99 грн. (додаток № 2 до Договору поставки № 56 від 05 червня 2018 p.), видаткової накладної № 7 від 06 червня 2018 р. на суму 62 819,99 грн., товарно - транспортної накладної від 06 червня 2018 p. № Р7, Специфікації від 07 червня 2018 р. на суму 63 029,99 грн. (додаток № 3 до Договору поставки № 56 від 05 червня 2018 p.), Видаткової накладної № 8 від 07 червня 2018 р. на суму 63 029,99 грн., товарно - транспортної накладної від 07 червня 2018 p. № Р8, банківської виписки з рахунку ТОВ Інфрост в ПАТ Приватбанк за 11.06.2018 р., Специфікації № 1 від 07 травня 2018 р. до Договору поставки та монтажу № 288 від 07 травня 2018 p., накладних на передачу готової продукції від 18 червня 2018 року за номерами 24, 25 та 26, довідки - розрахунок ТОВ ІНФРОСГ (калькуляція собівартості продукції) від 18.06.2018, наряду на виконання робіт № 28 від 25 червня 2018 року, накладної - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 28 від 25.06.2018, Специфікації № 1 від 22 травня 2018 р. до Договору поставки та монтажу № 331 від 22 травня 2018 р., накладної на передачу готової продукції від 14 червня 2018 року за номерами 22 та 23, Довідки - розрахунку ТОВ ІНФРОСГ (калькуляція собівартості продукції) від 14.06.2018 р., наряду на виконання робіт № 25 від 15 червня 2018 року, накладної - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 25 від 15.06.2018, видаткової накладної № 250 від 15 червня 2018 р. на суму 1 390,00 грн., Специфікації від 06 листопада 2018 р. на суму 58 150,00 грн. (додаток № 1 до Договору поставки № 131 від 25 жовтня 2018 p.), видаткової накладної № 7 від 06 листопада 2018 р. на суму 58 150,00 грн., товарно - транспортної накладної від 06 листопада 2018 p. № Р7, Специфікації від 10 грудня 2018 р. на суму 18 400,00 грн. (додаток № 2 до Договору поставки № 131 від 25 жовтня 2018 p., видаткової накладної № 6 від 10 грудня 2018 р. на суму 18 400,00 грн., товарно - транспортної накладної від 10 грудня 2018 p. № Р7, банківської виписки з рахунку ТОВ ІНФРОСТ в ПАТ Приватбанк , Копія Специфікації № 1 від 22 жовтня 2018 р. до Договору поставки та монтажу № 787 від 22 жовтня 2018 р., накладних на передачу готової продукції від ЗО листопада 2018 року за номерами 57 та 58, Довідки - розрахунок ТОВ ІНФРОСТ (калькуляція собівартості продукції) від 30.11.2018 р., Договору найму (оренди) автомобіля, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимовою О.А. 01 листопада 2017 року за номером 561, Акту прийому-передачі транспортного засобу від 01 листопада 2017 року до Договору найму (оренди) автомобіля від 01 листопада 2017 року, Договору найму (оренди) автомобіля, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимовою О.А. 01 листопада 2017 року за номером 560, Акту прийому-передачі транспортного засобу від 01 листопада 2017 року до Договору найму (оренди) автомобіля від 01 листопада 2017 року (ЗАЗ), Договору найму (оренди) автомобіля, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасимовою О.А. 01 грудня 2017 року за номером 631.

Також, до матеріалів справи позивачем надані податкові накладні, сформовані по вищевказаним господарським операціям з ТОВ КЛАРІТІ ФОРМ , ТОВ ПАРТЕС БІЗНЕС ГРУП , ТОВ ВЕНЧУР ГРУП та докази їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На обґрунтування ділової доцільності та щодо подальшого руху товару та доцільності наданих послуг, позивачем зазначено, отримані від ТОВ КЛАРІТІ ФОРМ та ТОВ ПАРТЕС БІЗНЕС ГРУП згідно узгоджених сторонами технічних завдань послуги, а саме: написання і підбір відповідних пошукових запитів, SEO-оптимізовані тексти, унікальні статті, контекстна реклама з урахуванням груп ключ, слів, були використанні в господарській діяльності ТОВ ІНФРОСТ для просування та оптимізації сайту товариства, рекламування послуг та продукції, що реалізуються товариством, залучення нових покупців та стимулювання збільшення обсягів збуту.

Отримані від ТОВ КЛАРГП ФОРМ , ТОВ ПАРТЕС БІЗНЕС ГРУП та ТОВ ВЕНЧУР ГРУП товари (комплектуючі до холодильного обладнання) були використані ТОВ ІНФРОСТ на виробництві та віднесені до складу собівартості наданих замовникам послуг монтажу холодильного обладнання.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Водночас, згідно змісту акту перевірки, контролюючий орган зазначає про нереальність операції між позивачем та вказаними контрагентами, з огляду на що відповідач дійшов висновку, що відповідний товар було отримано позивачем від інших постачальників на безоплатній основі.

Вказані висновки ґрунтуються на аналізі інформації з баз даних ДФС - ІС Податковий блок , згідно якої вказаних контрагентів позивача внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва, фінансова звітність за 2018 рік, податкова декларація з податку на прибуток за 2018 рік, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, звітність з єдиного соціального внеску суб`єктом господарювання протягом 2018 року до податкового органу не подавались.

Також, контролюючий орган зазначає, що з аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладний не підтверджено поставка ТМЦ та послуг по ланцюгу постачання.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, основних засобів, виробничих запасів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано.

При цьому, вказані висновки контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація також носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є достатнім доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Разом з тим, суд зауважує, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про відсутність укладених трудових договорів між контрагентом та фактичним виконавцем робіт/ послуг, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таку позицію підтверджує Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в рамках справи № 805/2030/16-а,адміністративне провадження № К/9901/28918/18 (ЄДРСРУ № 78771679), від 21 грудня 2018 року по справі № 826/5774/17, адміністративне провадження № К/9901/63719/18 (ЄДРСРУ № 78771564), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/9632/16, адміністративне провадження № К/9901/32828/18 (ЄДРСРУ № 78716371), від 20 грудня 2018 року по справі № 826/20081/16, адміністративне провадження № К/9901/42306/18 (ЄДРСРУ № 78716040), від 20 грудня 2018 року по справі № 815/4992/16, адміністративне провадження № К/9901/41342/18, від 20 грудня 2018 року по справі № 820/2946/18, адміністративне провадження № К/9901/64596/18 (ЄДРСРУ № 78771722) та від 20 грудня 2018 року по справі № 818/770/17, адміністративне провадження № К/9901/38096/18 (ЄДРСРУ № 78771434)).

При цьому, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів" (правовий висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 813/1497/17).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Також, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України . Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

При цьому, згідно п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, операції здійснені між позивачем та його контрагентами мали реальний товарний характер, а висновок відповідача не відповідає вимогам законодавства, оскільки ґрунтується на припущеннях. Відповідач лише обмежився посиланнями у своєму Акті перевірки на наявні у контролюючих органів сумніви щодо реальності та можливості виконання контрагентом позивача прийнятих за договорами обов`язків, при цьому відповідачем не наведено жодних фактичних даних щодо такого твердження.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРОСТ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби м.Києві (вул.Шолуденка 33/19,Київ 116,04116, код ЄДРПОУ43141267) від 8 жовтня 2019 року №№00001540502, 00001550502.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 4377,82грн. відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФРОСТ" (пр-т Відрадний 95а оф.206,Київ 61,03061, код ЄДРПОУ37225946) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби м.Києві (вул.Шолуденка 33/19,Київ 116,04116, код ЄДРПОУ43141267).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 16.10.2020.

Суддя С.К. Каракашьян