Постанова

від 13.10.2020 по справі 280/6374/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/6374/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (головуючий суддя Татаринов Д.В.)

у справі № 280/6374/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Україна нова

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування постанови та припису, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Україна нова звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ЗП 3067/5/АВ/П від 24 жовтня 2019 року, який внесеного головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Запорізькій області Савочкою В.В.

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗП 3067/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 29 листопада 2019 року, складену заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненком О.О., якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Україна нова (код ЄДРПОУ 31197369) накладено штраф у розмірі 1 877 850,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків відповідача про використання праці найманих працівників без оформлення трудових відносин, оскільки з особами, вказаними в акті інспекційного відвідування, позивачем укладено цивільно-правові угоди про надання послуг, які належним чином виконано, що підтверджується наданою документацією. Ці договори не мають ознак трудових, більш того, прямо суперечать встановленим законом вимогам до трудових договорів та взагалі організації трудових правовідносин. Інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Також позивач зазначає, що інспектором праці не дотримано принципів об`єктивності та неупередженості, визначених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , оскільки останнім не з`ясовано всіх обставин щодо питання, яке було предметом перевірки, та не враховано дійсного характеру взаємовідносин, які існували, а саме: відповідні фізичні особи та позивач не опитувались з питань характеру взаємовідносин з позивачем, режиму їх роботи, періодичності надання послуг, не витребовувались та не вивчались додаткові пояснення, додаткові документи, які свідчать про дійсний характер взаємовідносин між фізичними особами та позивачем, а саме: завдання замовника, які передбачено умовами всіх договорів, звіти підрядників про надані послуги/виконані роботи, зміни до штатного розпису ТОВ Україна нова за 2018, 2019 роки тощо.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2020 позов задоволено.

Суд встановив, що кожний цивільно-правовий договір укладався не більше ніж на місячний строк, із зазначенням конкретної кількості днів, протягом яких виконавець брав на себе обов`язки надавати послуги/роботи. Жодний з укладених цивільно-правових договорів не є видом діяльності підприємства, а є суто допоміжними у введенні основної господарської діяльності. Щодо ремонту спецтехніки, автомобілів, самохідних машин, механізмів, то суд зазначив, що у підприємства немає обов`язку мати в наявності у штаті особи яка здійснює ремонт техніки, ремонт техніки здійснювався чітко по завданню за чітко визначений термін за визначену винагороду. Також суд встановив, що укладення кожного наступного договору не було систематизовано, а залежало виключно від волевиявлення обох сторін. Оплата послуг за кожним договором обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі, між замовником і виконавцем оформлювались Акти здавання-приймання виконаної роботи.

Укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами, викладеними в акті інспекційного відвідування.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з`явився, подані посадовою особою Головного управління Держпраці у Запорізькій області, що прибула в судове засідання, документи (довіреність, положення) не є підставою для визнання цієї особи такою, що діє в порядку самопредставництва відповідно до ст.55 КАС України. Сама по собі довіреність не може підтверджувати повноваження працівника (юрисконсульта) представляти інтереси юридичної особи (державного органу) в порядку самопредставництва, а подане суду положення не дозволяє встановити обсяг повноважень цієї посадової особи.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого позивачем відзиву на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Україна нова , за результатами якого головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Запорізькій області Савочкою В.В. складений акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, № ЗП 3067/5/АВ від 16.10.2019.

В ході інспекційного відвідування з питання оформлення трудових відносин встановлено порушення товариством вимог ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме: фактично допущено 15 фізичних осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ) до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В результаті аналізу поданих підприємством документів відповідач встановив, що підприємством з означеними вище особами укладені договори цивільно-правового характеру, фактично предметом яких є процес праці (виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією - за професією (посадою)), а не її кінцевий результат, договори укладались неродноразово, тобто робота носить постійний характер; самі договори не містять деталей стосовно обсягу робіт (послуг), що тягне за собою визнання таких договорів трудовими. В укладених позивачем договорах зазначено, що підрядник виконує послуги особисто, що характерно для роботи за трудовим договором та передбачено ст.30 КЗпП України.

Так, між ТОВ Україна нова як замовником та фізичними особами (підрядниками) укладені договори про надання послуг:

ОСОБА_1 - договори від 01 жовтня 2018 року № 01/10/16, 30 листопада 2018 року № 20/11/35, № 01 грудня 2018 року № 01/12/16, 05 січня 2019 року №05/01/16, 01 лютого 2019 року № 01/02/16, 01 березня 2019 року №01/03/16;

ОСОБА_2 - договори від 01 жовтня 2018 року №01/10/8, 16 листопада 2018 року №01/12/8;

ОСОБА_3 - договори від 01 жовтня 2018 року №01/10/15, 20 листопада 20/11/34, 01 грудня 2018 року, 01/12/15, 20 квітня 2019 року №20/04/10;

ОСОБА_4 - договори від 01 жовтня 2018 року № 01/10/9, 20 листопада 2018 року № 20/11/30, 07 грудня 2018 року № 07/12/9;

ОСОБА_5 - договори від 20 листопада 2018 року №20/11/39, 20 лютого 2019 року №20/04/13, 20 травня 2019 року №20/05/13, 06 червня 2019 року №06/06/10;

ОСОБА_6 - договір від 03 червня 2019 року № 03/06/11;

ОСОБА_7 - договори від 05 жовтня 18 року №05/10/2, 03 грудня 2018 року № 03/12/2, 04 квітня 2019 року № 04/04/2, 04 травня 2019 року № 04/05/2, 03 червня 2019 року № 03/06/1;

ОСОБА_8 - договори від 04 жовтня 2018 року №04/10/1, 18 листопада 2018 року № 18/11/22, 04 грудня 2018 року №04/12/1, 04 січня 2019 року №04/01/1, 04 грудня 2019 року № 04/02/1, 04 березня 2019 року № 04/03/1;

ОСОБА_9 - договори від 03 жовтня 2018 року № 03/10/3, 20 листопада 2018 року № 20/11/24, 02 грудня 2018 року № 02/12/3, 02 квітня 2019 року №02/04/3, 02 травня 2019 року № 02/05/3, 01 червня 2019 року № 01/06/2;

ОСОБА_10 - договори від 05 жовтня 2018 року № 05/10/5, 19 листопада 2018 року № 19/11/26, 04 грудня 2018 року № 04/12/5, 05 квітня 2019 року №05/04/4, 04 травня 2019 року № 04/05/4, 05 червня 2019 року № 05/06/3;

ОСОБА_11 - договори від 04 жовтня 2018 року № 04/10/17, 20 листопада 2018 року № 20/11/36, 03 грудня 2018 року № 03/12/18, 04 січня 2019 року №04/01/17, 04 грудня 2019 року № 04/02/17, 04 березня 2019 року № 04/03/17;

ОСОБА_12 - договори від 02 жовтня 2018 року № 02/10/12, 18 листопада 2018 року № 18/11/32, 04 грудня 2018 року № 04/12/13, 04 квітня 2019 року №04/04/8, 03 травня 2019 року № 03/05/8, 02 червня 2019 року № 02/06/6;

ОСОБА_13 - договори від 04 жовтня 2018 року № 04/10/20, 21 листопада 2018 року № 21/11/37, 04 грудня 2018 року № 04/12/14, 04 січня 2019 року №04/01/14, 04 лютого 2019 року № 04/02/14, 04 березня 2019 року №04/03/14;

ОСОБА_14 - договір від 04 червня 2019 року №04/06/12;

ОСОБА_15 - договори від 05 жовтня 2018 року № 05/10/10, 20 листопада 2018 року № 20/11/22, 05 грудня 2018 року № 05/12/10, 05 квітня 2019 року №05/04/6, 05 травня 2019 року № 05/05/6, 04 червня 2019 року № 04/06/5.

Відповідачем в ході інспекційного відвідування встановлено, що згідно укладених товариством договорів, які за своїм змістом є ідентичними, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 вказані особи як підрядники зобов`язуються виконати наступні послуги: ремонт і управління автотранспортними засобами ТОВ Україна нова , що належить замовнику.

В завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку Договору пункту 2.1, що притаманне саме строковому трудовому договору, оскільки укладені на визначений термін

Обов`язки вказаних фізичних осіб збігаються з колом обов`язків за посадою - водій автотранспортних засобів, яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року №336 за кодом 8321 або 8322, що характерно для трудових договорів.

Статтею 30 КЗпП України визначено, що працівник повинен виконувати доручені йому роботи особисто і не має права передоручити її виконання іншій особі, що, зокрема, визначено й в укладених договорах згідно пункту 2.4 якого Підрядник виконує послуги особисто.

Крім того, виконання завдань переліченими фізичними особами як підрядниками носить постійний характер (послуги надавалися щомісячно), внаслідок чого відповідач дійшов висновку, що відносини, які складаються між підрядником та ТОВ Україна нова , передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці із неможливістю відокремлення конкретного результату по закінченню виконання даного виду робіт, що є характерним для трудових договорів.

Згідно перелічених вище договорів, які за своїм змістом є ідентичними, укладених товариством з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вказані фізичні особи взяли на себе обов`язок по охороні території, де знаходиться майно ТОВ Україна Нова , при цьому за умовами цих договорів послуги виконуються самостійно; прийом-передача об`єктів під охорону кожного разу здійснюється відповідним розписом у журналі.

Виходячи із змісту цих договорів відповідач зазначив, що таким чином фізичних осіб ознайомлено з умовами праці та визначено робоче місце, що відповідає вимогам ст. 29 КЗпП України. Також в завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку договору, що притаманне саме строковому трудовому договору, оскільки договори укладені на визначений термін (ст. 23 КЗпП України).

Обов`язки фізичних осіб за цими договорами збігаються з колом обов`язків за посадою - охоронник, яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року №336 за кодом 5169, що характерно для трудових договорів.

Винагорода за виконані послуги здійснюється щомісячно та залежить від розміру мінімальної заробітної плати, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами, передбачено частиною 1, 2 статті 115 КЗпП України.

Зазначені фізичні особи у випадку пошкодження, викрадення чи втрати майна, ввіреного під охорону, зобов`язані компенсувати повну вартість пошкодженого, викраденого чи втраченого майна, а також збитки, пов`язані з цим, що свідчить про покладення на працівників матеріальної відповідальності як на особу, що пов`язана трудовими обов`язками, як це передбачено ст. 130 КЗпП України.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач зазначив, що відносини, які складаються між підрядником та ТОВ Україна нова , передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, що є притаманним для трудових договорів.

Крім того, відповідач вказує, що відповідно штатному розпису, який введено в дію з 01 березня 2019 року, затверджений т.в.о. генерального директора ТОВ Україна нова ОСОБА_16 , присутня посада старший охоронник в кількості 1 штатної одиниці та посада охоронник в кількості 6 штатних одиниць. Відповідно до штатного розпису, який діяв на момент укладання договорів з вищезазначеними особами, кількість штатних одиниць за посадою охоронник складає 7 одиниць. В червні 2019 за зазначеною посадою зайнято 4,5 одиниці (охоронник ОСОБА_17 - наказ № 41/а від 28 березня 2012 року, охоронник ОСОБА_18 - наказ №2к від 13 лютого 2018 року, охоронник ОСОБА_19 - наказ №1к від 13 лютого 2018 року, старший охоронник ОСОБА_20 - наказ №9к від 29 березня 2019 року, охоронник ОСОБА_21 - наказ №7к від 29 березня 2019 року, охоронник ОСОБА_22 - наказ №8к від 29 березня 2019 року.

Отже, за наявності вільної даної посади у штатному розписі (2,5 штатних одиниць), прийняття на роботу для виконання зазначених робіт має здійснюватися відповідно до вимог трудового законодавства, тобто має укладатися трудовий договір.

Згідно договорів, укладених позивачем з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , вказані особи зобов`язуються виконати наступні роботи: надання послуг з виконання підсобних та допоміжних робіт в ремонті покрівлі на мех.майстерні.

В завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку Договору, що притаманне саме строковому трудовому договору, оскільки договори укладені на визначений термін (ст.23 КЗпП України).

Статтею 30 КЗпП України визначено, що працівник повинен виконувати доручені йому роботи особисто і не має права передоручити її виконання іншій особі, що зокрема визначено й в укладених з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 договорах - згідно пункту 2.3 яких підрядник виконує роботи особисто. Пунктом 1.2 договорів визначено, що забезпечення підрядника необхідними матеріалами та інструментом здійснюється Замовником.

Відповідно, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ознайомлено з умовами праці та визначено робоче місце, що відповідає вимогам ст. 29 КЗпП України.

Обов`язки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 збігаються з колом обов`язків за посадою - підсобний робітник, яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року №336 за кодом - 9322, що характерно для трудових договорів.

Оплата за договорами здійснюється щомісячно (27, 28 числа), з чіткою періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим певним часом - місяцем, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами, передбачено ч. 1, 2 статті 115 КЗпП України. Виходячи з вищевикладеного, відповідач дійшов висновку, що відносини, які склалися між вказаними фізичними особами та ТОВ Україна Нова передбачають виконання роботи на постійній основі у певним проміжок часу та мають на меті саме процес праці, що є притаманним для трудових договорів.

Згідно укладеного товариством договору з ОСОБА_15 дана фізична особа зобов`язується виконати за завданням Замовника послуги прибирання приміщення.

В завданнях не вказується кінцевий результат конкретного виду роботи, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним, а дія його припиняється по закінченню строку Договору п. 2.1, що притаманне саме строковому трудовому договору, оскільки укладені на визначений термін (ст.23 КЗпП України).

Статтею 30 КЗпП України визначено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручити її виконання іншій особі, що зокрема визначено й в укладеному з ОСОБА_15 договорі - згідно п.2.3 якого підрядник виконує роботи особисто.

Пункт 1.2 договору визначено забезпечення підрядника необхідними матеріалами та інструментом здійснюється Замовником.

Відповідно, ОСОБА_15 ознайомлено з умовами праці та визначено робоче місце, що відповідає вимогам ст.29 КЗпП України.

Обов`язки ОСОБА_15 збігаються з колом обов`язків за посадою підсобний робітник, яка передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України під 29.12.2004 №336 за кодом - 9132, що характерно для трудових договорів.

Оплата ОСОБА_15 здійснюється щомісячно (30 числа), з чіткою періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим певним часом - місяцем, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами, передбачено частинами 1, 2 статті 115 КЗпП України. Виходячи з вищевикладеного, відповідач вказав, що відносини, які складаються між підрядником в особі ОСОБА_15 та ТОВ Україна нова передбачають виконання роботи па постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, що є притаманним для трудових договорів, таким чином ОСОБА_15 була допущена до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Таким чином відповідачем зроблений висновок, що в ТОВ Україна нова має місце фактичний допуск до роботи 15 працівників, без належного оформлення трудових відносин.

18.10.2019 директором ТОВ Україна нова до Головного управління Держпраці у Запорізькій області подано зауваження №124 до акту інспекційного відвідування № ЗП 3067/5/АВ від 16.10.2019.

Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області заперечення розглянуто, листом №08/03.4-06/9117 повідомлено позивача, що висновки за актом є обґрунтованими.

24.10.2019 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області внесено припис про усунення виявлених порушень ТОВ Україна нова № ЗП3067/5/АВ/П від 24.10.2019.

29.11.2019 відповідачем прийнято постанову №ЗП3067/5/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою до позивача застосовано штраф у сумі 1 877 850,00 грн., на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності висновків відповідача щодо застосування позивачем праці громадян без належного оформлення трудових відносин та вчинення дій, спрямованих на приховування трудових відносин, шляхом укладення договорів цивільно-правового характеру.

Відповідно до положень ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.1 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з ч.3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, підставою для притягнення юридичної особи, яка використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.

В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та переліченими вище громадянами України як підрядниками укладено цивільно-правові договори, за якими вказані фізичні особи взяли на себе зобов`язання виконувати певні роботи.

За позицією відповідача з приводу вказаних договорів ці договори мають ознаки трудових договорів, які повинні укладатись відповідно до норм трудового законодавства, тому позивачем здійснено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Для вирішення спірних правовідносин в межах даної справи підлягає з`ясуванню питання наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та переліченими вище фізичними особами, які були залучені до надання обумовлених відповідними цивільно-правовими договорами робіт.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП України).

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Виходячи з аналізу наведених норм, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: зокрема, громадянином і організацією (суб`єктом господарської діяльності) на виконання першим певної роботи (договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

В свою чергу, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. При цьому, здійснення трудової діяльності відбувається в межах норм і правил внутрішнього трудового розпорядку, визначених роботодавцем, а працівник, за виконану роботу, систематично отримує заробітну плату відповідно до тарифної сітки або схеми посадових окладів, що затверджені роботодавцем.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

В спірному випадку, відповідачем не встановлено фактів, що фізичні особи, з якими позивачем укладені відповідні цивільно-правові договори, не мали наміру укладати договори саме такого виду. З огляду на зміст і предмет укладених договорів, вони відповідають вимогам чинного законодавства України, дії позивача як замовника та фізичних осіб як підрядників за цими договорами направлені на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів, до кожного з договорів про виконання робіт/надання послуг сторонами підписано: завдання замовника, звіт підрядника, акти виконаних робіт.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість аргументів відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними вище фізичними особами.

В межах договорів про надання послуг, укладених позивачем з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зазначеними фізичними особами здійснювався ремонт сільськогосподарської та іншої техніки позивача, а не надавались послуги з управління автотранспортними засобами позивача, що підтверджується завданнями замовника та звітами підрядника. Тому в спірному випадку посилання відповідача на положення ст.22 Закону України Про автомобільний транспорт є безпідставним, оскільки правовідносини, які виникли за укладеними з переліченими вище особами договорами, вказаними нормами не регулюються.

Стосовно доводів відповідача про укладення договорів щомісяця на протязі певного періоду, апеляційний суд зазначає, що позивачем укладалися договори з фізичними особами на певний вид послуг у разі виникнення потреби у таких послугах, з врахуванням завдання замовника, після виконання якого строк дії договору закінчувався.

Щодо договорів про надання послуг з охорони, укладених між позивачем з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , відповідно до цих договорів підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника наступні послуги: замовник передає, а підрядник приймає під охорону територію МТФ № 2 ТОВ Україна нова , де знаходиться майно, шо належить замовнику .

Завдання підряднику полягає в такому: враховуючи, що відповідно до п.1.2 Договору підрядник не приймає майно на зберігання і не вступає у володіння цим майном, під охороною території МТФ № 2 ТОВ Україна нова розуміється перегляд записів з камер відеоспостереження.

Кожен з підрядників зобов`язаний переглянути записи за певний період з камер відеоспостереження, розташованих для нагляду за певними об`єктами цілісного майнового комплексу, що належить замовнику на праві власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Надання обумовлених договорами послуг здійснювалось за допомогою ноутбуків та комп`ютерів і підтверджується звітами виконавця та актами приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач зазначає, що корисний ефект від послуг охорони, що надавались переліченими вище фізичними особами, полягав у збереженні цілісності та неушкодженості приміщень та майна ТОВ Україна нова , у відсутності протиправного проникнення сторонніх осіб до приміщення, у відсутності фактів розкрадання майна, - та споживався позивачем в процесі надання таких послуг.

Щодо договорів про надання послуг, укладених позивачем з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та договорів підряду, укладених з ОСОБА_15 , судом першої інстанції вірно встановлено, що в межах цих договорів виконавцями (підрядниками) виконано підсобні роботи по капітальному ремонту покрівлі механічної майстерні, що належить замовнику,: виконано демонтаж дерев`яних балок, покрівлі, виконано монтаж покрівлі, прибрано будівельне сміття, вимито вікна та підлогу на території адміністративної будівлі офісу ТОВ Україна Нова .

Отже, як встановлено із змісту наведених вище цивільно-правових договорів, характеру визначених ними правовідносин, вказаними договорами встановлені умови, за якими отримання винагороди виконавцями здійснюється за конкретно виконані послуги на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня. І саме в актах приймання-передачі зазначено відповідний обсяг послуг, що спростовує доводи відповідача про відсутність обумовленого договорами обсягу.

Також вбачається, що виконавці самостійно організовують процес надання послуг без застосування режиму праці замовника. Вказаними договорами встановлено надання певних послуг, без фіксації конкретного графіку роботи з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцями певного трудового розпорядку. Послуги, визначені в договорах, носять тимчасовий характер, обумовлені певною необхідністю і не вимагають обов`язкової наявності штатного працівника.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що жодний з укладених цивільно-правових договорів не є видом діяльності товариства, а є суто допоміжними у введенні основної господарської діяльності.

На момент укладення цивільно-правових договорів з означеними вище фізичними особами обумовлені цими договорами послуги не мали системного характеру. При цьому слід враховувати, що підприємство самостійно визначає необхідність постійного або тимчасового виконання певних робіт/надання послуг для забезпечення виробничого процесу і, як наслідок, необхідність у створенні додаткових робочих місць та прийняття осіб на роботу.

У договорах відсутня будь-яка регламентація та організація трудової діяльності, обсяги та строки виконання конкретних робіт (послуг) встановлені та погоджені сторонами згідно умов договорів.

Зазначені особи, з якими позивачем укладені відповідні договори про надання послуг, не підпорядковувались жодному керівнику підприємства, організовували свою роботу та виконували її на власний ризик.

Також апеляційний суд не приймає посилання відповідача на той факт, що відповідно до умов договорів фізичні особи - виконавці для виконання робіт використовують матеріали та інструменти товариства (замовника).

По-перше такі умови не суперечать законодавчо визначеній правовій природі надання послуг, а крім того, в будь-якому випадку не є визначальною ознакою трудових відносин.

Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

З огляду на вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що діючим законодавством не передбачено обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності укладати лише трудові договори, а недійсність вказаних цивільно-правових договорів не є предметом даного позову, апеляційний суд вважає помилковими висновки відповідача, що позивачем порушено вимоги трудового законодавства в частині допуску працівників до роботи без укладення трудового договору.

Приймаючи до уваги, що зазначені вище договори про надання послуг містять усі ознаки цивільно-правової угоди, а не трудових взаємовідносин, в діях позивача відсутній склад порушення, визначений ч.3 ст.24 КЗпП України, тому оскаржувані припис та постанова про накладення штрафу є протиправними.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 280/6374/19 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко