Ухвала

від 19.10.2020 по справі 160/9377/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 160/9377/19

адміністративне провадження № К/9901/25408/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 160/9377/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ескулент до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

установив:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ескулент до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішень про внесення до реєстру ризикових платників і відмову в реєстрації податкових накладних; зобов`язання виключити з реєстру ризикових платників і зареєструвати податкові накладні.

Копію рішення суду першої інстанції Головним управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області отримано 23 січня 2020 року, а Державною фіскальною службою України - 28 січня 2020 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав порушення вимог, встановлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в частині сплати судового збору.

23 березня 2020 року скаржником подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків в зв`язку з відсутністю фінансування.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року відмовлено в продовженні строку для усунення недоліків та апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

19 червня 2020 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області повторно подано апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано протягом 10 днів вказати іншу причину подачі апеляційної скарги майже чим через п`ять місяців після отримання оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Крім того, апеляційний суд зауважив, що сплата судового збору майже через п`ять місяців після отримання судового рішення не є особливою і непереборною обставиною для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили. Також суд вказав, що посилання скаржника на пункт 3 Прикінцевих положень КАС України є безпідставними, адже ця норма почала діяти з 02 квітня 2020 року, тобто після того, як рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року набрало законної сили.

26 серпня 2020 року скаржником надіслано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій скаржник зазначив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутись до суду, а неприйняття апеляційної скарги порушить право на доступ до суду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Крім того, апеляційний суд зауважив, що право повторного звернення до суду не може бути необмеженим у часі. Таке право особа повинна реалізувати в рамках встановленого строку для вчинення відповідної процесуальної дії.

Не погодившись з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року, Головне управління ДПС в Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 160/9377/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ескулент до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко