Ухвала

від 19.10.2020 по справі 640/20425/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 640/20425/18

адміністративне провадження № К/9901/25344/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 640/20425/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю С К С до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю С К С звернулось до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 932214/36088095 від 27.09.2018;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1002158 від 30.03.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби) подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 06 лютого 2020 року.

26 червня 2020 року Офіс великих платників податків ДПС повторно подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 295, 296 КАС України.

Недоліки апеляційної скарги полягали у тому, що скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені ним причини його пропуску є неповажними. Крім того, Офіс великих платників податків ДПС сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у меншому розмірі, ніж вказано в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, яка станом на час надходження до суду повторної апеляційної скарги є чинною.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник обґрунтовував тим, що у нього була відсутня можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, яка була подана до суду в межах строку, визначеного КАС України. Скаржник зазначає, що він вживав заходи, які необхідні для сплати судового збору, зокрема, звертався з листами до ДПС України про збільшення видатків та відразу після сплати судового збору звернувся до суду з апеляційною скаргою. Також скаржник просить врахувати, що після отримання платіжного доручення, яке підтверджує сплату судового збору, він у розумний строк, з урахуванням карантинних обмежень, звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуто, передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду відповідачем пропущено, а причини пропуску такого строку є неповажними.

Апеляційний суд зазначив, що скаржник не надав виписки по його рахунках, які б підтверджували відсутність коштів, які необхідні для сплати судового збору починаючи з дати подачі апеляційної скарги вперше по день закінчення строку усунення недоліків апеляційної скарги, встановленого ухвалою суду від 22 січня 2020 року.

Крім того, Офіс великих платників податків ДПС не надав до суду доказів, які підтверджували вжиття ним заходів, необхідних для сплати судового збору у лютому та березні 2020 року.

Також скаржник не надав доказів звернення до органів ДКС України з платіжними дорученнями щодо сплати судового збору, у проведенні яких було б відмовлено з підстав відсутності коштів або їх блокуванням.

Апеляційний суд зауважив, що з моменту виконання платіжного доручення від 07 травня 2020 року № 311 банком (13 травня 2020 року) до моменту звернення з повторною апеляційною скаргою (26 червня 2020 року), минуло понад півтора місяці, а з моменту отримання копії ухвали від 05 лютого 2020 року про повернення апеляційної скарги (06 лютого 2020 року) до моменту звернення із повторною апеляційною скаргою (26 червня 2020 року) - понад чотири місяці.

Водночас скаржник не зазначив причин, які об`єктивно перешкоджали йому невідкладно після отримання копії ухвали суду від 05 лютого 2020 року усунути недоліки та подати до суду належним чином оформлену апеляційну скаргу.

Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 640/20425/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю С К С до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко