Ухвала

від 08.10.2020 по справі 704/1272/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/502/20 Справа № 704/1272/19 Категорія: ч.2 ст.15, п.п.1,2 ч.2 ст.115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 за участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 07 квітня 2020 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.

Домантово, Золотоніського району, Черкаської області, із середньою

спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не

працює, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п.п. 1,2 ч.2 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі.

Строк відбування покарання вирішено рахувати з дня затримання - 28.08.2019 р.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України вирішено зарахувати в строк покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 28.08.2019 до набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_7 , в дохід держави витрати на проведення експертизи №1-001196 від 21.10.2019 в загальній сумі 1413,09 грн.

Цивільні позови задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 924,62 грн. та моральну шкоду в сумі 200000 грн., а всього вирішено стягнути суму 200924,62 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Тальнівської районної державної адміністрації витрати, понесені КНП «Тальнівська центральна районна лікарня» Тальнівської районної ради Черкаської області на лікування потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в загальній сумі 6 592,18 грн.

В порядку ст.100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 28 серпня 2019 року близько 16 год. 20 хв., знаходячись на пасовищі, що в с. Заліське Тальнівського району Черкаської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив сварку зі своєю тещею, ОСОБА_12 , яка виникла з приводу образливих висловлювань ОСОБА_7 в бік її доньки ОСОБА_13 , та звинувачень на його адресу у зловживанні спиртними напоями. У зв`язку з чим, в подальшому у ОСОБА_7 виник умисел на позбавлення життя малолітньої падчерки ОСОБА_10 , 2009 р.н., та малолітнього сина ОСОБА_11 , 2016 р.н.

Так, ОСОБА_7 28.08.2019 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшовши за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , де знаходились двоє малолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в період часу з 17 год. 10 хв. по 17 год. 40 хв., діючи умисно, протиправно, цілеспрямовано, реалізуючи свій єдиний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті (умисне вбивство), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій та їх наслідки, перебуваючи на ганку домоволодіння, попередньо наточивши кухонний ніж, схопив лівою рукою малолітню ОСОБА_10 за волосся, відтягнув її голову назад та тримаючи в правій руці ніж, загальною довжиною 22,2 см, довжиною клинка 12,0 см, шириною біля руків`я 2,2 см, товщиною 0,1 см., приставив його до горла малолітньої та зліва направо здійснив надріз на життєво важливому органі (шиї).

У цей час, почувши крики свого малолітнього сина ОСОБА_11 , який був присутній при вказаній події та своїм плачем відволік ОСОБА_7 від спричинення подальших тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , ОСОБА_7 діючи умисно, протиправно, цілеспрямовано, реалізуючи свій єдиний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті (умисне вбивство), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій та їх наслідки, схопив малолітнього за праву ногу, піднявши над землею, опустив вниз головою всередину колодязя (скважини), діаметром 43 см, глибиною близько 25 метрів до плеса води, який розташований на території вказаного домоволодіння, та кинув головою донизу, при цьому усвідомлюючи, що внаслідок падіння у воду колодязя (скважини) ОСОБА_11 , не матиме змоги вибратись самостійно.

Після чого, ОСОБА_7 повернувся до ОСОБА_10 , яка перебувала на ганку будинковолодіння, наказав їй зайти до будинку та лягти на ліжко, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, направлених на умисне протиправне заподіяння смерті (умисне вбивство), продовжив спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 , завдавши один удар ножем в область живота з лівого боку, та один удар в область лівого плеча. Після вчинення всіх дій, вважаючи їх достатніми для настання смерті малолітнім ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , залишив їх у безпорадному стані та боячись бути викритим та застигнутим на місці скоєння злочину, з місця події втік та переховувався в чагарниках, поки не був затриманий працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме заподіяння смерті малолітнім ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , однак злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки смерть дітей від отриманих тілесних ушкоджень не настала, в тому числі внаслідок своєчасно виявлення потерпілих родичами та наданої медичної допомоги.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 спричинив малолітній потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді рани живота в лівій здухвинній ділянці, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженнями судин сальника та крововиливом в черевну порожнину, яка згідно з висновком судово-медичної експертизи від 15.10.2019 № 02-01/1037 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння, а також тілесні ушкодження у вигляді рани шиї, лівого плеча, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 15.10.2019 № 02-01/1037 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 спричинив малолітньому потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді саден волосяної частини голови, саден обличчя, крововиливів в ділянці правої лопатки, поперекової ділянки зліва, правого колінного суглобу, правої щиколотки та верхньої лівої кінцівки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 17.10.2019 № 02-01/1038 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також мало місце загальне переохолодження тіла, яке супроводжувалося загрозливим для життя коматозним станом з набряком головного мозку, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи від 17.10.2019 № 02-01/1038 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як таке, що небезпечне для життя, в момент заподіяння.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 та його адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просив змінити вирок Ватутінського міського суду від 07.04.2020 року щодо ОСОБА_7 та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.

Вказує, що призначене судом покарання є надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного, а також особі обвинуваченого. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 визнав вину в повному обсязі, активно сприяв слідству у розкритті злочину, проявив щиросердечне розкаяння, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, тому вважає, що є всі підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 менш суворого покарання в межах санкції статті.

Обвинувачений ОСОБА_7 просив змінити вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 07.04.2020 та призначити йому мінімальний термін покарання враховуючи його співпрацю зі слідством та щире каяття. Вказує, що скоїв злочин в стані ефекту і алкогольного сп`яніння про що дуже шкодує.

В запереченні прокурора на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 висловлюється її позиція щодо необхідності залишення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 без задоволення, а вироку Ватутінського міського суду від 07.04.2020 щодо ОСОБА_7 без змін.

В обґрунтування доводів заперечення прокурор зазначила, що у своїй апеляційній скарзі захисник вказує на суворість призначеного покарання обвинуваченому та неврахування судом пом`якшуючих обставин, а саме: щире каяття, ставлення засудженого до скоєного злочину, обставину, що злочин був не закінченим. Зазначив про можливість та законні підстави призначити ОСОБА_7 менш суворе покарання в межах санкції статті, а саме 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_7 вказує на суворість призначеного йому покарання та неврахування судом - активного сприяння слідству, визнання вини, щире каяття, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та афекту. Крім того, зазначає про порушення під час розгляду кримінального провадження вимог ст. 62 Конституції України.

Ознайомившись з апеляційними скаргами, прокурор вважає, що доводи, наведені в них є безпідставними, необґрунтованими й не підлягають до задоволення.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України, з тим щоб при призначенні покарання у кожному конкретному випадку враховувались ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу винного, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання, умисно, протиправно, з метою вбивства двох малолітніх дітей, наніс ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ножем удари в область черевної порожнини, шиї та лівого плеча, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді рани живота в лівій здухвинній ділянці, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженнями судин сальника та крововиливом в черевну порожнину, яка згідно з висновком судово-медичної експертизи від 15.10.2019 № 02-01/1037 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння, а також тілесні ушкодження у вигляді рани шиї, лівого плеча, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 15.10.2019 № 02-01/1037 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Малолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вкинув у криницю глибиною близько 25 метрів до плеса води, при цьому усвідомлюючи, що унаслідок падіння у воду ОСОБА_11 не матиме змоги вибратись самостійно. У зв`язку з чим, малолітній отримав тілесні ушкодження у вигляді саден волосяної частини голови, саден обличчя, крововиливів в ділянці правої лопатки, поперекової ділянки зліва, правого колінного суглобу, правої щиколотки та верхньої лівої кінцівки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 17.10.2019 № 02-01/1038 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також мало місце загальне переохолодження тіла, яке супроводжувалося загрозливим для життя коматозним станом з набряком головного мозку, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи від 17.10.2019 № 02-01/1038 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя, в момент заподіяння.

Після вчинення всіх дій, вважаючи їх достатніми для настання смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , залишив їх у безпорадному стані та боячись бути викритим та застигнутим на місці скоєння злочину, з місця події втік та переховувався в чагарниках, поки не був затриманий працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме заподіяння смерті малолітнім ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , однак злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки смерть дітей від отриманих тілесних ушкоджень не настала, в тому числі внаслідок своєчасного виявлення потерпілих родичами та наданої медичної допомоги.

Отже, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив закінчений замах на вбивство, який відповідно до ступеню тяжкості відноситься до особливо тяжкого злочину, спрямований на позбавлення життя двох малолітніх дітей, які є більш безпорадними ніж доросла людина, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку не тільки самого кримінального правопорушення, але й особи обвинуваченого, який не працює, веде дозвільний образ життя, зловживає спиртними напоями, посередньо характеризується за місцем проживання.

В даному випадку наслідки у виді смерті малолітніх не настали, у зв`язку з виявленням потерпілих родичами, своєчасним реагуванням працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій, мешканців с. Заліське Тальнівського району Черкаської області, вчасне надання медичної допомоги дітям, а не діями обвинуваченого ОСОБА_7 , спрямованими на порятунок дітей, який залишив останніх в безпорадному стані та переховувався.

Саме тому призначене судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у вигляді 11 років позбавлення волі є найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Крім того, хибними є посилання захисника обвинуваченого про можливість призначення ОСОБА_7 за вчинений злочин покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.

Так, санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частити статті) Особливої частини цього Кодексу.

Частина 4 ст. 68 КК України передбачає, що довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.12.2019 в справі № 664/425/16-к при призначенні покарання за вчинення замаху на злочин, за який найсуворішим покаранням є довічне позбавлення волі, застосуванню підлягає ч. 4 ст. 68 КК України, а не ч.3 цієї статті. При цьому менш суворі, ніж довічне позбавлення волі, покарання можуть бути призначені в максимальному розмірі, визначеному санкцією статті Особливої частини КК, адже за таких умов вони завжди належать до числа менш суворих.

У зв`язку з чим, мінімальний строк покарання, який може бути призначений судом за ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК України (без застосуванням ст. 69 КК України) - 10 років позбавлення волі. Водночас підстави для застосування ст. 69 КК України для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш м`якого покарання, ніж передбачене Законом відсутні.

Крім того, в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 в порушення вимог ст. 396 КПК України не конкретизовано вимоги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Отже, як вбачається з вироку суду першої інстанції у вказаному кримінальному провадженні при його ухваленні в повному обсязі дотримано норми матеріального і кримінального процесуального законодавства та вказаний вирок відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України судом покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено в межах санкції статей Особливої частини КК України, відповідно до положень його Загальної частини та враховуючи правовий висновок, викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.12.2019 в справі № 664/425/16-к.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що судом, об`єктивно враховано всі обставини кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , визначено обґрунтовану міру покарання та відповідно прийнято законне та справедливе рішення відносно останнього.

Не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними і кваліфікацію дій обвинуваченого, прокурор вважає, що вирок Ватутінського міського суду є законним в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , а покарання відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого, в зв`язку з чим не підлягає зміні.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які просили задовольнити їхні апеляції із вказаних у них мотивів, міркування прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів бере до уваги, що вирок місцевого суду оскаржується обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником адвокатом ОСОБА_8 виключно з підстав призначення обвинуваченому, на думку апелянтів, занадто суворого покарання.

Обставини ж інкримінованого кримінального правопорушення, його кваліфікація, аспекти винуватості обвинуваченого при цьому не оскаржуються.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 менш суворого покарання, колегія суддів не вважає доцільним їх задовольнити з огляду на таке.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вбачає, що суд першої інстанції належно встановив обставини вчинених обвинуваченим діянь, прийшов до обґрунтованого висновку про його винуватість у їх вчиненні та правильно кваліфікував інкриміновані обвинуваченому діяння, об`єктивно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів.

При цьому, суд першої інстанції, засудивши ОСОБА_7 , призначив йому обґрунтоване, законне і справедливе покарання в межах санкції відповідної частини статті КК України, яке в цілому відповідає ступеню суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, його характеру, при цьому належно врахувавши особу винного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей (падчерка та син), не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, з урахуванням його відношення до вчиненого, з урахуванням позиції законного представника потерпілих малолітніх дітей щодо призначення максимального покарання, а також наявністю такої пом`якшуючої покарання ОСОБА_7 обставини як щире каяття та наявністю таких обтяжуючих покарання обставин, як: вчинення злочину щодо осіб, з якими винний перебуває у сімейних відносинах (рідний син і падчерка) та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Тому доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 про неврахування цих аспектів судом першої інстанції колегія суддів відхиляє.

Також, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції вірно визначив необхідність призначення обвинуваченому покарання відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 02.12.2019, згідно якої, при призначенні покарання за вчинення замаху на злочин, за який найсуворішим покаранням є довічне позбавлення волі, застосуванню підлягає ч. 4 ст. 68 КК України, а не ч.3 цієї статті. При цьому менш суворі, ніж довічне позбавлення волі, покарання можуть бути призначені в максимальному розмірі, визначеному санкцією статті Особливої частини КК, адже за таких умов вони завжди належать до числа менш суворих.

Отже, на думку колегії суддів, покарання призначене обвинуваченому ОСОБА_7 є обґрунтованим, законним і співмірним скоєному, а тому доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 щодо того, що місцевий суд призначив обвинуваченому ОСОБА_7 майже максимальне покарання в межах санкції статті, не заслуговують на увагу.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо того, що він вчинив кримінальне правопорушення в стані афекту, то ці доводи колегія суддів до уваги не бере, оскільки це об`єктивно ніякими доказами не підтверджено.

Колегія суддів вбачає, що покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років позбавлення волі буде належно сприяти виправленню обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає достатньої необхідності змінювати вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_7 з підстав, наведених в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 ..

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 07 квітня 2020 року, щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Для особи, яка перебуває під вартою, строк на оскарження обчислюється з часу отримання копії ухвали суду.

Головуючий :

Судді :