Постанова

від 13.10.2020 по справі 752/10996/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року м. Київ

справа № 752/10996/20

провадження № 22-ц/824/11350/2020

Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Іванової І.В.

суддів - Сліпченка О.І., Сушко Л.П.

при секретарі - Ярмак О.В.

сторони :

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Інститут геологічних наук Національної академії наук України, Товариство з обмеженою відповідальністю Інтербуд ТМ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтербуд ТМ на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року у складі судді Мазур Ю.Ю., про забезпечення доказів, повний текст складений 22.07.2020 року,

в с т а н о в и в:

В провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Інституту геологічних наук Національної академії наук України, ТОВ Інтербуд ТМ , третя особа - реєстратор Комунального підприємства Реєстраційне Бюро Поліщук В.М., про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації речового права.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, шляхом витребування:

1. В Інституті геологічних наук НАН України належним чином завірені копії:

- проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Інституту геологічних ресурсів НАН України, площею 2,638 га (кадастровий номер: 8000000000:79:476:0013) по АДРЕСА_1 (категорія земель: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури);

- документів, що подавалися Інститутом геологічних наук НАН України для здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим № 8000000000:79:476:0013 за державою в особі Інституту геологічних наук України;

- договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 27 вересня 2019 року, укладеного між Інститутом геологічних наук Національної академії наук України, як суперфіціаром та ТОВ Інтербуд ТМ , як суперфіціарієм;

2. В Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації належним чином завірені копії:

- матеріалів реєстраційної справи відносно об`єкта нерухомості з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1923286080000.

3. В ТОВ Інтербуд ТМ належним чином завірені копії:

- проектної документації на будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в АДРЕСА_1 ;

- проекту виробництва геодезичних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером № 8000000000:79:476:0013 в АДРЕСА_1 .

4. В державній архітектурно-будівельній інспекції належним чином завірені копії:

- заяви замовника ТОВ Інтербуд ТМ (ідентифікаційний код: 36265349), подану для отримання дозволу на будівельні роботи № ІУ 113201331239, та усі додані до неї документи, в тому числі, але не виключено: 1) документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) проектну документацію на будівництво, розроблену та затверджену в установленому законом порядку; 3) документ, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згоду його власника (співвласників), засвідчену у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 4) документи про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 5) інформацію про інженера-консультанта (у разі залучення); 6) інформацію про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; 7) результат оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України Про оцінку довкілля .

Мотивуючи заяву ОСОБА_1 посилався на те, що Інститут геологічних наук НАН України повноважень та необхідного обсягу цивільної дієздатності на момент укладення оскарженого договору суперфіцію від 27 вересня 2019 року для вчинення такого правочину не мав, а право власності було зареєстровано на земельну ділянку за державою в особі Інституту геологічних наук Національної академії наук України без рішення уповноваженого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, що є порушенням встановленого порядку набуття та реєстрації права власності на земельну ділянку державної власності. Позивач зазначив, що вказані документи є доказами, за допомогою яких можна підтвердити або спростувати обставини, на які посилається позивач на обґрунтування позовних вимог щодо недотримання порядку формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:476:0013 та реєстрація права власності на таку земельну ділянку за державою в особі Інституту геологічних наук Національної академії наук України без рішення уповноваженого органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, а також порушення забудовником вимог законодавства у сфері містобудування під час здійснення будівельних та інших робіт на підставі дозвільних документів, що не відповідають вимогам, нормам, отриманим містобудівним умовам та обмеженням, що вже завдало майнової шкоди позивачу.

Оскільки, стороною позивача надати суду зазначені докази не вбачалось можливим, ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду із вказаною заявою про забезпечення доказів.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2020 рокузаяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у даній справі задоволено в повному обсязі.

Відповідач ТОВ Інтербуд ТМ не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, просить її скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та постановити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги товариство зазначає, що суд, під час винесення оскаржуваної ухвали, вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав учасників судового процесу та інші державні структури, надати докази - документи та інформацію, що стосується порядку, умов та підстав ведення будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:476:0013 по АДРЕСА_1 , які не пов`язані та не містять інформації щодо предмета доказування, яким є договір суперфіцію від 27 вересня 2019 року укладений між Інститутом геологічних наук НАН України і ТОВ Інтербуд ТМ , та реєстрація речового права за вказаним договором.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чернілевський В.Г. подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні.

Представник відповідача директор ТОВ Інтербуд ТМ Бурківський В.Ю. також подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою адвоката Шпарика Ю.М., проте відповідних доказів цих обставин не надав.

Вирішуючи питання про поважність причин неявки представників сторін та можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, проте суд може відкласти розгляд справи, якщо повідомлені стороною причини неявки буде визнано поважними.

Відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як вбачається з матеріалів справи, з аналогічною заявою про відкладення розгляду апеляційної скарги призначеного на 22.09.2020 року, представник позивача адвокат Чернілевський В.Г. вже звертався, проте в дане судове засідання 13.10.2020 року знов не з`явився з посиланням на такі самі підстави, при цьому сам позивач ОСОБА_1 не зазначив причини власної неявки, хоча може брати участь у розгляді справи особисто.

Директор ТОВ Інтербуд ТМ посилаючись на неможливість явки до суду адвоката Бурківського В.Ю., не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів про те, що на даний час останній хворіє, при цьому також не зазначив причини власної неявки та неможливість брати участь особисто, як представника товариства.

З огляду на викладене та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, а вказані у заявах представників позивача ОСОБА_1 та відповідача ТОВ Інтербуд ТМ про відкладення розгляду, причини неявки визнає неповажними.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інституту геологічних наук Національної академії наук України, ТОВ Інтербуд ТМ , третя особа - реєстратор Комунального підприємства Реєстраційне Бюро Поліщук В.М., про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 27 вересня 2019 року, укладеного між Інститутом геологічних наук Національної академії наук України, як суперфіціаром та ТОВ Інтербуд ТМ , як суперфіціарієм; та скасування запису про реєстрацію права забудови земельної ділянки .

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, шляхом витребування документів за вказаним ним переліком, які на думку позивача є доказами, за допомогою яких можна підтвердити або спростувати обставини, на які посилається позивач на обґрунтування позовних вимог щодо недотримання порядку формування земельної ділянки та реєстрації права власності на таку земельну ділянку за державою в особі Інституту геологічних наук НАН без рішення уповноваженого органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, а також порушення забудовником вимог законодавства у сфері містобудування під час здійснення будівельних та інших робіт на підставі дозвільних документів, що не відповідають вимогам, нормам, отриманим містобудівним умовам та обмеженням, що вже завдало майнової шкоди позивачу.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, суд послався на те, що сторона позивача самостійно зазначені у заяві документи отримати не може.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, з наступних підстав.

Згідно ст.76 ЦПК України під доказами розуміються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Закон зобов`язує позивача подати докази разом із позовом (ч.2 ст.83 ЦПК України).

Згідно частин 4-5 ст.83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини його неподання та докази про вчинення усіх залежних від учасника дій для його отримання, а суд у випадку визнання поважними причин неподання цього доказу, може встановити додатковий строк для його подання.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Згідно ч.2 ст.116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, та у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.

Проте за змістом наведених вище норм у будь-якому випадку суд може забезпечити лише докази, подані у встановлений законом або судом строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при подачі позову не повідомив суд, що має намір подати докази та не просив суд встановити додатковий строк для їх подачі.

Фактично позивач просить суд через механізм забезпечення доказів сприяти йому у отриманні документів, які не заявлені як докази по справі у встановлені строки, як і не встановлено додаткового строку для їх подачі, що є неприпустимим та порушує принцип рівності учасників судового процесу, встановлений ст.129 Конституції України і п.2 ч.1 ст.2 ЦПК України та може свідчити про небезсторонність суду.

В даному випадку позивач помилково ототожнює дві різні процесуальні дії - подання доказів і подання заяви про забезпечення доказів, які є різними за своїм правовим змістом та за процесуальними строками подання до суду.

Виходячи з наведеного, на думку судової колегії, суд помилково задовольнив заяву позивача, оскільки не наведено достатніх підстав для забезпечення доказів у розумінні вимог статей 116, 117 ЦПК України та з огляду на те, що про намір подати певні документи у якості доказів в установлені процесуальні строки позивачем заявлено не було, як і не було вирішено питання про встановлення додаткового строку для їх подання, крім того, не доведено необхідності забезпечення доказів, оскільки необґрунтовано існування обставин, за яких невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або, що засіб доказування може бути втрачений.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтербуд ТМ задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: