Постанова

від 16.10.2020 по справі 915/1466/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1466/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Земляк А.В.,

за участю представників:

від Сотнікова Сергія Володимировича - участі не брали,

від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" - Хряпіна Л.К., Лазаренко Р.М.,

від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради - участі не брали,

від Виконавчого комітету Миколаївської міської ради - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2020, прийняте суддею Ткаченком О.В., м. Миколаїв, повний текст складено 03.07.2020,

у справі №915/1466/19

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів:

-Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77";

-Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради;

-Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

про визнання недійсним рішення (протоколу) установчих зборів, скасування державної реєстрації та припинення юридичної особи шляхом її ліквідації

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77", Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в якому просив визнати недійсним рішення (протокол) установчих зборів власників житлових квартир будинку АДРЕСА_1 від 07.02.2009 про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" та затвердження його статуту, скасувати державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77", проведену 10.03.2009 за №15221020000018428 на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.02.2009 за №534, та припинити вказану юридичну особу шляхом її ліквідації.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням визначеного законом порядку створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та протиправністю проведення державної реєстрації вказаної юридичної особи.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.06.2019 відкрито провадження у справі №915/1466/19.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2020 у справі №915/1466/19 (суддя Ткаченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване недоведеністю факту порушення оспорюваним рішенням установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку прав та законних інтересів позивача як співвласника нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому сама по собі відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення установчих зборів, як і невключення останнього до статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" не можуть бути безумовною підставою саме для припинення існування об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичної особи, створеної для забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном, належного утримання багатоквартирного будинку та його прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2020 у справі №915/1466/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що, звертаючись з позовною заявою у даній справі, останній обрав належний спосіб захисту та обґрунтував його з посилання на правові норми, між тим суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову з двох взаємовиключних підстав: за необґрунтованістю вимог та у зв`язку з неналежно обраним способом захисту порушеного права. Водночас апелянт зазначає про те, що він звернувся до суду за захистом свого порушеного особистого немайнового права та правомірного інтересу на участь у створенні об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а тому на вказані правовідносини не поширюється позовна давність, чого місцевим господарським судом безпідставно враховано не було. Крім того, скаржник посилається на наявність істотних порушень законодавства, допущених під час скликання та проведення установчих зборів, в тому числі на неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення установчих зборів та фальсифікацію відповідного протоколу установчих зборів, при цьому мета створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77", за твердженням апелянта, не відповідає вимогам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки вказане об`єднання фактично створене для легалізації його головою самочинного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці житлової та громадської забудови комунальної форми власності. Скаржник також звертає увагу апеляційного господарського суду на невідповідність статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" вимогам законодавства та неподання державному реєстратору переліку документів, необхідного для проведення державної реєстрації вказаної юридичної особи.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н та б/д (вх.№2302/20/Д2 від 27.08.2020) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач посилається на те, що останній жодним чином не заперечував права позивача як співвласника нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на участь у справах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, при цьому наведені ОСОБА_1 підстави позову не є достатніми для задоволення його вимоги про ліквідацію об`єднання, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано роз`яснив позивачу можливість звернутися до об`єднання з відповідними заявами щодо внесення змін до статуту, а у разі незгоди з прийнятими рішеннями, діями чи бездіяльністю останнього оскаржити їх у встановленому законом порядку. Відповідач також зауважує на тому, що відповідальність за повноту та якість документів, переданих до реєстраційної справи об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, несе Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, а за рішення, прийняте на підставі вказаних документів - Миколаївська міська рада, між тим ані предмет позову, ані суб`єктний склад учасників справи не дозволяють дослідити відповідні докази та надати їм правову оцінку в межах даної справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 17.08.2020 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 02.09.2020 розгляд справи №915/1466/19 призначено на 30.09.2020 об 11:30.

З порушенням встановленого апеляційним господарським судом строку та без клопотання про його поновлення або продовження 11.09.2020 до суду апеляційної інстанції від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу №19.03.01-04/4630/20 від 02.09.2020 (вх.№2302/20/Д4 від 11.09.2020), в якому останній, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем у справі, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . Крім того, вказаний відповідач зазначає про безпідставність посилання апелянта на допущені під час проведення державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" порушення приписів Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", адже на час проведення зазначеної державної реєстрації даний закон не поширював свою дію на правовідносини щодо створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на те, що відзив на апеляційну скаргу №19.03.01-04/4630/20 від 02.09.2020 (вх.№2302/20/Д4 від 11.09.2020) Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради подано поза межами строків, визначених апеляційним господарським судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, а також те, що даний відповідач не порушував питання про поновлення або продовження вказаного процесуального строку, зазначений відзив колегією суддів залишено без розгляду, про що у судовому засіданні 30.09.2020 було постановлено протокольну ухвалу.

Крім того, з метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 30.09.2020 було оголошено перерву до 15:30 год 16.10.2020 шляхом постановлення протокольної ухвали.

У судовому засіданні 16.10.2020 представники Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" висловили заперечення проти задоволення апеляційної скарги, представники ОСОБА_1 , Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та Виконавчого комітету Миколаївської міської ради участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІV а.с.80-85). Представник апелянта звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою б/н від 12.10.2020 (вх.№2302/20/Д6 від 13.10.2020), в якій просив розглядати дану справу за відсутності позивача ОСОБА_1 та його представника.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №486 від 20.04.2007 є власником розташованих за адресою: АДРЕСА_1 нежитлових приміщень закусочної загальною площею 52,3 кв.м, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №165933761 від 08.05.2019.

07.02.2009 відбулись установчі збори співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом вказаних установчих зборів на них були присутні власники жилих та нежилих приміщень вищенаведеного будинку у кількості трьох осіб, при цьому керівник ініціативної групи по створенню об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_2 проінформував присутніх про попередню роботу, яку провела ініціативна група з підготовки установчих зборів, зокрема, про те, що всім власникам приміщень будинку за два тижні під розпис були вручені запрошення для участі у цих зборах, а відсутнім запрошення були направлені рекомендованими листами.

Рішенням зазначених установчих зборів, оформленим протоколом б/н від 07.02.2009, вирішено:

-обрати головою зборів ОСОБА_3 ;

-затвердити порядок денний установчих зборів;

-створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у будинку АДРЕСА_1 та ухвалити назву цього об`єднання - "77";

-затвердити статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" у запропонованій редакції;

-обрати правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

-для перевірки порушень роботи правління проводити ревізію незалежними юристами;

-уповноважити ОСОБА_3 зареєструвати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" у встановленому чинним законодавством порядку.

Вказані рішення були прийняті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 одноголосно, що підтверджується списком поіменного голосування із зазначенням результату голосування, який є додатком до протоколу установчих зборів б/н від 07.02.2009.

27.02.2009 Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було прийнято рішення №534 "Про реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77".

В подальшому 10.03.2009 державним реєстратором Виконавчого комітету Миколаївської міської ради Усиковою Ганною Володимирівною проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77", а саме: внесено запис №15221020000018428 про державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004994569 від 12.02.2019.

20.02.2019 було зареєстровано кримінальне провадження №12019150020000674 за фактом крадіжки невстановленою особою належних Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "77" документів, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним рішення (протоколу) установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" від 07.02.2009, а також про скасування державної реєстрації юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" та припинення вказаної юридичної особи шляхом її ліквідації.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на недоведеність факту порушення оспорюваним рішенням установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку прав та законних інтересів позивача як співвласника нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому судом першої інстанції було враховано, що сама по собі відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення установчих зборів, як і невключення останнього до статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" не можуть бути безумовною підставою саме для припинення існування об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77") власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла). Таке об`єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції, чинній на час створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77"; далі - Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до статті 4 цього Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як організація для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

В силу статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання може бути створене в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень.

Для створення об`єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється власником будинку або ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень. Повідомлення про проведення установчих зборів направляється власником будинку або ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному власнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів.

Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх власників або їх уповноважених осіб. У голосуванні беруть участь власники (їх уповноважені особи), які присутні на установчих зборах. Кожний власник на установчих зборах має один голос, незалежно від площі та кількості квартир або приміщень, що перебувають у його власності. Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Рішення оформлюється особистим підписом кожного, хто проголосував, у протоколі із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти"). Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше двох третин присутніх осіб, які мають право голосу.

Установчі збори правомочні, якщо на них присутні більше п`ятдесяти відсотків власників. У разі відсутності кворуму ініціатор призначає нову дату, місце і час проведення установчих зборів. Новопризначені установчі збори можуть бути скликані не раніш як через 14 діб з дня зборів, що не відбулися.

Установчі збори приймають рішення про створення об`єднання і затверджують його статут. Оформлення і реєстрація всіх документів, що засвідчують створення об`єднання, здійснюються безоплатно у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Об`єднання вважається створеним з моменту видачі свідоцтва про державну реєстрацію.

Отже, вказана норма імперативно визначає порядок і спосіб повідомлення власників: форма повідомлення обов`язково письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

Колегія суддів вбачає, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він не повідомлявся про дату, час і місце проведення установчих зборів, на яких було прийнято оспорюване рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно з протоколом установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" б/н від 07.02.2009 на цих зборах були присутні власники жилих та нежилих приміщень вищенаведеного будинку у кількості трьох осіб, при цьому керівник ініціативної групи по створенню об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_2 проінформував присутніх про попередню роботу, яку провела ініціативна група з підготовки установчих зборів, зокрема, про те, що всім власникам приміщень будинку за два тижні під розпис були вручені запрошення для участі у цих зборах, а відсутнім запрошення були направлені рекомендованими листами.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що докази вручення позивачу запрошення для участі 07.02.2009 в установчих зборах під розпис або направлення йому цього запрошення рекомендованим листом у матеріалах справи відсутні, при цьому неможливість надання Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "77" вказаних доказів зумовлена їх викрадення разом з іншими документами щодо створення та діяльності об`єднання, на підтвердження чого відповідачем до місцевого господарського суду подано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію 20.02.2019, тобто ще до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у даній справі, кримінального провадження №12019150020000674 за фактом вищенаведеної крадіжки.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

З огляду на викладене, беручи до уваги, те що установчими зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77", які відбулися 07.02.2009, були дотримані функції, що покладені на установчі збори приписами статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а саме: за наявності кворуму прийнято рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та затверджено статут останнього, а також враховуючи, що ОСОБА_1 був обізнаним про функціонування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77", проте не брав участі у діяльності останнього, між тим повідомлявся про прийнятті об`єднанням протягом його діяльності рішення засобами поштового зв`язку, про що свідчать наявні у матеріалах даної справи копії супровідних листів з доказами їх надсилання позивачу за належною адресою листом з описом вкладення, керуючись критерієм вірогідності доказів, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що факт повідомлення позивача про дату, час і місце проведення установчих зборів, на яких було прийнято оспорюване рішення, є більш вірогідним, ніж протилежне твердження позивача.

Крім того, враховуючи предмет позову у даній справі, колегія суддів зазначає, що рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" щодо обрання голови установчих зборів, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та його назви, затвердження статуту об`єднання, надання повноважень представнику установчих зборів для державної реєстрації об`єднання безпосередньо стосуються правовідносин щодо створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" як юридичної особи, при цьому вимоги ОСОБА_1 визнати це рішення недійсними та скасувати державну реєстрацію даної юридичної особи фактично спрямовані на припинення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, між тим посилання позивача на те, що він в порушення вимог закону не був належним чином повідомлений про час та місце проведення установчих зборів щодо створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, може використовуватися для обґрунтування порушення права позивача на участь у створенні цієї юридичної особи, а не наявності інтересу у припиненні існування останньої.

Аналогічну правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2018 у справі №916/4625/15.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у матеріалах справи відсутні та позивачем до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження невизнання Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "77" прав ОСОБА_1 як члена об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, при цьому обставина незазначення відомостей про позивача у статуті вказаного об`єднання може бути усунута шляхом внесення відповідних змін до статуту та не зумовлює необхідність припинення юридичної особи, яка здійснює свою діяльність з 2009 року.

Посилання скаржника на фальсифікацію протоколу установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "77" б/н від 07.02.2009, а також на те, що мета створення вказаного об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не відповідає вимогам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки останнє створене для легалізації його головою самочинного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці житлової та громадської забудови комунальної форми власності, колегією суддів до уваги не приймаються, адже вказані твердження ґрунтуються на власних нічим не підтверджених припущеннях ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3 Порядку державної реєстрації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1521 від 11.10.2002, який був чинним на час проведення державної реєстрації вищенаведеного об`єднання, для державної реєстрації об`єднання уповноважена установчими зборами особа подає безпосередньо або надсилає поштою (рекомендованим листом) до органу державної реєстрації: 1) реєстраційну картку, яка одночасно є заявою про державну реєстрацію об`єднання, оформлену за зразком згідно з додатком 1 до цього Порядку; 2) протокол установчих зборів, на яких було прийнято рішення про створення об`єднання та затвердження його статуту; 3) два примірники оригіналу і п`ять копій статуту об`єднання, оформлені згідно з вимогами законодавства; 4) список членів об`єднання, складений згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Доводи апелянта про неподання Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "77" державному реєстратору переліку документів, необхідного для проведення державної реєстрації вказаної юридичної особи, є необґрунтованими, адже спростовуються наданими суб`єктом державної реєстрації до місцевого господарського суду матеріалами реєстраційної справи зазначеного об`єднання.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі.

Колегія суддів також вбачає, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "77" у прохальній частині відзиву на позовну заяву б/н від 21.06.2019 (вх.№10702/19 від 26.06.2019) було заявлене клопотання про застосування до позовних вимог ОСОБА_1 наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість даного позову, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 26.06.2020 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2020 у справі №915/1466/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.10.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук