Постанова

від 19.10.2020 по справі 916/1355/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа № 916/1355/20 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран

Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Одеської області від 27 липня 2020 року

у справі №916/1355/20

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МАЛАХІТ-16

про стягнення 8151,73грн.

суддя суду першої інстанції: Ю.М. Невінгловська

час і місце ухвалення рішення: 27.07.2020р. м.Одеса, господарський суд Одеської області.

встановив:

18.05.2020р. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - позивач, АТ НАК Нафтогаз України ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МАЛАХІТ-16 (надалі - відповідач, ОСББ МАЛАХІТ-16 ), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь загальний борг у розмірі 8151,73грн., який складається з 6696,30грн. - пені, 1311,45грн. - 3 % річних, 143,98грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.09.2017р. між ПАТ НАК Нафтогаз України (наразі - АТ НАК Нафтогаз України ) (Постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір №8145/1718-ТЕ-23 постачання природного газу (надалі - Договір від 12.09.2017р.); на виконання умов Договору від 12.09.2017р. позивач передав відповідачу у власність природний газ на загальну суму 842875,88грн. Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови п.6.1 Договору. З урахуванням суми та строку прострочення основного боргу відповідачем, позивачем були нараховані відповідачу кошти у вищезазначених сумах, які підлягають стягненню у судовому порядку (розрахунок неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат наданий позивачем в додатки до позовної заяви).

З посиланням на норми ст.ст. 173-175, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 655(ч.1), 526, 530, 612, 549, 611, 625, 629 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

26.06.2020р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив зменшити розмір пені, яку позивач вимагає стягнути з відповідача за Договором від 12.09.2017р. до 1грн.

В обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач з посиланням на норми ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України зазначив, ОСББ МАЛАХІТ-16 є негосподарською, неприбутковою організацією, джерелом фінансування якої є внески та плати співвласників житлового будинку, а тому, несвоєчасність розрахунків за природний газ є не наслідком несумлінного виконання зобов`язань перед позивачем, а обумовлена існуванням об`єктивних причин, а саме заборгованістю мешканців багатоквартирного будинку. В матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 12.09.2017р.; основний борг сплачений ОСББ МАЛАХІТ-16 у повному обсязі, а періоди прострочення незначні. Позивачем на суму заборгованості нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що в повній мірі компенсує можливі негативні наслідки для позивача в якості кредитора, розмір нарахованої пені є досить великим та враховуючи інтереси обох сторін наявні підстави для зменшення розміру пені.

13.07.2020р. позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечував проти зменшення пені, зазначаючи, що:

- в момент підписання договору (п.8.2) відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору;

- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин, виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів;

- при розгляді клопотання позивач просить врахувати, що несвоєчасність оплати контрагентами придбаного газу прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державною обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020р.р.;

- скрутний фінансовий стан підприємства не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки;

- відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат, тощо. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №922/1010/16 від 12.06.2018р.;

- позиція відповідача щодо зменшення пені до 1грн. взагалі не містить правового підґрунтя, тому не заслуговує на увагу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.07.2020р. (суддя Ю.М.Невінгловська) позов задоволено частково - стягнуто з ОСББ МАЛАХІТ-16 на користь АТ НАК Нафтогаз України 1000грн. пені, 1311,45грн. 3% річних, 143,98грн. інфляційних втрат, 2102грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.626, ч.1 ст.530, ч.ч.1,2 ст.692, 598, 625, 611(п.3 ч.1), 599, 549, 551 ЦК України, ст.ст.175, 265, ч.2 ст.218, ч.1 ст.230, 233ГК України та вмотивоване наступним. Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк не здійснив у повному обсязі сплату вартості фактично отриманого газу у жовтні-грудні 2017 року та січні-квітні 2018 року за договором №8145/1718-ТЕ-23 від 12.09.2017р.; перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1311,45грн. окремо щодо кожного акту приймання-передачі, з яких допущено прострочення платежу, та інфляційних у розмірі 143,98 грн. за зобов`язаннями за лютий 2018 року, суд вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню. Крім того суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 6696,30грн., розрахованої на підставі п.8.2 договору окремо щодо кожного акту приймання-передачі, з яких допущено прострочення платежу, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення пені, суд зазначив, що виходить із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності; зазначив про необхідність застосування індивідуального порядку стягнення штрафних санкцій в даному випадку. Основне зобов`язання за договором постачання природного газу відповідачем хоча і з порушенням строків, однак виконано у повному обсязі. При цьому доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, вимоги про стягнення яких взагалі позивачем не заявлялись, матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи також і відповідних обґрунтувань відповідача щодо наявності обставин, що зумовлюють можливість беззаперечного зменшення пені до 1грн. З огляду на викладене, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, приймаючи до уваги специфіку господарської діяльності відповідача, причини утворення заборгованості, на яку здійснено нарахування позивачем пені та нетривалий період такого прострочення, оскільки заборгованість є такою, що погашена відповідачем у повному обсязі на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України нарахована відповідачем пеня підлягає зменшенню до 1000грн.

26.08.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга АТ НАК Нафтогаз України (надіслана скаржником поштою 21.08.2020р.) на рішення від 27.07.2020р., в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5696,30грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення підлягає скасуванню частково з огляду наступного:

- в момент підписання договору (п.8.2) відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору;

- боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів;

- керуючись ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та висновками Вищого господарського суду України щодо практики застосування вищезазначених норм, право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність цих обставин суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків . Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі №908/1453/14.

- суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та врахувати при цьому інтереси позивача;

- зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, сплата основного боргу з простроченням строку, даний випадок не є винятковим (в провадженні господарського суду Одеської області знаходиться декілька справ по даному відповідачу) та не надано належних та допустимих доказів поважності причин порушення умов договору, то підстави для зменшення розміру пені відсутні;

- сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, а тому суд неправомірно самостійно визначив розмір пені.

- відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 922/1010/16 від 12.06.2018р.;

- внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченої умовами Договорів та загальна сума заявлених пені та 3% річних не компенсує повністю втрат від сплати відсотків за комерційними кредитами.

- зменшення судом розміру пені спричинить позивачу додаткові втрати та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2020р. поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2020р. у справі №916/1355/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ НАК Нафтогаз України на рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2020р. у справі №916/1355/20; постановлено розгляд апеляційної скарги АТ НАК Нафтогаз України на рішення господарського Одеської області від 27.07.2020р. у справі №916/1355/20 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких клопотань з процесуальних питань до 25.09.2020р.; зупинено дію рішення суду першої інстанції.

Станом на день прийняття постанови у даній справі відповідач відзив на апеляційну скаргу або будь-яких клопотань з процесуальних питань не подав, тому апеляційний розгляд справи по суті проводиться за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також підтверджені при апеляційному розгляді справи такі обставини.

12.09.2017 року між ПАТ НАК Нафтогаз України (наразі АТ НАК Нафтогаз України ) (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку МАЛАХІТ-16 (споживач) укладено Договір постачання природного газу №8145/1718-ТЕ-23 (а.с.11-20), відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність покупцю у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору від 12.09.2017р.).

У пункті 2.1 Договору від 12.09.2017р. установлено, що Постачальник передає споживачу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. газ обсягом 148тис.куб. метрів.

Відповідно до п.5.2 Договору від 12.09.2017р. ціна за 1000 куб.м газу на дату укладення договору становить 4942,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн.

Згідно із п.6.1 Договору від 12.09.2017р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.8.2 Договору від 12.09.2017р. у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 років (п.10.3 Договору від 12.09.2017р.)

Згідно із п.12.1 Договору від 12.09.2017р. він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. до 31.03.2018р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

11.01.2018р. сторони уклали додаткову угоду №1 від до договору №8145/1718-ТЕ-23 від 12.09.2017р. (а.с.21-22), якою п.8.2 Договору від 12.09.2017р. було викладено у новій редакції: у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 .

27.04.2018р. ПАТ НАК Нафтогаз України та ОСББ МАЛАХІТ-16 уклали додаткову угоду №2 до договору №8145/1718-ТЕ-23 (а.с.23), якою додано п. 2.1 розділу 2 Договору від 12.09.2017р. Кількість та фізико-хімічні показники природного газу у наступній редакції „Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2018 року по 31.05.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 5,500 тис.куб.м. Крім того, даною додатковою угодою було продовжено строк дії договору в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 31.05.2018р. (включно).

У період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року ПАТ НАК Нафтогаз України передало відповідачу природний газ обсягом 142,128тис.куб.м. на загальну суму 842875,88грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі природного газу (а.с.27-33).

Матеріалами справи підтверджується (та не заперечується відповідачем) несвоєчасна оплата ОСББ МАЛАХІТ-16 отриманого природного газу за Договором від 12.09.2017р.

Звертаючись до суду з позовом, АТ НАК Нафтогаз України зазначило, що у зв`язку із несвоєчасним розрахунком відповідачем за отриманий природний газ позивачем були нараховані останньому пеня, три проценти річних та інфляційні втрати у зазначених у позовній заяві сумах, які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ НАК Нафтогаз України , зменшивши заявлену до стягнення пеню з 6696,30грн. до 1000грн.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи оскарження позивачем рішення від 27.07.2020р. лише в частині правомірності зменшення судом першої інстанції пені, колегія суддів не досліджує питання правильності розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат та стягнення з ОСББ МАЛАХІТ-16 на користь АТ НАК Нафтогаз України 3% річних та інфляційних втрат у відповідних сумах.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зміст ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі 67/1346/15-ц, проте скаржник помилково вважає, що передумовою зменшення пені є виключно значне її перевищення перед розміром збитків.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначеної норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №904/12429/16.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З розрахунків штрафних санкцій (помісячно), складених позивачем (а.с.24-25) убачається, що за зобов`язанням по оплаті поставленого газу у листопаді 2017 року - квітні 2018 року відповідачем допущено прострочення оплати, що тривали незначний період часу (декілька днів), платежі здійснювалися регулярно протягом кожного місяця у спірному періоді та станом на 15.08.2018р. весь борг був погашений повністю у загальній сумі 842875,88грн. Отже ступінь виконання відповідачем свого зобов`язання можна вважати достатньою для висновку про його добросовісність як споживача природного газу та сторони договору, а причину прострочення в оплатах - пов`язаною із специфікою діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, джерелом надходження коштів до якого є виключно членські внески та кошти на оплату спожитого газу, що надходять від співвласників будинку.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що період прострочення є незначним, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 12.09.2017р. (зокрема, проведення ним оплати за поставлений йому природний газ в повному обсязі), з огляду на те, що ОСББ МАЛАХІТ-16 є об`єднанням, створеним власниками квартир та нежитлових приміщень відповідно до ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , а також те, що за умовами Договору від 12.09.2017р. газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір пені до 1000грн. виходячи із загальних засад цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке передбачене частиною третьою статті 551 ЦК України. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція послідовно викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.01.2019р. у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019р. у справі №904/4071/18, від 03.06.2019р. у справі №914/1517/18, від 23.10.2019р. у справі № 917/101/19).

Та обставина, що в момент підписання договору (п.8.2) відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору; у договорі визначений відповідний розмір пені не позбавляє суд права, передбаченого нормами ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України зменшити заявлену до стягнення пеню.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення прийняте судом без урахування висновків щодо застосування норм права (статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №908/1453/14 оскільки по-перше - ця постанова прийнята Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду та не містить саме правових висновків, які є обов`язковими для врахування судом, а по-друге - встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у справі №908/1453/18 та у даній справі суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає повну подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

У справі №922/1010/16 питання про зменшення розміру пені боржником не порушувалося та судами не вирішувалося, а отже у цій постанові взагалі відсутня правова позиція суду щодо застосування норм ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.

У своїй апеляційній скарзі АТ НАК Нафтогаз України залишає поза увагою те, що зменшуючи розмір пені Господарський суд Одеської області насамперед виходив із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Твердження скаржника про те, що зменшення судом розміру пені спричинить йому додаткові втрати та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції стягнув на користь АТ НАК Нафтогаз України з ОСББ крім зменшеної пені також 3% річних та інфляційні втрати, отже відповідач поніс відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Присуджені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим колегія суддів зазначає, що зменшення розміру пені у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за поставлений газ.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 27.07.2020р. в частині зменшення заявленої до стягнення пені ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

З огляду наведеного рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2020р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.07.2020р. у справі №916/1355/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на АТ НАК Нафтогаз України .

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран