Рішення

від 08.10.2020 по справі 902/592/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/592/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Сичук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)", вул. Благовіщенська, 106, с. Городівка, Крижопільський район, Вінницька область, 24615, код - 14316862

до : Фізичної особи-підприємця Лободюка Ігоря Володимировича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Підприємство Державної кримінальної служби України (№113)", вул. Благовіщенська, 106, с. Городівка, Крижопільський район, Вінницька область, 24615, код - 14316862

про витребування транспортного засобу із незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

17.06.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 16/1231 від 03.06.2020 року Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)" до Фізичної особи-підприємця Лободюка Ігоря Володимировича про повернення транспортного засобу марка ЗИЛ, модель 133, тип АВТОКРАН 10-20Т-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 із незаконного володіння ФОП Лободюк І.В.

Ухвалою суду від 17.06.2020 року відкрито провадження у справі № 902/592/20 у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 06.08.2020 року.

03.08.2020 на електронну адресу суду від представника позивача до суду надійшло клопотання (№16/1859 від 03.08.2020 року), в якому останній просить суд в зв`язку з введеними карантинними заходами, відсутністю можливості забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання, визнати причину неявки поважною та відкласти судове засідання на іншу дату.

В судовому засіданні 06.08.2020 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/592/20 на 27.08.2020 року, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 12.08.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 27.08.2020 року судом постановлено ухвали про залучення Державного підприємства "Підприємство Державної кримінальної служби України(№113)" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/592/20 на 09.09.2020 року о 11:30 год., які занесено до протоколу судового засідання.

При цьому, з метою оперативності судового провадження, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 09.09.2020 року в режимі відеоконференції з Крижопільським районним судом Вінницької області, за участю представника позивача, яку занесено до протоколу судового засідання 27.08.2020 року.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

03.09.2020 року на адресу суду від представника третьої особи на виконання вимог ухвали суду надійшла заява (б/н від 02.09.2020 року). Додатком до заяви додано ряд документів.

07.09.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання № 16/2167 від 07.09.2020 року про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. В якості додатків до клопотання додано ряд документів.

В судовому засіданні 09.09.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/592/20 для судового розгляду по суті на 08.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

При цьому, з метою оперативності судового провадження, судом постановлено ухвалу про проведення судового засідання 08.10.2020 року в режимі відеоконференції з Крижопільським районним судом Вінницької області, за участю представника позивача та третьої особи, яку занесено до протоколу судового засідання 09.09.2020 року.

10.09.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання № 16/2167 від 07.09.2020 року про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою суду від 18.09.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

Представники позивача у поданих процесуальних документах вимоги позову підтримали, просили його задовольнити.

У судове засідання 08.10.2020 року представник третьої особи не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Суд відзначає, що матеріали справи містять заяву третьої особи про неможливість прибути у судове засідання внаслідок введених карантинних заходів, у якій не висловлено клопотань стосовно особистої присутності у розгляді справи по суті.

При цьому, обізнаність представника позивача про дату судового засідання підтверджується поштовими повідомленнями № 2461500004295 та № 2461500004210, які наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що надіслана на адресу відповідача ухвала суду від 18.09.2020 року на дату проведення судового засідання, повернулась з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці відповідача в судове засідання враховується наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/592/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ними.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на те, що на підставі наказу № 3863/7 від 01.11.2019 року "Про передачу транспортних засобів" Підприємством Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" передано на баланс Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)" транспортний засіб: тип АВТОКРАН 10-20Т-С, 1984 року випуску, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_3 , марка ЗИЛ, модель 133, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, що підтверджується актом приймання-передачі транспортних засобів від 19.11.2019 року.

Повноваження щодо управління справами державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" згідно вищевказаного наказу та вимог частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України покладено на комісію з припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" шляхом ліквідації. Згідно покладених обов`язків, згідно частини 4 статті 111 Цивільного кодексу України: ліквідаційна комісія вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Ліквідаційною комісією було з`ясовано, що на балансі ДП "Підприємство ДКВС України (№113)" рахується транспортний засіб: тип АВТОКРАН 10-20Т-С, 1984 року випуску, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_3 , марка 31 модель 133, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, інвентарний номер 10520013 , наявність якого відсутня на підприємстві. Як з`ясувалося комісією вищевказаний транспортний засіб знаходиться у ФОП Лободюк Ігоря Володимировича на ремонті на підставі Договору № 177/1 від 18.09.2015 року.

З метою захисту своїх прав та повернення транспортного засобу позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Міністерством юстиції України, було прийнято рішення про припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" шляхом ліквідації про що видано відповідний наказ від 29.08.2019 № 2722/5 "Про припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" шляхом ліквідації".

Відомості про вищевикладене рішення були занесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.09.2019 року.

Повноваження щодо управління справами державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" згідно вищевказаного наказу та вимог частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України покладено на комісію з припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" шляхом ліквідації. Згідно покладених обов`язків, згідно частини 4 статті 111 Цивільного кодексу України: ліквідаційна комісія вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Ліквідаційною комісією було з`ясовано, що 01.11.2019 року на підставі наказу № 3863/7 "Про передачу транспортних засобів" Підприємством Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" передано на баланс Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)" транспортний засіб: тип АВТОКРАН 10-20Т-С, 1984 року випуску, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_3 , марка ЗИЛ, модель 133, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2.

Однак, на ДП "Підприємство ДКВС України (№113)" транспортний засіб: тип АВТОКРАН 10-20Т-С, 1984 року випуску, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_3 , марка 31 модель 133, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, інвентарний номер 10520013 відсутній.

Як встановлено, вищевказаний транспортний засіб знаходиться у Фізичної особи підприємця Лободюка Ігоря Володимировича на ремонті на підставі Договору № 177/1 від 18.09.2015 року укладено між Фізичною особою підприємцем Лободюком Ігорем Володимировичем (Виконавець) та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 113)" (Замовник).

Відповідно п. 1.1 Договору Виконавець надає послуги Замовнику по ремонту транспортного засобу тип АВТОКРАН 10-20Т-С, 1984 року випуску, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_3 , марка ЗИЛ, модель 133, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, інвентарний номер 10520013 .

Виконавець зобов`язаний забезпечити якісне та вчасне надання послуг по ремонту та обслуговуванню АВТОКРАН марка ЗИЛ, НОМЕР_3 (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору орієнтовна вартість робіт за договором становить 55 450,00 грн.

Договір діє з моменту підписання сторонами і до 31.12.2017 року (п.6.1 Договору).

Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 113)" здійснено попередню оплату у сумі 24 500,00 грн.

11.09.2019 року комісією з припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 113)" шляхом ліквідації, яка діяла на підставі наказу Міністерством юстиції України від 29.08.2019 року № 2722/5 "Про припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№ 113)" шляхом ліквідації", до ФОП Лободюк І.В. було направлено повідомлення (про припинення юридичної особи) № 23.

09.10.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист-вимогу № 63, щодо огляду та повернення транспортного засобу марки ЗИЛ, модель 133, тип АВТОКРАН 10-20Т-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2.

16.12.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист-вимогу (вих. №16/2488), щодо витребування транспортного засобу марки ЗИЛ, модель 133, тип АВТОКРАН 10-20Т-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 із незаконного володіння.

Відповідей на звернення матеріали справи не містять.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

Згідно із ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Одним із способів захисту, в силу вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Такими чином предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 914/296/18).

При цьому, власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2018 р. у справі № 5013/458/11).

Саме із такого розуміння інституту витребування майна з чужого незаконного володіння слід виходити при вирішенні даного спору.

Судом в ході розгляду зазначеної справи встановлено, що власником нерухомого майна, яке є предметом розгляду даної справи, є держава в особі Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)".

Разом з тим, згідно акту приймання-передачі транспортних засобів від 19.11.2019 року майно, яке є предметом розгляду спору передано Державній установі "Крижопільський виправний центр (№113)" на підставі рішення Міністерства юстиції України "Про передачу транспортних засобів із балансу державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" (ЄДРПОУ 08679630) на баланс Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)" (ЄДРПОУ 14316862) та видано відповідний наказ від 01.11.2019 № 3863/7 "Про передачу транспортних засобів".

Відомості про вищевикладене рішення були занесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.09.2019 року.

Повноваження щодо управління справами державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" згідно вищевказаного наказу та вимог частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України покладено на комісію з припинення державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№113)" шляхом ліквідації. Згідно покладених обов`язків, згідно частини 4 статті 111 Цивільного кодексу України: ліквідаційна комісія вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Таким чином, сукупність наявних в справі доказів достеменно свідчить, що належним власником спірного майна є держава - в особі Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)".

Однак з матеріалів справи слідує, що наразі спірне майно перебуває у фактичному володінні Фізичної особи-підприємця Лободюка І.В. без достатніх правових підстав.

При цьому суд констатує, що майно, яке предметом розгляду справи є індивідуально визначеним майном наділеним ознаками визначеними ст. 184 ЦК України.

Судом також встановлено та спростовано відповідачем, що строк дії Договору №177/1 від 18.09.2015 року сплинув 31.12.2017 року, сторонами договір не пролонговано.

Тобто, підстава використання відповідачем транспортного засобу відпала.

Таким чином, встановлені вище обставини справи свідчать, що держава в особі позивача (Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)") є власником рухомого майна, транспортного засобу марки ЗИЛ, модель 133, тип АВТОКРАН 10-20Т-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, що є предметом даного спору, однак даний час спірне майно перебуває у володінні Фізичної особи-підприємця Лободюка І.В. без достатніх правових підстав, оскільки відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували правомірність володіння останнім спірним майном.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову заявленого до Фізичної особи-підприємця Лободюка І.В. у повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Лободюка Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1) повернути Державній установі "Крижопільський виправний центр (№113)" (вул. Благовіщенська, 106, с. Городівка, Крижопільський район, Вінницька область, 24615, код - 14316862) транспортний засіб: тип АВТОКРАН 10-20Т-С, 1984 року випуску, реєстраційний (державний) номер НОМЕР_3 , марка 31, модель 133, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, інвентарний номер 10520013.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лободюка Ігоря Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1) на користь Державної установи "Крижопільський виправний центр (№113)" (вул. Благовіщенська, 106, с. Городівка, Крижопільський район, Вінницька область, 24615, код - 14316862) 2 102,00 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку за наступною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Благовіщенська, 106, с. Городівка, Крижопільський район, Вінницька область, 24615)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)

4 - ДП "Підприємство Державної кримінальної служби України (№113)" (вул. Благовіщенська, 106, с. Городівка, Крижопільський район, Вінницька область, 24615)