Рішення

від 13.10.2020 по справі 908/2043/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/139/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020 Справа № 908/2043/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод «Феросплавів» , 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Антаріус» , 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 119, кв. 207

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Верба В.В., довіреність № 95 від 12.12.2019;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору

10.08.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Запорізький завод «Феросплавів» , м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Антаріус» , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 25 від 10.01.2020 в розмірі 7686,09 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020, справу № 908/2043/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 17.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2043/20, присвоєно справі номер провадження 15/139/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 02.09.2020.

Ухвалою суду від 02.09.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.10.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару на підставі договору поставки № 25 від 10.01.2020, а також специфікацій до договору. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7686,09 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст.ст. 193, 198, 216 - 218, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549 - 551, 610, 611, 612, 629, 712 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 13.10.2020 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові № 18-137 від 10.07.2020, відповіді на відзив № 18-137/1 від 21.09.2020.

Відповідач у призначені судові засідання не з`явився.

Проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву № 31/08-01 від 31.08.2020 та запереченнях на відзив на позовну заяву № 02/10-02 від 02.10.2020. В обґрунтування зазначив, що доводів позивача викладених у позові не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідач наполягає на тому, що його обов`язки по поставці товару на адресу позивача по договору були виконані у повному обсязі оскільки згідно із п. 3 Умови поставки Специфікації № 2 цей товар мав поставлятися залізничним транспортом на умовах поставки СРТ Incoterms 2010 (станція вантажоодержувача), і при цьому датою переходу права власності на товар є дата складання акта. Отже відповідач вважає, що поставка відбулася згідно правил СРТ Incoterms 2010 оскільки ним було направлено товар перевізнику або іншій особі в узгодженому сторонами місці.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Оберіг» .

В судому засіданні 13.10.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 19.10.2020.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані докази, суд установив наступне.

10.01.2020 Акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 25.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними у додатку (специфікації) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010 .

Постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у строки, визначені п. 3.3 цього договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору поставка товару здійснюється постачальником в строк, зазначений у додатку (специфікації) згідно п. 3.1 даного тільки після отримання покупцем письмового підтвердження про готовність товару до відвантаження.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний своєчасно поставити товар.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2020, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами (п. 12.1 договору).

27.02.2020 сторонами укладено Специфікацією № 2, яка є невід`ємною частиною договору поставки, відповідно до якої відповідач (постачальник) зобов`язувався поставити позивачу (покупцю) у березні 2020 товар, а саме: вапняк фракції 80 - 120 мм у кількості 2 829 т загальною вартістю 2 753 182,80 грн з ПДВ (20%) (п. п. 1, 2 Строки поставки Специфікації № 2).

Згідно з п. 3 Специфікації № 2 цей товар мав поставлятися залізничним транспортом на умовах поставки СРТ Incoterms 2010 (станція вантажоодержувача), датою переходу права власності на товар є дата складання акта.

Однак свій зобов`язання за Специфікацією № 2 відповідач виконав неналежним чином.

Зі змісту листа ТОВ Компанія Антаріус вих. № 11/08-01 від 11.08.2020 вбачається, що 275,05 тони вапняку фр. 80-120 мм згідно із з/д накладних (від 23.03.2020 № 34180281; 34186775) в березні 2020 року були відвантажені на станції Негин у 4 на піввагони №№ 65329757, 63182083, 63181762, 63181648 призначенням на станцію Запоріжжя - Ліве на адресу АТ ЗФЗ . Однак на шляху призначення вказані вагони були забраковані до поточного ремонту по станції Жмеринка працівниками вагонної служби АТ Укрзалізниця з причини несправності тонкий гребінь колеса про що свідчить форма ВУ-23 по операціях з вагонами.

Із загальної кількості товару у 2829 т загальною вартістю 2 753 1 82,80 грн з ПДВ (20%), яка підлягала поставці за Специфікацією № 2 у березні 2020 року (01.03.2020 - 31.03.2020), відповідачем допущено прострочення його поставки у кількості 275,05 т вартістю 267 678,66 грн з ПДВ (20%), а саме:

1) 04.04.2020 відбулася поставка товару кількістю 69,35 т вартістю 67 491,42 грн з ПДВ (20%), що підтверджується актом приймання - передачі товару від 04.04.2020, залізничною накладною № 34266437 (досилання до № 34180281) від 30.03.2020, рахунком - фактурою № СФ-0000101, виписаного відповідачем 04.04.2020;

2) 04.04.2020 відбулася поставка товару кількістю 68,5 т вартістю 66 664,20 грн з ПДВ (20%), що підтверджується актом приймання - передачі товару від 04.04.2020, залізничною накладною № 34266445 (досилання до № 34186775) від 30.03.2020, рахунком - фактурою № СФ-0000124, виписаного відповідачем 04.04.2020;

3) 09.04.2020 відбулася поставка товару кількістю 68,8 т вартістю 66 956,16 грн з ПДВ (20%), що підтверджується актом приймання - передачі товару від 09.04.2020, залізничною накладною № 34186775 від 23.03.2020, рахунком - фактурою № СФ-0000129, виписаного відповідачем 09.04.2020;

4) 10.04.2020 відбулася поставка товару кількістю 68,4 т вартістю 66 566,88 грн з ПДВ (20%), що підтверджується актом приймання - передачі товару від 10.04.2020, залізничними накладними № 34180281 від 23.03.2020, № 34307082 від 02.04.2020 (досилання до № 34180281), рахунком - фактурою № СФ-0000131, виписаного відповідачем 10.04.2020.

У зв`язку з допущенням відповідачем прострочення строку поставки частини товару, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 174 Господарського кодексу України.

Частинами 1 - 3 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 44 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір № 25 від 10.01.2020

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання вищезазначених положень договору, а також специфікацій до договору, відповідач в термін з 01.03.2020 по 31.03.2020 повинен поставити у власність позивача вапняк фракції 80 - 120 мм у кількості 2 829 т загальною вартістю 2 753 182,80 грн з ПДВ (20%). У зв`язку з тим, що відповідачем допущено прострочення поставки частини товару, а саме порушено п. 3 Умови поставки Специфікації № 2, позивач просить суд стягнути з відповідача 7686,09 грн пені.

Розрахунку господарської штрафної санкції (пені) складає:

- 1012,37 грн за прострочення поставки товару в кількості 69,35 т вартістю 67 491,42 грн з ПДВ (20%) за період прострочення з 01.04.2020 по 03.04.2020 із часом прострочення у 3 календарних дні;

- 999,96 грн за прострочення поставки товару в кількості 68,5 т вартістю 66 664,20 грн. з ПДВ (20%) за період прострочення з 01.04.2020 по 03.04.2020 із часом прострочення у 3 календарних дні;

- 2678,25 грн за прострочення поставки товару в кількості 68,8 т вартістю 66 956,16 грн з ПДВ (20%) за період прострочення з 01.04.2020 року по 08.04.2020 року із часом прострочення у 8 календарних днів;

- 2995,51 грн за прострочення поставки товару в кількості 68,4 т вартістю 66 566,88 грн з ПДВ (20%) за період прострочення з 01.04.2020 по 09.04.2020 із часом прострочення у 9 календарних днів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що при порушенні зобов`язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Відповідно до п. 10.3 договору поставки обумовлено, що у разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення.

Суд перевірив розрахунок пені за допомогою ІПС Законодавство та визнав вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 7686,09 грн обґрунтованими, правомірно заявленими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача, суд зазначає, що метою правил Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або скоротити невизначеності, пов`язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Інкотермс мають справу з рядом визначених обов`язків, що покладаються на сторони - такими як обов`язок продавця надати товар у розпорядження покупця або передати його для перевезення чи то доставити його до пункту призначення та з розподілом ризику між сторонами в різних випадках. Далі, вони стосуються обов`язків щодо очищення товару для експорту та імпорту, упаковки товару, обов`язку покупця прийняти поставку, а також обов`язку сторін надати підтвердження того, що відповідні зобов`язання були належним чином виконані. Інкотермс не призначені для заміни таких умов договору, які необхідні для укладення повного договору купівлі-продажу. Таким чином правила Інкотермс не можуть собою підміняти або бути причиною відміни (зміни) умов договору.

Відповідно до п. 3 Умови поставки Специфікації № 2: СРТ станція вантажоодержувача (Інкотермс 2010). Постачальник здійснює постачання залізничним транспортом тільки в люкових на піввагонах. Перехід права власності на товар здійснюється на складі покупця. На кількість прийнятого товару на вагах покупця складається акт прийому - передачі. Датою переходу права власності на товару є дата складання акта.

Вантажоодержувач: АТ Запорізький завод феросплавів ...ст. Запоріжжя Ліве. Придніпровської залізниці... . Таким чином обов`язки відповідача по поставці товару позивачу товару збігаються з прибуттям товару на ст. Ліве, Придніпровської залізниці та складанням відповідного акту з додержанням строків поставки - березень 2020.

Умовами п. 14.7 договору передбачено, що до даного договору застосовуються Міжнародні правила тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010. У разі розбіжностей між Інкотермс 2010 та цим договором, застосовуються положення даного договору, він має переважну силу.

Таким чином, твердження відповідача про те, що поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб є безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів оплати штрафних санкцій відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Антаріус» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 119, кв. 207; ідентифікаційний код юридичної особи 35888565) на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод «Феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11; ідентифікаційний код юридичної особи 00186542) пеню у розмір 7686,09 грн (сім тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 09 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов