Постанова

від 19.01.2021 по справі 908/2043/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2043/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Антаріус» на рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2020 (повний текст рішення складено 19.10.2020, суддя Горохов І.С.) у справі

за позовом акціонерного товариства «Запорізький завод «Феросплавів» , м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Антаріус» , м.Запоріжжя

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Акціонерне товариство «Запорізький завод «Феросплавів» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Антаріус» заборгованості за договором поставки № 25 від 10.01.2020 в розмірі 7686,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки № 25 від 10.01.2020 щодо своєчасної поставки товару.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.10.2020 у даній справі позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Антаріус» на користь акціонерного товариства «Запорізький завод «Феросплавів» пеню у розмір 7686,09 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на прострочення відповідачем строку поставки товару.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Антаріус» , не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник вказує, що відповідач відповідно до умов договору поставки виконав свої зобов`язання та поставив товар у строк зазначений у специфікації.

Згідно умов Інкотермс 2010 зобов`язання відповідача (постачальника) вважаються виконаними коли він доставив товар названому перевізнику. А хто та коли набуде право власності, на думку скаржника, на відповідача не впливає.

Суд першої інстанції у своєму рішенні ототожнює термін "поставка" та "перехід права власності", що суперечить практиці Верховного Суду, згідно якої для визнання події та часу, коли зобов`язання апелянта були виконані, потрібно використовувати терміни та визначення Інкотермс.

У договорі відносно якого існує спір було використано умови поставки з групи "С" (основна поставка ( перевезення) оплачена), а саме СРТ.

За твердженням заявника апеляційної скарги, для того щоб зобов`язання відповідача вважалися виконаними тільки після доставки товару на станцію призначення, Інкотермс 2010 передбачає інші умови з групи D (доставка чи прибуття) це DAF, DES, DDQ та DDP.

Тобто, якщо умови поставки СРТ згідно Інкотермс 2010, то відповідач виконав умови (здійснив поставку) коли передав товар перевізнику з яким уклав договір і далі відповідає тільки за ризик втрати товару і не в якому разі за час впродовж якого перевізник буде везти товар.

Правила Інкотермс не стосуються умов контракту, що встановлюють момент передачі права власності на товар.

3.2 Доводи інших учасників справи

Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Позивач не погоджується із твердженням відповідача, що поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, з посиланням на те, що умовами п.14.7 договору передбачено, що до даного договору застосовуються Міжнародні правила тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010; у разі розбіжностей між Інкотермс 2010 та цим договором, застосовуються положення даного договору.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Антаріус» на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2020, постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

10.01.2020 між акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів (постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 25.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними у додатку (специфікації) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010 .

Постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у строки, визначені п. 3.3 цього договору (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору поставка товару здійснюється постачальником в строк, зазначений у додатку (специфікації) згідно п. 3.1 даного тільки після отримання покупцем письмового підтвердження про готовність товару до відвантаження.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний своєчасно поставити товар.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2020, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами (п. 12.1 договору).

27.02.2020 сторонами укладено Специфікацією № 2, яка є невід`ємною частиною договору поставки, відповідно до якої відповідач (постачальник) зобов`язувався поставити позивачу (покупцю) у березні 2020 товар, а саме: вапняк фракції 80 - 120 мм у кількості 2 829 т загальною вартістю 2 753 182,80 грн з ПДВ (20%) (п. п. 1, 2 строки поставки Специфікації № 2).

Згідно з п. 3 Специфікації № 2 цей товар мав поставлятися залізничним транспортом на умовах поставки СРТ Incoterms 2010 (станція вантажоодержувача), датою переходу права власності на товар є дата складання акта.

Однак свій зобов`язання за Специфікацією № 2 відповідач виконав неналежним чином.

Зі змісту листа ТОВ Компанія Антаріус вих. № 11/08-01 від 11.08.2020 вбачається, що 275,05 тони вапняку фр. 80-120 мм згідно із з/д накладних (від 23.03.2020 № 34180281; 34186775) в березні 2020 року були відвантажені на станції Негин у 4 на піввагони №№ 65329757, 63182083, 63181762, 63181648 призначенням на станцію Запоріжжя - Ліве на адресу АТ ЗФЗ . Однак на шляху призначення вказані вагони були забраковані до поточного ремонту по станції Жмеринка працівниками вагонної служби АТ Укрзалізниця з причини несправності тонкий гребінь колеса про що свідчить форма ВУ-23 по операціях з вагонами.

Із загальної кількості товару у 2829 т загальною вартістю 2 753 1 82,80 грн з ПДВ (20%), яка підлягала поставці за Специфікацією № 2 у березні 2020 року (01.03.2020 - 31.03.2020), відповідачем допущено прострочення його поставки у кількості 275,05 т вартістю 267 678,66 грн з ПДВ (20%), а саме:

1) 04.04.2020 відбулася поставка товару кількістю 69,35 т вартістю 67 491,42 грн з ПДВ (20%), що підтверджується актом приймання - передачі товару від 04.04.2020, залізничною накладною № 34266437 (досилання до № 34180281) від 30.03.2020, рахунком - фактурою № СФ-0000101, виписаного відповідачем 04.04.2020;

2) 04.04.2020 відбулася поставка товару кількістю 68,5 т вартістю 66 664,20 грн з ПДВ (20%), що підтверджується актом приймання - передачі товару від 04.04.2020, залізничною накладною № 34266445 (досилання до № 34186775) від 30.03.2020, рахунком - фактурою № СФ-0000124, виписаного відповідачем 04.04.2020;

3) 09.04.2020 відбулася поставка товару кількістю 68,8 т вартістю 66 956,16 грн з ПДВ (20%), що підтверджується актом приймання - передачі товару від 09.04.2020, залізничною накладною № 34186775 від 23.03.2020, рахунком - фактурою № СФ-0000129, виписаного відповідачем 09.04.2020;

4) 10.04.2020 відбулася поставка товару кількістю 68,4 т вартістю 66 566,88 грн з ПДВ (20%), що підтверджується актом приймання - передачі товару від 10.04.2020, залізничними накладними № 34180281 від 23.03.2020, № 34307082 від 02.04.2020 (досилання до №34180281), рахунком - фактурою № СФ-0000131, виписаного відповідачем 10.04.2020.

У зв`язку з допущенням відповідачем прострочення строку поставки частини товару, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підстави встановлених обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін).

Відповідно до частини другої ст.193, частини першої 1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

У п.10.3 договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення строків поставки товару згідно даного договору постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого товару) за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки частини товару, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 686,09 грн пені, що відповідно до наданого позивачем розрахунку складається з: 1012,37 грн за прострочення поставки товару в кількості 69,35 т вартістю 67 491,42 грн з ПДВ (20%) за період прострочення з 01.04.2020 по 03.04.2020 із часом прострочення у 3 календарних дні; 999,96 грн за прострочення поставки товару в кількості 68,5 т вартістю 66 664,20 грн з ПДВ (20%) за період прострочення з 01.04.2020 по 03.04.2020 із часом прострочення у 3 календарних дні; 2678,25 грн за прострочення поставки товару в кількості 68,8 т вартістю 66 956,16 грн з ПДВ (20%) за період прострочення з 01.04.2020 по 08.04.2020 із часом прострочення у 8 календарних днів; 2995,51 грн за прострочення поставки товару в кількості 68,4 т вартістю 66 566,88 грн з ПДВ (20%) за період прострочення з 01.04.2020 по 09.04.2020 із часом прострочення у 9 календарних днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає, що розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на умови поставки СРТ Інкотермс 2010, відповідно до яких відповідачем виконано зобов`язання з поставки товару у встановлений строк, враховуючи таке.

Суб`єкти господарської діяльності мають можливість укладати договори, використовуючи при цьому правила Інкотермс - Правила Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі в редакції 2010 року (далі - Інкотермс-2010).

Інкотермс (International Commercial Terms) - це звід міжнародних правил, що забезпечують однозначні тлумачення найбільш широко використовуваних термінів в області зовнішньої торгівлі.

Торгові терміни, оформлені у вигляді словника, використовуються для приведення до єдиних стандартів умов поставок при укладанні договорів на міжнародному рівні. Вони пояснюють процес розподілу обов`язків, витрат і ризиків між сторонами, котрі укладають договір: продавцем і покупцем.

Застосування вказаних правил у зовнiшньоекономiчних договорах (контрактах) при визначеннi умов поставки товарiв дозволяє виключити рiзне тлумачення пiдприємствами-контрагентами своїх обов`язкiв щодо поставки товарiв вiд продавця покупцю. Умови поставки визначають обов`язки продавця по доставцi товару до вказаного мiсця та визначають момент переходу ризику випадкової втрати або ушкодження товару. Дiя Iнкотермс розповсюджується виключно на вiдносини мiж продавцем та покупцем в рамках договорiв купiвлi-продажу. Разом з цим Правила Iнкотермс не розглядають такi питання, як перехiд права власностi в контрактах купiвлi-продажу вiд продавця до покупця

У п.3 Специфікації № 2 (додаток №2 від 27.02.2020 до договору поставки №25 від 10.01.2020) сторони узгодили умови поставки: СРТ станція вантажоодержувача (Інкотермс 2010). Постачальник здійснює постачання залізничним транспортом тільки в люкових на піввагонах. Перехід права власності на товар здійснюється на складі покупця. На кількість прийнятого товару на вагах покупця складається акт прийому - передачі. Датою переходу права власності на товар є дата складання акта. Вантажоодержувач: АТ Запорізький завод феросплавів . Вантажовідправник: ТОВ "Техно-Маг".

Відповідно до договору міжнародної поставки за умовами CPT, на місці призначення продавець надає товар офіційному перевізнику, щоб він далі транспортував товар до кінцевої точки. Якщо ж перевізників декілька, то зобов`язання продавця вважаються виконаними після передачі вантажу першому з них.

Статтею 664 Цивільного кодексу унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частинами 1,2 ст.334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Пунктом п.14.7 договору передбачено, що до даного договору застосовуються Міжнародні правила тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010. У разі розбіжностей між Інкотермс 2010 та цим договором, застосовуються положення даного договору, він має переважну силу.

Умовами договору сторони не узгодили момент виконання продавцем обов`язку передати товар, але передбачили, що на кількість прийнятого товару складається акт прийому-передачі.

Таким чином, акт прийому-передачі засвідчує передачу товару від продавця покупцеві.

Відтак, момент виконання обов`язку продавця передати товар виникає з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, а не передачі товару перевізнику, як помилково зазначає скаржник.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи позивача, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Антаріус» відмовити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2020 у справі №908/2043/20 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.О.Кузнецов

Судді В.Ф.Мороз

Л.А.Коваль