Рішення

від 19.10.2020 по справі 910/9017/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2020Справа № 910/9017/20 За позовом Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю А-ДВА

про стягнення 46 091, 62 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Українська залізниця (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю А-ДВА (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 46 091, 62 грн, з яких: 42 408, 76 грн основний борг, 527, 49 грн штраф та 4 025, 37 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 15, 16, 509, 525, 629, 612, 626, 901 Цивільного кодексу України, ст.174, 179, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором про надання послуг №ПК/ВокКиїв-Пас/19459/д-ПКЮ від 07.11.2019, у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

15.07.2020 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/9017/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

10.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, з посиланням на їх безпідставність. Зокрема, зазначає, що відповідач не міг у повній мірі виконати свої договірні зобов`язання з причин, що не залежали від його волі, оскільки позивачем було порушено умови договору та не надано технічні умови, а фактичні місця розміщення рекламних засобів не відповідали місцям визначеним у додатках до конкурсної документації та місцям погодженим Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

18.08.2020 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи: виписки про рух коштів між ним і відповідачем з 07.11.2019 по 05.08.2020, копій платіжних доручень, рахунку фактури, листа та доказів їх направлення відповідачу, а також письмове підтвердження того, що ціна позову станом на момент подання клопотання не змінилася.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. в період з 08.09.2020 по 16.10.2020 на лікарняному, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день - 19.10.2020.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2019 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір про надання послуг №ПК/ВокКиїв-Пас/19459/д-ПКЮ (надалі - договір) відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з розміщення реклами на території та/або на об`єктах АТ Укрзалізниця рекламних засобів (надалі -РЗ), з можливістю подальшого експонування на них реклами (надалі - послуги) на визначений сторонами строк, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги відповідно до умов договору та додатків до нього, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору умови надання послуг, місце розміщення (адреса розташування) РЗ, тип РЗ, строк (термін) розміщення та вартість послуг визначаються цим договором та/або додатком 1 до нього, що є невід`ємною його частиною. Замовник несе відповідальність за технічний стан РЗ, дотримання вимог техніки безпеки під час монтування (встановлення) РЗ, експлуатації РЗ, обслуговування РЗ, утримання місця розміщення та/або території розміщення РЗ у належному санітарному стані згідно з вимогами законодавства України.

Згідно з п.п.2.1.1, 2.1.2., 2.1.3., 2.1.6. виконавець зобов`язаний надати замовнику послуги на території АТ Укрзалізниця відповідно до умов, викладених у цьому договорі та додатку 1 до нього. Надати замовнику необхідні технічні умови (вимоги) на розміщення, експлуатацію та обслуговування РЗ. Відповідно до письмової заявки замовника, що подається не пізніше 3 (трьох) робочих днів до проведення робіт по встановленню (монтажу) та/або обслуговуванню (ремонту) РЗ, забезпечити замовнику право доступу до місця розміщення РЗ відповідно до умов договору. Щомісяця до 25 числа місяця наступного за звітним надавати замовнику акт приймання-передачі послуг, із наведеним у ньому розрахунком плати за послуги, що підтверджує факт надання послуг у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до п.п. 2.2.1. та 2.2.2. виконавець має право: одержувати плату за надані послуги відповідно до умов договору. Нараховувати та стягувати штрафні санкції (застосовувати відповідальність) за прострочення замовником оплати за договором.

Пунктами 2.3.1, 2.3.2., 2.3.3., 2.3.4. передбачено, що замовник зобов`язаний: до початку монтажу РЗ отримати у виконавця технічні умови на виготовлення, розміщення та експлуатацію (обслуговування) РЗ відповідно до цього договору та виконувати їх належним чином. Добросовісно в повному обсязі та своєчасно виконувати умови договору та додатку до нього, дотримуватись вимог законодавства України про рекламу та про благоустрій населених пунктів. Самостійно та за власний рахунок отримувати всі необхідні дозволи на розміщення РЗ, реклами, відповідно до договору та законодавства України. Встановити РЗ не пізніше 100 календарних днів з дати підписання сторонами договору та узгодити проектну документацію на виготовлення, розміщення та монтаж РЗ. У випадку порушення замовником терміну (строку) встановлення РЗ договір вважається розірваним в односторонньому порядку за письмовою вимогою виконавця з моменту направлення виконавцем такої вимоги.

Згідно з п.п. 2.3.5., 2.3.6., 2.3.11., 2.3.18. договору замовник зобов`язаний не пізніше, ніж за 3 (три) робочих дні до дня проведення робіт по встановленню (монтажу), обслуговуванню (ремонту) РЗ письмово попередити виконавця про місце, дату і час та зміст проведення таких робіт. Роботи по розміщенню, монтажу та експлуатації (обслуговуванню) РЗ проводити за власний рахунок, згідно з проектною документацією, з дотриманням норм техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки та санітарних норм в присутності визначених виконавцем представників. У повному обсязі та у встановлені договором строки сплачувати штрафні санкції у разі прострочення строків (порушення термінів) оплати та вчинення інших порушень умов договору. Щомісячно, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від виконавця акта приймання-передачі відповідно до пункту 2.1.6. цього договору, підписати такий акт, або надати вмотивовану відмову від підписання цього акта. У разі не підписання акта приймання-передачі наданих послуг, не надання вмотивованої відмови від підписання акта приймання-передачі наданих послуг у зазначений строк, Послуги вважаються такими, що надані належним чином, якісно, і в строк та підлягають оплаті в порядку, що визначений цим договором та відповідним додатком до нього.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2 ціна договору складається з сукупної вартості усіх послуг наданих виконавцем, за договором протягом строку його дії та становить 984 129, 70 грн, у тому числі ПДВ 164 021, 62 грн. Вартість послуг за місяць становить 16 855, 26 грн, у тому числі ПДВ 2 809, 21 грн.

Періодично, раз на три місяці вартість послуг індексується шляхом коригування вартості послуг за місяць на сумарний індекс інфляції за попередні три місяці, розрахований Державною службою статистики України, та опублікований на офіційному ресурсі https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/.

Розрахунки проводяться щомісячно, на підставі наданого (виставленого) виконавцем рахунку, не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до початку місяця, у якому буде надаватися послуга. Нарахування вартості за надані послуги починається з 01.12.2019 (п.п.3.4, 3.5. договору).

Пунктом 3.7 договору встановлено, що оплата за послуги за цим договором не залежить від факту наявності РЗ (встановлення, монтажу чи демонтажу РЗ) у місці розміщення згідно з додатком 1 до цього договору.

Відповідно до п.4.5. договору при порушенні термінів (строків) оплати за послуги виконавця замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання, від несплаченої суми за кожний день прострочення, та штраф у розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми. Сторони погодили, що пеня за прострочення оплати за договором нараховується за весь період прострочення.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками cторін та скріплення печатками cторін (за наявності) і діє з 21 жовтня 2019 року до 20 жовтня 2024 року, а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком 1 до договору сторонами погоджено: адресу розташування РЗ, тип РЗ, кількість площин РЗ, площу рекламного поля РЗ, загальну площу РЗ, площу проекції РЗ, вартість РЗ.

На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури: №751 від 19.11.2019 на суму 16 855, 26 грн, №828 від 23.12.2019 на суму 16 855, 26 грн та №135 від 24.01.2020 на суму 8 718, 24 грн, а всього 42 428, 76 грн.

Відповідачем, усупереч умовам договору, вказані рахунки були оплачені частково на загальну суму 20, 00 грн, а саме: 13.12.2019 за рахунком-фактурою №751 - 10, 00 грн та 14.01.2020 за рахунком-фактурою №828 - 10, 00 грн. Несплаченими залишилися грошові кошти в сумі 42 408, 76 грн.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати послуг за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 42 408, 76 грн, 527, 49 грн штрафу та 4 025, 37 грн пені.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, визнає факт укладення між сторонами договору, однак зазначає, що не міг у повній мірі виконати свої договірні зобов`язання з причин, що не залежали від його волі, оскільки позивачем не було надано технічні умови, а фактичні місця розміщення рекламних засобів не відповідали місцям визначеним у додатках до конкурсної документації та місцям погодженим Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

У зв`язку з наведеним, відповідач не оплачував послуги за договором з грудня 2019 року по лютий 2020 року.

Разом з тим, суд відхиляє вказані заперечення відповідача з огляду на таке.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п.2.3.1. договору замовник зобов`язаний до початку монтажу РЗ отримати у виконавця технічні умови на виготовлення, розміщення та експлуатацію (обслуговування) РЗ відповідно до цього договору та виконувати їх належним чином.

Як зазначає відповідач та вбачається з матеріалів справи останній звертався до позивача з листом від 26.11.2019 за вих№5/26, у якому просив надати технічні умови (вимоги) на розміщення, експлуатацію та обслуговування рекламних засобів згідно із п.2.1.3. договору та забезпечити право доступу до місця розміщення РЗ. Крім того, в листі відповідач просив позивача визначити початок періоду нарахування плати з дати отримання всіх необхідних дозволів на розміщення РЗ та проведення робіт по встановленню (монтажу) РЗ.

29.11.2019 комісією у складі представників позивача та директора відповідача - Семененко В.В. було складено акт комісійного обстеження місця можливості розміщення рекламних конструкцій на вокзалі станції Київ-Пасажирський, а саме на привокзальній площі та, зокрема, комісією постановлено, що існує технічна можливість розміщення шести сіті-лайтів на привокзальній площі вздовж забору (схема та візуалізація додається). За умови дотримання вимог чинного законодавства, норм охорони праці, правил пожежної безпеки та електорбезпеки (пункт 1).

Суд звертає увагу, що під час підписання вказаного акту відповідачем жодних зауважень щодо місць розміщення рекламних конструкцій чи схеми, яка до нього додавалась викладено не було.

Листом від 28.12.2019 за №1183 позивач повідомив, що 29.11.2019 було організовано комісію щодо обстеження місць та можливості розміщення рекламних засобів на привокзальній площі вокзалу ст. Київ-Пасажирський та, зокрема, встановлено, що існує можливість розміщення рекламних засобів на відстані 50 см вздовж заборчика привокзальної площі, що відповідає вимогам КП Київреклама та дійшли згоди щодо місць розташування з представниками ТОВ А-ДВА . Таким чином зазначає, що позивачем надано технічні умови на розміщення рекламних засобів згідно договору.

Разом з тим відповідач у відзиві заперечує факт отримання вказано листа, доказів його направлення позивачем не надано, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи дійсно було направлено вказаний лист, а також чи отримувався він відповідачем.

Однак, як встановлено судом вище директор відповідача 29.11.2019 був присутній при обстеженні місць можливості розміщення РЗ на привокзальній площі вокзалу ст. Київ-Пасажирський, та ним без заперечень було підписано акт до якого додано схему розміщення РЗ та візуалізацію, тобто на думку суду сторона відповідача була ознайомлена з умовами та технічною можливістю розміщення погоджених у договорі РЗ.

14.02.2020 листом за вих.№154 позивач на підставі пункту 2.3.4. повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору з 15.02.2020.

У відповідь на вищевказаний лист відповідачем 04.03.2020 позивачу було надано відповідь (лист №3/02 від 02.02.2020) відповідно до якої відповідач зазначає, що не отримував послуги за договором. Також повідомляє, що представники позивача та відповідача неодноразово проводили зустрічі щодо досягнення компромісу по встановленню шести сіті-лайтів на території вокзалу ст. Київ-Пасажирський.

Доказів того, що рекламні засоби не могли бути встановлені саме з вини позивача відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано.

Так, у пункті 3.5. договору сторони визначили, що нарахування вартості за надані послуги починається з 01.12.2019.

Пунктом 3.7. договору сторонами погоджено, що оплата за послуги за цим договором не залежить від факту наявності РЗ (встановлення, монтажу чи демонтажу РЗ) у місці розміщення згідно з додатком 1 до цього договору .

Отже сторонами погоджено нарахування оплати за надані послуги з 01.12.2019 та зазначено, що остання не залежить від факту встановлення, монтажу чи демонтажу рекламних засобів.

Доказів внесення змін до вказаних пунктів договору та погодження сторонами будь-якого іншого порядку нарахування та оплати вартості послуг матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Як зазначено судом вище позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури: №751 від 19.11.2019 за грудень 2019 року на суму 16 855, 26 грн, №828 від 23.12.2019 за січень 2020 року на суму 16 855, 26 грн та №135 від 24.01.2020 на суму 8 718, 24 грн за 15 днів лютого 2020 року, а всього на суму 42 428, 76 грн.

13.12.2019 відповідачем було здійснено часткову оплату за рахунком-фактурою №751 у сумі 10, 00 грн та 14.01.2020 за рахунком-фактурою №828 у сумі 10, 00 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Отже, суд розцінює часткову оплату здійснену відповідачем, як визнання ним основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами в пункті 3.4. договору погоджено, що розрахунки проводяться щомісячно, на підставі наданого (виставленого) виконавцем рахунку, не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до початку місяця, у якому буде надаватися послуга.

Доказів сплати решти суми основного боргу в розмірі 42 408, 76 грн, у тому числі у встановлені договором строки в суду немає та відповідачем не надано, в зв`язку з чим позов у частині стягнення суми основної заборгованості підлягає задоволенню.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 4 025, 37 грн пені та 527, 49 грн штрафу нарахованих за загальний період з 26.11.2019 по 29.05.2020 за кожним рахунком окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за послуги передбачена в п.4.5. договору, згідно із яким, за порушення термінів (строків) оплати за послуги виконавця замовник (відповідач) зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України .

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пунктом 4.5. договору сторонами погоджено, що пеня за просточення оплати за договором нараховується за весь період прострочення.

Разом з тим, пункт 4.5. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням до дати фактичного виконання , тощо.

Отже, умову, передбачену в п. 4.5. договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 4 025, 37 грн, судом встановлено, що зазначений розрахунок є невірним, оскільки позивачем при здійснені розрахунку пені дні часткових оплат враховані без урахування сум таких оплат, а також не враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано при здійсненні нарахування пені за рахунком №751 від 19.11.2019.

З урахуванням викладеного судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що за загальний період прострочення з 26.11.2020 по 29.05.2020, з урахуванням існуючої заборгованості, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 4 004, 78 грн, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо заявленої позивачем суми штрафу в розмірі 527, 49 грн нарахованого за період з 26.11.2019 по 29.05.2020, то суд зазначає наступне.

Нарахування штрафу здійснене позивачем на підставі пункту 4.5. договору, відповідно до умов якого при порушенні термінів (строків) оплати за послуги виконавця замовник зобов`язаний сплатити виконавцю штраф у розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом приписів ст. 549 Цивільного кодексу України особливість пені полягає в тому, що вона нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, починаючи з першого дня прострочення. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Тобто, форма сплати штрафу, застосованого в договорі, є відмінною від сплати пені, яка в свою чергу, застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення.

Як вже було встановлено судом, пунктом 4.5. договору сторони передбачили відповідальність, а саме у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов`язання, від несплаченої суми за кожний день прострочення, та штраф у розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми.

Однак, штраф, нарахований на підставі договору за кожен день прострочення невиконаного зобов`язання, за своєю правовою природою охоплюються визначенням пені (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, нарахований позивачем штраф у розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 26.11.2019 по 29.05.2020 за своєю правовою природою пенею, оскільки розрахований за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як штраф обраховується у відсотках від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов`язання та має одноразовий характер (тобто законодавством не передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення).

Таким чином, позивач просить двічі стягнути пеню за одне й те саме порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, одночасне стягнення пені, нарахованої за кожен день прострочення невиконаного зобов`язання та штрафу нарахованого за кожен день прострочення виконання є подвійним стягненням пені за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо оплати послуг, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Викладене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду від 17.12.2019 по справі №904/527/19.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 527, 49 грн штрафу.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 42 408, 76 грн основного боргу та 4 004, 78 грн пені.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю А-ДВА (02140, місто Київ, вулиця Бориса Гмирі, будинок 6, офіс 213, ідентифікаційний код 38374514) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) 42 408 (сорок дві тисячі чотириста вісім) грн 76 коп. основної заборгованості 4 004 (чотири тисячі чотири) грн 78 коп. пені та 2 077 (дві тисячі сімдесят сім) грн 47 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань