Рішення

від 05.10.2020 по справі 914/1070/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020 справа № 914/1070/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Залицайла М.С., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів , смт Шкло, Львівська область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Яворівська районна державна адміністрація, м. Яворів, Львівська область

про повернення земельної ділянки

за участю представників:

прокурор Леонтьєва Н.Т.

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Богдан З.С. - адвокат, Дзіковський М.Р. - адвокат;

від третьої особи: не з`явився

Обставини розгляду справи.

04.05.2020 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів , смт Шкло, Львівська область про повернення земельної ділянки.

Ухвалою від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.06.2020, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Яворівську районну державну адміністрацію.

28.05.2020 через канцелярію суду від ТзОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №1249/20 від 28.05.2020).

В підготовчому засіданні 01.06.2020 було оголошено перерву до 25.06.2020.

Ухвалою від 25.06.2020 суд відклав підготовче засідання на 17.08.2020.

12.08.2020 через канцелярію суду від ТзОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №24071/20 від 12.08.2020).

Ухвалою від 17.08.2020 суд відклав підготовче засідання на 31.08.2020.

18.08.2020 через канцелярію суду від прокурора надійшло клопотання про долучення документів (вх. №24618/20 від 18.08.2020).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 31.08.2020 відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.09.2020.

21.09.2020 через канцелярію суду від прокурора надійшло клопотання про долучення документів (вх. №27359/20 від 21.09.2020).

Ухвалою від 21.09.2020 суд відклав судове засідання на 28.09.2020.

25.09.2020 через канцелярію суду від ТзОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів надійшли письмові пояснення (вх. №27882/20 від 25.09.2020).

28.09.2020 через канцелярію суду від ТзОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №2452/20 від 28.09.2020).

Ухвалою від 28.09.2020 суд відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, відклав судове засідання на 05.10.2020.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 16.07.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідачу було передано в оренду земельну ділянку площею 6,9872 га кадастровий №4625888500:01:000:0010, яка знаходиться на території Старичівської сільської ради Яворівського району. Розпорядженням позивача від 06.02.2017 №07/0/5-17 строк вказаного договору було поновлено, 06.09.2017 укладено договір оренди землі 8/109, термін дії оренди визначено до 16.10.2019. З огляду на те, що вказаний договір за згодою сторін чи за рішенням суду не поновлювався, строк його дії закінчився 16.10.2019. Оскільки відповідач добровільно не повернув земельну ділянку, прокурор просив суд зобов`язати відповідача повернути позивачу згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку площею 6,9872 га кадастровий №4625888500:01:000:0010, яка знаходиться на території Старичівської сільської ради Яворівського району.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідач протягом місяця після закінчення строку договору оренди не отримував ні від позивача, ні від третьої особи жодних листів-повідомлень щодо заперечення у поновленні договору оренди землі. А відтак, враховуючи, що відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Також прокурором не наведено доводів щодо необхідності захисту саме ним інтересів держави у даному спорі, а також не обґрунтовано бездіяльність компетентного органу та не зазначено причин неможливості здійснення позивачем в розумні строки захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку та не надано доказів того, позивач не може чи не бажає звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

На підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 06.02.2017 №70/0/5/17 Про поновлення договору оренди земельної ділянки між Яворівською районною державною адміністрацією, яка діяла від імені Львівської обласної державної адміністрації (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів (орендар) 06.09.2017 було укладено договір оренди землі 8/109, відповідно до п. 1. якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове, платне користування земельну ділянку під розробку Ліс-Окілківського родовища (ділянка Старичі ) керамзитової глини, кадастровий номер 4625888500:01:000:0010, КВЦПЗ -11.01, яка розташована за межами населеного пункту на території Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка, що виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, загальною площею 6,9872 га.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем складено акт прийому-передачі земельної ділянки від 06.09.2017. Вказаним актом підтверджено факт вступу орендаря у користування об`єктом оренди.

Відповідно до п. 8 договору договір укладено на з терміном дії до 16.10.2019.

Згідно п. 33 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Пунктом 34 договору встановлено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 18 договору).

У зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі та неповернення земельної ділянки, прокурор звернувся до суду із позовом про зобов`язання відповідача повернути позивачу згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку площею 6,9872 га кадастровий №4625888500:01:000:0010, яка знаходиться на території Старичівської сільської ради Яворівського району.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч. 1 ст. 792 ЦК України).

Частиною 2 ст. 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Принцип обов`язковості договору встановлений статтями 629, 651 ЦК України та відповідно до статті 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається.

Згідно ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент закінчення строку дії договору) визначено істотні умови договору оренди землі, якими є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 33 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі та пунктом 34 договору визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як встановлено судом, договір оренди землі 8/109 від 06.09.2017 було укладено на строк до 16.10.2019. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторонами вчинялися дії на продовження строку даного договору, зокрема, сторонами укладена додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Як зазначалося вище, п. 18 договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (стаття 35 Закону України Про оренду землі ).

Враховуючи те, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 16.10.2019, суд вважає, що відсутні правові підстави для використання спірної земельної ділянки відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду жодних доказів виконання покладеного на нього обов`язку щодо поверненню об`єкта оренди після закінчення строку дії договору, як і не надав жодних доказів наявності в нього правових підстав займати спірну земельну ділянку.

З огляду на вищевикладене, оскільки як встановлено судом відповідач не повернув спірну земельну ділянку після закінчення строку дії договору, строк дії якого не продовжувався, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами, дослідженими судом, позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку площею 6,9872 га, кадастровий номер 4625888500:01:000:0010, КВЦПЗ - 11.01, яка знаходиться на території Старичівської сільської ради Яворівського району позивачу, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент припинення дії договору оренди землі) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору).

Згідно частини восьмої статті 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №6-219цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №908/1569/17, від 09.04.2019 у справі №913/99/18, від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 20.08.2019 у справі №907/603/18.

Як встановлено судом, сторонами після закінчення строку дії договору додаткова угода щодо поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах не укладалася, відповідач із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк до подання прокурором позову у даній справі (28.04.2020) не звертався. Лише 25.09.2020 відповідач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим (продовженим). Ухвалою від 30.09.2020 у справі №914/2490/20 суд передав матеріали справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Правову позицію щодо обов`язковості укладення додаткової угоди про поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Зокрема, у вказаній постанові (п. 50) зазначено, що відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки. Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; згідно з частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

Так, статтею 181 Господарського кодексу України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (п. 60 постанови).

Натомість статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено як умови та підстави поновлення договору оренди землі, так і обов`язок сторін укласти додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення (п. 61 постанови).

Як уже вказувалось, частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 66 постанови).

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 33 Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент припинення дії договору оренди землі) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Проте, як вбачається із долученого прокурором до позовної заяви листа Городоцького управління ГУ ДПС у Львівській області за вих. №2639/9/13-01-52-04 від 13.03.2020, відповідач з жовтня 2018 року не сплачує орендну плату та станом на 31.01.2020 за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати у розмірі 1 207 994,44 грн. Наведене свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди землі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України Про прокуратуру визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як встановлено судом, органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах є Львівська обласна державна адміністрація, до компетенції якої віднесено розпорядження спірною земельною ділянкою.

Однак, з моменту закінчення строку дії договору органом виконавчої влади не вживалися заходи щодо повернення земельної ділянки у розпорядження держави.

Таким чином, бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації щодо звернення до суду з відповідним позовом свідчить про нездійснення органом виконавчої влади захисту інтересів держави в сфері контролю за додержанням земельного законодавства та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру , право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з п. 1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.

Згідно з п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку перший заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення.

Отже, наведеним вище спростовуються твердження відповідача про відсутність у прокурора права на подання згаданого позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів , смт Шкло, вул. Промислова, 2, Яворівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 00291204) повернути згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку площею 6,9872 га, кадастровий номер 4625888500:01:000:0010, КВЦПЗ - 11.01, яка знаходиться на території Старичівської сільської ради Яворівського району Львівській обласній державній адміністрації, м. Львів, вул. Винниченка, 18 (ідентифікаційний код 00022562).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів , смт Шкло, вул. Промислова, 2, Яворівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 00291204) на користь прокуратури Львівської області (отримувач - прокуратура Львівської області, ідентифікаційний код 02910031, банк платника - Державна казначейська служба України м. Київ, розрахунковий рахунок №UA138201720343140001000000774) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

4. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 05.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.10.2020.

Суддя А.Б. Мазовіта