Постанова

від 20.05.2021 по справі 914/1070/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2021 р. Справа №914/1070/20

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Борщ І.О.,

за участю представників сторін:

прокурор - Винницька Л.М. (посвідчення №058400 від 02.12.2020)

позивача, відповідача та третьої особи - не з`явились, належно повідомлені

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів» , б/н від 09.11.2020 (вх. № апеляційного суду 01-05/3298/20, 01-05/3311/20 від 17.11.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 (суддя Мазовіта А.Б., повний текст рішення складено 15.10.2020, м. Львів)

у справі № 914/1070/20

за позовом Першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів» , смт. Шкло, Яворівський район, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Яворівська районна державна адміністрація, м. Яворів Львівська область

про повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції :

У квітні 2020року перший заступник Городоцької місцевої прокуратури Львівської області звернувся в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (далі- ЛОДА) до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів» про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі розпорядження ЛОДА від 06.02.2017 №07/0/5-17 Про поновлення договору оренди земельної ділянки 06.09.2017 Яворівська РДА за дорученням і від імені ЛОДА уклала з ТОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів договір оренди землі №8/109, на підставі якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку площею 6,9872 га кадастровий №4625888500:01:000:0010, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Старичівської сільської ради, строком до 16.10.2019. Прокурор вказує, що оскільки вказаний договір за згодою сторін чи за рішенням суду не поновлювався, строк його дії закінчився 16.10.2019, однак, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач не повернув земельну ділянку. Крім того, прокурор зазначив, що відповідач систематично допускав заборгованість по сплаті орендних платежів за землю, станом на 31.01.2020 його борг становить 1 207 994,44грн.

Як на підстави для звернення прокурора з вказаним позовом прокурор вказав на тривалу бездіяльність ЛОДА як уповноваженого органу щодо вжиття заходів для повернення спірної земельної ділянки у розпорядження держави.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 у справі №914/1070/20 позов задоволено. Зобов`язано ТОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів повернути згідно з актом приймання-передачі земельну ділянку площею 6,9872 га, кадастровий номер 4625888500:01:000:0010, КВЦПЗ 11.01, яка знаходиться на території Старичівської сільської ради Яворівського району Львівській обласній державній адміністрації. Присуджено до стягнення з відповідача на користь прокуратури Львівської області 2 102,00 грн судового збору.

При прийнятті рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди №8/109 від 06.09.2017 припинив свою дію 16.10.2019 і в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторони вчиняли будь-які дії для продовження його строку, зокрема, уклали додаткову угоду до договору оренди землі про його поновлення. Відтак, встановивши невиконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення орендованої ділянки після закінчення дії договору, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених прокурором вимог. Суд відхилив як безпідставні доводи відповідача про те, що договір є поновленим на тих самих умовах і на той самий строк, оскільки після закінчення його дії він продовжував користуватись земельною ділянкою, вказавши, що відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 33 ЗУ Про оренду землі для продовження дії договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк сторони зобов`язані укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, водночас після закінчення дії договору така угода сторонами не укладалась, до подання позову у даній справі (28.04.2020) відповідач не звертався із вимогою про укладення угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк (з позовом про визнання договору поновленим відповідач звернувся до суду лише 25.09.2020). Крім того, суд вказав, що необхідною умовою для виникнення у орендаря переважного права на поновлення договору оренди є належне виконання ним своїх обов`язків за договором, водночас, матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань - з жовтня 2018року відповідач не сплачує орендної плати і станом на 31.01.2020 його борг становить 1 207 994,44грн.

Встановивши, що з моменту припинення дії договору оренди ЛОДА як уповноважений орган не вживались заходи щодо повернення земельної ділянки у розпорядження держави, суд погодився з доводами прокурора, що така бездіяльність ЛОДА свідчить про нездійснення нею захисту інтересів держави в сфері контролю за додержанням земельного законодавства, а відтак і про наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі ЛОДА.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи :

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, зокрема, що після закінчення строку дії договору оренди він продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, і ні позивач, ні третя особа протягом місяця після закінчення строку договору не повідомляли відповідача про свої заперечення щодо поновлення договору оренди, у зв`язку з чим, посилаючись на ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , вважає, що договір оренди від 06.09.2017 є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. При цьому, посилаючись на постанову Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, зазначає, що повідомлення орендарем орендодавця про його намір скористатись правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі, - не вимагається. Вказує, щ суд не врахував подання ТОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів позову до ЛОДА про визнання поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди від 06.09.2017 (справа №914/2490/20). Крім того, вважає, що прокурор у даній справі не довів необхідності захисту саме ним інтересів держави, не обгрунтував бездіяльності ЛОДА як уповноваженого органу, та не зазначив неможливості здійснення нею в розумні строки своїх прав та охоронюваних інтересів.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Прокурор зазначає, що ЛОДА як власнику земельної ділянки та Яворівській РДА як стороні договору ще з 11.02.2020 було відомо про порушення відповідачем виконання оспорюваного договору, що підтверджується скерованою орендарю претензією Яворівської РДА №309/6 від 11.02.2020 про наявність заборгованості та повернення земельної ділянки, однак орган виконавчої влади самостійно не вжив заходів щодо повернення земельної ділянки у розпорядження держави. Листом від 04.03.2020 Городоцька місцева прокуратура повідомила ЛОДА про порушення відповідачем договору оренди і в подальшому на підставі ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру листом від 17.04.2020 повідомлено про звернення до суду. Вказує, що відповідач не скористався передбаченим ч. 1 ст. 33 ЗУ Про оренду землі переважним правом на укладення договору на новий строк, не повідомивши орендодавця про такий свій намір до закінчення строку оренди, а поновлення договору з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі також не відбулось, оскільки відповідач систематично допускав заборгованість з орендної плати.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, зокрема, що за умовами укладеного договору оренди від 06.09.2017 відповідач прийняв в строкове платне користування спірну земельну ділянку під розробку Ліс-Окілківського родовища (ділянка- Старичі ) керамзитової глини і здійснення такої діяльності вимагає наявність у відповідача спеціального дозволу на користування надрами. Згідно з Спеціальним дозволом на користування надрами №4420 від 16.10.2007 ТОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів дозволено видобування глини на території Ліс-Окілківського родовища (ділянка- Старичі терміном до 16.10.2019 і дозвіл такий продовжений не був. У зв`язку з чим позивач вказує про безпідставність тверджень скаржника про те, що він продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку оренди, оскільки у нього відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами, які розташовані на території спірної земельної ділянки.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду.

Так, ухвалою від 12.05.2021 призначено розгляд справи в судовому засіданні 20.05.2021.

19.05.2021 від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване проведенням перемовин між головою ЛОДА і відповідачем щодо підписання мирової угоди у даній справі. До вказаного клопотання додано звернення директора відповідача до голови ЛОДА від 14.05.2021 з проханням втрутитись у ситуацію, що виникла між сторонами, та посприяти мирному врегулюванню спору.

У судовому засідання 20.05.2021 прокурор заперечив щодо клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, підтримав доводи апеляційної скарги та надав усні пояснення, в яких вказав, що йому нічого невідомо щодо проведення між позивачем та відповідачем перемовин щодо укладення мирової угоди.

Позивач, відповідач та третя особа не забезпечили явки своїх уповноважених осіб в судове засідання.

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє його, оскільки наявність лише звернення відповідача до голови ЛОДА, поданого в травні 2021року, з проханням посприяти врегулювати спір не може достовірно свідчити про те, що обидві сторони дійдуть згоди щодо укладення мирової угоди. При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу. Крім того, апеляційний суд не визнав обов`язковою явку представників сторін в судове засідання і його нез`явлення не унеможливлює розгляду справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі та відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

На підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 06.02.2017 №70/0/5/17 Про поновлення договору оренди земельної ділянки між Яворівською районною державною адміністрацією, яка діяла від імені Львівської обласної державної адміністрації (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів (орендар) укладено договір оренди землі №8/109, від 06.09.2017, відповідно до п. 1. якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове, платне користування земельну ділянку під розробку Ліс-Окілківського родовища (ділянка Старичі ) керамзитової глини, кадастровий номер 4625888500:01:000:0010, КВЦПЗ -11.01, яка розташована за межами населеного пункту на території Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка, що виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, загальною площею 6,9872 га.

Відповідно до п. 8 договору договір укладено з терміном дії до 16.10.2019. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30днів до закінчення строку дії договору повідомити письмового орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств, що пов`язані з користуванням надрами (п.15 договору).

Відповідно до п.18 договору після припинення його дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.

Згідно п. 33 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Пунктом 34 договору встановлено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем складено акт прийому-передачі земельної ділянки від 06.09.2017. Вказаним актом підтверджено факт вступу орендаря у користування об`єктом оренди.

Яворівська РДА звернулась до відповідача з претензією №1 від 11.02.2020, в якій вказала про обов`язок орендаря повернути земельну ділянку у зв`язку з закінченням 16.10.20219 терміну дії договору.

На запит Городоцької місцевої прокуратури ЛОДА листом від 23.04.2020 №1329-20 повідомила, що до облдержадміністрації не надходили клопотання ТОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів про поновлення договору оренди землі і укладення його на новий термін.

Згідно з листом Городоцького управління ГУ ДПС у Львівській області за вих. №2639/9/13-01-52-04 від 13.03.2020 відповідач з жовтня 2018 року не сплачує орендну плату та станом на 31.01.2020 за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати у розмірі 1 207 994,44 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним :

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

Частиною третьою статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124).

Законом України "Про оренду землі" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент закінчення строку дії договору) визначено істотні умови договору оренди землі, якими є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Правовідносини у даній справі виникли на підставі укладеного Яворівською РДА за дорученням і від імені ЛОДА з ТОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів договору оренди землі №8/109 від 06.09.2017, відповідно до умов якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку площею 6,9872 га кадастровий №4625888500:01:000:0010, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Старичівської сільської ради, строком до 16.10.2019.

Як вірно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, після закінчення строку дії договору сторони не вчиняли дій на його продовження, зокрема, не укладали додаткової угода до договору оренди землі про його поновлення.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , вважає, що договір оренди від 06.09.2017 є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки після закінчення строку дії договору оренди він продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, і ні позивач, ні третя особа протягом місяця після закінчення строку договору не повідомляли відповідача про свої заперечення щодо поновлення договору оренди.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта з огляду на наступне.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №915/1003/20 ) .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 висловлена наступна правова позиція.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Таким чином, для наявності підстав для висновку про поновлення договору оренди відповідно до положень частини 6 статті Закону України "Про оренду землі" орендарю слід у відповідний строк звернутись до орендодавця з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Частиною 2 статті 33 вказаного вище закону встановлено, що орендар повинен повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Умовами п.8 укладеного сторонами договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30днів до закінчення строку дії договору повідомити письмового орендодавця про намір продовжити його дію.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної справи, зокрема, листа ЛОДА від 23.04.2020 №1329-20, відповідач не звертався до позивача у передбачений законом та договором строк про поновлення договору оренди землі і укладення його на новий термін.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання щодо сплати своєчасного та в повному обсязі орендної плати, станом на 31.01.2020 за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати у розмірі 1 207 994,44 грн.

Відтак доводи скаржника про те, що договір оренди поновлений є такими, що суперечить вище вказаним положенням ст. 33 ЗУ Про оренду землі та фактичним обставинам справи. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17 щодо відсутності вимоги повідомлення орендарем орендодавця про його намір скористатись правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , апеляційний суд також відхиляє, оскільки у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 Велика Палата відступила від висновку, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі N 920/739/17 стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому, апеляційним судом встановлено, що за результатом поданого ТОВ Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів позову до ЛОДА про визнання поновленим (продовженим) на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди від 06.09.2017 рішенням Господарського суду м. Києва від 22.04.2021 у справі №914/2490/20 у задоволенні такого позову відмовлено.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі та пунктом 34 договору визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Умовами п. 18 договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

З урахуванням того, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 16.10.2019, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для використання спірної земельної ділянки.

Доводи скаржника про те, що прокурор не довів необхідності захисту саме ним інтересів держави, не обгрунтував бездіяльності ЛОДА як уповноваженого органу, та не зазначив неможливості здійснення нею в розумні строки своїх прав та охоронюваних інтересів апеляційний суд також відхиляє як безпідставні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» ).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 -3 частини 4 зазначеної статті).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Матеріалами даної справи підтверджено, що з моменту закінчення строку дії договору - 16.10.2019 ні ЛОДА як власником переданої в оренду земельної ділянки, ні Яворівською РДА як стороною договору виконавчої влади не вживалися заходи щодо повернення земельної ділянки у розпорядження держави.

12.02.2020 заступник керівника Городоцької місцевої прокуратури звернувся до голови Яворівської РДА з листом №539-вих20 щодо надання інформації про вжиті органом виконавчої влади заходів щодо стягнення заборгованості за договором оренди та повернення земельної ділянки. У відповідь на зазначений лист Яворівська РДА листом від 12.02.2020 №338/6 повідомила, що вона звернулась до орендаря з претензією щодо повернення земельної ділянки. В матеріалах справи наявна копія претензії №1 від 11.02.2020, в якій Яворівська РДА вказала про обов`язок орендаря повернути земельну ділянку у зв`язку з закінченням 16.10.20219 терміну дії договору.

04.03.2020 Городоцька місцева прокуратура звернулась до Яворівської РДА з листом №887-вих-20 щодо надання інформації чи вживались райадміністрацією заходи щодо стягнення заборгованості по орендних платежах та повернення земельної ділянки, у відповідь на який Яворівська РДА листом від 13.03.2020 №632/6 повідомила, що орендар не надав відповіді на претензію від 11.02.2020.

Також, 04.03.2020 Городоцька місцева прокуратура звернулась до ЛОДА з запитом №891-вих-20 про надання інформації про вжиті органом виконавчої влади заходів щодо стягнення заборгованості за договором оренди та повернення земельної ділянки, у відповідь на який ЛОДА листом від 01.04.2020 №16-1343/0/2-20 повідомила, що заходи щодо стягнення заборгованості не вживались.

17.04.2020 Городоцька прокуратура повідомила ЛОДА та Яворівську РДА про звернення до Господарського суду Львівської області з позовом доТОВ «Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів» про повернення земельної ділянки.

Згідно з поштовим штемплем на конверті позовна заява подана до суду 28.04.2020.

Наведені вище обставини свідчать про те, що Яворівській РДА як стороні договору, та ЛОДА як уповноваженому власнику спірної земельної ділянки ще з лютого 2020року було достовірно відомо про порушення відповідачем умов договору оренди в частині неповернення орендованої земельної ділянки, однак ними не було вжито жодних заходів для здійснення захисту інтересів держави. Про наявність вказаних порушень прокурор повідомив позивача також листами від 04.03.2020, надавши їм можливість відреагувати на такі порушення, однак такі, як вбачається з матеріалів справи, вжиті не були, що свідчить про тривалу бездіяльність уповноваженого органу щодо захисту інтересів держави.

У зв`язку з чим апеляційний суд вважає доведеним прокурором факт бездіяльності компетентного органу як необхідної умови для звернення прокурора з позовом у даній справі та відхиляє як безпідставні доводи скаржника про необгрунтованість прокурором підстав для звернення до суду з вказаним позовом.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 у справі №914/1070/20 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів» , б/н від 09.11.2020 (вх. № апеляційного суду 01-05/3298/20, 01-05/3311/20 від 17.11.2020)

- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.10.2020 у справі 914/1070/20

- залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.05.2021

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді

С.М. Бойко

Г.Г. Якімець