Рішення

від 12.10.2020 по справі 925/730/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 925/730/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивачів 1, 2: Фуркало О.В. - голова сільської ради,

від відповідача: Стельмах А.С. - директор, Шевченко М.Т. - засновник підприємства,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу за позовом

Виконавчого комітету Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (позивач 1), с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область,

Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (позивач 2), с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область

до Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське , м. Жашків, Черкаська область

про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (вул. Миру, 91-А, с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, 19243, код 04408643) та Бузівська сільська рада Жашківського району Черкаської області (вул. Миру, 91-А, с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, 19243, код 35753436) звернулися до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське (вул. Героїв Чорнобиля, 34, м. Жашків, Черкаська область, 19200, код 31396044) про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками площею 29,9887 га (кадастровий номер 7120981200:02:001:0829) та площею 7,2448 га (кадастровий номер 7120981200:02:001:0823) за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 включно в сумі 455032,70 грн та відшкодування понесених судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що відповідач користується земельними ділянками без достатніх правових підстав та не сплачував орендну плату за їх користування, тому відповідач фактично збільшив вартість свого майна, а позивач 1 втратив належне йому майно - орендну плату за користування земельними ділянками, що свідчить про безпідставне збереження відповідачем майна за рахунок позивача 1, та підлягає відшкодуванню йому на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 12 червня 2020 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 18 серпня 2020 року; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

02 липня 2020 року від відповідача надійшов до суду відзив на позов (а.с. 39-44), у якому він просить у задоволені позову відмовити. Відповідач зазначив, що позивачі не надали достатніх доказів, що він використовує саме зазначені вище земельні ділянки, крім того Бузівська сільська рада не вживала передбачених законодавством заходів щодо своєчасного оформлення права користування земельними ділянками; заперечує нарахування здійсненні позивачами.

В підготовчому засіданні представник відповідача просив залучити до матеріалів справи подані докази: платіжні доручення №№ 571, 572, 573 від 12.08.2020 про сплату земельного податку за користування земельною ділянкою (а.с. 72-74).

Представник позивачів - сільський голова, позовні вимоги підтримав, предмет чи підставу спору не змінив, не заперечував проти залучення поданих відповідачем доказів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 18.08.2020 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське від 18.08.2020 про долучення доказів до матеріалів справи; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17.09.2020.

У судовому засіданні, що відбулося 17.09.2020 за участю представників сторін, представник позивачів позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, відповідач позовні вимоги заперечив.

У судовому засіданні, що відбулося 17.09.2020, суд оголошував перерву до 09.10.2020.

У судовому засіданні, що відбулося 09.10.2020 за відсутності представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 12.10.2020 згідно з ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту - ГПК України) було підписано вступну та резолютивну частини судового рішення справі.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи учасників справи з приводу заявлених позовних вимог, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

У комунальній власності Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області знаходились такі земельні ділянки:

кадастровий номер: 7120981200:02:001:0829, Тип власності: Комунальна власність, Цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), Площа: 29,9887 га (по даній земельній ділянці в 2020 році був зроблений поділ);

кадастровий номер: 7120981200:02:001:0823, Тип власності: комунальна власність, Цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), Площа: 7,2448 га (а.с. 14-17).

Земельні ділянки були передані згідно з наказом № 23-2195/14-18 від 5 червня 2018 року Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області Бузівській сільській раді як Об`єднаній територіальні громаді (а.с. 10), на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від

31 січня 2018 року № 60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад , та акту приймання-передачі земельної ділянки від 05 червня 2018 року (а.с. 11).

18 липня 2018 року було здійснено державну реєстрацію права (в державному реєстрі прав), номер запису 27154113 та 27153880 де вказано, що суб`єктом права власності на дані земельні ділянки є Бузівська сільська рада.

Земельними ділянками з 2011 року користується Приватне сільськогосподарське підприємство Канюківське .

Позивачі у позовній заяві зазначили, що вказані факти, зокрема щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер 7120981200:02:001:0829 з 2011 року, також встановлені під час розгляду адміністративної справи № 580/4051/19 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське до Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Сільського голови Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області Фуркала Олександра Вікторовича про визнання протиправними дій, та скасування рішення; листом відповідача, адресованого Бузівському сільському голові № 53 від 27 березня 2018 року (а.с. 31).

За час користування земельними ділянками з 2011 року по даний час відповідач договорів оренди земельних ділянок не укладав і за користування земельними ділянками не сплачував, чим безпідставно збільшив вартість свого майна.

20 листопада 2019 року Виконавчим комітетом Бузівської сільської ради було прийняте рішення № 55 Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Комісія), затверджено її персональний склад та затверджено

Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власників землі та землекористувачам (далі - Положення) (а.с. 18).

Позивач 1 03 грудня 2019 року листом № 420/02-19 повідомляв ПСП Канюківське відповідно до п. 4.5. Положення про засідання Комісії на 9 грудня 2019 року об 11:00, на яке включені питання щодо визначення збитків, внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а саме земельна ділянка кадастровий номер: 7120981200:02:001:0829 площа: 29.9887 га та земельна ділянка кадастровий номер: 7120981200:02:001:0823, площа: 7.2448 га (а.с. 25).

09 грудня 2019 року представник ПСП Канюківське на засідання не з`явився. Відповідно до п. 4.6. Положення розгляд комісії було перенесено.

Позивач 1 27 березня 2020 року листом № 100/02-19 повідомляв ПСП Канюківське відповідно до п. 4.5. Положення про засідання Комісії на 01 квітня 2020 року об 11:00, на яке включені питання щодо визначення збитків, внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, а саме земельна ділянка кадастровий номер: 7120981200:02:001:0829 площа: 29.9887 га та земельна ділянка кадастровий номер: 7120981200:02:001:0823, площа: 7.2448 га (а.с. 26).

01 квітня 2020 року представник ПСП Канюківське на засідання не з`явився. Відповідно до п. 4.7. Положення розгляд Комісії було проведено без участі зацікавленої особи, відповідно рішенням Комісії було складено акт № 1 та акт № 2 з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам за земельні ділянки кадастровий номер: 7120981200:02:001:0829 площа: 29.9887 га та земельна ділянка кадастровий номер: 7120981200:02:001:0823, площа: 7.2448 га (а.с. 28-29).

Відповідно до п 5.8. Положення акти були затверджені рішенням Виконавчого комітету Бузівської сільської ради № 68 від 10 квітня 2020 року (а.с. 27).

Відповідно до п 5.9, 5.10 Положення ПСП Канюківське 14.04.2020 було вручено повідомлення про необхідність відшкодування збитків з копіями рішення № 68, актів та зразком заяви про добровільну згоду відшкодування збитків (а.с. 30).

ПСП Канюківське про результати розгляду повідомлення позивачу 1 не повідомило, отже позивачі просять стягнути з відповідача як фактичного користувача земельними ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що має у власності господарські будівлі, свинарники, корівники, піднавіси, споруди та інше майно, яке використовується підприємством у здійсненні ним господарської діяльності.

Майно Підприємство викупило в 2011 році як цілісний майновий комплекс у СВК Бузівка , яке в свою чергу було правонаступником реорганізованого КСП Бузівка . На момент реєстрації майна діяв і діє на даний час Державний Акт на право колективної власності серії ЧР 3-2, виданий Колективному сільськогосподарському підприємству Бузівка для сільськогосподарського виробництва - Жашківською районною радою (а.с. 50), відповідно до її рішення № 217 від 25.11.2004. Право користування цією земельною ділянкою, після реорганізації КСП Бузівка в 2000 році в СВК Бузівка , отримало СВК Бузівка , як правонаступник. Під час процесу ліквідації СВК Бузівка в 2011 році, ПСП Канюківське викупило господарські будівлі, які є майновим комплексом. Відповідно до Договору від 20.10.2011 та Акту прийому-передачі (а.с. 48-49) арбітражний керуючий передав до ПСП Канюківське майновий комплекс з метою подальшого виробничого використання.

Посилаючись на норми ст. 120 Земельного кодексу України, п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 № 7 відповідач вважає, що право користування земельною ділянкою, на якій розміщені господарські будівлі, які перейшли у власність ПСП Канюківське , повинно перейти до ПСП Канюківське без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.

Зазначає, що в зв`язку зі змінами розпорядників земельних ділянок, на яких розташоване майно підприємства та неодноразовій зміні кадастрових номерів земельних ділянок не можливо визначити, на яких саме земельних ділянках, із якими кадастровими номерами це майно знаходиться; відповідних доказів позивачі не надали. Вважає, що реєстрація за сільською радою права комунальної власності на земельні ділянки відбулася із порушенням чинного законодавства.

ПСП Канюківське зверталося до Бузівської сільської ради з клопотаннями щодо укладення договору оренди на користування земельними ділянками під господарськими будівлями і дворами. Клопотання так і не були включені в порядок денний жодної із сесій сільської ради, що стало підставою для звернення до суду. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року по справі № 2340/4382/18 визнана протиправною бездіяльність Сільського голови Бузівської сільської ради с. Бузівка, Жашківського району Черкаської області Фуркала Олександра Вікторовича щодо не внесення на розгляд ради клопотань ПСП Канюківське щодо надання в оренду земельних ділянок під майном, яке належить ПСП Канюківське . Визнано бездіяльність Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області протиправною та зобов`язано розглянути клопотання ПСП Канюківське щодо надання в оренду земельних ділянок під майном, яке належить ПСП Канюківське .

За заявою ПСП Канюківське в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 12018250130000537 щодо неправомірних дій голови сільської об`єднаної територіальної громади ОСОБА_1 .

Отже відповідач вважає, що саме бездіяльність позивача 1 щодо вжиття передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвела до неодержання територіальною громадою доходів.

Відповідач заперечує проти складеного позивачем розрахунку за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, оскільки за твердженнями самого ж позивача 1 Сільська рада отримала повноваження розпоряджатися земельною ділянкою лише із часу державної реєстрації земельної ділянки як комунальної власності з 18.07.2018. Не врахована щорічна нормативно грошова оцінка земель, наданий лише витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за 2019 рік.

Зі змісту статей 14, 288 Податкового кодексу України вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, і зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Із діючих норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Тому на думку відповідача будь-які розрахунки, зроблені за відсутності витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за 2017 та 2018 рік для розрахунку розміру орендної плати - є необґрунтованими. Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Отже беручи до уваги, що чітко не визначена площа земельних ділянок, невірно визначений період, за який потрібно нараховувати орендну плату, та не врахована нормативно грошова оцінка земель за 2017-2018 роки, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

У постанові від 23.06.2020 у справі № 580/4051/19 за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське до Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Сільського голови Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області Фуркала Олександра Вікторовича про визнання протиправними дій, та скасування рішення Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем дій щодо відведення в оренду земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості позивача (ПСП Канюківське ) та навіть з огляду на рішення суду у справі № 2340/4382/18, яким зобов`язано відповідача розглянути клопотання про надання в оренду земельних ділянок під майно, яке належить ПСП Канюківське , не породжує у позивача права на її використання до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаними земельними ділянками відповідачем, зокрема укладення договору оренди з Бузівською сільською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, суд встановив факт використання відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів, без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом д ч. 1 ст. ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини (частина 2 ст. 1166 ЦК України).

Проте, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Суб`єктами в кондикційному зобов`язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов`язанні має право вимоги та виступає кредитором, а з іншого, - набувач майна, який виступає боржником.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як з дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, з дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за умов набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого) та набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави, або підстава, на основі якої майно набувалося, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З урахуванням наведених норм кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

Як наслідок, ухилення відповідача від обов`язкової сплати орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для застосування положень ст. ст. 1212, 1214 ЦК України.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду України від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаними земельними ділянками відповідачем, зокрема укладення договору оренди з Бузівською сільською радою та державної реєстрації такого права. Отже, відповідач користується земельними ділянками без достатньої правової підстави. Суд зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, ПСП Канюківське як фактичний користувач земельними ділянками, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Заявлені до стягнення кошти відповідають розміру орендної плати та складають 455032,70 грн, з яких по акту № 1 88 538,72 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 245940,89 грн), по акту № 2 366493,98 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 1018038,84 грн) розрахунок безпідставно збережених коштів, відповідає вимогам чинного законодавства, і є вірним.

Свій контррозрахунок відповідач не надав, однак, проти нарахувань заперечував з огляду на те, що той вчинений за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, за твердженнями самого ж позивача 1 Сільська рада отримала повноваження розпоряджатися земельною ділянкою лише із часу державної реєстрації земельної ділянки як комунальної власності з 18.07.2018. Не врахована щорічна нормативно грошова оцінка земель, наданий лише витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за 2019 рік.

Згідно з частиною першою статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

У пункті 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно статей 14, 288 цього Кодексу вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Частинами першою, другою статті 20 Закону України Про оцінку земель встановлено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Отже, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; 2) витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі реального часу , тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

У матеріалах справи містяться витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель від 16.09.2019 (а.с. 16-17), на підставі яких здійснені розрахунки безпідставно збережених грошових коштів за визначений позивачем період (з 01.01.2017 по 31.12.2019), а не на підставі декількох витягів за 2017, 2018 роки.

Щодо поданих відповідачем платіжних доручень №№ 571, 572, 573 від 12.08.2020 про сплату земельного податку за користування земельною ділянкою, суд зазначає таке.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (також по тексту - ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Також судом враховано, що відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охоронною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних відносинах та належним позивачем є Бузівська сільська рада.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову сплачений Черкаською місцевою прокуратурою за подання позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське (вул. Героїв Чорнобиля, 34, м. Жашків, Черкаська область, 19200, код 31396044) на користь Виконавчого комітету Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області (вул. Миру, 91-А, с. Бузівка, Жашківський район, Черкаська область, 19243, код 04408643) безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками у сумі 455032 грн 70 коп. та витрати на сплату судового збору у сумі 6825 грн 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 20 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Чевгуз