Постанова

від 13.10.2020 по справі 910/22904/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/22904/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест

Київпідземшляхбуд-2"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020

та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019

у справі № 910/22904/15

за заявою Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Укрбудпроект 1"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДД Інвест"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос Естейт"

4) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош"

про визнання правочину недійсним

в межах справи № 910/22904/15

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош"

Учасники справи:

представник ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" - Дзера С. М. (адв.);

представник ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" - не з`явився;

представник ТОВ "ТДД Інвест" - Олексієнко Т. В. (адв.);

представник ТОВ "Геос Естейт" - не з`явився;

представник Мін.економ.розвитку - не з`явився;

представник ТОВ "Банош" - не з`явився;

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 30.03.2018 до Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/22904/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Банош") надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" (далі - ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Укрбудпроект 1" (далі - ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1", відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДД Інвест" (далі - ТОВ "ТДД Інвест", відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос Естейт" (далі - ТОВ "Геос Естейт", відповідач-3), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку, відповідач-4), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Банош" арбітражний керуючий Комлик Ілля Сергійович (далі - ліквідатор Комлик І. С., третя особа), в якому позивач просив визнати недійсним на підставі частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) правочин, а саме - Документ про передачу права від 30.06.2017, на підставі якого було здійснено передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 від співвласника свідоцтва ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" до ТОВ "ТДД Інвест".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22904/15 задоволено позов ПрАТ "ТРЕСТ КИЇВПІДЗЕМШЛЯХБУД-2" та визнано недійсним правочин - Документ про передачу права від 09.10.2014, на підставі якого було здійснено передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 від власників свідоцтва ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" та ТОВ "ГЕОС ЕСТЕЙТ" до правонаступників власника свідоцтва ТОВ "ГЕОС ЕСТЕЙТ" та ТОВ "НВФ УКРБУДПРОЕКТ 1". Підставою недійсності оспорюваного правочину на переконання позивача є неправомірність дій, пов`язаних з відчуженням (передачею) зі сторони ТОВ "БК Геос" (нині - ТОВ "Банош") та набуттям ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у цій справі. Позивач вважає передачу ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" права власності на вищезгаданий знак ТОВ "ТДД Інвест" (оспорюваний правочин) неправомірною та такою, що порушує майнові права та інтереси позивача, як конкурсного кредитора ТОВ "Банош" з найбільшим обсягом кредиторських вимог.

2. Історія розгляду справи

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у задоволенні позовної заяви ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" про визнання правочину недійсним відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 вищезгадану ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 22.05.2019 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2018, справу № 910/22904/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.2. Скасовуючи вказані судові рішення, Верховний Суд наголосив на тому, що при новому розгляді:

- необхідно встановити момент вчинення правочину - документу про передачу права, на підставі якого було здійснено передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №99483 від співвласника ТОВ "НВФ Укбудпроект 1" до ТОВ "ТДД Інвест";

- дослідити та встановити (з огляду на висновки, викладені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22904/15) наявність чи відсутність у ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" прав розпорядження (передачі права власності) на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 на момент вчинення оспорюваного правочину;

- дослідити та встановити, чи вжито ліквідатором дії для повернення майна банкрута, яке є предметом оспорюваного правочину - знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 .

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами нового розгляду справи

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у задоволенні позову ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" відмовлено.

3.2. Судове рішення мотивовано тим, що станом на дату вчинення правочину, за яким ТОВ "ТДД Інвест" отримало від ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № 99483, не існувало рішень суду, які б спростовували право або забороняли ТОВ "НВФ УКРБУДПРОЕКТ 1", як співвласнику на день укладення та реєстрації знаку "GEOS", відчужувати право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № 99483, а у Міністерства економічного розвитку та торгівлі України були підстави відсутні для відмови в реєстрації права власності на знак "GEOS" за свідоцтвом України №99483 від ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" до ТОВ "ТДД Інвест".

ТОВ "Банош", отримавши від ТОВ "НВФ Укрбудпроект1" кошти в розмірі 487.305,00 грн, як відшкодування 1/2 вартості торгівельної марки "GEOS", направило вказані кошти на погашення вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі.

4. Встановлені судом першої інстанції обставини

4.1. 30.06.2017 між ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1", ТОВ "ГЕОС ЕСТЕЙТ" та ТОВ "ТДД Інвест" було підписано Документ про передачу права на знак для товарів і послуг № 99483, згідно якого ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" передало право власності на знак ТОВ "ТДД Інвест".

4.2. 17.10.2017 Мінекономрозвитку прийняло рішення (реєстраційний номер №22367, дата публікації та реєстрації 10.11.2017) опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внести до Державного реєстру свідоцтв України знаків для товарів та послуг відомостей про передачу прав власності на знак "GEOS", відповідно до яких право власності на знак для всіх послуг класів 37, 38, на які зареєстровано знак, свідоцтво № 99483, передається співвласником свідоцтва ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" до ТОВ "ТДД Інвест".

Зазначене рішення було прийнято на підставі заяви та поданого документа про передачу права від 30.06.2017, укладеного між ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" та ТОВ "ТДД Інвест".

Правочин щодо передачі права на знак "GEOS" для товарів і послуг № 99483 вчинений 10.11.2017 (дата реєстрації).

4.3. 17.07.2017 адвокат Дзера Ю.М., який діє в інтересах ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" направив на адресу Мінекономрозвитку повідомлення "Щодо запобігання неправомірних дій", за змістом якого повідомив, що передача після 07.05.2014 майна - знаку для товарів та послуг за свідоцтвом №99483 від ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" до ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" здійснювалась під час накладеного на все майно ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" арешту.

Аналогічні повідомлення 18.07.2017 були направлені на адресу ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" та ТОВ "ГЕОС ЕСТЕЙТ".

4.4. 29.03.2018 власниками свідоцтва № 99483 подано клопотання про продовження строку дії свідоцтва та сплачено збір, а тому свідоцтво № 99483 є чинним до 16.01.2028.

4.5. Оскільки ТОВ "ТДД ІНВЕСТ" не було учасником провадження у справі про визнання недійсним правочин - Документ про передачу права від 09.10.2014, на підставі якого було здійснено передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 від власників свідоцтва ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" та ТОВ "ГЕОС ЕСТЕЙТ" до правонаступників власника свідоцтва ТОВ "ГЕОС ЕСТЕЙТ" та ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1", не знав та не мін знати про існування такого спору, та за відплатним договором від 30.06.2017 (дата державної реєстрації 10.11.2017) отримало від ТОВ "НВФ Укрбудпроект1" право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом №99483, то ТОВ "ТДД Інвест" - додержано всіх вище перелічених підстав, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

4.6. Враховуючи, що ТОВ "ТДД Інвест" є добросовісним набувачем, а стаття 388 Цивільного кодексу України має вичерпний перелік, щодо пред`явлення позову до добросовісного набувача, ліквідатором було ТОВ "БАНОШ" було надіслано на адресу ТОВ "НВФ Укрбудпроект1" претензію-вимогу про відшкодування половини вартості торгівельної марки "GEOS" на суму 487.305,00 грн.

18.06.2018 ТОВ "НВФ Укрбудпроект1" сплатило на рахунок ТОВ "БАНОШ" кошти в розмірі 487.305,00 грн як відшкодування 1/2 вартості торгівельної марки "GEOS".

4.7. Відповідно до статті 45 Закону про банкрутство (в редакції чинній на момент вчинення дій) ліквідатором було направлено грошові кошти, отримані в процедурі ліквідації на погашення грошових вимог кредиторів та оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора у наступній черговості:

Перша черга реєстру вимог кредиторів:

- оплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого - 68.343,60 грн;

- відшкодування витрат арбітражного керуючого понесених за час виконання повноважень ліквідатора 5.620,00 грн.

Четверта черга реєстру вимог кредиторів:

- ТОВ "Компанія з управління активами Траст Центр", що діє в інтересах та за рахунок закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду "Інвестиційний центр 1" на суму 53.921,95 грн (шляхом внесення коштів у депозит нотаріуса);

- ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" на суму 161.198,66 грн;

- ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" на суму 190.293,95 грн;

- ТОВ "БК Престиж" на суму 3.543,92 грн;

- ТОВ "СтілАрм" на суму 2.669,29 грн;

- ТОВ з іноземною інвестицією "Дока Україна Т.О.В." на суму 675,39 грн.

Комісія утримана Банком, в якому відкрито ліквідаційний рахунок - 1.196,00 грн.

5. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та закрито провадження у справі № 910/22904/15 за позовом ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" про визнання правочину недійсним.

5.2. Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення у цій справі в порушення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 ухвалено вже після набрання законної сили Кодексом України з процедур банкрутства, стаття 7 якого встановлює, що Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Зі змісту названої статті слідує, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує спори майнового характеру за правилами позовного провадження, у відокремленому провадженні в справі про банкрутство, в яких боржник є лише стороною у спорі (позивач чи відповідач), а не виступає як третя особа (незалежно від того заявляє вона самостійні вимоги чи ні), або іншого учасника у справі.

На зазначені приписи суд першої інстанції уваги не звернув та ухвалив рішення, де боржник є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в межах справи про банкрутство, що суперечить вказаній статті.

6. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6.1. 06.08.2020 ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019, і задовольнити позов ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" про визнання недійсним правочину - Документу про передачу права від 30.06.2017.

7. Узагальнені доводи касаційної скарги

7.1. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, визначених статтею 275 ГПК України, порушив норми процесуального права, що призвело до необґрунтованого та невірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

7.2. Норми статті 231 ГПК України не містять такої підстави для закриття, на яку послався суд апеляційної інстанції. Крім того, судом не вирішено питання про повернення з бюджету судового збору.

7.3. Повторне звернення ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" з даним позовом до Господарського суду міста Києва може мати наслідком відмову у відкритті провадження у справі або будуть наявні підстави для закриття судом провадження. Оскаржена постанова суду апеляційної інстанції обмежує скаржника у доступі до правосуддя, що є порушенням Конституції України, ГПК України та пунктом 1 статті 6 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

7.4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не застосував положення ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 236 та ч.2 ст. 328 ЦК України, з посиланням на які скаржник обґрунтовував свої позовні вимоги та не надав належної правової оцінки обставинам, встановленим ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/22904/15, щодо незаконного набуття ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" права власності (співвласності) на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 .

7.5. У ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" були відсутні права щодо розпорядження спірним майном (знак для товарів і послуг) та відчуження його третім особам, оскільки таких прав вказане товариство не набуло в силу закону (недійсний правочин не створює юридичних наслідків та є недійсним з моменту його вчинення).

7.6. Оспорюваний правочин - Документ про передачу права від 30.06.2017, на підставі якого було передано право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 від співвласника ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" до ТОВ "ТДД Інвест" є неправомірним, суперечить нормам чинного законодавства і порушує майнові права та інтереси скаржника, як кредитора ТОВ "Банош".

7.7. Висновок місцевого господарського суду про те, що ТОВ "ТДД Інвест" є добросовісним набувачем права власності на спірний знак для товарів і послуг є необґрунтованими.

7.8. На думку скаржника, наявні у матеріалах справи докази дають підстави для висновку про цілеспрямований характер дій ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1", ТОВ "ТДД Інвест" та ТОВ "Геос Естейт" щодо унеможливлення повернення майна ТОВ "Банош" - знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України №99483 до його ліквідаційної маси, зважаючи на його значну цінність (вартість).

7.9. Місцевий господарський суд під час нового розгляду цієї справи формально поставився до виконання вказівки Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.05.2019, щодо дослідження та встановлення того, чи вживалися ліквідатором дії з повернення майна банкрута, яке є предметом оспорюваного правочину.

7.10. При ухваленні оскарженого рішення, місцевий господарський суд не надав правової оцінки доводам скаржника, викладеним у позовній заяві, та доказам, наданим в обґрунтування позовних вимог, не застосував норми ЦК України, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

8. Касаційне провадження

8.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019, призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2020 о 15:00.

8.2. 13.10.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання ліквідатора ТОВ "Банош" арбітражного керуючого Комлик І. С. про розгляд справи без його участі.

Згідно з частиною 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) участь у судовому засіданні належить до процесуальних прав учасника у справі.

Учасники судового процесу на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, і правом на участь у судовому засіданні. Оскільки явка представників учасників у цій справі в судове засідання не була визнана обов`язковою, вищезгадане клопотання ліквідатора ТОВ "Банош" підлягає задоволенню.

Інших заяв або клопотань від учасників у справі не надійшло.

8.3. В судовому засіданні 13.10.2020 представник ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити.

Представник ТОВ "ТДД Інвест" заперечувала проти касаційної скарги з підстав її необґрунтованості, просила суд залишити скаргу без задоволення.

Решта учасників у справі не забезпечили явку своїх представників у судове засідання.

Колегією суддів враховано, що з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу продовжено дію карантину та запроваджених у зв`язку з цим обмежувальних заходів на всій території України до 31.12.2020.

Разом з цим, за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд неодноразово наголошував на тому, що роль національних судів полягає в організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України не реалізували.

8.4. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники у справі були повідомлені належним чином.

До визначеної дати проведення судового засідання від учасників у справі не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 13.10.2020.

При цьому Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників цієї справи, які не з`явились.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

9.1. Предметом розгляду у цій справі є позов ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" про визнання недійсним правочину - Документ про передачу права від 30.06.2017, на підставі якого було здійснено передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 99483 від співвласника свідоцтва ТОВ "НВФ Укрбудпроект 1" до ТОВ "ТДД Інвест".

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, не переглядаючи прийняте місцевим господарським судом рішення по суті заявлених вимог, скасував його та закрив провадження у справі № 910/22904/15 за позовом ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" про визнання правочину недійсним, вказавши про те, що з огляду на суб`єктний склад у справі (участь товариства банкрута у процесуальному статусі не сторони, а третьої особи), даний спір не підлягав вирішенню в межах справи про банкрутство.

Тобто, з урахуванням предмету заявлених вимог, змісту правовідносин, що склались між сторонами спору та доводів касаційної скарги, спірним є питання щодо можливості розгляду позовних вимог ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" про визнання правочину недійсним у межах справи про банкрутство боржника, який не є стороною оспорюваного правочину.

В статті 300 ГПК України визначено межі касаційного розгляду справи, згідно з частиною 2 якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки суд апеляційної інстанції не переглянув по суті рішення суду першої інстанції, не досліджував та не перевіряв докази, з посиланням на які учасники у цій справі обґрунтовували свої вимоги та заперечення по заявленим позовних вимог, доводи касаційної скарги, викладені у пунктах 7.4 - 7.10 цієї постанови, щодо ухваленого місцевим господарським судом рішення не розглядаються і суд не дає їм оцінку.

9.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі № 910/22904/15 про банкрутство ТОВ "Банош" було порушено в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" в межах справи про банкрутство звернулося до суду з позовом про визнання правочину недійсним.

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до пунктів 2, 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З наведеного слідує, що перехід від регулювання передбаченого Законом про банкрутство регулювання передбаченого Кодексом України з процедур банкрутства здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі № 904/3457/19, від 27.08.2020 у справі № 904/4928/17.

Оскаржене позивачем рішення місцевого господарського суду було ухвалено 11.12.2019, тобто вже після набрання законної сили Кодексом України з процедур банкрутства.

9.3. Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина 9 статті 30 Господарського процесуального кодексу України).

Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.

Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частинами першою - другою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто законодавець указав, що у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.

Як зазначалося вище, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність з 21.10.2019 з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.

Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс України з процедур банкрутства передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).

9.4. Згідно з частинами першою статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Стаття 45 ГПК України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Як зазначалося вище, частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника в межах справи про банкрутство, але за умови його участі боржника як сторони у спорі.

Наведене не було враховано місцевим господарським судом при ухваленні оскарженого рішення за позовом ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2", в результаті чого суд першої інстанції вирішив в межах справи про банкрутство спір, який підлягав вирішенню у загальному позовному провадженні, оскільки у спорі за позовом ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" боржник (ТОВ "Банош") виступає не як сторона, а як третя особа.

Заперечення скаржника щодо застосування норм статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства до спірних правовідносин сторін відхиляються Судом з огляду на загальновизнане положення про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України). В даному випадку місцевий господарський суд не застосував норми частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, який на час ухвалення оскарженого рішення судом першої інстанції набув чинності.

Крім того, застосування до правовідносин у спорі відповідної норми права є діяльністю суду щодо здійснення правосуддя, адже відповідно до міжнародних стандартів судової діяльності презюмується, що "суд знає закон", а тому застосування судом іншої норми права, ніж та, на яку посилається у позові позивач, не можна розцінювати як вихід за межі позовних вимог, а відтак суд вільний у правозастосуванні, що цілком узгоджується зі статтею 11 ГПК України, де наведені джерела права, що застосовуються судом.

З урахуванням викладеного, Суд визнає безпідставними та відхиляє доводи скаржника, наведені у пункті 7.1 цієї постанови.

9.5. Відносно твердження скаржника про обмеження його у доступі до правосуддя (пункт 7.3), Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів частини першої статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з цим право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави (рішення Європейського Суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.У рішенні ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" вказано, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ "Steel and others v. The United Kingdom").

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

Крім того, Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення ЄСПЛ у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для суб`єктів господарювання в Україні.

Відтак, виходячи з норм частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, чинного на момент прийняття оскаржуваних судових рішень, розгляд позовних вимог у спорі, в якому боржник приймає участь у іншому правовому статусі, ніж сторона такого спору, має здійснюватися поза межами справи про банкрутство такого боржника, тобто в окремому позовному провадженні, що не було враховано ані позивачем, ані судом першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі.

В касаційній скарзі скаржник зазначав обмеження його у доступі до правосуддя внаслідок ухвалення постанови судом апеляційної інстанції у цій справі, оскільки повторне звернення ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" з даним позовом до Господарського суду міста Києва може мати наслідком відмову у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України або закриття провадження згідно з пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України з огляду на наявність судового рішення про закриття провадження у справі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав.

Однак у даному випадку має місце закриття провадження у справі про банкрутство за позовом ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2", оскільки останній підлягає розгляду господарським судом в окремому позовному провадженні, а не у межах справи про банкрутство, що не позбавляє позивача права на доступ до правосуддя.

Відтак, оскаржена постанова апеляційного господарського суду не перешкоджає позивачу реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду в загальному порядку, про що зазначив суд апеляційної інстанції в оскарженій позивачем постанові.

9.6. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

Якщо суд розглянув справу, яка непідвідомча цьому суду, такий суд не може вважатися встановленим законом, у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а судові акти такого суду не можуть мати законної сили.

З огляду на встановлене порушення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, дії суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі за позовом ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" є процесуально правильними, оскільки спір за вказаним позовом підлягав вирішенню у загальному позовному порядку, а не у межах справи про банкрутство, у зв`язку з чим суд першої інстанції діяв не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, тому ухвалене цим судом рішення не можна визнати законним.

Наведеним спростовуються доводи скаржника, викладені у пунктах 7.2 цієї постанови.

Відносно посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не було вирішено питання про повернення судового збору з державного бюджету, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" вказане питання вирішується за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір.

9.7. Кодекс України з процедур банкрутства передбачає особливості розгляду справ про банкрутство, частина друга статті 7 названого Кодексу визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника, як сторони у такому спорі, в межах справи про банкрутство. В такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18).

Висновок про те, що розгляд спорів з майновими вимогами до суб`єкта господарювання, який перебуває в процедурі банкрутства та визначений позивачем в статусі відповідача у такому спорі, законодавцем віднесено до територіальної юрисдикції господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наведено у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 21.11.2019 у справі № 925/1205/15.

Суд враховує, що виходячи з диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків).

Водночас диспозиція статті 50 ГПК України, яка передбачає можливий вплив рішення суду у спорі на права або обов`язки третьої особи без самостійних вимог, допускає, що за результатами розгляду відповідного спору такі правові наслідки можуть не настати.

Відтак, участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог, виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Виходячи з вищевикладеного, спір за позовом ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" про визнання недійсним правочину (Документу про передачу права від 30.06.2017) не підлягав вирішенню господарським судом в межах справи про банкрутство, а повинен був розглядатися в порядку окремого позовного провадження.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308, статті 309 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити оскаржувані судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

За результатами перегляду даної справи Судом не встановлено підстав для зміни чи скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 910/22904/15, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 910/22904/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков