Ухвала

від 15.10.2020 по справі 922/2953/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2953/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників :

скаржника АТ "Укртрансгаз": Дудченко В. В.

відповідача: КП "Харківські теплові мережі": Сивак А. Ю.

третьої особи АТ "НАК" Нафтогаз України": Костенко М. А., Сидорченко В. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020

у складі колегії суддів : Зубченко І. В.(головуюча), Радіонової О. О., Черноти Л. Ф.

та на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019

у складі судді Жельне С. Ч.

у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерного товариства "національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 425 327 926,00 тис. куб. м та стягнення 2 842 270 878,61грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 425 327 926,00 тис. куб. м.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" в якій просило зобов`язати Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 425 327,926 тис. куб. м та стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 2 842 270 878,61 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 425 327,926 тис. куб. м.

2. Позовні вимоги обґрунтовано встановленими, за твердженнями позивача, випадками безпідставного набуття відповідачем природного газу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у загальному обсязі 425 327,926 тис.куб.м.

3. На переконання позивача, оскільки між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та відповідачем не існує будь-якої підстави, передбаченої законом, адміністративним актом, правочином або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, тощо, набуття відповідачем 425 327,926 тис. куб. м природного газу є безпідставним, у зв`язку з чим відповідний обсяг газу та його вартість у розмірі 6 682,54 грн станом на липень 2019 року підлягають поверненню на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України).

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (нині - Акціонерне товариство "Укртрансгаз"; далі також - АТ "Укртрансгаз", газотранспортне підприємство) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (далі також - КП "Харківські теплові мережі", замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 (зі змінами згідно з додатковими угодами від 13.02.2018 та від 09.07.2018), за умовами п.1.1 якого газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні газопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

5. За умовами п.2.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 від 31.03.2016, підставою для транспортування газу магістральними газопроводами також визначається наявність у замовника місячного обсягу газу, виділеного на власні потреби (підтверджені обсяги).

6. Про надання позивачем відповідачу в період січня-лютого 2017 року, березня-червня 2018 року послуг з транспортування магістральними газопроводами 425 327,926 тис. куб. м природного газу свідчать долучені до матеріалів справи акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 01-17-636 від 31.01.2017, № 02-17-636 від 28.02.2017, № 03-18-636 від 31.03.2018, № 04-18-636 від 30.04.2018, № 05-18-636 від 31.05.2018, № 06-18-636 від 30.06.2018.

7. Заявою № 09420VFH3BAT016 від 01.01.2016 КП "Харківські теплові мережі" (споживач) приєдналося до типового договору розподілу природного газу з Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (оператор ГРМ). За умовами названого договору, оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.2.1). Санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законом порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (п.3.1). Відповідно до п.3.3 споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватися його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу (п.3.3).

8. Суди попередніх інстанцій встановили, що здійснення ПАТ "Харківміськгаз" розподілу 425 327,926 тис. куб. м природного газу підтверджується наявними у матеріалах справи актами наданих послуг з розподілу природного газу № ХРГ00000263 від 31.01.2017, № ХРГ00002951 від 28.02.2017, № ХРГ0035704 від 31.03.2018, № ХРГ0039229 від 30.04.2018, № ХРГ0040739 від 31.05.2018, № ХРГ0042655 від 30.06.2018.

9. Також, до матеріалів справи долучено договори постачання природного газу, укладені між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі також - АТ "НАК "Нафтогаз України") та КП "Харківські теплові мережі":

- № 2351/1617-ТЕ-32 від 08.09.2016 на поставку для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у січні-лютому 2017 року 111.200,0 та 81.500,0 тис. куб. м природного газу відповідно;

- № 2579/1617-БО-32 від 31.10.2016 на поставку для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у січні-лютому 2017 року 12.500,0 та 12.200,0 тис. куб. м природного газу відповідно;

- № 2352/1617-РО-32 від 08.09.2016 на поставку для виробництва теплової енергії для релігійних організацій у січні-лютому 2017 року 52,0 та 50,0 тис. куб. м природного газу відповідно;

- № 1186/1718-ТЕ-32 від 21.09.2017 на поставку для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у січні-червні 2018 року 113.600,0, 96.700,0, 69.500,0, 23.700,0, 13.500,0 та 8.240,0 тис. куб. м природного газу відповідно;

- № 1187/1718-БО-32 від 21.09.2017 на поставку для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у січні-червні 2018 року 12.600,0, 13.100,0, 7.400,0, 2.300,0, 300,0 та 150,0 тис. куб. м природного газу відповідно;

- № 1188/1718-КП-32 від 21.09.2017 на поставку для виробництва теплової енергії яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, у січні-червні 2018 року 6.500,0, 6.400,0, 4.100,0, 1.900,0, 1.300,0, 900,0 тис. куб. м природного газу відповідно;

- № 1189/1718-РО-32 від 21.09.2017 на поставку для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів , що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) у січні-травні 2018 року 75,0, 70,0, 40,0, 15,0 та 0,0 тис. куб. м природного газу відповідно;

- № 2009/1718-ЕЕ від 27.09.2017 на поставку для виробництва електричної енергії у січні-квітні 2018 року 7.000,0, 5.500,0, 6.000,0, 2.000,0 тис. куб. м природного газу відповідно.

10. Поданою позивачем довідкою за період 01.01.2016 - 30.06.2018 підтверджується списання спірних обсягів природного газу на балансування ГТС.

11. За наявними у матеріалах справи звітами ПАТ "Харківміськгаз" з фактичного обсягу розподілу природного газу по постачальниках за січень-лютий 2017 року та зведеними реєстрами місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ "Харківміськгаз", за названий період судами попередніх інстанцій встановлено здійснення оператором ГРМ алокації обсягів 161 138,203 тис. куб. м та 140 562,057 тис. куб. м газу відповідно на постачальника ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

12. Звіти про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Харківміськгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) у розрізі їх контрагентів (споживачів) за березень - червень 2018 року відносять обсяги відповідача (IEC код споживача 56XQ0000VFH3B00X) 117 802,811 тис. куб. м газу, 39 390,003 тис. куб. м газу, 16 383,702 тис. куб. м газу, 16 466,830 тис. куб. м газу відповідно до постачальника АТ "НАК "Нафтогаз України".

13. При цьому, алокації (звіти) містять інформацію про здійснення на АТ "НАК "Нафтогаз України" у спірний період алокації загальних обсягів 173 929,459 тис. куб. м газу, 71 668,605 тис. куб. м газу, 41 540,091тис. куб. м газу, 16 629,053 тис. куб. м газу відповідно.

14. У справі № 922/1382/18 постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2019, АТ "Укртрансгаз" відмовлено у задоволенні позовних вимог до оператора ГРМ - ПАТ "Харківміськгаз", за участю третьої особи на стороні відповідача - КП "Харківські теплові мережі", про стягнення 6 453 530 155,96 грн заборгованості з послуг балансування обсягів природного газу за договором транспортування природного газу № 15120000745 від 17.12.2015, у тому числі з урахуванням спожитих у січні-лютому 2017 року, березні-червні 2018 року третьою особою 425 327,926 тис. куб. м природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

15. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" відмовлено.

16. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обраний позивачем спосіб захисту (кондикційний позов) не відповідає змісту спірних правовідносин, врахувавши умови та обставини виконання сторонами у спірний період договорів, укладених між КП "Харківські теплові мережі" та АТ "НАК "Нафтогаз України" про постачання природного газу, договору між КП "Харківські теплові мережі" та АТ "Укртрансгаз" на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 (зі змінами згідно з додатковими угодами від 13.02.2018 та від 09.07.2018), виконання якого підтверджується відповідними актами та типового договору розподілу природного газу з АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", до якого КП "Харківські теплові мережі" (споживач) приєдналося заявою № 09420VFH3BAT016 від 01.01.2016.

17. Відхиляючи доводи позивача суди вказали, що подані в обґрунтування позовних вимог звіти по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування стосуються взаємовідносин АТ "Укртрансгаз" з оператором ГРМ - ПАТ "Харківміськгаз" та виключно наявного у таких відносинах балансування (небалансів). У свою чергу, рішенням у справі № 922/1382/18 відмовлено АТ "Укртрансгаз" у задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" вартості послуг балансування за період, зокрема, січня-лютого 2017 року, березня-червня 2018 року.

18. Також, суди урахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 18.06.2019 у справі № 912/1558/18, від 09.04.2019 у справі № 909/173/18, від 12.03.2019 у справі № 917/325/18, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18, від 03.10.2018 у справі № 904/8963/17, від 06.09.2018 у справі № 904/9265/17, від 04.09.2018 у справі № 904/9570/17, від 04.09.2018 у справі № 922/4187/17, від 29.08.2018 у справі № 904/8966/17, згідно з якими постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, від 22.03.2017 № 187 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р, від 04.10.2017 № 720-р, які стосуються забезпечення проведення опалювального сезону, встановлюють обов`язок, а не право надання АТ "НАК "Нафтогаз України" споживачам номінацій на виконання договорів постачання природного газу ще до початку такого сезону .

19 . Відтак, за встановлених обставин споживання відповідачем природного газу в спірному обсязі без виданої компетентним органом номінації не можна вважати несанкціонованим відбором газу з газотранспортної системи, таке споживання мало місце в межах укладеного договору з АТ "НАК "Нафтогаз України", з вини якого номінація не була видана.

20. Отже, суди попередніх інстанцій мотивували свої висновки про відмову у задоволенні позовних вимог тим, що позивач не довів належними і допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статті 1212 ЦК України (відповідачем не набуто у власність та не збережено природний газ в обсязі 425 327 926,00 тис. куб. м.), а також не довів наявність у відповідача витребуваного газу в натурі станом на дату розгляду справи судом або підстав для застосування заявленого альтернативного способу захисту - стягнення вартості цього обсягу природного газу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "Укртрансгаз" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

22. Касатор у касаційній скарзі з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги визначив правовою підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), п.п. а, б, в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 1212, 1213 ЦК України у випадку несанкціонованого відбору природного газу, неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, стверджуючи, зокрема таке:

- відмова у позові стала наслідком неправильного застосування статей 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, оскільки відбір відповідачем природного газу з ресурсу позивача за відсутності у відповідача постачальника природного газу вказує на наявність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 1212 ЦК України;

- посилання апеляційного суду на можливість захистити інтереси позивача у інший спосіб не свідчить про неналежність обраного АТ "Укртрансгаз" способу захисту у цій справі та не є належним мотивуванням відхилення доводів позивача щодо застосування статей 1212, 1213 ЦК України;

- висновки судів про відмову у позові з підстав існування договірних правовідносин між учасниками справи, свідчать про неповне з`ясування цих обставин, адже лише наявність укладеного договору про постачання природного газу не може свідчити про здійснення такої поставки та отримання відповідачем спірного обсягу газу саме від АТ "НАК "Нафтогаз";

- при оцінці доказів наявності договірних відносин судами не враховано висновки Верховного Суду наведені у постанові від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 (зазначено у касаційній скарзі);

- посилання позивача на статтю 1212 ЦК України відхилено безпідставно, оскільки мотивовано судом можливістю АТ "Укртрансгаз" захистити свої інтереси у інший спосіб, зокрема здійсненням балансування газотранспортної системи;

- судами порушено вимоги статей 7, 42, 50, 73, 76-79, 86, 91 ГПК України щодо дослідження та оцінки доказів у справі та статті 236 ГПК України щодо відображення у судовому рішенні позицій учасників справи, оцінки доводів сторін і поданих доказів;

- дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача, оскільки предметом розгляду справи є повернення майна (природного газу) набутого відповідачем через несанкціонований відбір природного газу за відсутності підтвердженого обсягу та правових підстав з газотранспортної системи позивача, який у свою чергу зобов`язаний здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу;

- при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій не враховано висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 20.02.2018 у справі № 911/653/17, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 17.04.2019 у справі № 757/16163/17-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, від 12.04.2017 у справі № 922/5468/14, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18 (зазначено у заяві про усунення недоліків касаційної скарги).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

23. У відзиві на касаційну скаргу КП "Харківські теплові мережі" просить залишити її без задоволення.

24. Відповідач, посилаючись на особливості правового регулювання постачання природного газу та встановлені судами обставини виконання договорів між КП "Харківські теплові мережі" та АТ "НАК "Нафтогаз України" про постачання природного газу, з урахуванням розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р та від 04.10.2017 № 720-р, стверджує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій правильно визначено природу спірних правовідносин, повно і всебічно з`ясовано обставини справи і надано їм належну оцінку, відтак ухвалено законні і обґрунтовані рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

25. АТ "НАК "Нафтогаз України" надало пояснення по суті спору та підтримало вимоги позивача.

26. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Позиція Верховного Суду

27. Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

28 . Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29 . Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ГПК України).

30. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

31 . Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі ''Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

32 . 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

33 . Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

34 . Із наявних матеріалів справи вбачається, що у цій справі АТ "Укртрансгаз" з касаційною скаргою звернулося до Верховного Суду 10.06.2020, тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI.

35 . З урахуванням наведеного розгляд касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції, чинній від 08.02.2020.

36 . Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37 . Згідно із пунктом 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

38 . Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

39. На виконання ухвали Верховного Суду від 20.07.2020 про залишення касаційної скарги без руху, у поясненнях, що надійшли до касаційної інстанції 07.09.2020, АТ "Укртрансгаз" визначило правовою підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України , тобто відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 1212, 1213 ЦК України у подібних правовідносинах .

40. До того ж, у цих поясненнях касатор посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду та Верховного Суду України викладених у постановах від 18.05.2020 у справі № 829/16697/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 20.02.2018 у справі № 911/653/17, від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 17.04.2019 у справі № 757/16163/17-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/16, від 12.04.2017 у справі № 922/207/15, від 12.04.2017 у справі № 922/5468/14, від 20.12.2018 у справі № 920/169/18 тощо.

41. Надаючи оцінку цим аргументам скаржника суд касаційної інстанції враховує, що надані на усунення недоліків касаційної скарги пояснення щодо підстав касаційного оскарження за змістом мають лише конкретизувати підстави касаційного оскарження в межах раніше наведених доводів касаційної скарги, позаяк доповнення або зміна касаційної скарги згідно з приписами частини першої статті 298 ГПК України допускаються виключно протягом строку на касаційне оскарження.

42. У пункті 24 рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

43. Враховуючи наведене Верховний Суд не бере до уваги наведені касатором у поданих поза строком на касаційне оскарження поясненнях щодо підстав касаційного оскарження (пункт 3 статті 287 ГПК України) додаткові посилання на постанови Верховного Суду, що за твердженням скаржник належало враховувати при вирішенні даної справи, позаяк їх врахування і дослідження під час касаційного перегляду порушить справедливий баланс інтересів та процесуальних прав сторін в обґрунтуванні своїх доводів та заперечень, участі у дослідженні доказів у справі та суперечить статті 300 ГПК України за приписом якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Отже, надаючи оцінку наведеним скаржником підставам касаційного оскарження судових рішень та їх обґрунтуванню у касаційній скарзі, які за своїм змістом зводяться до пунктів 1, 3 частини другої статті 287, п.п. а, б, в пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України Верховний Суд враховує таке.

45. Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про зобов`язання повернути природний газ у певному обсязі або відшкодувати його вартість за подібних предмета та підстав позову, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних даній справі правовідносинах.

46. Так, Верховним Судом взято до уваги, що відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційному підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не його правом.

47. У зазначеній постанові Верховного Суду констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18).

48. Отже, доводи скаржника у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі № 905/2248/18.

49. Доводи скаржника про неправильне застосування положень статей 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, глави 1 розділу 10 Кодексу газотранспортної системи, Правил постачання природного газу, положень статей 7, 42, 50, 73, 76-79, 86, 91 ГПК України по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з одночасним тлумаченням скаржником власної оцінки доказів та в цілому заперечення результату розгляду справи апеляційним (місцевим) господарськими судами і з огляду на імперативні приписи статті 287 ГПК України не можуть кваліфікуватися в якості належної підстави для касаційного оскарження судових рішень.

50. Посилання АТ "Укртрансгаз" на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 , колегією суддів відхиляються, з огляду на такі обставини.

51. Як убачається зі змісту зазначеної постанови, позивачем у справі є АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідачем - Офіс великих платників податків ДПС, а предметом позову є оскарження податкового повідомлення-рішення. Отже, суб`єктний склад, правовідносини та правове регулювання таких відносин є відмінним від наявних у даній справі.

52. У зазначеній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) АТ "НАК "Нафтогаз України" визначеного обов`язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов`язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов`язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов`язань в податковому обліку платника податків."

53. Оцінюючи доводи скаржника, колегія суддів враховує, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено, що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

54. Зважаючи на наведене, посилання скаржника на викладені у постанові у справі № 826/16697/17 висновки не можуть розглядатися як такі, що підтверджують різне застосування судами норм матеріального права за подібних обставин. У справі № 826/16697/17 висновки судів зроблено щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 922/2953/19, вони відрізняються як предметом спору, так підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами.

55. Аналогічний висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постанові від 02.07.2020 у справі № 908/955/18 і колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відступу від такого висновку.

56. Верховний Суд вважає необґрунтованими та не приймає до уваги доводи скаржника про те, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки тлумачення статті 287 ГПК України приводить до висновку про те, що такі підстави оскарження застосовуються лише щодо судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до яких справа № 922/2953/19 з огляду на предмет та ціну заявленого позову не відноситься.

57. Щодо доводів касаційної скарги стосовно неналежної оцінки доказів та обставин справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що згідно зі статтею 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального на підставі встановлених фактичних обставин справи .

58. Також, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу чого у даному випадку, як вказувалось вище скаржником у касаційній скарзі не наведено.

59. Тому відхиляються доводи скаржника щодо переоцінки доказів та обставин справи, позаяк за даних обставин їх розгляд призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Також, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

61. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

62. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

63. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

64. Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

65. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18 про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову окремо від рішення суду).

66. Доводи скаржника АТ "Укртрансгаз" про наявність протилежного висновку Верховного Суду у справі № 826/16697/17 не знайшли свого підтвердження, оскільки в ході касаційного перегляду встановлено, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 922/2953/19, а тому Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України. Касаційний суд також не вбачає підстав для відступу від висновків про застосування норм права у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, прийнятій за подібних обставин. Отже, касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" в частині доводів про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі № 922/2953/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський