Рішення

від 13.10.2020 по справі 120/2979/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 жовтня 2020 р. Справа № 120/2979/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.

представника позивача: Колісника Б.О.

представника відповідача: Кухрівського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за лютий 2020 року та правомірності формування від`ємного значення з ПДВ за грудень 2019 року, січень, лютий 2020 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 15.05.2020 №1097/02-32-04-02/34325039.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000300402 від 18.06.2020, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника за січень 2020 року в розмірі 300000,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 75000,00 грн.

Відповідачем зроблено висновок про те, що перевіркою встановлено порушення пунктів 200.4, 200.7, 200.9 статті 200 ПК України та пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (р. 20.2.1 декларації) на суму 300000,00 грн. та занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 декларації) на суму 300000,00 грн. в податковій декларації за січень 2020 року (від 20.02.2020 №9030933640).

В той же час, позивач вказує, що Актом перевірки не встановлено неправильності розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а встановлено лише невірне зазначення в додатку 3 до декларації з ПДВ за січень 2020 року індивідуального податкового номеру постачальника TOB ШТЕРН АГРО на суму 300000,00 грн., тобто позивачем допущено саме технічну помилку (описку).

Відтак, позивач вважає висновки відповідача помилковими, а прийняте на підставі них податкове повідомлення-рішення №0000300402 від 18.06.2020 форма В1 протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 07.07.2020 залишено позовну заяву без руху.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

10.08.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Даний відзив аналогічний акту перевірки від 15.05.2020 №1097/02-32-04-02/34325039.

Ухвалою суду від 23.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.10.2020 представником позивача надано письмові пояснення щодо висновків Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах.

У судовому засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо позову заперечив, просив в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Відповідно до наказу від 16.04.2020 №1666 посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2020 року та правомірності формування від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2019 року, січень, лютий 2020 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.05.2020 № 1097/02-32-04-02/34325039 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення вимог Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетною відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2020 року, а саме: п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 ПК України та п. 5 р. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (р. 20.2.1 декларації) на суму 300000 грн. та занижено "суму від`ємною значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" (р. 21 декларації) на суму 300000 грн. в податковій декларації за січень 2020 року (від 20.02.2020 №9030933640).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано заперечення за №220 від 01.06.2020 до акту перевірки. Заперечення мотивовані тим, що під час заповнення додатку №3 до декларації з ПДВ за січень 2020 року від 20.02.2020 №9030933640 допущено технічну помилку (описку) в індивідуальному податковому номері постачальника TOB ШТЕРН АГРО (ІПН 340233909143) - в рядку 6 таблиці 2 додатку №3 декларації з ПДВ за лютий 2020 року вказано помилково індивідуальний податковий номер не TOB ШТЕРН АГРО , а ІПН СФГ ЯВІР 308073502231. При цьому, допущена описка щодо ІПН ТОВ ШТЕРН АГРО не вплинула на правильність розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ. Помилкове зазначення в додатку №3 невірного ІПН ТОВ ШТЕРН АГРО виявлено Товариством під час перевірки. Однак, у відповідності до п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків піл час проведення документальної перевірки позбавлений можливості подання уточнюючого розрахунку до декларації. Разом з тим, правомірність декларування бюджетного відшкодування ПДВ по відносинах з ТОВ ШТЕРН АГРО повністю підтверджена первинними документами, які були надані та досліджені податковим інспектором під час проведення перевірки, однак, не відображені в акті перевірки. Актом перевірки не встановлено порушення ТОВ ВКХП №2 вимог Податкового кодексу України щодо достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника. Тому, TOB ВКХП №2 не було допущено порушень положень пунктів 200.4, 200.7, 200.9 статті 200 ПК України стосовно формування податкового кредиту, декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ та від`ємного значення, яке враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Вказані заперечення відповідачем залишено без задоволення, а висновки, викладені в акті перевірки - без змін.

На підставі проведеної перевірки та складеного акту відповідачем 18.06.2020 прийнято податкове повідомлення - рішення №0000300402 "Форма "В1", яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2020 року в розмірі 300000 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 75000 грн.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 16.1. ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються ст. 200 ПК України.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.9 ст. 200 ПК України форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі - Порядок № 21).

Відповідно до п. 2 Розділу І Порядку № 21 подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Згідно із п. 6 Розділу І Порядку № 21 до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованих як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Пунктом 10 Розділу ІІІ Порядку № 21 встановлено, що додатками до декларації, зокрема, є:

1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2);

3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3);

4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4);

5) розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5);

6) розрахунок сум податку на додану вартість, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, та/або показників, відповідно до яких підприємства (організації) належать до підприємства (організації) осіб з інвалідністю (Д6) (додаток 6);

7) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7);

8) заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8);

9) розрахунок податкових зобов`язань за операціями, визначеними в статті 16-1 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", та питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (ДС9) (додаток 9).

Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість встановлений Розділом V Порядку № 21.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 5 розділу V Порядку № 21 платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Поряд з цим, відповідно до п. 2 Розділу ІV Порядку № 21 внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

Так, судом встановлено, що в акті від 15.05.2020 відповідачем зроблено висновок про те, що перевіркою встановлено порушення пунктів 200.4, 200.7, 200.9 статті 200 ПК України та пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (р. 20.2.1 декларації) на суму 300000,00 грн. та занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 декларації) на суму 300000,00 грн. в податковій декларації за січень 2020 року (від 20.02.2020 №9030933640).

Разом з тим, суд звертає увагу, що актом перевірки не встановлено неправильності розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що між позивачем та TOB ШТЕРН АГРО (код ЄДРПОУ 34023392) укладений Договір поставки №3240 від 01.11.2019, згідно умов якого TOB ШТЕРН АГРО (постачальник) зобов`язалося поставити, а TOB ВКХП №2 (покупець) зобов`язалося прийняти та оплатити товар (пшениця) (а.с. 51-57).

На виконання умов Договору №3240 TOB ШТЕРН АГРО поставлено TOB ВКХП №2 товар (пшениця 4 клас) на загальну суму 4416075,57 грн., в т.ч. ПДВ 736012,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №442 від 06.11.2019, №444 від 09.11.2019, №450 від 15.11.2019, №451 від 19.11.2019, №453 від 23.11.2019, №454 від 24.11.2019 (а.с. 58-63).

В свою чергу, позивачем оплачено поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 04.11.2019, 05.11.2019, 27.11.2019, 02.12.2019, 04.12.2019, 06.12.2019, 26.12.2019 (а.с. 69-76).

TOB ШТЕРН АГРО , як постачальником товару, складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 04.11.2019, №2 від 05.11.2019, №8 від 19.11.2019, №9 від 23.11.2019, №10 від 24.11.2019 на загальну суму 4416075,57 грн., в т.ч. ПДВ 736012,60 грн. (а.с. 64-68).

Разом з тим, індивідуальним податковим номером TOB ШТЕРН АГРО є 340233909143.

Зазначена сума ПДВ в розмірі 736012,60 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2019 року, що підтверджується декларацією з ПДВ від 20.12.2019 №9307059775 (а.с. 78-82).

При цьому, з даної суми в декларації з ПДВ за листопад 2019 року позивачем заявлено до бюджетного відшкодування 324999,47 грн. (рядок 19 таблиці 2 додатку №3 до декларації).

Водночас, судом встановлено, що суму ПДВ в розмірі 300000,00 грн. по відносинах з TOB ШТЕРН АГРО включено позивачем до бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2020 року по декларації з ПДВ від 20.02.2020 №9030933640 та відображено в додатку №3 до декларації Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) .

Однак, в таблиці 2 у графі постачальник (індивідуальний податковий номер) в рядку 6 навпроти суми 300000,00 грн. замість ІПН TOB ШТЕРН АГРО помилково вказано ІПН НОМЕР_1 СФГ ЯВІР . Тобто, в даному випадку має місце некоректне заповнення зазначеного рядка.

Таким чином, під час заповнення таблиці 2 додатку №3 до декларації з ПДВ за січень 2020 року від 20.02.2020 №9030933640 позивачем допущено технічну помилку (описку) в індивідуальному податковому номері постачальника TOB ШТЕРН АГРО (ПІН 340233909143) - в рядку 6 таблиці 2 додатку №3 декларації з ПДВ за січень 2020 року, вказано помилково індивідуальний податковий номер не TOB ШТЕРН АГРО (ІПН 340233909143), а індивідуальний податковий номер СФГ ЯВІР 308073502231.

При цьому, допущена описка щодо ІПН TOB ШТЕРН AГPO жодним чином не вилинула на правильність розрахунку заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Разом з тим, ані доказів, ані пояснень, протилежного на вищевказане відповідачем не надано.

Суд звертає увагу, що правомірність декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ по відносинах з TOB ШТЕРН АГРО повністю підтверджена первинними документами. При цьому, реальність господарських операцій податковим органом під сумнів не ставиться.

Податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій по Договору поставки №3240 від 01.11.2019 з TOB ШТЕРН АГРО сформований позивачем на підставі належних документів.

Перевіркою не встановлено порушень відображення показників у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації за січень 2020 року, арифметичних чи методологічних помилок при проведенні розрахунків зазначених у ній показників.

Матеріали перевірки свідчать про те, що позивачем під час оформлення податкової декларації з ПДВ за січень 2020 року допущено технічну помилку (описку) в рядку 6 таблиці 2 додатку №3 до декларації в індивідуальному податковому номері контрагента - постачальника TOB ШТЕРН АГРО .

При цьому, некоректне заповнення реквізитів (ІПН) контрагента TOB ШТЕРН АГРО саме по собі не призвело до заявлення до відшкодування необґрунтованих сум і не може бути підставою для відмови у бюджетного відшкодуванні.

Відтак, позивачем не допущено порушень положень пунктів 200.4, 200.7, 200.9 статті 200 ПК України стосовно формування податкового кредиту, декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ та від`ємного значення, яке враховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

У свою чергу, у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 КАС України, при вирішенні цієї справи, суд враховує висновки Верховного Суду.

Так, в постанові від 09.12.2019 у справі №805/1740/16-а Верховним Судом зазначено, що лише допущення технічної помилки не може бути єдиною підставою для висновку про завищення платником бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У постанові від 11.09.2018 у справі №810/3697/16 Верховний Суд вказав, що допущення платником податків технічної помилки (описки) при заповненні декларації та додатків до неї не може бути підставою для висновку про завищення бюджетного відшкодування у разі якщо фактична сплата ПДВ підтверджується відповідними первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 (справа №812/1294/17), від 28.08.2018 (справа №810/2744/13-a), від 11.09.2019 у справі №826/11818/13-а, від 15.06.2020 (справа №440/17/19).

Крім того, згідно із пунктом 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі ортами.

З аналізу наведеної норми вбачається, що податкове правопорушення це діяння яке посягає на важливі для держави суспільні відносини, порушення яке є шкідливим як для держави так і суспільства.

Протиправність податкового правопорушення є діянням, яке призвело до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Податковим кодексом України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковим Кодексом України вимагається від податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку, своєчасно подавати у строки податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування та усувати самостійно виявлені помилки.

Тобто, податковим правопорушенням є не будь-які арифметичні чи методологічні помилки, а лише ті, які призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, а саме до невірного формування податкового кредиту та завищення бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи наведене, суд не вбачає в допущених платником податку помилках при подачі податкового розрахунку, що виразилась у неправильному зазначені ІПН TOB ШТЕРН АГРО , складу податкового правопорушення, тому суд вважає необґрунтованим та недоведеним висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладених у постановах від 03.05.2018 у справі №820/4177/17, від 31.07.2018 у справі №824/2675/14-а, від 14.08.2018 у справі №818/1507/17.

Поряд з цим, звертаю увагу, що Главою 11 Розділу ІІ ПК України, яка передбачає відповідальність платників податків, не передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за допущення платником податку на додану вартість описок (помилок), арифметичних та/або методологічних помилок у податковій звітності з податку на додану вартість. При цьому, якщо такі помилки стали причиною заниження сум податкових зобов`язань, то платник податку притягується до відповідальності у вигляді штрафних санкцій у розмірах, визначених главою 11 Розділу II Кодексу.

У свою чергу, пунктом 50.1 статті 50 ПК України визначено, право платника податків вносити зміни до податкової звітності у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею).

Разом з тим, відповідно до п. 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, оскільки відповідачем проводилась документальна позапланова перевірка, позивач не міг виправити виявлену помилку безпосередньо під час проведення перевірки та підтвердити бюджетне відшкодування іншим чином, ніж шляхом надання первинних документів, що в свою чергу останнім і було зроблено.

Водночас, згідно з нормами 50.1, 50.2 статті 50 ПК України обмеження платника податків щодо подання уточнюючих розрахунків можливе лише під час перевірки, однак платник податків не позбавлений можливості подати таку звітність після її проведення.

З урахуванням наведеного, враховуючу імперативний характер статті 49 ПК України, суд приходить до висновку про обов`язок контролюючого органу прийняти поданий позивачем уточнюючий розрахунок, який є податковою звітністю та поданий з дотриманням норм Податкового кодексу України.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21.08.2019 у справі №805/4187/16-а.

Так, на виправлення допущеної технічної помилки (описки) в рядку 6 таблиці 2 додатку №3 до декларації з ПДВ за січень 2020 року, 01.06.2020 позивачем подано уточнюючий розрахунок (Д3), в якому виправлено допущено описку в частині невірного зазначення ІПН TOB ШТЕРН АГРО (а.с. 86).

За таких обставин, висновок відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (р. 20.2.1 декларації) на суму 300000,00 грн. та заниження суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 декларації) на суму 300000,00 грн. в податковій декларації за січень 2020 року (від 20.02.2020 №9030933640) є декларативним та не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

До того ж, суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не обґрунтовано та не доведено правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Також суд при вирішенні даної справи враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке, згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду даної адміністративної справи, не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2020 №0000300402 "Форма "В1".

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5625,00 грн., а тому суд стягує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 5625,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Що стосується питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що компенсація судових витрат здійснюється саме за участю особи, яка надавала правову допомогу, та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

При цьому, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, повноважними представниками позивача є Колісник Богдан Олегович, який представляє інтереси позивача на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії СЕ №1008318 від 30.06.2020 та Мельник Леся Анатоліївна, яка представляє інтереси позивача на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серії ВН №115562 від 13.08.2020, що наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться Договори про надання правової допомоги №09/06 від 09.06.2020 та №5/06 від 05.06.2020.

Так, відповідно до п. 3.1 вказаних договорів, клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях, дорученнях), які є невід`ємною частиною Договору.

Водночас, судом встановлено, що ані додаткових угод, ані інших доказів документального підтвердження наявності витрат на правову допомогу, позивачем до матеріалів даної справи не надано.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що жодних доказів документального підтвердження наявності витрат на правову допомогу, позивачем до матеріалів цієї справи не надано, суд доходить висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу.

Разом з тим, доходжу висновку, що за результатами розгляду цієї справи судом буде винесено окрему ухвалу, у зв`язку з неналежним виконанням професійних обов`язків представником Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 18.06.2020 №0000300402 "Форма "В1".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 5625,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (вул. Гагаріна, 6Б, смт. Десна, Вінницький район, Вінницька область, 23240, код ЄДРПОУ 34325039)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 43142454)

Рішення суду у повному обсязі складено 20.10.2020

Суддя Комар Павло Анатолійович