Рішення

від 07.10.2020 по справі 160/7114/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року Справа № 160/7114/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Резон" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Резон" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 року №0006721409 за формою Р , яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 125 250 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 100 200 грн. та за штрафними санкціями 25 050 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 року №0006711409 за формою Р , яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 164 931 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 109 954 грн. та за штрафними санкціями - 54 977 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Резон" контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентом за період, що перевірявся. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ТОВ "Резон" та ТОВ Ліагро сервіс груп мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності. Підприємство ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мало, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

27.07.2020 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи, видані від імені контрагента та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказаний суб`єкт господарювання не виконував та об`єктивно не мав можливості виконати послуги на користь позивача обумовленого у господарському договорі на виконання робіт . Крім того, відповідачем зазначається, що укладений між ТОВ "Резон" та його контрагентом, договір не опосередковувався реальним виконанням операцій, яка становить його предмет. При цьому, відповідачем також зазначено про наявність кримінального провадження у відношенні директора ТОВ Ліагро сервіс груп .

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Резон" знаходиться на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та є платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 18.07.2019 року №4297-п посадовою особою контролюючого органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Резон" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

02.09.2019 року за результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 48774/04-36-14-09/31051720.

Перевіркою встановленні наступні порушення вимог податкового законодавства ТОВ "Резон":

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 36 890 грн., в тому числі в жотні 2016 року на суму 5 833 грн., у травні 2016 року на суму 31 057 грн.;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, занижено фінансовий результат до оподаткування (ряд.02) на суму 855 275 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 100 290 грн.

14.11.2019 року відповідачем на адресу позивача було направлено лист про надання інформації, в якому зазначено, що у зв`язку зі збоєм комп`ютерної техніки під час роздруківки акту документальної позапланової перевірки ТОВ Резон від 02.09.2019 року відбулось викривлення даних у зв`язку з чим, окремі частини акту необхідно читати у наступній редакції, зокрема VII ВИСНОВОК .

Так, перевіркою ТОВ "Резон" встановлено порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на загальну суму 109 954 грн., в тому числі в жотні 2016 року на суму 5 833 грн., у листопаді 2016 року на суму 31 057 грн., у грудні 2016 року на суму 73 064 грн.;

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, занижено фінансовий результат до оподаткування (ряд.02) на суму 556 667 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 100 200 грн.

На підставі акта перевірки від 02.09.2019 року №48774/04-36-14-09/31051720 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 14.11.2019 року №0006721409, яким ТОВ Резон збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 125 250 грн., з яких 100 200 грн. за податковими зобов`язаннями та 25 050 грн. за штрафними санкціями.

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 14.11.2019 року №0006711409, яким ТОВ Резон збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 164 931 грн., з яких 109 954 грн. за податковими зобов`язаннями та 54 977 грн. за штрафними санкціями.

Незгода позивача з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду.

Правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, де первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

В данному випадку підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем ТОВ Резон та ТОВ Ліагро сервіс груп .

Так, судом було встановлено, що між ТОВ РЕЗОН та ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП було укладено договір на виконання робіт №ДГ-484872 від 03 жовтня 2016 року, за умовами якого ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (виконавець) зобовязується за завданням ТОВ РЕЗОН (замовник) на умовах цього договору виконати роботи, передбачені цим договором, а замовник прийняти та оплатити ці роботи.

Відповідно до розділу 2.1 договору виконавець виконує роботи згідно актів здачі прийняття робіт та специфікацій, що є невідємними частинами цього договору. Всі роботи виконуються на території замовника, що напередодні обговорюються в усній формі. Перелік видів робіт та їх вартість визначаються у специфікаціях до даного договору, які є його невідємною частиною.

Пунктом 3.3 даного договору передбачено, що вартість робіт визначається згідно актів здачі прийняття робіт та специфікацій, що є невідємними частинами цього договору.

За договором виконання робіт сторони погодили та підписали специфікації від 19.10.2016 року на суму 35 000 грн.,, 16.11.2016 року на суму 49 028,03 гн., 18.11.2016 року на суму 28 016, 02 грн., 18.11.2016 року на суму 4 080 грн, 21.11.2016 року на суму 53 713,22 грн, 23.11.2016 року на суму 51 501,84 грн., 07.12.2016 року на суму 110 160 грн, 08.12.2016 року на суму 99 846,34 грн., 12.12.2016 року на суму 35 808,82 грн., 20.12.2016 року на суму 152 906,16 грн., 27.12.2016 року на суму 47 940 грн.

Відповідно до умов даного договору та погоджених специфікацій ТОВ Ліагро сервіс груп на адресу позивача було виписано рахунки-фактури на означені суми.

На підтвердження реальності виконання умов договору до перевірки було надано податкові накладні та акти виконаних робіт за 2016 рік.

За виконані роботи ТОВ Резон було перераховано грошові кошти, згідно платіжних доручень, наданих до перевірки.

Здійснення розрахунків також підтверджено банківськими виписками по рахунку позивача за січень-грудень 2016 року та відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Всі надані до перевірки документи були досліджені в судовому засіданні. Вони складені відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, мають всі обов`язкові реквізити та підлягають врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату виконаних робіт.

Виконані роботи були використані у власній господарській діяльності позивача та повністю з нею узгоджуються.

Контрагент позивача на час виконання робіт в рамках договору №ДГ-484872 від 03 жовтня 2016 року був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

Дослідивши акт перевірки та надані до суду первинні документи, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, оскільки зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача у податкового органу не було. Такі висновки були сформовані на підставі аналізу зібраної податкової інформації .

Так, податковим органом зроблено висновок що результати дослідження діяльності ТОВ Ліагро сервіс груп вказують на те, що метою його діяльності є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в т. ч. ТОВ Резон . Відповідно інформаційних баз даних ДФС України, ТОВ Ліагро сервіс груп має основий вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Свідоцтво ПДВ №200259137 від 01.04.2016 року має статус анульоване 02.03.2018 року у зв`язку з ненаданням декларацій протягом року. Баланс, декларація з податку на прибуток за 2016 рік підприємством не надавалась, згідно звітності за формою 1-ДФ працювала лише одна особа; остання податкова звітність подавалась за грудень 2016 року, декларація з податку на додану вартість за грудень має статус до відома ; зареєстровані податкові накладні з різноманітною номенклатурою, які потребують належних умов зберігання та достатню забезпеченість трудовими ресурсами.

При цьому, суд звертає увагу, що отримання податковим органом податкової інформації, у якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договору із зазначеним вище контрагентом позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваного договору, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаному контрагенту підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, видатковими та податковими накладними, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, відповідно до Розділу І п. 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з Розділом ІІ п. 5 зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Також, відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 року у справі № 813/6835/14, у постанові Верховного Суду від 28.05.2019 року у справі №816/2023/15, у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 року у справі №520/399/19.

Щодо посилань відповідача як на підставу відсутності реальності операцій позивача та контрагента на відсутність у контрагента матеріально-технічної та технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення, трудових ресурсів, тимчасового зберігання відповідних обсягів товару суд зазначає, що наведені відповідачем обставини, з урахуванням встановлених судом обставин та наданих позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами .

Суд з цього приводу, зазначає, що дані посилання відповідача є підставами у сумніві реальності операцій та не свідчать про відсутність операцій, документи щодо яких об`єктивно не спростовані.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 16 січня 2018 року у справі №820/4648/13-а та у справі №826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо факту наявності ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 22.12.2018 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська було постановлено ухвалу в кримінальній справі №209/3986/18, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України та закрито дане кримінальне провадження.

Відповідно змісту ухвали обвинувачений ОСОБА_1 являється директором ТОВ Ліагро сервіс груп .

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, таких доказів як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час розгляду справи таких фактів встановлено не було.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не було здійснено заниження податку на додану вартість на загальну суму 109 954 грн., та не було занижено фінансовий результат до оподаткування на суму 556 667 грн., та не занижено податок на прибуток приватних підприємств за 2016 рік на загальну суму 100 200 грн.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та висновки, суд вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення необґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами та такими, що підлягають скасуванню.

Також суд вважає за необхідне, звернути увагу на ту обставину, що взаємовідносини ТОВ Резон та ТОВ Ліагро сервіс Груп за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року вже були предметом перевірки та дослідження Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Так, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено перевірку ТОВ Резон , зокрема і по взаємовідносинам з ТОВ Ліагро сервіс Груп за грудень 2016 року за результатами якої складено акт від 27.03.2019 року №16315/04-36-14-11/31051720 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 року №0015281411.

При цьому, судом було встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року в адміністративній справі №160/7845/19, яке набрало законної сили 15.01.2020 року, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 року №0015281411.

В сврою чергу, за період грудень 2016 року по звзаємовідносинам з ТОВ Ліагро сервіс груп на підставі акту перевірки від 02.09.2019 року позивачу було донараховано грошові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 73 064 грн.

Отже, у відношенні позивача Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було не лише повторно перевірено період грудень 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ Ліагро сервіс Груп , а і здійснено відповідні нарахування по податку на додану вартість.

Варто зазначити, що висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість за грудень 2016 року у сумі 73 064 грн., не були зазначені в акті перевірки від 02.09.2019 року, а були внесені у непередбачений Податковим кодексом України спосіб, шляхом направлення листа про надання інформації від 14.11.2019 року.

Окремо суд звертає увагу, що підставою для проведення позапланової перевірки ТОВ Резон по взаємовідносинам з ТОВ Ліагро сервіс груп за 2016 рік, став наказ Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Резон від 18.07.2019 року №4297-п.

При цьому, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року в адміністративній справі №160/10182/19 було визнано протиправним та скасовано наказ Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Резон від 18.07.2019 року №4297-п.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року в адміністративній справі №160/10182/19 набрало законної сили 09.04.2020 року.

Акт перевірки від 02.09.2019 року, складений за результатами документальної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту такої перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 24.04.2020 року в адміністративній справі №0440/5997/18.

Отже, скасування наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Резон від 18.07.2019 року №4297-п є самостійною та безумовною підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Резон" (49057, м. Дніпро, вул. Геофізична, буд. 1, ЄДРПОУ 31051720) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 року №0006721409 за формою Р , яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 125 250 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 100 200 грн. та за штрафними санкціями 25 050 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 року №0006711409 за формою Р , яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 164 931 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 109 954 грн. та за штрафними санкціями - 54 977 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Резон" судовий збір у розмірі 4 352,73 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська