Рішення

від 09.10.2020 по справі 200/2795/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 р. Справа№200/2795/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А.,

за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П.,

представника відповідача - Голуба М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ВЕМ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу від 27.12.2019 року № 1048, податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505 та податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ВЕМ звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу від 27.12.2019 року № 1048, податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505 та податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505.

В обґрунтування позовних вимог представник Приватного підприємства ВЕМ зазначив, що контролюючим органом було проведено фактичну перевірку підприємства з порушеннями норм чинного законодавства, що і призвело до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В першу чергу, позивач не погоджується з прийняттям відповідачем наказу від 27.12.2019 року № 1048 Про проведення фактичної перевірки ПП ВЕМ .

Так, у спірному наказі не було зазначено конкретної підстави, за наявності якої може проводитись фактична перевірка, а лише наведено перелік норм Податкового кодексу України.

Крім того, під час проведення фактичної перевірки відповідачем у посадової особи, яка була направлена на перевірку - ОСОБА_1 , було відсутнє посвідчення, що свідчило про порушення норм ст. 81 Податкового кодексу України.

По-друге, позивач звертає увагу на протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Так, податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505, відповідно до якого до Приватного підприємства ВЕМ застосовано штрафні санкції за порушення п. 12 ст. 1, 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1 гривні та п.12. ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 17 708, 34 грн. Загальна сума штрафної санкції 17 709, 34 грн, є протиправною з огляду на наступне.

На думку представника Приватного підприємства ВЕМ до позивача не можливо застосувати штрафні санкції у розмірі 1 гривні, у зв`язку із тим, що відсутнє адміністративне правопорушення щодо застосування РРО.

Що стосується штрафної санкції у розмірі 17 708, 34 грн, позивач зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити, яким чином визначено фактичні залишки ТМЦ за місцем проведення перевірки. Наголошує, що в ході проведення відповідачем фактичної перевірки посадовими особами не були оглянуті рівнеміри -лічильники для встановлення точного залишку скрапленого газу в резервуарі. За таких обставин, посадовими особами помилково було прийнято прилад, на якому значаться відсотки тиску скрапленого газу за прилад - лічильник-вимірювач. На підставі вищевикладеного відповідачем, на думку позивача, невірно розраховано залишок скрапленого газу в наземному резервуарі та встановлені штрафні санкції.

Також представник Приватного підприємства ВЕМ зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505 є протиправним з огляду на те, що позивачем були надані для огляду документи, які відносяться до перевірки (супровідні документи РРО, пломби, працевлаштування оператора, звіти та інше). Для надання документів для більш розширеного спектра документів, відповідачем не надано запит з переліком необхідних документів, відповідно до діючого законодавства.

З огляду на наведене, представник Приватного підприємства ВЕМ просить суд:

· визнати протиправним та скасувати наказ від 27.12.2019 року № 1048 відносно ПП ВЕМ , складеного Головним управлінням ДПС у Донецькій області;

· визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505 про застосування до ПП ВЕМ штрафних санкцій у розмірі 1 грн та 17 708, 34 грн, винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області;

· визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505 про застосування до ПП ВЕМ штрафних санкцій у розмірі 510, 00 грн, винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди, представник Головного управління ДПС у Донецькій області зазначає наступне.

Перед початком перевірки перевіряючі надали усі необхідні документи, передбачені вимогами Податкового кодексу України, особі, яка проводила розрахункові операції, а саме оператору-касиру АЗС ОСОБА_2 , внаслідок чого були допущені до проведення фактичної перевірки.

Також, представник Головного управління ДПС у Донецькій області звернув увагу на те, що твердження позивача на відсутність у фахівця контролюючого органу ОСОБА_1 посвідчення, є необґрунтованим, оскільки оператору-касиру АЗС ОСОБА_2 пред`явлено службові посвідчення та направлення на проведення перевірки та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки, про що свідчить помітка у направленнях на перевірку.

В свою чергу відповідач зауважує, що платником податків та/або посадовими (службовими) особами платника податків (його представниками або особами, які фактично проводять розрахункові операції), відповідно до вищезазначених норм Податкового кодексу України було допущено посадових осіб ГУ ДПС у Донецькій області до проведення фактичної перевірки, а тому і наказ на проведення фактичної перевірки є вичерпаним.

Крім того, представник податкового органу звернув увагу суду на те, що ані до перевірки, ані до заперечень позивачем не були надані накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності на реалізуємий товар та інші документи, що свідчать про ведення обліку реалізуємих товарів за місцем реалізації та/або збереження. Таким чином, встановлено порушення вимог п. 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , в частині неведення у встановленому законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Отже, на підставі вищевикладеного, представник Головного управління ДПС Донецькій області просить суд вважати вимоги ПП ВЕМ безпідставними та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 16.03.2020 року Донецький окружний адміністративний суд залишив позовну заяву Приватного підприємства ВЕМ без руху у зв`язку із наявністю її недоліків.

21.04.2020 року суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву Приватного підприємства ВЕМ до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу від 27.12.2019 року № 1048, податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505 та податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505 та відкрив провадження по справі № 200/2795/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/2795/20-а визначив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання по справі на 13.05.2020 року о 15 год. 00 хв.

13.05.2020 року суд ухвалою відклав підготовче засідання у адміністративній справі до 16 год 00 хв 09.06.2020 року.

09.06.2020 року суд задовольнив клопотання представниці позивача та представниці відповідача про відкладення підготовчого засідання. Відклав підготовче засідання у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «ВЕМ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу від 27.12.2019 року № 1048, податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505 та податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505 до 12 год 00 хв 24.06.2020 року.

24.06.2020 року суд виніс ухвалу, відповідно до якої клопотання представниці позивача про відкладення підготовчого засідання - задовольнив. Відклав підготовче засідання до 12 год 00 хв 03.08.2020 року.

03.08.2020 року суд клопотання представниці позивача про відкладення підготовчого засідання - задовольнив. Відклав підготовче засідання до 14 год 00 хв 09.09.2020 року.

Ухвалою від 09.09.2020 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «ВЕМ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказу від 27.12.2019 року № 1048, податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505 та податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505. Суд призначив судовий розгляд по суті на 13 год 00 хв 07.10.2020 року.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне підприємство ВЕМ (далі - ПП ВЕМ ) (код ЄДРПОУ 30832675, місце реєстрації: Україна, 87430, Донецька обл., Мангушський р-н, село Бердянське, вулиця Київська, будинок 55) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрований у якості юридичної особи, діє на підставі статуту (а.с.60-63), та згідно зі ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

На підставі наказу від 27.12.2019 року № 1048, направлень від 28.12.2019 року № 1174 та № 1173 посадовими особами Головного управління ДПС у Донецькій області було проведено фактичну перевірку ПП ВЕМ (ЄДРПОУ 30832675) на автозаправній станції, розташованій за адресою: Донецька область, Мангушський район, с. Бердянське, вул. Щастя, буд. 51 (а.с.24, 74, 111-112).

За результатами проведеної фактичної перевірки контролюючим органом було складено акт від 08.01.2020 року № 0125/05-99-40-32/30832675 (а.с.75-76).

Перевіркою встановлено не проведення розрахункової операції з продажу 5 літрів скрапленого газу за ціною 12, 13 грн за літр на суму 60, 65 грн через реєстратор розрахункових операцій та не видачу розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції, що є порушенням п.1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР.

Крім того, на АЗС за адресою: Донецька область, с. Бердянське, вул. Щастя, 51, встановлено, що ПП ВЕМ зберігає та відпускає газ скраплений з наземної ємкості, яка має обсяг 10 м3 (фото паспортної таблички ємності додається до акту перевірки) за ціною, яка вказана на ціннику 12,13 грн за літр.

За підрахунками відповідача лічильники, встановлені на ємності, визначають, що під час зняття залишків у вказаній ємності знаходиться 4,5 одиниці виміру з 25, тобто 18 відсотків (фото додається до акту) (розрахунок: 4,5 : 25 х 100 % = 18 %). Відповідно до Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 3 червня 2002 року N 332, заповнення наземних резервуарів має відбуватись до рівня 85-відсоткового наповнення. Таким чином, фактичний залишок газу скрапленого становить 10 000 літрів (ємкість резервуару) х 85 % х 18 % = 1 530 літрів за ціною, яка вказана на ціннику, 12,13 грн. за літр. Відповідно до наданого до перевірки денного звіту РРО (фіскальний номер 3000245466, заводський номер ТШ0080402) залишок скрапленого газу за даними обліку ПП ВЕМ на момент зняття залишків 28.12.2019 року об 11 годині 19 хвилин складає 800, 06 літрів. Таким чином перевіряючими встановлено надлишок газу скрапленого за місцем його зберігання та реалізації у кількості 729, 94 літрів за ціною 12,13 грн на загальну суму 8 854,17 грн., що є порушенням вимог п.12 статті 3 Закону України Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Контролюючим органом надано до матеріалів справи фотографії, які були зроблені під час перевірки (а.с.113-123).

Від підписання та отримання акта перевірки від 08.01.2020 року № 0125/05-99-40-32/30832675 особа, яка уповноважена здійснювати розрахункові операції на АЗС за адресою Донецька область, с. Бердянське, вул. Щастя, 51 відмовилась, про що складено відповідний акт (а.с.109).

Крім того, під час перевірки контролюючим органом було встановлено порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині не надання посадовим особам до перевірки документів, пов`язаних з предметом перевірки.

А саме, не надані:

реєстраційне посвідчення на РРО,

довідка про опломбування РРО,

касова книга,

акти приймання скрапленого вуглеводневого газу за кількістю за формою N1-ГС або N3-ГС,

журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу за кількістю за формою N2-ГС,

журнал обліку надходження нафтопродуктів N6-НП,

журнал вимірювання нафтопродуктів у резервуарах №7-НП,

журнал обліку надходження нафтопродуктів N13-НП,

змінний звіт за формою N14-ГС,

змінний звіт АЗС за формою N17-ГС

книга кількісного руху скрапленого вуглеводневого газу за формою N15-ГС,

накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності на реалізуємий товар та інші документи що свідчать про ведення обліку реалізуємих товарів за місцем реалізації та/або збереження,

регістри бухгалтерських рахунків, які підтверджують відображення обліку товарів у реалізації (а.с.110).

Після отримання акта фактичної перевірки № 0125/05-99-40-32/30832675 від 08.01.2020 року позивачем було надіслано заперечення на зазначений акт (а.с.77-78).

Відповідач своїм листом від 10.02.2020 року № 10834/10/05-99-32-01-16 повідомив позивача про результати розгляду заперечень зазначивши, що позивач має право оскаржити рішення про застосування фінансових санкцій за результатами проведеної перевірки в судовому порядку (а.с.79-80).

У зв`язку з виявленими порушеннями, Головне управління ДПС у Донецькій області направило на адресу позивача:

- податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505 за порушення п.12 ст.1, 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг про застосування до ПП ВЕМ на підставі ст. 17 вказаного Закону штрафних санкцій у розмірі 1 гривні та за порушення п. 12. ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовано на підставі ст. 20 цього Закону штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 17 708, 34 грн. Загальна сума штрафної санкції 17 709, 34 грн (а.с.82).

- податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505 про застосування до ПП ВЕМ штрафних санкцій на підставі ст. 121 Податкового кодексу України у розмірі 510, 00 грн., за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (а.с.83).

Не погоджуючись із наказом про проведення перевірки та прийнятими в результаті проведення такої перевірки податковими повідомленнями-рішенням, представник ПП ВЕМ звернувся до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В першу чергу суд вважає за необхідне дослідити правомірність наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 27.12.2019 року № 1048, яким призначено фактичну перевірку ПП ВЕМ .

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Суд зазначає, що нормами статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом визначних зазначеною статтею документів.

Водночас абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).

Отже законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Натомість недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, викладений в постанові від 21.02.2020 року у справі № 8126/17123/18, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Суд зазначає, що така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.

Отже, з огляду на наведений правовий висновок Верховного Суду, який у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, встановлені судом процедурні порушення при призначенні перевірки можуть бути підставою для скасування прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень - рішень, якщо вони є суттєвими та тягнуть протиправність прийнятих рішень.

Отже, доводи контролюючого органу щодо вичерпної дії наказу про проведення перевірки у зв`язку з допуском позивачем посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки, є помилковими.

Щодо наявності підстав для проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, в оскаржуваному наказі від 27.12.2019 року № 1048 було вказано, що контролюючий захід здійснюється, зокрема, на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що право на призначення та проведення фактичної перевірки за пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України виникає у контролюючого органу у випадку отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині, зокрема, обліку та зберігання пального.

Матеріали справи свідчать, що рішення про призначення фактичної перевірки ПП ВЕМ було прийнято лише у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері обліку та зберігання пального.

У свою чергу, за правилами вказаного пункту статті 81 Податкового кодексу України у наказі про проведення перевірки мають бути зазначені дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Аналіз змісту наявної у матеріалах справи копії наказу свідчить, що оскаржуваний індивідуальний акт не відповідає законодавчо визначеним вимогам. При цьому, у ньому не містяться відомості щодо підстав для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України, як нормативні - пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу № 1048 від 27.12.2019 року, оскільки, як було встановлено вище, всім передбаченим ст. ст. 80, 81 Податкового кодексу України вимогам оскаржуваний наказ не відповідає.

Посилання позивача, що під час проведення фактичної перевірки відповідачем, у посадової особи, яка була направлена на перевірку - ОСОБА_1 , було відсутнє посвідчення, суд вважає необґрунтованим, оскільки оператору-касиру АЗС ОСОБА_2 пред`явлено службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки.

Про вказане свідчить особистий підпис ОСОБА_2 у направленнях на перевірку (а.с.111-112).

Суд зауважує, що на відеозаписі, який було надано представницею позивача та досліджено судом у судовому засіданні, жодним чином не підтверджено факт не пред`явлення ОСОБА_1 під час проведення фактичної перевірки оператору-касиру АЗС ОСОБА_2 службового посвідчення та направлення на проведення перевірку.

Щодо спірних повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Зі змісту податкового повідомлення-рішення № 0001250505 від 13.02.2020 року вбачається, що до позивача, зокрема, застосована штрафна (фінансова) санкція відповідно до ст. 1, 2 п.12 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1 грн.

Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі, про що зазначено в абзаці першому преамбули цього Закону.

Статтею другою вказаного Закону визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

У відповідності до пунктів 1, 2 ст.3 Закону № 265 передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Суд зазначає, що постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 18.02.2020 року по справі № 241/84/20 встановлено, що обставини, викладені посадовою особою - начальником відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Донецькій області Анікановим О.О., не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються поясненнями ОСОБА_2 , її захисника та наданими в судовому засіданнями доказами, а тому протокол № 15 від 10.01.2020 року є безпідставним.

Враховуючи викладене, суд у вказаній постанові дійшов до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази, пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та її захисника спростовують вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, інших доказів суду надано не було, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно останньої за ч. 1 ст. 155-1 КпАП України підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що обставини, встановлені у рішенні суду, не підлягають доказуванню, з огляду на приписи ст.78 КАС України.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що з наданої позивачем копії фіскального чеку № 3000245466 від 28.12.2019 року на суму 60, 65 грн на купівлю 5 літрів скрапленого газу за ціною 12,13 грн, вбачається час його роздрукування - 11 годин 16 хвилин (а.с.86).

Згідно акту (довідки) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та/або пального № 0125/05-99-40-32/30832675 від 08.01.2020 року, зазначено, що перевірка посадовою особою була розпочата 28.12.2019 року об 11-18 годині (а.с. 75), тобто фактично перевірка була розпочата після того, як оператор нібито не надала йому фіскальний чек за придбання скрапленого газу.

Крім того, відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до податкового повідомлення-рішення № 0001250505 від 13.02.2020 року, органом державної податкової служби виявлене позивачем порушення п. 12 ст. 1, 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг . Проте стаття 1 наведеного Закону виключена на підставі Закону України № 2756-VI від 02.12.2010, а стаття 2 не містить пункту 12, в ній наведене визначення термінів, які вживаються у цьому Законі.

Отже, суд не вбачає підстав для застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за невидачу касового чека.

Щодо застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за порушення п.12 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 17 708, 34 грн, суд зазначає наступне.

Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (надалі Закон № 265/95-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За приписами ст. 20 зазначеного Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Отже, для застосування передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР фінансової санкції контролюючий орган повинен довести, що платник податків здійснював реалізацію не облікованих товарів.

Висновок про порушення позивачем порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання зроблений відповідачем, виходячи з факту нестачі паливно-мастильних матеріалів, тобто невідповідності між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), хоча сам по собі факт надлишку палива не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки може бути наслідком інших обставин.

Так, відповідно до висновків акта перевірки відповідач ототожнив надлишок товарів з таким порушенням як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку.

В постанові від 12.03.2020 року у справі № 823/1917/16 Верховний Суд дійшов висновку, що співставлення даних обліку звітів АЗС за формою N 16-НП та N 17-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів є належним та правомірним способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів (якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку).

В даному випадку, контролюючим органом встановлено надлишок скрапленого газу, що жодним чином не доводить факту реалізації неоприбуткованого палива.

На порушення вищевказаних приписів чинного законодавства відповідач не надав під час розгляду справи в суді належних та допустимих доказів здійснення позивачем реалізації необлікованих товарів. Висновки контролюючого органу з цього приводу ґрунтуються виключно на припущеннях, що надлишки палива на АЗС виникли через їх неналежний облік та подальшу реалізацію.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 у справі № 812/1508/17.

В свою чергу суд зазначає, що в Акті зазначено вимірювальний прилад монометр .

В наслідок цих показників представники ГУ ДПС у Донецькій області зробили висновок, що є надлишок матеріальних цінностей та товарних запасів, який не відображений в обліку Товариства.

Відповідач жодним чином не обґрунтовує та не посилається на те, що Товариство не веде облік товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Відповідач в обґрунтування того, що фактично в резервуарі (газ пропан-бутан) надлишок в літрах складає 729, 94 літрів газу посилається виключно на покази монометру, який відповідно до фото вказує на те, що резервуар заповнений на 18 відсотків.

Суд зауважує, що достеменно встановити кількість пропан-бутану в резервуарі, ґрунтуючись виключно на показах монометру навіть з технічної сторони є неможливим, так як по-перше, крім газу в резервуарі можлива ще й велика кількість конденсату.

По-друге, покази монометру не є на сто відсотків абсолютно точними.

По-третє, як зазначено працівниками ГУ ДПС у Донецькій області в Акті - ємність резервуару складає 10 000 літрів, проте відповідно до свідоцтва від 08.01.2020 року № 23-24/004119, а також гранувальної таблиці сосуду він складає 9 878 літрів (а.с.71, 73).

Водночас, суд зауважує, за допомогою монометру технічно неможливо точно визначити об`єм пропан-бутану, який знаходиться в газовому модулі, так як основною функцією цього вимірювального приладу є вчасне відстеження наповнення резервуару при заправці з транспортної ємності, та приблизні показники об`єму пропан-бутану в резервуарі.

Крім того, суд вважає, що у даному випадку неможливо встановити кількість газу у резервуарі з точністю до однієї сотої літра.

З урахуванням цього, взагалі не можливо встановити абсолютну кількість газу у резервуарі на підставі лише показників монометру.

Отже припущення працівників ГУ ДПС у Донецькій області що в резервуарі на момент перевірки знаходилося саме 1530 літрів газу суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen V. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується.

Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку, прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожною штрафною санкцією, тобто за кожним штрафом окремо. Тому те, що вказано в одному рішенні, слід за п. 58.2 Податкового кодексу України вважати одним штрафом. Відповідно до п. 115.1 ст. 115 Податкового кодексу України, у разі вчинення двох або більше порушень штрафні (фінансові) санкції застосовуються за кожне вчинене порушення окремо. Тобто у разі застосування штрафів за кілька правопорушень штрафи за кожним з них мають надсилатися окремими податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд зауважує, що тому таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню вже з тієї причини, що надсилання такого об`єднаного податкового повідомлення-рішення є діями, вчиненими не в спосіб, встановлений законом, тож суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України (всі органи державної влади і їх посадові особи мають діяти виключно у порядку, встановленому законом).

Досліджуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505, суд зазначає наступне.

Платники податків для цілей оподаткування зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Згідно з положеннями Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Стаття 121 Податкового кодексу України передбачає фінансову відповідальність платника податків за незабезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом встановлених Податковим кодексом України строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам документів під час здійснення податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом. Сума штрафу становить 510, 00 грн, а у разі повторного вчинення - 1 020, 00 грн.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, окрім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що у цього платника податків на час складення звітності документи були відсутні.

Суд звертає увагу, що у платника податків є обов`язок надати всі первинні документи, що стосуються предмету перевірки на вимогу контролюючого органу.

Судом встановлено, що дійсно під час перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині не надання посадовим особам до перевірки документів, пов`язаних з предметом перевірки.

У платника податків була можливість після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами перевірки надати документи, які не були надані у процесі перевірки (у випадках, передбачених абз. 2, 4 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України), а контролюючий орган мав врахувати документи під час розгляду питання про прийняття рішення.

Відповідні документи не були надані і разом із запереченнями на акт перевірки, які надсилав позивач до контролюючого органу.

Суд зазначає, що факт порушення позивачем п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині не надання посадовим особам до перевірки документів, пов`язаних з предметом перевірки, дійсно мав місце, а отже спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним. Однак суд зазначає, що у зв`язку зі визнанням протиправним та скасуванням наказу про призначення перевірки від 27.12.2019 року № 1048 податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505, яке винесено за наслідком проведення такої перевірки, також підлягає скасуванню.

Отже, в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505 слід відмовити, а в частині його скасування - задовольнити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування наказу від 27.12.2019 року № 1048 відносно ПП ВЕМ , складеного Головним управлінням ДПС у Донецькій області, податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505 про застосування до ПП ВЕМ штрафних санкцій у розмірі 1 грн та 17 708, 34 грн, винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області, а також скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505 про застосування до ПП ВЕМ штрафних санкцій у розмірі 510, 00 грн., винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн, відповідно квитанцій від 06.03.2020 року та від 10.04.2020 року (а.с.39, 49).

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача суми сплаченого судового збору у розмірі 1 849, 76 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства ВЕМ (код ЄДРПОУ 30832675, місце реєстрації: Україна, 87430, Донецька обл., Мангушський р-н, село Бердянське, вулиця Київська, будинок 55) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, місце реєстрації: Україна, 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59) про визнання протиправними та скасування наказу від 27.12.2019 року № 1048, податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505 та податкового повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Донецькій області Про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства ВЕМ від 27.12.2019 року № 1048.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001250505 про застосування до Приватного підприємства ВЕМ штрафних санкцій у розмірі 1, 00 грн та 17 708, 34 грн, яке винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 року № 0001240505 про застосування до Приватного підприємства ВЕМ штрафних санкцій у розмірі 510, 00 грн., яке винесене Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Приватного підприємства ВЕМ судовий збір у розмірі 1 849, 76 грн.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб