Ухвала

від 16.10.2020 по справі 243/8753/20

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд. унік. № 243/8753/20

Провадження № 2-з/243/4/2020

УХВАЛА

Іменем України

16 жовтня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі

Головуючого судді - Дюміна Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Прилуцької А.В.

представника заявника - Соболєвої А.В.

представника Миколаївської міської ради

Миколаївської міської територіальної громади - Лебідь Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка була подана в порядку п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України до подання позовної заяви, де учасниками справи є Миколаївська міська рада Миколаївської міської територіальної громади, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2020 року в провадження Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка була подана в порядку п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України до подання позовної заяви, де учасниками справи є Миколаївська міська рада Миколаївської міської територіальної громади, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області. У зазначеній заяві ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення позову та заборонити Миколаївській міській раді Миколаївської міської територіальної громади вчиняти будь - які дії щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення (к/н 1424283500:06:000:0003 площею 20,0278 га, к/н 1424283500:06:000:0005 площею 10,7768 га, к/н 1424283500:10:000:0055 площею 16,7177 га, земельною ділянкою площею 38,1 га, яка є частиною земельної ділянки к/н 1424283500:06:000:0161, земельної ділянки к/н 1424283500:06:000:0160, які розташовані на території Миколаївської міської ОТГ), у тому числі: заборонити надання будь - яких дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі безоплатно у приватну власність; заборонити внесення земельних ділянок до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах; заборонити затвердження будь якої проектної документації щодо вище перелічених земельних ділянок.

Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату та час судового розгляду, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та за участю її представника. Вимоги просила задовольнити.

Представник заявника, Соболєва А.В., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги про забезпечення позову та просила суд їх задовольнити, зазначила, що вказані вище земельні ділянки є предметом майбутніх позовних вимог ОСОБА_1 , які будуть стосуватися права довічного успадкування

володіння зазначеними земельними ділянками, а тому існує загроза щодо невірного вирішення їх правового статусу до розгляду цивільного позову по суті, та як наслідок можливість ускладнення виконання рішення суду в разі подачі такого позову. Зазначила, що 20.11.2019 року Великою палатою Верховного суду винесено постанову у справі № 368/54/17, згідно якої суд прийшов до висновків, що право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які успадковуються.

Крім того зазначила, що у зв`язку з тим, що Миколаївська міська рада Миколаївської міської територіальної громади на теперішній час розпоряджається вищезазначеними земельними ділянками, а також у зв`язку з тим, що відповідачем вже приймалися дії щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які є предметом майбутнього позову в цивільній справі то існує ймовірність, того що по вищевказаним земельним ділянкам також будуть прийняті рішення щодо подальшої передачі спірних ділянок у приватну власність третім особам, а тому існує загроза щодо вирішення їх правового статусу до розгляду майбутнього цивільного позову про визнання права довічного успадкованого володіння земельними ділянками в порядку спадкування за законом по суті.

Пояснила, що на спірних земельних ділянках спадкодавцями були створені фермерські господарства Ніка , Ніва та Росток , та на теперішній час продовжує існувати ФГ Ніва , однак майбутній позов ОСОБА_1 про визнання права довічного успадкованого володіння земельними ділянками в порядку спадкування буде подаватись до суду не як від члена існуючого фермерського господарства чи від засновника нового, а як від фізичної особи спадкоємця за законом. Не заперечувала, що в суді першої та апеляційної інстанції вже розглядався аналогічний спір відносно аналогічних земельних ділянок, однак у складі інших учасників. Вказала, що судом Апеляційної інстанції їй як позивачу було відмовлено у задоволенні аналогічних позовних вимог та на теперішній час справа перебуває на розгляді у Верховному суді.

Представник Миколаївської міської ради Миколаївської міської територіальної громади Лебідь Д.В., який діє на підставі довіреності в судовому засідання заперечував щодо задоволення заяви про забезпечення позову, вказавши, що відносно спірних земельних ділянок в контексті позовних вимог про визнання права довічного володіння землею в порядку спадкування, судами вже приймались рішення та у задоволенні таких вимог ОСОБА_2 було відмовлено. Зазначив, що на теперішній час законним розпорядником спірних земельних ділянок, які є державною власністю - є Миколаївська міська рада Миколаївської міської територіальної громади, а тому підстав для обмеження органу місцевого самоврядування у розпорядженні та користуванні спірними земельними ділянками немає.

Від ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, не заперечував щодо задоволення заяви ОСОБА_1 .

Інші учасники справи, були належним чином повідомлені про час та дату судового розгляду, однак до судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд вислухавши думку та пояснення представника заявника, а також представника Миколаївської міської ради Миколаївської міської територіальної громади в контексті поданої заяви про забезпечення позову, дослідивши наявні в справі та долучені під час судового засідання належним чином завірені документи, прийшов до наступного.

Рішенням Миколаївської міської ради № 07-ХХІ-8 від 11 травня 2018 року було надано згоду ГУ Держеокадастру У Донецькій області на включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (к/н 1424283500:06:000:0003 площею 20,0278 га; к/н 1424283500:06:000:0005 площею 10,7768 га; к/н 1424283500:10:000:0055 площею 16,7177 га які розташовані на території Миколаївської міської ОТГ), до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, підготовку лотів для проведення земельних торгів та реалізацію земельних торгів з продажу права оренди на земельні ділянки (а.с.4).

Згідно проекту рішення Миколаївської міської ради № 25-20 було вирішено включити земельні ділянки, що розташовані на території Миколаївської міської об`єднаної територіальної громади, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за кадастровим номером 1424283500:06:000:0003 площею 20,0278 га, кадастровим номером 1424283500:06:000:0005 площею 10,7768 га, до переліку земельних ділянок, для продажу прав на них на земельних торгах, після проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно (а.с.5).

Судом встановлено на підставі досліджених в судовому засіданні письмових матеріалів, що також існують проекти рішень Миколаївської міської ради Миколаївської міської територіальної громади Про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки , які передбачають надання дозволу фізичним особам на розробку проектів щодо відведення спірних земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

У своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що вказані дії Миколаївської міської ради Миколаївської міської територіальної громади у своїй сукупності свідчать про те, що орган місцевого самоврядування розпоряджається вищезазначеними спірними земельними ділянками, які входять до спадкової маси після померлих ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , та вчиняє дії щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які є предметом майбутнього позову в цивільній справі, а тому існує ймовірність, того що по вищевказаним земельним ділянкам також будуть прийняті рішення щодо подальшої передачі спірних ділянок у приватну власність третім особам, а тому існує загроза щодо вирішення їх правового статусу до розгляду майбутнього цивільного позову про визнання права довічного успадковуваного володіння земельними ділянками по суті.

Представник заявника, під час судового засідання, на обґрунтування своїх вимог про забезпечення позову також посилається на постанову Великої палати Верховного суду № 368/54/17, згідно якої суд прийшов до висновків, що право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які успадковуються, а тому задля недопущення можливого ускладнення виконання рішення суду наполягає на забороні для Миколаївської міської ради вчиняти будь які дії із спірними земельними ділянками, яке є частиною спадкового майна.

В судовому засідання представник заявника вказала, що майбутній позов ОСОБА_1 буде поданий до суду, як від фізичної особи спадкоємця за законом, а не як від члена фермерського господарства, в той же час не заперечувала, що спірні земельні ділянки надавались спадкодавцю саме для ведення фермерського господарства, на теперішній час продовжує існувати ФГ Ніва . Вважає що поданий в майбутньому зазначений вище позов буде задоволений, а тому існують підстави вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.

Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_1 , суд зазначає, що з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову слідує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Оцінюючи у сукупності надані заявником докази, суд приходить до висновку, що на теперішній час Миколаївська міська рада на законних підставах розпоряджується спірними земельними ділянками, які призначені для ведення фермерського господарства.

Крім того, як достовірно було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось представником заявника - позов про визнання права довічного успадкованого володіння зазначеними земельними ділянками вже був предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанції, однак з іншим складом учасників, за результатом якого в його задоволені було відмовлено. На теперішній час справа знаходиться на розгляді у Верховному суді.

З огляду на встановлені фактичні обставини, суд зазначає, що неодмінним конституційним правом людини й громадянина є право на судовий захист, закріплене у ст. 55 Конституції України. У ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав та свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Суд зазначає, що існування не скасованого рішення суду апеляційної інстанції, яке набуло законної сили, стосовно тих самих земельних ділянок про той самий предмет спору та майбутня подача аналогічного позову на теперішній час до перегляду згаданого рішення Верховним судом та подача заяви про забезпечення позову свідчить, що реалізація суб`єктивного права на судовий захист має в даному випадку негативний аспект, а саме мова йде про несумлінне використання процесуальних прав заявником, у тому числі права на судовий захист.

Суд звертає увагу на доводи представника заявника щодо існування постанови Великої палати Верховного суду від 20.11.2019 року щодо спірних правовідносин, згідно якої право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які успадковуються.

Разом з тим суд зазначає, що ключовим елементом правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а тому приймаючи до уваги постанову Великої Палати від 30.01.2019 року (№ 755/10947/17), згідно якої у разі наявності різних позицій в самій ВП, застосовується позиція, викладена в постанові з більш пізньою датою - приймає до уваги та враховує правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі

№ 922/989/18, згідно якої право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, з огляду на те, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) , а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства. Право користування такою земельною ділянкою не входить до складу спадщини, а залишається у користуванні фермерського господарства .

Вказана вище правова позиція Великої Палати повністю застосована і в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року , справа № 386/113/16-ц.

Таким чином, проаналізувавши всі встановлені вище фактичні обставини даної справи у своїй сукупності, та приймаючи до уваги з яким саме позовом планує звернутися до суду ОСОБА_1 , а саме визнання права довічного успадкованого володіння земельними ділянками, та в якому статусі, а саме як фізична особа в порядку спадкування за законом, а не як член чи засновник фермерського господарства, та який саме позов просить суд забезпечити на теперішній час, а також враховуючи, яка правова позиція Великої Палати Верховного Суду існує та застосовується на теперішній час по даній категорії справ, враховуючи, крім іншого, передбачуваність правозастосування, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову про визнання права довічного успадкованого володіння земельними ділянками, оскільки спірні земельні ділянки є державною (комунальною) власністю та на теперішній час на законодавчому рівні визначено, що передача права постійного користування земельною ділянкою, яка передана засновнику фермерського господарства для створення фермерського господарства у випадку його смерті - не входить до складу спадщини.

У зв`язку з викладеним, суд вважає вимогу заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 151 , 152 , 153, 259 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана в порядку п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України до подання позовної заяви, де учасниками справи є Миколаївська міська рада Миколаївської міської територіальної громади, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області - залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Донецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Повний текст ухвали виготовлено 20 жовтня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О. Дюміна