Рішення

від 19.10.2020 по справі 520/10700/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2020 р. № 520/10700/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панов М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.03.2020 №6675-СГ Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти наказ (рішення) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області площею 1,9000 га, з кадастровим номером 6320285200:01:000:0506 та надання її у власність ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, оскільки за відсутності визначених законом підстав для такої відмови відповідач склав спірний наказ.

Ухвалою суду від 13.08.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області 07.09.2020 надано до суду відзиву на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що оскаржуваний наказ прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, а дії відповідача є правомірними.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Розпорядженням Балаклійської Державної адміністрації Харківської області від 21.08.2012 №496 Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,9 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу, рілля), розташованої за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області, з метою надання у власність, для ведення особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеного розпорядження, на замовлення ОСОБА_2 та інших п`яти громадян в 2012 році було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11.8000 га за рахунок земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області, та зокрема, відведення земельної ділянки загального площею 1.9000 га за рахунок земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області особисто ОСОБА_2 .

Позивачем зазначено, що в подальшому, на виконання вимог статті 186-1 Земельного кодексу України (в редакції від 05.09.2012) комісією з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою було надано висновок від 27.12.2012 №125 про погодження позитивно зазначеної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, позивачем вказано, що вказаний проект та електронний документ державним кадастровим реєстратором відділу Держземагентства у Балаклійському районі Харківської області було перевірено, проставлено відповідні відмітки на проекті землеустрою та 18.02.2013 зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку площею 1,9000 га за кадастровим номером 6320285200:01:000:0506, яка розташована на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6301035282014, виданого позивачу за результатом розгляду заяви від 18.02.2013 про державну реєстрацію земельної ділянки, державна реєстрація зазначеної земельної ділянки відбулася на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого в 2012, дата державної реєстрації земельної ділянки - 18.02.2013.

Позивачем також зазначено, що, в подальшому, на вимогу Головного управління Держземагенства у Харківській області вже особисто позивачем в 2013 році було замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9000 га за рахунок земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області, який в подальшому також було погоджено Відділом Держземагентства у Балаклійському районі Харківської області 21.03.2014 №166 та внесено зміни до ДЗК, про що міститься відмітка на кадастровому плані земельної ділянки та інших графічних матеріалах, проставлена державним кадастровим реєстратором 24.04.2014.

В позовній заяві позивачем зазначено, що на його неодноразові звернення впродовж 2014 - 2020 років до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з приводу затвердження вищезазначеної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, останнім надавались відмови у затвердженні відповідної документації та передачі ділянки у власність. Так, позивачем вказано, що загалом позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із 5 заявами про затвердження документації із землеустрою, за результатами розгляду яких відповідачем надавались формальні відповіді-відписки у формі листів, а саме: лист Головного управління Держземагенства у Харківській області від 27.06.2014 №19-20-6-7965/0/9-14 на заяву позивача від 18.06.2014; лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.07.2018 №Б-7913/0-5494/0/95-18 на заяву позивача від 19.06.2018.

Позивачем у позовній заяві вказано, що отримання зазначених листів свідчило про відсутність належним чином оформлених рішень відповідача за результатами розгляду заяв позивача від 18.06.2014 та 19.06.2018 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.

В подальшому, за результатом розгляду заяви позивача від 22.10.2019 наказом Головного управління від 01.11.2019 №11325-СГ Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 1,9000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0506 із посиланням на наступні обставини: не обґрунтовано чинність розпорядження голови Балаклійської райдержадміністрації від 03.08.2012 №470 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок, враховуючи вимоги пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву ; земельна ділянка, яку позивач бажаєте отримати у власність, була зареєстрована в Державному земельному кадастрі раніше ніж представлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений територіальним Відділом Держземагенства, відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України; в акті погодження меж земельної ділянки від 04.12.2013 уточнити інформацію щодо суміжного землекористувача на відрізку межі від № А до Б; представленим на розгляд проектом передбачено відведення земельної ділянки за рахунок земель державної власності, при цьому, вказано, що у витязі з Державного земельного кадастру, доданому до заяви, форма власності земель, за рахунок яких передбачається відведення земельної ділянки не визначена; матеріали геодезичних вишукувань представлені не в повному обсязі та не відповідають вимогам пунктів 4.4.16, 7.4.13, 12.8, 12.9 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.64-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.09.1998 № 56, що зареєстрований в Мін`юсті 22.06.1998 за № 392/2833.

За результатом розгляду заяви позивача від 13.11.2019 наказом Головного управління від 27.11.2019 №12791-СГ Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 1,9000 га з кадастровим номером 6320285200:01:000:0506. В якості підстав для відмови у затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність вказано, що: відомості, зазначені на кадастровому плані земельної ділянки, не відповідають вимогам ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" в частині визначення цільового призначення земельної ділянки; матеріали геодезичних вишукувань представлені не в повному обсязі та не відповідають вимогам пунктів 4.4.16. 7.4.13, 12.8, 12.9 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000. 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.09.1998 №56, що зареєстрований в Мін`юсті 22.06.1998 за №392/2833; реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснена раніше, ніж була погоджена документація із землеустрою, що суперечить вимогам п. 110 Порядку ведення державного земельного кадастру. Відсутні відповідні обґрунтування в пояснювальній записці.

Позивач, вважаючи зазначений наказ відповідача протиправним та таким, що порушує її права звернулась до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що набуття права на землю громадянами врегульовано главою 19 Земельного кодексу України, яка, зокрема, визначає підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно положень ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Як передбачено положеннями ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно із ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

В свою чергу, як вже зазначалось проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу державної власності позивача та інших п`яти осіб для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктівна території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області було погоджено, про що складено комісію з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою було складено висновок від 27.12.2012 №125. Будь-яких зауважень щодо невідповідності документації із землеустрою вимогам діючого на час погодження законодавства України комісією не надано.

В подальшому, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу державної власності особисто ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області було погоджено, про що складено висновок відділом Держземагентства у Балаклійському районі Харківської області від 21.0.1.2014 №166. Будь-яких зауважень щодо невідповідності документації із землеустрою вимогам діючого на час погодження законодавства України Відділом також не надано.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

При цьому, відповідно до положень абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

При цьому, відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що законодавцем визначено певний порядок дій задля здійснення безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян.

В той же час, а саме з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Суд зазначає, що інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, положеннями статті 118 Земельного кодексу України не передбачено.

Водночас, суд наголошує, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.10.2018 року по справі №820/4852/17.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалось раніше, в якості підстав для винесення спірного у даній справі наказу відповідачем, зокрема, вказано, що не обґрунтовано чинність розпорядження голови Балаклійської райдержадміністрації від 03.08.2012 №470 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок, враховуючи вимоги пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву ; земельна ділянка, яку позивач бажаєте отримати у власність, була зареєстрована в Державному земельному кадастрі раніше ніж представлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений територіальним Відділом Держземагенства, відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України; в акті погодження меж земельної ділянки від 04.12.2013 уточнити інформацію щодо суміжного землекористувача на відрізку межі від № А до Б; представленим на розгляд проектом передбачено відведення земельної ділянки за рахунок земель державної власності, при цьому, вказано, що у витязі з Державного земельного кадастру, доданому до заяви, форма власності земель, за рахунок яких передбачається відведення земельної ділянки не визначена; матеріали геодезичних вишукувань представлені не в повному обсязі та не відповідають вимогам пунктів 4.4.16, 7.4.13, 12.8, 12.9 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.64-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.09.1998 № 56, що зареєстрований в Мін`юсті 22.06.1998 за № 392/2833

Надаючи оцінку вказаним обставинам суд зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу державної власності позивачу та іншим п`яти особам для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області було погоджено, про що складено комісію з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою було складено висновок від 27.12.2012 №125. Водночас, будь-яких зауважень щодо невідповідності документації із землеустрою вимогам діючого на час погодження законодавства України комісією не надано.

В подальшому, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу державної власності особисто ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області було погоджено, про що складено висновок відділом Держземагентства у Балаклійському районі Харківської області від 21.03.2014 №166. Водночас, будь-яких зауважень щодо невідповідності документації із землеустрою вимогам діючого на час погодження законодавства України Відділом також не надано.

Суд зазначає, що положеннями ч. 3 ст. 50 Закону України Про землеустрій визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вищенаведеною нормою не передбачено надання для затвердження проекту землеустрою матеріалів геодезичних вишукувань саме відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМУ №56 від 09.04.1998 року. При цьому, суд зазначає, що відповідно до преамбули вказаної Інструкції остання є обов`язковою для всіх суб`єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, які виконують топографічні знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500.

Водночас, стаття 50 Закону України Про землеустрій не містить посилання на Інструкцію №56 та не встановлює вимог щодо представлення матеріалів геодезичних вишукувань у проекті землеустрою саме у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500.

Виходячи з наведених норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у наказі відповідача №6675-СГ від 31.03.2020 не наведено жодної з підстав, передбачених чинним законодавством, за яких позивачу може бути відмовлено в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, з огляду на що, наказ відповідача №6675-СГ від 31.03.2020 підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти наказ (рішення) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області та надання її у власність ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

З системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Тому, не заперечуючи наявності у владного суб`єкта дискреційних повноважень у спірних правовідносинах та не обмежуючи обсягу адміністративного розсуду владного суб`єкта, суд вважає за необхідне обтяжити відповідача обов`язком повторно розглянути заяву ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що підстави, на яких ґрунтується оскаржуваний наказ, визнані судом юридично та фактично не спроможними, а тому не можуть бути причиною повторної відмови під час розгляду заяви зацікавленої особи.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд не підміняє суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути повторно заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області площею 1,9000 га, з кадастровим номером 6320285200:01:000:0506 та надання її у власність ОСОБА_1 , за наслідками розгляду якої ухвалити відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статями 14, 243-246, 257-262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 2 під`їзд, поверхи 8-9, м. Харків, 61145, ЄДРПОУ 39792822) про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.03.2020 №6675-СГ Про відмову в затвердженні документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області площею 1,9000 га, з кадастровим номером 6320285200:01:000:0506 та надання її у власність ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (ЄДРПОУ 39792822).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов