Рішення

від 02.10.2020 по справі 580/4222/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року справа № 580/4222/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

представника позивача - Артеменка О.О. (за посадою),

третьої особи - ОСОБА_1 (особисто),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського (далі - позивач) із позовною заявою до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л.М. №49936284 від 29.11.2019 про відмову у державній реєстрації прав власності на нерухоме майно за позивачем;

- зобов`язати відповідача скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно (нежитлові приміщення): приміщення млину у складі двоповерхової будівлі літера "Ж", площею - 161 кв.м., та чотириповерхової будівлі літера "Д", площею - 620,6 кв.м., трьох складських приміщень: А-265,3 кв.м., Б-395,0 кв.м., В-895,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача зареєструвати право власності за позивачем (код ЄДРПОУ 05278252) на нерухоме майно (нежитлові приміщення): приміщення млину у складі двоповерхової будівлі літера "Ж", площею - 161 кв.м., та чотириповерхової будівлі літера "Д", площею - 620,6 кв.м., трьох складських приміщень: А-265,3 кв.м., Б-395,0 кв.м., В-895,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що державний реєстратор протиправно відмовив у державній реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно за позивачем, оскільки для проведення державної реєстрації права власності подано повний пакет документів. Вказує, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 у справі №16/2060 скасовано свідоцтво про право власності попереднього власника, зобов`язано сільську раду с.Корсунки видати товариству з обмеженою відповідальністю ім. Петровського свідоцтво про право власності на приміщення млина у складі дво- та чотириповерхової будівлі, загальною площею 3200 кв.м., трьох складських приміщень загальною площею 2000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Тому позивач вважає, що вказаним рішенням суду підтверджено право власності позивача на зазначене нерухоме майно.

Ухвалою від 05.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа).

26.06.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 14.07.2020 суд здійснив перехід із спрощеного провадження до загального. Продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання.

26.06.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказував, що подані позивачем документи для державної реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно не підтверджують наявності у позивача такого права. Крім того доданою позивачем постановою Апеляційного суду Черкаської області від 18.10.2018 №22-ц/793/1233/18 визнається недійсним свідоцтво про право власності від 06.10.2005 серії НОМЕР_1 , тоді як у Державному реєстрі прав зареєстровано свідоцтво від 16.09.2005 серії НОМЕР_1.

06.07.2020 третя особа подала письмові пояснення до позову, в яких зазначено, що спірне рішення є законним, оскільки саме ОСОБА_1 є власником вказаного майна, що підтверджується численними судовими рішеннями. Тому просив відмовити у задоволенні позову.

Усною ухвалою від 22.09.2020, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та розгляд справи по суті.

Ухвалою від 22.09.2020 суд відмовив повністю у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що 25.11.2019 ліквідатор позивача Артеменко О.О. подав відповідачу заяву про державну реєстрацію права власності на комплекс нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Спірним рішенням від 29.11.2019 №49936284 державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л.М. відмовила у державній реєстрації права власності.

Підставою прийняття цього рішення вказано, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно. У рішення вказано, що постановою Апеляційного суду Черкаської області від 18.10.2018 №22-ц/793/1233/18 визнається недійсним свідоцтво про право власності від 06.10.2005 серії НОМЕР_1 , видане Корсунскою сільською радою на ім`я ОСОБА_1 , однак право власності за позивачем не визнається. Тому відсутні підстави для проведення за позивачем реєстрації права власності. Також зазначено, що у вказаній постанові визнається недійсним свідоцтво про право власності від 06.10.2005 серії НОМЕР_1 , тоді як у Державному реєстрі прав зареєстровано свідоцтво від 16.09.2005 серії НОМЕР_1.

Не погоджуючись із цим рішенням позивач звернувся в суд з позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон №1952) та Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).

Ст.4 Закону №1952 передбачено, що право власності підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону 1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За правилами, встановленими ч.1 ст.18 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

На підставі ч.7 ст.18 Закону №1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №1952 заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством

На підставі ч.1 ст.22 Закону №1952 документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13 -1 ) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

При цьому, на підставі п.1 ч.3 ст.10 Закону №1952 державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації визначений у ч.1 ст.24 Закону №1952.

Вказана норма встановлює, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Аналогічні норми закріплені і в Порядку №1127.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що право власності на об`єкти нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється за заявою власника майна та доданими до неї правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття права власності на відповідні об`єкти. При цьому, державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав, зобов`язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, перевірити відсутність суперечностей між наявною в Державному реєстрі інформацією та поданими документами, встановити відсутність заборон та обмежень щодо об`єктів нерухомого майна.

Суд врахував, що однією з підстав прийняття спірного рішення вказано, що подані позивачем документи подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про державну реєстрацію прав подано державному реєстратору:

ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.11.2015 №01/1000;

постанову Господарського суду Черкаської області від 13.03.2008 №01/1000;

рішення Господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 №16/2060;

постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2004 №02/2344;

постанову Верховного Суду від 04.07.2019 №704/1333/17;

постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 №925/1067/15;

постанову Вищого господарського суду України від 12.01.2016 №925/1067/15;

постанову Апеляційного суду Черкаської області від 18.10.2018 №22-ц/793/1233/18.

Оцінюючи подані позивачем судові рішення на предмет визнання ними за позивачем права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, суд встановив, що 20.10.1996 між КСП ім.Петровського (правонаступником якого є позивач) та ПП "Скіф" укладено договір №95 купівлі-продажу, відповідно до якого КСП ім. Петровського зобов`язався продати приватному підприємству "Скіф" приміщення млина в с.Корсунка Тальнівського району. На підставі вказаного договору Корсунською сільською радою на ім`я приватного підприємства "Скіф" видано свідоцтво про право власності на приміщення млина в с. Корсунка.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2004 у справі №02/2344 визнано недійсним договір від 20.10.1996 №95 купівлі-продажу приміщення млина 2-х та 4-х поверхової будівлі загальною площею 3200 кв.м., трьох складів загальною площею 2000 кв.м. та земельної ділянки, яка відноситься до них.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 у справі №16/2060 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ім. Петровського до сільської ради с.Корсунка Тальнівського району Черкаської області про скасування свідоцтва про право власності та спонукання відповідача до вчинення дій, позов задоволено повністю. Визнано недійсним і скасовано свідоцтво від 10.04.2000 про право власності приватного підприємства "Скіф" на об`єкт млина, що розташований за адресою АДРЕСА_1 і виданого на підставі рішення виконкому Корсунської сільської ради від 18.03.1999 №6/6. Зобов`язано сільську раду с.Корсунки Тальнівського району Черкаської області видати товариству з обмеженою відповідальністю ім. Петровського свідоцтво про право власності на приміщення млина у складі дво- та чотириповерхової будівлі, загальною площею 3200 кв.м., трьох складських приміщень загальною площею 2000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення набрало законної сили 09.01.2005.

15.09.2005 засновник приватного підприємства "Скіф" ОСОБА_1 звернувся до Корсунської сільської ради із заявою про визнання за ним права власності на майно приватного підприємства "Скіф", а саме, три складських приміщення, приміщення вагової, млин дво- та чотириповерховий, трансформаторну, перший поверх профілакторію, розташованого в АДРЕСА_2 .

За результатами розгляду заяви Корсунською сільською радою Тальнівського району Черкаської області прийнято рішення сесії №24/6 від 16.09.2005 "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомості ОСОБА_1 ", а саме: млин дво- та чотириповерховий, три складських приміщення, приміщення вагової, перший поверх профілакторію, трансформаторну, норія, - розташовані в АДРЕСА_2 .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі №925/1067/15 визнано недійсним рішення Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області №24/6 від 16.09.2005 "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомості ОСОБА_1 ".

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 18.10.2018 №22-ц/793/1233/18 визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 6 жовтня 2005 року видане Корсунською сільською радою Тальнівського району Черкаської області.

Позовну вимогу ТОВ ім. Петровського про визнання права власності на вищевказане нерухоме майно залишено без задоволення.

З цього приводу апеляційний суд зазначив, що свідоцтво про право власності ТОВ ім. Петровського не видавалось, а тому не могло бути втраченим, а його право власності судом вже захищене. Так, рішенням господарського суду Черкаської області від 30 грудня 2004 року у справі №16/2060 за позовом ТОВ ім. Петровського до сільської ради с. Корсунка Тальнівського району Черкаської області про скасування свідоцтва про право власності та спонукання відповідача до вчинення дій позов задоволено. Визнано недійсним і скасовано свідоцтво від 10.04.2000 про право власності ПП Скіф на об`єкт млина, що розташований за адресою АДРЕСА_2 і виданого на підставі рішення виконкому Корсунської сільської ради від 18 березня 1999 року №6/6. Зобов`язано сільську раду с. Корсунка Тальнівського району видати ТОВ ім. Петровського, свідоцтво про право власності на приміщення млина за адресою вул. Петровського, 36 у с. Корсунка, Тальнівського району Черкаської області.

Зазначене рішення суду Апеляційного суду Черкаської області від 18.10.2018 №22-ц/793/1233/18 залишена без змін постановою Верховного Суду від 04 липня 2019 року.

З аналізу вказаних судових рішень, суд дійшов висновку, що жодним із них не визнано за позивачем права власності на об`єкт млина, що розташований за адресою АДРЕСА_2 .

З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

При цьому, питання визнання дійсності або недійсності цивільно-правових угод, встановлення або визнання права власності або іншого речового права за певною особою не є предметом адміністративного судочинства; їх вирішення здійснюється у межах цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року в справі № 804/7973/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) вказано, що відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року в справі №183/1617/16 звертає увагу на те, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Водночас відповідного рішення суду позивач державному реєстратору не надав.

Зважаючи, що позивачем не надано відповідачу жодного з визначених ч.1 ст.27 Закону №1952 документу, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності, що відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1952 є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, суд дійшов висновку, що спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вищевказане нерухоме майно, суд врахував таке.

Статтею 26 Закону № 1952 передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Суд врахував, що відповідна позовна вимога є передчасною, оскільки позивач не звертався до державного реєстратора з судовим рішенням про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та не отримував відмови в скасуванні відповідного запису.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір - поверненню.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - товариство з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського (20441, Черкаська обл., Тальнівський р-н, с. Корсунка, вул. Миру, буд.1, код ЄДРПОУ 05278252);

2) відповідач - Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради (18000, м.Черкаси, вул. Б. Вишневецького, буд.36, код ЄДРПОУ 38764723);

3) третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення виготовлено 12.10.2020.

Суддя О.А. Рідзель