Постанова

від 06.10.2020 по справі 160/1138/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2020 року м.Дніпросправа № 160/1138/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі № 160/1138/20 (суддя Тулянцева І.В., справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження (письмове провадження) за адміністративним позовом Приватного підприємства Авгур до Головного управління Держпраці у Діпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Авгур (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №ДН3508/1854/АВ/ТД-ФС/636 від 18.12.2019р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року адміністративний позов позивача було задоволено, визнано протиправною та скасовано оскаржену постанову про накладення штрафу.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку судом доказів, що надавалися відповідачем на підтвердження правомірності накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю, відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що під час інспекційного відвідування Приватного підприємства Авгур було виявлено фактичний допуск до роботи фізичну особу ОСОБА_1 без укладення з нею трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, чим порушено вимоги ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України. З огляду на виявлене порушення вимог трудового законодавства, відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, винесено постанову про накладення штрафу.

З урахуванням вимог п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем у період з 06.11.2019 по 19.11.2019 було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю Приватного підприємства «Авгур» за адресою: 49068, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Братів Трофімових, будинок 4-Б, квартира 62, код ЄДРПОУ 32688202.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ДН3508/1854/АВ від 19.11.2019.

Перевіркою встановлено випадок укладання цивільно-правового договору, який має ознаки трудового договору, та повинен бути укладеним у відповідності до норм трудового законодавства. Так, між ПП «АВГУР» в особі директора ОСОБА_2 , як Замовника, та фізичною особою ОСОБА_1 , як Виконавець, було укладено цивільно-правовий договір №05/2017 від 04.05.2017 щодо надання послуг із ведення бухгалтерського обліку. До перевірки були надані акти прийому наданих послуг за 2018 рік, 2019 рік. Вказаний договір має ознаки трудового договору. Таким чином, директором ПП «АВГУР» фактично було допущено до роботи фізичну особу ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушено вимоги ч.1 ст.21, ч.1, ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (а.с. 6-12).

На підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» , частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України відповідачем прийнято постанову № ДН3508/1854/АВ/ТД-ФС/636 від 18.12.2019, якою на Приватне підприємство «Авгур» накладено штраф у розмірі 125 90,00 грн. ( а.с. 13-16).

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, дійшовши висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог ч.1 ст.21 та ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, та як наслідок, безпідставність накладення штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Позивача притягнуто до відповідальності з накладенням штрафу за те, що на протязі 2018р.-2019р. фізична особа ОСОБА_1 була допущена до роботи без укладання трудового договору в порушення вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності ознак трудових правовідносин ПП Авгур з фізичною особою ОСОБА_1 ..

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як встановлено судом, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий договір №05/2017 від 04.05.2017 (а.с.17-18).

За умовами договору ОСОБА_1 як Виконавець надавала послуги Замовнику в обсязі і на умовах, передбачених договором та відповідними додатками до нього, а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи) (п.1.1). Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід`ємною частиною даного договору (п.1.2). Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт) (п.1.4).

Згідно з пунктом 2.1, 3.2 Договору, в обов`язки Виконавця по цивільно-правовому договору входить надання послуг, виконання робіт у відповідності до завдань, які можуть бути озвучені усно або у письмовій формі. В обов`язки Замовника по цивільно-правовому договору входить сформулювати Виконавцю письмове завдання.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору визначається у відповідних додатках до даного договору, які є невід`ємною його частиною.

Пунктом п.6.1 Договору ЦПХ визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх обов`язків.

Матеріалами справи підтверджується, що між виконавцем та позивачем регулярно підписувалися акти прийому наданих послуг, а саме:

1) за 2018 рік (а.с.20-30):

- від 11.01.2018 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в області економіки і управлінського обліку на суму 3533,95 грн.;

- від 07.02.2018 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг в сфері організації і ведення бізнесу; послуг в області економіки і управлінського обліку на суму 3533,95 грн.;

- від 06.03.2018 про надання консультаційних послуг з механізмів нарахування заробітної плати; послуг в сфері організації і ведення бізнесу; послуг в організації проведення оплат через клієнт - банк, сплата податків на суму 3533,95 грн.;

- від 05.04.2018 про надання консультаційних послуги зі складання податкових накладних; консультаційних послуг з механізмів нарахування заробітної плати; послуг в сфері організації і ведення бізнесу; послуг в організації проведення оплат через клієнт-банк, сплата податків на суму 3533,95 грн.;

- від 07.05.2018 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в області економіки і управління обліку на суму 3533,95 грн.;

- від 04.06.2018 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в організації проведення оплат через клієнт-банк, сплата податків на суму 3533,95 грн.;

- від 11.07.2018 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в організації проведення оплат через клієнт-банк, сплата податків на суму 3533,95 грн.;

- від 07.08.2018 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам, надано послуг в організації наладки в програмі 1С на суму 3533,95 грн.;

- від 14.09.2018 про надання послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в організації наладки в програмі 1С банківських виписок на суму 3533,95 грн.;

- від 10.10.2018 про надання послуг в організації наладки в програмі 1С; консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг в опрацюванні вхідних накладних на суму 3533,95 грн.;

- від 07.11.2018 про надання послуг з заповнення регістрів бухгалтерського обліку; консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в сфері податкового планування на суму 3533,95 грн.;

- від 06.12.2018 про надання послуг з заповнення регістрів бухгалтерського обліку; консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам на суму 3533,95 грн.;

2) за 2019 рік (а.с.31-39):

- від 10.01.2019 про надання послуг з проведення річної інвентаризації; консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам на суму 4266,50 грн.;

- від 08.02.2019 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг в сфері організації і ведення бізнесу; послуг в області економіки і управління обліку на суму 4266,50 грн.;

- від 13.03.2019 про надання консультаційних послуг з механізмів нарахування заробітної плати; послуг в сфері організації і ведення бізнесу; послуг в організації проведення оплат через клієнт-банк, сплата податків на суму 4266,50 грн.;

- від 12.04.2019 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; консультаційних послуг з механізмів нарахування заробітної плати; послуг в організації і ведення бізнесу; послуг в організації проведення оплат через клієнт-банк, сплата податків на суму 4266,50 грн.;

- від 14.05.2019 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в області економіки і управлінського обліку на суму 4266,50 грн.;

- від 14.06.2019 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в організації проведення оплат через клієнт-банк, сплата податків на суму 4266,50 грн.;

- від 15.07.2019 про надання консультаційних послуг зі складання видаткових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в організації проведення оплат через клієнт-банк, сплата податків на суму 4266,50 грн.;

- від 16.08.2019 про надання консультаційних послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в організації наладки в програмі 1С на суму 4266,50 грн.;

- від 06.09.2019 про надання послуг зі складання податкових накладних; послуг з нарахування заробітної плати найманим працівникам; послуг в організації наладки в програмі 1С банківських виписок на суму 4266,50 грн.

Таким чином, предметом угоди, укладеної між позивачем та ОСОБА_1 було надання послуг з оформлення бухгалтерської документації, складання фінансової та податкової звітності. Про це безпосередньо свідчить зміст актів прийому наданих послуг.

При цьому, сам характер наданих ОСОБА_1 на адресу позивача робіт у сфері бухгалтерського обслуговування передбачає періодичний характер їх виконання.

Твердження відповідача про постійний характер процесу роботи ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами. Той факт, що акти приймання наданих послуг складалися щомісяця не є беззаперечним твердженням про постійний характер роботи.

При цьому, відповідачем не спростовано обставин, що ОСОБА_1 не підпорядковувалася правилам внутрішнього трудового розпорядку, що прямо передбачено п.1.4 договору №05/2017 від 04.05.2017, для неї не було обов`язковим присутність на робочому місці, період виконання роботи взагалі не охоплювався поняттям робочий час.

Отже, послуги, визначені в договорі, мають тимчасовий, а не триваючий характер. У договорах відсутня будь-яка регламентація трудової діяльності, визначення робочого часу та часу відпочинку виконавця, його обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.

Оплата за надані послуги передбачена саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня. Підставою для складення вказаних актів виконаних робіт є фактичні обсяги виконаних робіт (наданих послуг), підтверджені замовником.

Відтак, метою укладення цивільно-правової угоди з боку позивача було саме отримання бухгалтерських послуг.

Посилання відповідача на те, що надання послуг ОСОБА_1 охоплювалось функціональними обов`язками бухгалтера, суд вважає безпідставними, оскільки перелік функціональних обов`язків бухгалтера є значно ширшим ніж той перелік послуг, які надавались позивачу за цивільно-правовими угодами.

Більш того, до матеріалів справи долучені штатні розклади, затверджені директором ПП «Авгур» у спірний період, з яких встановлено, що посада бухгалтера на підприємстві не передбачена.

У даному випадку є безпідставними посилання відповідача і на частину 4 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV. Так, на думку відповідача, законодавством не передбачено виконання обов`язків з ведення бухгалтерського обліку фізичною особою, яка не є спеціалістом з бухгалтерського обліку, зареєстрованою як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, або суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності) за договором цивільно-правового характеру, а навпаки визначено виключний перелік форм організації ведення бухгалтерського обліку.

В матеріалах справи дійсно відсутні докази того, що ОСОБА_1 , надаючи послуги бухгалтерського обліку, була зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності (самозайнятою особою).

Разом з тим, відсутність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не означає, що цивільно-правовий договір, який укладено з нею позивачем, є недійсним, а також відсутність статусу фізичної особи-підприємця не є ознакою трудових відносин, не стосується підстав та умов праці.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 24.10.2019 у справі №160/8664/18 (провадження №К/9901/20645/19).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржена позивачем постанова про накладення штрафу за порушення вимог трудового законодавства підлягала скасуванню.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року у справі № 160/1138/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак