Постанова

від 19.10.2020 по справі 640/14084/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14084/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Головань О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕйТіПі до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕйТіПі звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2019 року № UA 100020/2019/100014/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час митного оформлення товару було вжито всі, передбачені Митним кодексом України, заходи щодо підтвердження заявленої ним митної вартості товару та було надано в повному обсязі всі необхідні документи, які містять об`єктивні і достовірні дані, в тому числі інформацію щодо ціни товару, що фактично підлягає сплаті, його якісні та кількісні характеристики, що чітко підтверджувало митну вартість, визначену позивачем за ціною договору згідно з вимогами ст. 58 Митного кодексу України. Також позивач зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, так як порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Більше того, в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2019 року № UA 100020/2019/100014/2, прийняте Київською міською митницею ДФС.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт наголошує, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до ч.1 ст.53 МК України, містять розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості. З наданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, тому застосування резервного методу та визначення митної вартості товару є виправданим та обґрунтованим.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 14 грудня 2017 року між ТОВ ЕЙТІПІ та резидентом Китаю фірмою Shandong zhengshang wheel technology co., ltd. (China) було укладено Контракт № 171214, за умовами якого останній (Продавець) зобов`язався продати, а ТОВ ЕЙТІПІ (Покупець) прийняти у власність та оплатити запчастини для вантажних автомобілів, в кількості, асортименті, по ціні, в строки та відповідно до інших умов, вказаних в інвойсах, які є невід`ємною частиною вказаного Контракту і котрими оформлюється кожна поставка товару.

В січні 2019 року Товариством було прийнято рішення про необхідність ввезення на митну територію України партії Товару. В рамках Контракту та згідно інвойсу №WKL20190125, було отримано відповідну партію Товару в кількості 480 одиниць на загальну суму 21600 доларів США.

На імпорт даної партії Товару, Товариством було подано митну декларацію №UA 100020/2019/369860, відповідно до якої митна вартість товару визначена Позивачем за ціною контракту (основний метод згідно статті 58 МК України) у розмірі 603427,85 грн (21600 доларів США за курсом НБУ на дату складання ВМД - 26,16 за 1 долар США) з урахуванням вартості міжнародної морської перевозки з порту Циндао (Китай) до порту Одеса (Україна), що становила 38309,75 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем було подано до митного органу разом із митною декларацією наступні документи: пакувальний лист Б . н. від 25.01.2019; Рахунок-фактура (інвойс) WKL 20190125 25.01.2019; Коносамент ТА054065 від 27.03.2019; Автотранспортна накладна 434519 від 14.05.2019; Сертифікат про походження товару G193714XYTG00001 від 26.04.2019; анківський платіжний документ що стосується товару 000217304 від 29.01.2019; Банківський платіжний документ що стосується товару 000222867 від 16.04.2019; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг LS-4197884 від 14.05.2019; Довідка про транспортні витрати 1405-2019/191 від 14.05.2019; Прейскурант (прайс-лист)виробника товару Б.н. від 24.12.2018; Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 28.12.2018; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 171214 від 14.12.2017р; Договір про надання послуг митного брокера 2018-13 від 07.02.2018; Договір (контракт) про перевезення 0111 від 01.11.2016; Договір (контракт) про перевезення (Заявка) №23 від 10.05.2019; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №4110545 від 15.05.2019; Копія митної декларації країни відправлення 422720190000190451 від 24.03.2019; Наказ №1 від 13.12.2016.

За наслідками опрацювання наданих документів Київська міська митниця ДФС прийшла до висновку, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митний орган запропонував декларанту позивача надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації (видаткові та податкові накладні); ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації виробника товару, які містять інформацію про якісні характеристики товару (матеріал виготовлення тощо); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформація біржових організацій про вартість сировини, з якої виготовлено оцінюваний товар.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України було проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості Товару.

На виконання вимог митного органу, у зв`язку недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, а також, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, декларантом на дане повідомлення було надано наступні додаткові документи: копію видаткової накладної №233-0001863 від 26.02.2019; копію договору поставки №0902216/1215 від 29.08.2016; копію каталогу продукції виробника; висновок про вартісні характеристики №1191 від 15.05.2019 виданий ДП Укрпромзовнішекспертиза .

Розглянувши подані документи, митним органом відмовлено у прийнятті вищенаведеної митної декларації та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, в в`язку з чим складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2019/369860 від 15.05.2019 року та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2019 року №UA10020/2019/100014/2.

В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг за електронною МД від 23.05.2019 № UA 100010/2019/370212 на підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України шляхом надання гарантій, загальна сума наданих гарантій склала 210021,65 грн.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. Відповідачем протиправно здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів з формальних підстав, що не відповідають сутності та змісту правовідносин, які виникли.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

За змістом частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною першою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин другої, третьої цієї статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений у частині другій статті 53 МК України.

Згідно частин третьої, п`ятої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких наведений у цій частині статті.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для цілей підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару, декларант або уповноважена ним особа має визначити метод визначення такої вартості, надавши документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, обов`язок декларанта щодо подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України настає лише у випадку, якщо подані відповідно до частини другої статті 53 МК України документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частин першої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною шостою статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини третьої статті 53 МК України до додаткових документів, які можуть були надані декларантом за їх наявності, віднесено: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2019 (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості), на момент митного оформлення додані до ЕМД документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що слугувало підставою для початку процедури консультацій між митним органом та декларантом.

Митним органом було встановлено, що документи, які подано декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо ненадання інформації біржових організацій про вартість сировини з якої виготовлено оцінюваний товар, то на підтвердження зазначеного позивачем було надано Висновок про вартісні характеристики № 1191 від 15.05.2019 ДП Укрпромзовнішекспертиза , який підтверджує якісні та вартісні характеристики товарів.

З приводу наданої видаткової накладної № 2331-0001863 від 26.02.2019 щодо поставки оцінюваного товару покупцеві, яка згідно твердження відповідача не стосується оцінюваного товару, так як не співпадає по ваговим характеристикам з оцінюваним товаром, то вказана накладна надавалася позивачем як додатковий документ з метою виключно підтвердження вартості (ціни) товару, а не його ваги (кількості).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновок про вартісні характеристики №1191 від 15.05.2019 року, виданий ДП Укрпромзовнішекспертиза , в якому експерт посилається на загальні інтернет торговельні площадки, комерційні пропозиції підприємств та постачальників відповідної продукції, але не зазначає конкретних пропозицій виробників та постачальників та не вказав, цін, за якими ці товари пропонуються, лише вказано джерело інформації: інтернет ресурси - Alibaba.com. та made-in- china.com, то вказаний висновок був підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП Укрпромзовнішекспертиза , яка має право надавати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, застосовуючи при цьому такі джерела інформації як інтернет ресурс, який за результатами проведеного маркетингового дослідження та згідно інформації з інтернет-мережі відповідає рівню ринкової вартості при ввезенні товару на митну територію України.

Також, з приводу заявки №23 на експедирування, складеної відповідно до Договору транспортного експедирування № 0111 від 01.11.2016, датованої 10.05.2019, а товар відправлено з Китаю 27.03.2019, відповідно до коносаменту №ТАО54065, суд першої інстанції вірно вказав, що згідно з умовами договору №0111 від 01.11.2016 на транспортно-експедиційне обслуговування, визначено, що експедитор має право отримувати від Клієнта інформацію, необхідну для виконання своїх обов`язків по даному договору.

Оскільки погодження умов перевезення товару погоджувалися сторонами засобами електронного зв`язку, тому 12.03.2019 позивачем за допомогою е-mail було надіслано на адресу Експедитора заявку №23 на експедирування даної партії Товару, яка містила всю необхідну інформацію яка стосувалась умов експедирування.

Дана заявка Експедитором була виконана, про що свідчить підписаний сторонами акт прийому-передачі наданих послуг. Виключно з технічних причин заявка №23 на експедирування була датована 10.05.2019, але ж фактично була подана в електронному вигляді експедитору 12.03.2019.

Також є вірним висновок суду першої інстанції з приводу ненадання до митного оформлення транспортного (перевізного) документу, зазначеного у експортній декларації країни відправлення, оскільки позивачем щодо транспортної складової митної вартості, було надано наступні документи: договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 0111 від 01.11.2016; заявку №23 від 10.05.2019 на експедирування; довідку про транспортні витрати № 1405-2019/№1 від 14.05.2019 щодо вартості послуг наданих поза межами України (морське перевезення вантажу поза межами державного кордону України), що підлягають включенню до фактурної вартості партії товару у розмірі 38309,75 та рахунок-фактура № LS-4197884 від 14.05.2019 року (на загальну вартість послуг з організації перевезень з розбивкою послуг з міжнародної доставки у розмірі 38309,75 грн, автотранспортні послуги на території України в розмірі 16343,75 гри без ПДВ, транспортно - експедиторське обслуговування на території України 2615.00 гри без ПДВ, НРР (навантажувально-розвантажувальні роботи) на території України 9479,38 гри без ПДВ, експедиторська винагорода 653,75 грн без ПДВ, а всього 67401,63 гри без ПДВ).

Відомості наданих документів повністю узгоджуються між собою та дозволяють ідентифікувати вартість перевезення спірної товарної партії.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 по справі №826/27058/15.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, на наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визначена за ціною договору.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не доведено, яким чином викладені в оскаржуваному рішенні обставини, вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості імпортованого товару та/або унеможливили здійснення її перевірки.

Посилання відповідача на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю, колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2018 у справі №809/4367/15.

Колегія суддів зазначає, що відомості з інформаційних баз даних, в даному випадку ЄАІС ДМСУ, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом документи.

Наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави, не може бути самостійною підставою для відмови у прийняття заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх підстав, які б вказували на неможливість коригування заявленої позивачем митної вартості товару за жодним іншим методом, що передує резервному (шостому).

При цьому, колегія суддів враховує, що стаття 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 та від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

Разом з тим, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані відповідачем причини неможливості визначення митної вартості за основним методом є безпідставними, а тому, в силу частини сьомої статті 54 МК України, заявлена позивачем митна вартість мала бути визнана митним органом.

Недоведення відповідачем наявності неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів згідно поданих позивачем документів, позбавляє його права запитувати додаткові документи та використовувати другорядні методи визначення митної вартості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття ним рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2019 року № UA 100020/2019/100014/2.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року - без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов