Постанова

від 19.10.2020 по справі 640/8024/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8024/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів: Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТПРОД ПЛЮС" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТПРОД ПЛЮС" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- наказ "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МІТПРОД ПЛЮС" (код 40815703)" № 1292 від 06 лютого 2020 року;

- податкове повідомлення-рішення № 03702615050102 від 12 березня 2020 року;

- податкове повідомлення-рішення № 03712615050102 від 12 березня 2020 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано: наказ Головного управління ДПС у м.Києві "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МІТПРОД ПЛЮС" (код 40815703) №1292 від 06.02.2020; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №03702615050102 від 12.03.2020; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №03712615050102 від 12.03.2020.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач діяв виключно на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а спірні рішення винесено з дотриманням та у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Наголошено на тому, що згідно вироку Корольовського районного суду м.Житомира від 12 квітня 2018 року у справі №296/2280/18 директор ОСОБА_1 , використовував TOB "ЕКО-БЕКОН" для проведення безтоварних операцій, що свідчить про фіктивність операцій, на які посилається позивач.

У відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТПРОД ПЛЮС" на апеляційну скаргу вказано на правомірність висновків суду першої інстанції, який прийняв обґрунтоване рішення, належно та повно встановивши обставини справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що працівниками Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB "МІТПРОД ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з TOB "ЕКО-БЕКОН" (код 39831769) за січень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2018 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларацій з податку на прибуток підприємства згідно наказу Головного управління ДПС у м. Києві №1292 від 06.02.2020, результати якої оформлено актом документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "МІТПРОД ПЛЮС" № 112/26-15-05- 01-02/40815703 від 19.02.2020 (далі по тексту - Акт), яким встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств всього на суму 2884,00 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 28846,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 32051,00 грн., у тому числі за лютий 2018 року - 32051,00 грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 березня 2020 року:

- № 03702615050102. яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 36058,00 грн., з яких 28846,00 грн. за основним платежем та 7212,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 03712615050102, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 40064,00 грн., з яких 32051,00 грн. за основним платежем та 8013,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з наказом відповідача про проведення перевірки, та прийнятими за результатом її проведення податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, наявні підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Так, відповідачем на адресу позивача надіслано запит про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) №156611/10/26-15-14-01-02 від 16.08.2019, яка отримана позивачем 28.08.2019.

12.09.2019 позивач направив на адресу відповідача пояснення №11/09-1 від 11.09.2019 з наступними додатками: договір поставки № 150317/1 від 15.03.2017; рахунок-фактура № ЕБ-0011/16 від 10.08.2017; рахунок-фактура № ЕБ-0000002 від 22.01.2018; платіжне доручення № 407 від 10.08.2017; платіжне доручення № 792 від 22.01.2018; видаткова накладна № ЕБ-0000002 від 22.01.2018; товарно-транспортна накладна № 1 від 22.01.2018; лист-вимога вих. №20/02-1 від 20.02.2018; рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/331/18 від 11.06.2018; наказ Господарського суду Житомирської області №906/331/18 від 10.07.2018.

Відповідач зазначаючи про те, що позивачем не надано пояснення та їх документальні підтвердження на запит, призначив документальну позапланову невиїзну перевірку на підставі спірного наказу № 1292 від 06.02.2020.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування, що узгоджується з правовою позицією Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.02.2016 у справі № 826/12651/14.

Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, а також конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення ним податкового, валютного та іншого законодавства, доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників податків тощо; не зазначено таких обставин ані в письмовому запиті контролюючого органу, ані в доводах апеляційної скарги.

Самі лише доводи апелянта щодо недостатності наданих позивачем пояснень і документів, без визначення, які виявлені контролюючим органом обставини не підтверджуються наданими платником документами, не є належним обґрунтуванням наявності підстав для призначення перевірки, що вказує на правомірність висновків суду першої інстанції при визнанні протиправним та скасуванні наказу Головного управління ДПС у м. Києві "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "МІТПРОД ПЛЮС" (код 40815703) №1292 від 06.02.2020.

Оцінюючи правомірність податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

В силу положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За матеріалів справи вбачається, що 15.03.2017 між позивачем та TOB "ЕКО-БЕКОН" укладено Договір поставки №150317/1 від 15.03.2017, відповідно до якого останній зобов`язався передати за плату у власність позивача м`ясну продукцію.

Відповідно до пункту 2.2 Договору поставки № 150317/1 від 15.03.2017, оплата за товар здійснюється на умовах попередньої оплати в розмірі 100% від загальної вартості товару, визначеної у рахунку на оплату.

Так, відповідно до вказаних умов, TOB "ЕКО-БЕКОН" виставлено позивачу 2 рахунки на попередню оплату за поставку м`ясної продукції на загальну суму 1 352 459,20 грн.

У подальшому, позивач частково здійснив передоплату за вказаними рахунками у розмірі 392 303,36 грн. двома переводами на користь TOB "ЕКО-БЕКОН": платіжне доручення № 407 від 10.08.2017 на суму 200 000,00 грн.; платіжне доручення № 792 від 22.01.2018 на суму 192 303,36 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток та податку на додану вартість позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 контролюючим органом встановлено заниження суми податку на прибуток на суму 28846,00 грн. за 2018 рік та встановлено завищення податкового кредиту за січень 2018 року у сумі 32051,00 грн. за результатом вчинення господарських взаємовідносин з TOB "ЕКО-БЕКОН".

TOB "ЕКО-БЕКОН" здійснив часткову поставку передплаченої м`ясної продукції на суму 240 379,20 грн., заборгованість позивачу становить - 151 924,16 грн. (392 303,36 грн. передплати - 240 379,20 грн. фактично поставленої продукції).

У зв`язку з цим, позивач спрямував на адресу TOB "ЕКО-БЕКОН" лист-вимогу вих. № 20/02-1 від 20.02.2018 про повернення вказаних грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/331/18 від 11.06.2018 встановлено, що позивач у рамках Договору поставки № 150317/1 від 15.03.2017 здійснив на користь TOB "ЕКО-БЕКОН" передплату за м`ясну продукцію у розмірі 392 303,36 грн. (200 000 грн. + 192 303,36 грн.), проте TOB "ЕКО-БЕКОН" здійснило поставку на користь позивача тільки на суму 240 379,20 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/331/18 від 11.06.2018 на користь позивача з TOB "ЕКО-БЕКОН" стягнуто 151 924,16 грн., про що господарським судом Житомирської області видано наказ № 906/331/18 від 10.07.2018.

На підставі наказу № 906/331/18 від 10.07.2018 Корольовським ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області відкрито виконавче провадження № 56952596, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56952596 від 09.08.2018.

Вказані обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про реальність проведення спірних господарських операцій, які позивачем належно відображено у податковому обліку та сформовано податковий кредит в результаті здійснення таких операцій.

Крім того, на підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду надано копії: договорів, актів задачі-прийняття робіт, платіжні доручення, та докази реалізації отриманих послуг в господарській діяльності товариства.

Колегія суддів вказує на те, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування, а доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договору позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ "ЕКО-БЕКОН", як зазначено вище, сформовано позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Колегія суддів враховує посилання апелянта на наявність вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 12 квітня 2018 року у справі № 296/2280/18 відносно ОСОБА_1 за статтею 205 Кримінального кодексу України, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 29.03.2018, та яким ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Згідно вказаного вироку ОСОБА_2 в денний період часу для досягнення своєї злочинної мети, направленої на здійснення фіктивного підприємництва, за відсутності навичок щодо здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств, освіти, офісного та складських приміщень, працівників, перебуваючи в офісі приватного нотаріуса ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , який не був обізнаний про незаконність дій ОСОБА_4 , підписав документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації/перереєстрації юридичної особи: договір купівлі продажу корпоративних прав TOB "ЕКО-БЕКОН", статут TOB "ЕКО-БЕКОН" затвердженого протоколом №5 загальних зборів учасників від 02.10.2017, у зв`язку з чим набував прав та обов`язків засновників, а також призначив себе на посаду директора та головного бухгалтера вказаного суб`єкта господарювання. Того ж дня, попередній власник TOB "ЕКО-БЕКОН" (код ЄДРПОУ 39831769) ОСОБА_5 , який не був обізнаний про незаконність дій ОСОБА_4 , подав до Житомирської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" за адресою: м. Житомир, вул. Перемоги буд.10, офіс 211, для проведення реєстраційних дій "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" установчі документи TOB "ЕКО-БЕКОН" для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які були підписані ОСОБА_6 , а саме договір купівлі продажу корпоративних прав TOB "ЕКО-БЕКОН", статут TOB "ЕКО-БЕКОН", затверджений протоколом №5 загальних зборів учасників від 02.10.2017.

Після придбання та перереєстрації TOB "ЕКО-БЕКОН" на своє ім`я, ОСОБА_2 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників. Реквізити підприємства використовувались для прикриття незаконної діяльності, пов`язаної з проведенням безтоварних операцій по отриманню послуг з відгодівлі великої рогатої худоби від ФОП ОСОБА_7 та сприяння службовим особам TOB "Лукон" у заволодінні коштами закладів управління освіти Житомирської міської ради у сумі 3 779 450,00 грн.

Колегія суддів акцентує, що даним вироком дано оцінку господарських операцій TOB "ЕКО-БЕКОН" лише з ФОП ОСОБА_7 та TOB "Лукон"

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТПРОД ПЛЮС" не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

Податковим органом не надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності директора його контрагента або про допущені ним порушення податкового законодавства. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Доказів того, що особа, яка підписала спірні документи від імені контрагента, не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо позивачу, податковим органом не надано. Так само як і не надано доказів того, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Колегія суддів також враховує, що договір від 15 березня 2017 року від імені контрагента підписано директором TOB "ЕКО-БЕКОН" ОСОБА_8 , тоді як ОСОБА_1 згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичні осіб-підприємців за №130501258729 став директором лише 02.10.2017.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що апелянтом, як суб`єктом владних повноважень, жодним чином не спростовано обгрунтованість вищевикладених висновків, а твердження апеляційної скарги містять лише посилання на положення нормативно-правових актів та висновки акту перевірки, що не вказує на наявність підстав для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та законне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов