Постанова

від 30.09.2020 по справі 824/647/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/647/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

30 вересня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Смілянця Е. С. Мацького Є.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Бурми С.В.,

представника відповідача: Олара В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброцем" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброцем" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0003031401, яким Головне управління ДФС України в Чернівецькій області визначило товариству з обмеженою відповідальністю "Доброцем" грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 235447,50 грн, в чому числі 188358,00 грн за податковим зобов`язанням та 47089,50 грн штрафних (фінансових) санкцій; податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 0003041401, яким Головне управління ДФС України в Чернівецькій області визначило товариству з обмеженою відповідальністю "Доброцем" грошові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 261607,50 грн, у тому числі 209286,00 грн за податковими зобов`язаннями та 52321,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; податкової вимоги Головного управління ДФС України в Чернівецькій області від 30.05.2019 № 53708-56 про сплату товариством з обмеженою відповідальністю "Доброцем" податкового боргу у загальній сумі 571132,85 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 17.05.2019 р. № 0003031401; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 17.05.2019 р. № 0003041401. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку експерта та безпідставно взяв до уваги ТТН, які не надавалися позивачем під час проведення перевірки. Крім того, скаржник стверджує, що ТОВ Доброцем по податковому та бухгалтерському обліку в повному обсязі (на суму 1046430,0 грн) відобразило транспортні послуги, пов`язані з доставкою товару покупцям - фізичним особам, отримані від ТОВ ТД Боянівка , у складі витрат, проте не відобразило доходи, отримані у вигляді компенсації вартості транспортних послуг, здійснених для доставки реалізованого товару, що призвело до заниження бази оподаткування податком на прибуток та податкового зобов`язання зі сплати ПДВ.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброцем" (вулиця Миколаївська, будинок 36-Н, місто Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39314414) зареєстроване як юридична особа 22.07.2014 р. та взяте на податковий облік 23.07.2014 р. (Т. 1 а.с. 14 - 18).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду вантажних автомобілів.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт № 1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 (Т. 1 а.с. 19 - 80).

В акті зазначено про порушення позивачем:

- п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та п. 5, п. 8, п. 13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 188358,00 грн, у тому числі за 2017 р. в сумі 104370,00 грн, за ІІ квартал 2018 р. в сумі 33392,00 грн, за ІІІ квартал 2018 р. в сумі 33568,00 грн та за IV квартал 2018 р. в сумі 17028,00 грн;

- п.п. 14.1.185, п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п.п. "а" і "б" п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 209286,00 грн, в тому числі за червень 2017 р. в сумі 17850,00 грн, липень 2017 р. в сумі 13461,00 грн, серпень 2017 р. в сумі 24206,00 грн, вересень 2017 р. в сумі 20169,00 грн, жовтень 2017 р. в сумі 18800,00 грн, листопад 2017 р. в сумі 16590,00 грн, грудень 2017 р. в сумі 4890,00 грн, липень 2018 р. в сумі 49090,00 грн, жовтень 2018 р. в сумі 28886,00 грн, листопад 2018 р. в сумі 14364,00 грн, грудень 2018 р. в сумі 980,00 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки 17.05.2019 відповідач прийняв наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003031401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 235447,50 грн, з яких 188358,00 грн за податковим зобов`язанням та 47089,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 1 а.с. 204);

- № 0003041401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 261607,50 грн, з яких 209286,00 грн за податковим зобов`язанням та 52321,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 1 а.с. 205).

30.05.2019 р. відповідачем сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 53708-56, яку отримано позивачем 02.07.2019 р., що підтверджується матеріалами справи (т. 2 а.с. 73, 74, 75, 76).

Вважаючи податкові повідомлення - рішення та податкову вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вартість транспортних послуг по доставці товару включалась в його собівартість і компенсувалась кінцевими споживачами в ціні товару, тому твердження відповідача про поставку позивачем транспортних послуг без висування вимоги компенсації їх вартості є безпідставним.

Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога вважається відкликаною.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України.

Згідно з п.44.1-44.3 ст.44 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з ч. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

П.135.1 ст.135 ПК України передбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону № 996-ХІV регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Згідно з п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) 1 Загальні вимоги до фінансової звітності терміни, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають такі значення:

- прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати;

- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Таким чином, повнота відображення підприємством у бухгалтерському та податковому обліку доходів і витрат впливає на правильність визначення бази оподаткування податком на прибуток.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги порушення позивачем порядку відображення податковому та бухгалтерському обліку витрат та доходів на транспортні послуги, придбані у ТОВ ТД Боянівка колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до акта перевірки № 1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ТОВ Доброцем здійснювало реалізацію юридичним і фізичним особам цементу навалом та фасованого пакетами по 25 кг та 50 кг, який придбавався в тому числі у ПАТ Подільський цемент , Україна, с. Гуменці, Каменець- Подільський район, Хмельницьке шосе, 1- А.

З матеріалів справи встановлено, що 02.03.2015 між ПАТ Подільський цемент (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки цементу №ПОД_КС_2015_197, згідно з яким продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити цемент та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов даного договору, а також специфікацій та додатків, додаткових угод, які є невід`ємною частиною цього договору (Т.1 а.с. 84-89).

Всього за період 2017 - 2018 р.р. ТОВ Доброцем придбало у ПАТ Подільський цемент цемент для подальшої реалізації кінцевим споживачам - фізичним особам на суму 9257812,38 грн, у тому числі 7714843,66 грн без ПДВ та 1542968,72 грн ПДВ, що підтверджується відомостями про закупку цементу за 2017 р. та 2018 р. (Т. 1 а.с. 113 - 116, 117 - 119).

Вказані господарські операції підтверджуються копіями заявок ТОВ Доброцем на ПАТ Подільський цемент на відвантаження товару, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та накладних-пропуску, які оформлені ПАТ Подільський цемент під час передачі товару у власність позивача.

При цьому у виданих ПАТ Подільський цемент ТТН в графі пункт розвантаження зазначені адреси складів ТОВ Доброцем в м.Чернівці та м.Тернопіль.

Згідно з актом перевірки № 1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 у зв`язку з тим, що технічні характеристики складських приміщень ТОВ Доброцем не передбачають відвантаження та зберігання цементу навалом, контролюючий орган дійшов висновку про транспортування цементу навалом безпосередньо від заводу-виробника до покупця.

Вказані обставини не заперечуються позивачем.

26.04.2017 між ТОВ Торговий дім Боянівка (перевізник) та ТОВ Доброцем (замовник) укладено договір перевезення вантажу автомобільним вантажним транспортом № ТДБ 038770, згідно з яким перевізник зобов`язується доставити ввірений йому замовником (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник (вантажовідправник) зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (Т. 1 а.с. 90-92).

Згідно з п. 1.4. договору № ТДБ 038770 даний договір укладений з метою систематичних перевезень впродовж строку його дії і обумовлює обов`язок перевізника приймати, а замовника подавати для перевезення вантажі. Досягнення згоди за всіма істотними умовами кожного конкретного перевезення, в силу пунктів 1.2 та 1.5 договору № ТДБ 038770 підтверджуються заявкою на перевезення, в якій узгоджуються дані вантажу, вантажовідправника і вантажоодержувача та ціну фрахту і терміни її оплати, а також складенням під час перевезення перевізного документа (транспортної чи ватажної накладної).

На виконання умов договору № ТДБ 038770 до кожного перевезення цементу зі складу ПАТ Подільський цемент до пункту призначення між позивачем та ТОВ Торговий дім Боянівка оформлювалися заявки на перевезення, товарно-транспортні накладні, акти наданих послуг із зазначенням обсягу і загальної вартості фактично наданих транспортних послуг, копії яких долучені до матеріалів справи разом з позовною заявою.

Судом встановлено, що у виписаних ТОВ Доброцем ТТН в графі пункт навантаження вказано адресу ПАТ Подільський цемент , в графі пункт розвантаження зазначено адреси вантажоотримувачів, які відповідають адресам отримувачів за відповідними видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, наявні в матеріалах справи копії первинних документів підтверджують, що ТОВ Торговий дім Боянівка на виконання договору № ТДБ 038770 надавало ТОВ Доброцем транспортні послуги з доставки придбаного у ПАТ Подільський цемент товару безпосередньо до фізичних та юридичних осіб, які придбавали цемент навалом у позивача.

Під час перевірки контролюючий орган встановив, що ТОВ Доброцем за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року отримало транспортні послуги від ТОВ ТД Боянівка , які по податковому та бухгалтерському обліку було віднесено в повному обсязі (без врахування сум ПДВ) до складу собівартості реалізованих товарів в якості транспортно - заготівельних витрат відповідно до актів надання послуг.

Згідно з П(С)БО № 9 Запаси - первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

П.13 П(С)БО 15 Дохід передбачено, що якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

При цьому, оскільки позивач не надав до перевірки договори, укладені з фізичними особами, із зазначенням способу доставки товарів (цемент навалом) та умов оплати наданих послуг транспортування, контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТОВ Доброцем реалізовувало цемент різних марок (навал) покупцям - фізичним особам без висування вимоги щодо компенсації вартості транспортних послуг з доставки вантажів придбаних у ТОВ ТД Боянівка , а доставку товару покупцям здійснювало безоплатно.

Відповідно до пп. 14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Пп. 14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що під продажем результатів робіт (послуг) слід вважати будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами за умовами компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Отже, якщо платник податку на прибуток безоплатно надає товари (роботи, послуги), дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається за звичайною ціною.

Зважаючи на вказані вище положення податкового законодавства, в акті перевірки №1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 контролюючий орган дійшов висновку про те, що товариство повинно було відобразити безоплатно надані транспортні послуги (пов`язані з доставкою товару покупцям) у складі інших доходів товариства на загальну суму 1046430,00 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 579832,00 грн та за 2018 рік - в сумі 466598,00 грн.

Водночас, позивач заперечує проти висновків податкового органу щодо безоплатного надання транспортних послуг покупцям цементу навалом.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 29 від 31.05.2019, проведеної судовим експертом Перепелюк С.М. на замовлення позивача, в процесі реалізації придбаного цементу (навал) фізичним особам до вартості реалізованих товарів ТОВ Доброцем включалась собівартість придбаних товарів, яка складається з суми, що сплачувалась згідно з договором постачальнику ПАТ Подільський цемент та транспортних витрат ТОВ ТД Боянівка , а також націнки ТОВ Доброцем , в результаті чого, ціна реалізації була вищою за ціну придбання.

Згідно з Додатком 1 до Висновку експерта № 29 від 31.05.2019 Детальна інформація щодо придбання та реалізації фізичним особам цементу (навалом) сума реалізації без ПДВ склала 9134972,16 грн, собівартість товару без ПДВ - 8649151,16 грн, валовий дохід - 485821,00 грн (а.с. 177 - 184).

Зважаючи на вищенаведене судовий експерт дійшов висновку, що документально та нормативно не підтверджуються висновки, зазначені в акті від 25.04.2019 р. № 1863/24-13-14-01/39314414 щодо заниження ТОВ Доброцем податку на прибуток в сумі 188358,00 грн, у тому числі за 2017 р. в сумі 104370,00 грн, за ІІ квартал 2018 р. в сумі 33392,00 грн, за ІІІ квартал 2018 р. в сумі 33568,00 грн та за IV квартал 2018 р. в сумі 17028,00 грн, та заниження податку на додану вартість всього в сумі 209286,00 грн, в тому числі за червень 2017 р. в сумі 17 850,00 грн, за липень 2017 р. в сумі 13 461,00 грн, за серпень 2017 р. в сумі 24206,00 грн, за вересень 2017 р. в сумі 20169,00 грн, за жовтень 2017 р. в сумі 18 800,00 грн, за листопад 2017 р. в сумі 16590,00 грн, за грудень 2017 р. в сумі 4890,00 грн, за липень 2018 р. в сумі 49090,00 грн, за жовтень 2018 р. в сумі 28886,00 грн, за листопад 2018 р. в сумі 14364,00 грн, за грудень 2018 р. в сумі 980,00 грн.

Відповідно до ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Судом встановлено, що висновок судово-економічної експертизи № 29 від 31.05.2019 відповідає вимогам, передбаченим ст.101 КАС України. Порушене перед експертом питання стосується документального та нормативного підтвердження висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки №1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019. Експертизу проведено на підставі акта перевірки, первинних документів та фінансової звітності ТОВ`Доброцем (т.1 а.с.170-184).

При цьому в апеляційній скарзі відповідач не спростував висновки судово-економічної експертизи № 29 від 31.05.2019 щодо складових вартості реалізованого ТОВ Доброцем цементу.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано надав оцінку висновку судово-економічної експертизи № 29 від 31.05.2019.

Таким чином, оскільки вартість доставки включена до собівартості цементу, понесені позивачем витрати на транспортні послуги, придбані у ТОВ ТД Боянівка , компенсовані за рахунок коштів, отриманих ТОВ Доброцем від фізичних осіб в якості оплати за товар.

Отже, доставка цементу фізичним особам не здійснювалася безкоштовно, а доходи на покриття витрат на транспортні послуги відображені у бухгалтерській та податковій звітності ТОВ Доброцем як частина доходу від реалізації цементу навалом.

Водночас, додаткове зазначення наданих транспортних послуг, пов`язаних з доставкою товару покупцям, у складі інших доходів товариства призведе до подвійного обліку вказаних транспортних послуг в складі доходів.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач необґрунтовано збільшив позивачу податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 235447,50 грн

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про заниження позивачем податку на додану вартість колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. а , б , п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

П. 188.1 ст.188 ПК України передбачено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів) послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до акта перевірки №1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 ТОВ Доброцем за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 отримані транспортні послуги від ТОВ ТД Боянівка , по податковому та бухгалтерському обліку було віднесено до складу податкового кредиту на суму 209286,00 грн.

У зв`язку з реалізацією позивачем цементу різних марок (навалом) покупцям - фізичним особам без висування вимоги щодо компенсації вартості транспортних послуг з доставки вантажів та здійсненням доставки товару покупцям безкоштовно, контролюючий орган дійшов висновку про те, операції з безоплатної передачі товарів/послуг платником ПДВ згідно зі статтею 185 ПК України є об`єктом оподаткування ПДВ.

На підставі вищенаведеного відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань на загальну суму 209286,00 грн.

З огляду на те, що наявні в матеріалах справи письмові докази спростовують висновки контролюючого органу про безоплатну доставку ТОВ Доброцем товару без висування вимоги щодо компенсації вартості транспортних послуг, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про протиправність збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 261607,50 грн.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2019 № 0003031401 та від 17.05.2019 № 0003041401.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 жовтня 2020 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Мацький Є.М.