Ухвала

від 20.10.2020 по справі 460/589/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 460/589/19

адміністративне провадження № К/9901/25848/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М. , перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль-Декор на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 460/589/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль-Декор до Головного управління ДФС в Рівненській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС в Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

УСТАНОВИВ:

09 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль-Декор на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 460/589/19, предметом розгляду якої є дев`ять актів індивідуальної дії, а саме визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05 грудня 2018 року:

№ 0010911401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 1035 396 грн. (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 828317 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 207079 грн.);

№ 0010901401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 801300 грн.;

№ 0010921401, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на загальну суму 1027398 грн. (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 821918 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 205480 грн.);

№ 0010931401, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість за червень 2018 року в сумі 231443 грн.;

№ 0000411408, яким застосовано штраф в сумі 783726 грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 04 грудня 2018 року:

№ 0002851305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 66828,13 грн. (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 17552,91 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41932,10 грн. та пеня 7343,12 грн.).;

№ 0002861305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 4308,97 грн. (в т.ч. за податковими зобов`язаннями 1462,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2298,32 грн. та пеня 547,91 грн.);

визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-67 від 04 грудня 2018 року з єдиного внеску в сумі 9338,43 грн.;

визнати протиправними та скасувати рішення № 0001041305 від 04 грудня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05 грудня 2018 року № 0010911401, № 0010901401, № 0010921401, № 0010931401, № 0000411408, № 0002851305 від 04 грудня 2018 року в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, пені у сумі 34379,35 грн., № 0002861305 від 04 грудня 2018 року в частині збільшення грошового зобов`язання з військового збору, пені на суму 2524,82 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-67 від 04 грудня 2018 року в частині сплати недоїмки на суму 8397,40 грн. та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001041305 від 04 грудня 2018 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 4198,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 05 грудня 2018 року № 0010911401 в частині грошового зобов`язання на суму 1014989 грн, № 0010901401, № 0010921401 в частині грошового зобов`язання на суму 952382 грн.; № 0010931401.

Позовну вимогу щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-67 від 04 грудня 2018 року в частині сплати недоїмки на суму 8397,40 грн. - залишено без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Звертаючись із касаційною скаргою скаржник просить про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові та ухвалення нового рішення, яким рішення суду першої інстанції залишити без змін, визначає підставою касаційного перегляду пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначивши норму права яку суд апеляційної інстанції застосував не так, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, відсутній у постанові (постановах) Верховного Суду, не обґрунтував обставини стосовно кожного податкового повідомлення-рішення, вимоги, рішення які є предметом розгляду у цій справі.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду у розрізі кожного акта індивідуальної дії який є предметом судового оскарження у цій справі.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією суду апеляційної інстанції у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у акті перевірки, з урахуванням яких суд надавав оцінку обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль-Декор підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 460/589/19.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд визнає, що таке обґрунтування має бути наведено в розрізі кожного акта індивідуальної дії який є предметом судового оскарження у цій справі, оскільки позивач просить про скасування рішення суду апеляційної інстанції у частині незадоволеній частині позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль-Декор на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 460/589/19 - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко