Рішення

від 13.10.2020 по справі 627/1313/19

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/1313/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі :

головуючий суддя - Каліберда В.А.,

з участю секретаря - Коломієць Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "Агрослобода", державного реєстратора сектору державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бондар Марії Василівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Краснокутського районного суду Харківської області з позовом, в якому просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №б/н від 09.10.2019 р. щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4.7300 га, кадастровий номер 6323555100:03:001:0794, що знаходиться на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, який укладено між гр. ОСОБА_1 та Фермерським господарством Агрослобода та скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки б/н від 09.10.2019 р. щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4.7300 га, кадастровий номер 6323555100:03:001:0794, що знаходиться на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, який укладено між гр. ОСОБА_1 та Фермерським господарством Агрослобода , код ЄДРПОУ 34643954, прийняте державним реєстратором Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бондар М.В., індексний номер 49156500 від 15.10.2019, яке стало підставою для внесення запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) №33663316, посилаючись на те, що представники ФГ "Агрослобода" навмисно ввели позивача в оману щодо істотних умов договору, а саме строку дії оренди земельної ділянки, оскільки позивач не мала наміру укладати договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 17 років, а як би вона й укладала договір оренди землі, то лише на 7 років.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 , прохала їх задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак в минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримала, при цьому пояснила, що їй було роз`яснено, що з нею буде укладено договір оренди землі, але не пояснили на який термін, після чого вона власноручно підписала договір оренди землі. Також повідомила, що вона не бажає мати з відповідачем ніяких договірних відносин. Окрім цього вказала, що після підписання договору оренди вона повідомила своєму агроному про факт укладання нею договору оренди. Також вказала, що представник відповідача ввів її в оману, оскільки як виявилося, договір оренди належної їй земельної ділянки укладений на 17 років.

Представник відповідача фермерського господарства "Агрослобода" проти задоволення позову заперечувала, прохала відмовити в його задоволенні, пояснивши, що позивач погодилася з усіма істотними умовами оспорюваного договору, запропонованими ФГ "Агрослобода", у тому числі і щодо строку дії договору, оскільки вказаний договір оренди землі їй був наданий в письмовому вигляді та нею особисто підписаний.

В судовому засіданні відповідач - державний реєстратор сектору державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бондар М.В. позовні вимоги не визнала, прохала відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши доводи представників сторін та свідків,перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,7300 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6323555100:03:001:0794.

09 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 і фермерським господарством Агрослобода укладено договір оренди землі.

Дані речові права зареєстровані державним реєстратором сектору державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бондар М.В., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

За умовами договору орендодавець передав орендарю належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 4,7300 га, а останній зобов`язався прийняти її в строкове платне користування протягом 17 років.

Договір підписано сторонами із зазначенням реквізитів сторін.

Сторонами також був підписаний акт прийому-передачі зазначеної земельної ділянки.

Також під час огляду судом оригіналу оспорюваного договору оренди землі, було встановлено, що договір викладений на трьох аркушах формату А4 без видимих ознак закреслення чи виправлення, строк дії договору зазначений цифрами та літерами. Окрім цього оглянутий оригінал спірного договору оренди землі співпадає з договором оренди землі від 09.10.2019 року, який знаходиться в реєстраційній справі, копія якої за клопотанням представника позивача була витребувана у сектора державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області.

Згідно частини першої статті 15 , частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно зі статтями 16 , 203 , 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту

є усталеним у судовій практиці.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

За змістом статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Підставою для визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі, на думку позивача, є вчинення даного правочину відповідачем з порушенням приписів статті 230 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася неправильно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб. Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину. Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 року у справі № 755/3903/17.

Отже, за змістом статті 230 ЦК України позовні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту навмисного введення його відповідачем в оману, і наявності безпосереднього зв`язку з волевиявленням позивача щодо укладення договору оренди землі.

При цьому, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт омани повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має значення (пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06 листопада 2009 року).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19) зроблено висновок, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалася на те, що спірний договір оренди землі вона не укладала, натомість під час судового розгляду справи позивач надала суду пояснення та зазначила, що їй було роз`яснено, що з нею буде укладено договір оренди землі, але не пояснили на який термін, після чого вона власноручно підписала договір оренди землі. Також позивач вказала, що вона не бажає мати з відповідачем ніяких договірних відносин. Також вказала, що представник відповідача ввів її в оману, оскільки як виявилося, договір оренди належної їй земельної ділянки укладений на 17 років.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 цієї ж статті).

У ст.203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові колегії суддів другої судової палати КЦС від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Окрім цього позивач як на підставу звернення до суду з позовом та доведення факту про умисел відповідача на обман також посилалася на той факт, що представник сторони договору надав три примірники пустих бланків договорів, які були скріплені скріпкою, не прошиті та при ній вписав туди її П.І.Б. та строк договору, який складав 7 років, який був попереднім договором, однак допитана в судовому засіданні позивач взагалі на вказані обставини, як на підставу звернення до суду з позовом, не посилалася та вказані доводи позовної заяви не підтримала, так як і не підтримала вимогу, яка міститься в позовній заяві щодо не підписання нею спірного договору оренди землі, оскільки, як зазначалося раніше, позивач вказала, що їй роз`яснювали, що з нею буде укладатися договір оренди землі, який вона все ж таки власноручно підписала.

Відповідно до вимог статті 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право передавати земельну ділянку в оренду.

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними , та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( стаття 628 ЦК України) .

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації .

За правилами ст.651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Згідно з частиною четвертою ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 15 Закону України Про оренду землі (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно похідні від права власності, в тому числі право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 22 вищезазначеного Закону передбачено, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом та ігншми нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав несе заявник, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.27 цього ж Закону встановлено, що підставою для реєстрації права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного установленому в законому порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

Як вбачається зі змісту спірного договору оренди землі укладеного саме на 17 років, то в ньому наявні всі істотні умови, які визначені ст. 15 Закону України Про оренду землі та до вказаного договору долучено: акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт приймання - передачі об`єкта оренди, що підтверджує волевиявлення позивача на передачу в оренду земельної ділянки.

Окрім цього допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснив, що він допомагав ОСОБА_1 в дооформленні документів, необхідних для укладення договору оренди землі та їй повідомляв, що орендарем належної їй земельної ділянки буде ФГ Агрослобода .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснила, що вона відновлювала ОСОБА_1 всі документи, що стосуються земельної ділянки, по дорученню, а вона обіцяла за цю допомогу укласти договір оренди землі з ФГ Хлевняк . Потім звернулися до суду та за ОСОБА_1 визнали право власності на спірну земельну ділянку, після чого виготовили кадастровий номер. Однак коли кадастровий номер був виготовлений, то приїхали інші особи з ФГ Агрослобода та уклали з позивачем ОСОБА_1 договір оренди.

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: "правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, що зміст договору оренди землі суперечить вимогам чинного законодавства, або інтересам держави, суспільства та його моральним засадам. Договір, укладено особами, які на час вчинення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, договір відповідає вимогам статей 205, 207, 208 ЦК України та спрямований на реальне настання правових наслідків.

Судом також не встановлено, а позивачем не доведеносукупності вказаних обставин та не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені нею вимоги, а саме факту навмисного введення її відповідачем в оману та замовчування обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину, а також наявності безпосереднього зв`язку з волевиявленням позивача щодо укладення договору оренди землі, оскільки обставини справи свідчать про те, що позивач усвідомлювала умови правочину і його правові наслідки, так як вона особисто ознайомлювалася та підписувала спірний договір оренди землі, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 82,141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 15,16,202, 203,205,207,208, 215, 230, 638, 792 ЦК України, ст.ст. 1,15 Закону України Про оренду землі , суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фермерського господарства "Агрослобода", державного реєстратора сектору державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бондар Марії Василівни про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Фермерське господарство Агрослобода (місцезнаходження: с. Мурафа, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 34643954).

Державний реєстратор сектору державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бондар Марія Василівна (місцезнаходження: вул. Охтирська №1, смт Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 23912844).

Повний текс рішення виготовлено 20.10.2020 року.

Суддя В.А.Каліберда