Постанова

від 15.10.2020 по справі 468/1648/17-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.10.20

22-ц/812/1518/20

Провадження №22-ц/812/1518/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2020 року м. Миколаїв

справа № 468/1648/17-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

переглянувши цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Корона до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Ліон-ТД про визнання недійсними договорів оренди та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Корона про визнання недійсними договорів оренди, за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Корона на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2020 року, ухваленого суддею Янчук С.В. в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складено 23 липня 2020 року,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року Приватне сільськогосподарське підприємство Корона (далі - ПСП Корона ) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Ліон-ТД (далі - ТОВ Ліон-ТД ) про визнання недійсними договорів оренди.

Позивач зазначав, що 13 січня 2014 року між ПСП "Корона" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договори оренди земельних ділянок площею 1,7143 га, кадастровий номер 4820610000:10:000:0317 та площею 5,156 га, кадастровий номер 4820610000:09:000:0217, розташованих на території Баштанської міської ради Баштанського району, що належать відповідачу на праві власності на підставі рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 вересня 2013 року. Вказані договори було укладено строком на 49 років та зареєстровано Реєстраційною службою Баштанського районного управління юстиції в Миколаївській області 21 січня 2014 року.

Як вказав позивач, під час дії зазначених договорів оренди, 01 листопада 2017 року ОСОБА_1 уклав договори оренди щодо вищевказаних земельних ділянок з ТОВ Ліон-ТД , які були зареєстровані 17 листопада 2017 року державним реєстратором Баштанської міської ради Черненком О.М.

Посилаючись на викладене та те, що договори оренди земельних ділянок ОСОБА_1 та ТОВ Ліон-ТД укладено з порушенням ст.ст. 15, 16 Закону України Про оренду землі та п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ПСП Корона просило визнати їх недійсними.

В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПСП "Корона" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок. Зазначав, що 01 листопада 2017 року між ним та ТОВ Ліон-ТД було укладеного договори оренди земельних ділянок площею 1,7143 га, кадастровий номер 4820610000:10:000:0317 та площею 5,156 га, кадастровий номер 4820610000:09:000:0217, розташованих на території Баштанської міської ради Баштанського району, що належать йому на праві власності. Згодом він дізнався, що на ці самі земельні ділянки існують зареєстровані договори оренди з ПСП "Корона", строком на 49 років, які нібито підписані ним. Проте він такі договори оренди не підписував, у зв`язку з чим просив визнати договори від 13 січня 2014 року оренди земельних ділянок, укладені між ним та ПСП "Корона", недійсними.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2020 року в задоволенні первісного позову ПСП Корона до ОСОБА_1 та ТОВ Ліон-ТД про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПСП Корона про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - задоволено. Визнано договір оренди землі від 13.01.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Корона щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 5,156 га кадастровий номер 4820610000:09:000:0217, що розташована в межах території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області - недійсним. Визнано договір оренди землі віл 13.01.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Корона щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 1,7143 га кадастровий номер 4820610000:10:000:0317, що розташована в межах території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області - недійсним. Стягнуто з ПСП Корона на користь ОСОБА_1 1 2955 грн. 04 коп. в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та витрат за проведення експертизи.

В апеляційній скарзі ПСП Корона просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності, а також задовольнити позов ПСП Корона про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених ОСОБА_1 з ТОВ Ліон-ТД .

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ПСП Корона Онищук В.І. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Матвієнко В.В. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін.

Представник ТОВ Ліон-ТД в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, клопотань про відкладення справи не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом установлено і таке вбачається з матеріалів справи, що на підставі рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 03.09.2013 року у справі № 468/1722/13-ц ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки площею 1,7143 га (кадастровий номер 4820610000:10:000:0317) і площею 5,156 га (кадастровий номер 4820610000:09:000:0217), що розташовані в межах території Баштанської міської ради Баштанського району із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 34-37).

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21 січня 2014 року були зареєстровані договори оренди вищевказаних земельних ділянок від 13 січня 2014 року, укладені між ПСП "Корона" та ОСОБА_1 зі строком дії до 21 січня 2063 року (т.1 а.с.30-33). На підтвердження укладання цих договорів оренди ПСП Корона були надані копії зазначених договорів оренди (т.1 а.с. 10, 19).

За інформацією з Державного реєстру речових прав 01 листопада 2017 року були зареєстровані договори оренди, укладені між ТОВ Ліон-ТД та ОСОБА_1 та було укладено договори оренди земельних ділянок, за якими останнім було передано в оренду належні йому на праві власності земельні ділянки площею 1,7143 га (кадастровий номер 4820610100:10:000:0317) та площею 5,1557 га (кадастровий номер 4820610100:09:000:0217), розташовані на території Баштанської міської ради Баштанського району, строком на 7 років(т. 1 а.с. 37-42).

Згідно довідок відділу у Баштанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.11.2017 року та 18.12.2017 року, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, які перебувають у власності ОСОБА_1 площею 1,7143 га з кадастровим номером 4820610000:10:000:0317 і площею 5,156 га з кадастровим номером 4820610000:09:000:0217 є тими самими земельними ділянками площею 1,7143 га з кадастровим номером 4820610100:10:000:0317 і площею 5,156 га з кадастровим номером 4820610100:09:000:0217. Код КОАТУУ (є першою десятизначною частиною кадастрового номеру земельної ділянки) 4820610000 та 4820610100 означають одну й ту саму адміністративно-територіальну одиницю - Баштанська міська рада Баштанського району Миколаївської області (т.1 а.с. 43, 65).

Висновком почеркознавчої експертизи № 205 від 20.09.2019 року, проведеної судовим експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Цушко Т.Ю., встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі "Орендодавець" в договорах оренди землі від 13 січня 2014 року, укладених між ОСОБА_1 та ПСП "Корона" щодо оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4820610000:09:000:0217 та 4820610000:10:000:0317 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.2 а.с.29-35).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Звертаючись із зустрічним позовом, ОСОБА_1 як на підставу для його задоволення, посилався на те, що він ніколи не мав волевиявлення на укладення із ПСП Корона договорів оренди землі, що ним оспорюються, та не підписував їх.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на дату, зазначену у договорах оренди, що оспорює ОСОБА_1 , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст 15 цього Закону).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся з вимогою до ПСП Корона про визнання недійсними договорів оренди, посилаючись на те, що договори оренди земельних ділянок від 13 січня 2014 року не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно стверджує про укладення договорів оренди на умовах зазначених договорів, підписаних невстановленою особою замість ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції були повно встановлені фактичні обставини справи на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів, за якими було доведено, що ОСОБА_1 договори оренди земельних ділянок площею 1,7143 га, кадастровий номер 4820610000:10:000:0317 та площею 5,156 га, кадастровий номер 4820610000:09:000:0217 13 січня 2014 року із ПСП "Корона" не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував.

Так, суд першої інстанції вірно вважав, що належним доказом в розумінні положень статей 77-79 ЦПК України факту непідписання ОСОБА_1 вказаних договорів оренди є висновок судової почеркознавчої експертизи № 205 від 20.09.2019 року, згідно з яким підпис у договорах від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, так як цей висновок є однозначним і категоричним, достатньо обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи, а тому не викликає сумнівів у його правильності.

Жодного висновку почеркознавчої експертизи, який би підтвердив факт підписання вищевказаних договорів позивачем, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, як констатує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, та аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 478/777/17, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення, зокрема при пред`явленні ним негаторного позову про повернення земельної ділянки.

За викладених обставин зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди землі не підлягають задоволенню з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту в цій частині.

Проте, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги ПСП Корона , що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, оскільки суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

З огляду на викладене апеляційна скарга ПСП Корона підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цього зустрічного позову.

Між тим, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ПСП Корона про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених ОСОБА_1 та ТОВ Ліон-ТД є правильним.

Так, свій позов ПСП Корона обґрунтовувало тим, що оспорювані ним договори оренди порушують його право користування, яке в нього виникло на підставі договорів від 13 січня 2014 року, укладених раніш між ПСП "Корона" та відповідачем.

Встановивши, що підписи від імені ОСОБА_1 в графі "Орендодавець" у вищезазначених договорах оренди землі були виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладення договорів оренди земельних ділянок між вказаними особами фактично не мало місця, що свідчить про відсутність договірних правовідносин між ОСОБА_1 та ПСП "Корона" з приводу оренди вказаних земельних ділянок, а відтак права ПСП Корона на користування ними оспорюваними договорами оренди не порушуються.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову ПСП Корона .

Посилання в апеляційній скарзі на отримання ОСОБА_1 від ПСП Корона орендної плати за договорами оренди від 13 січня 2014 року та про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ПСП Корона .

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в частині вирішення позову ПСП Корона .

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результати апеляційного перегляду справи відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для стягнення з ПСП Корона на користь ОСОБА_1 витрат на сплату судового збору за зустрічну позовну заяву. Разом із тим, відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати ОСОБА_1 за проведення експертизи в розмірі 2 250 грн. судом обґрунтовано стягнуто на користь останнього з ПСП Корона .

За такого, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Корона задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2020 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Корона про визнання недійсними договорів оренди - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Корона про визнання недійсними договорів оренди - відмовити.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства Корона до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Ліон-ТД про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - залишити без змін.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат - змінити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Корона на користь ОСОБА_1 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят ) гривень 00 копійок відшкодування витрат за проведення експертизи.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий В.В.Коломієць

Судді: І.В. Лівінський

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2020 року.