Ухвала

від 20.10.2020 по справі 534/457/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 534/457/20

провадження № 61-14857ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , товариства з обмеженою відповідальністю АКБ-ЛІНК , треті особи: приватний нотаріус Горішньоплавнівського міського нотаріального округу Полтавської області Коваленко Марина Вікторівна, Управління архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, відділ з питань державної реєстрації Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, про встановлення факту належності коштів та належності майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, ДСФУ Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , ТОВ АКБ-ЛІНК , про встановлення факту належності коштів та належності майнових прав.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 звернулася з заявою про забезпечення своїх позовних вимог, у якій просила накласти арешт на кошти в сумі 409 448,24 грн, внесені ОСОБА_2 до ДСФУ Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву на підставі договору № 52-Д/4-ОСБ/2019 про участь у фонді фінансування будівництва виду А Горішні Плавні № 1 від 20 березня 2019 року та відповідно до правил фонду. Заборонити ОСОБА_2 здійснювати відчуження майнових прав та заборонити здійснювати уступку права вимоги та своїх зобов`язань на користь будь-яких осіб на об`єкт інвестування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,59 кв. м, до набрання рішенням суду по даній справі законної сили або доки не мине потреба в забезпеченні позову. Заборонити органам державної реєстрації та нотаріату в тому числі відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області здійснювати будь-які реєстраційні дії майнових прав та права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,59 кв. м в розмірі частки, яка належить ОСОБА_2 . Просила накласти арешт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,59 кв. м в розмірі частки, яка належить ОСОБА_2 .

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на кошти в сумі 409 448,24 грн, внесені ОСОБА_2 до ДСФУ Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву на підставі договору № 52-Д/4-ОСБ/2019 про участь у фонді фінансування будівництва виду А Горішні Плавні № 1 від 20 березня 2019 року та відповідно до правил фонду.

Заборонено ОСОБА_2 здійснювати відчуження майнових прав та заборонити здійснювати уступку права вимоги та своїх зобов`язань на користь будь-яких осіб на об`єкт інвестування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,59 кв. м.

Заборонено органам державної реєстрації та нотаріату в тому числі відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області здійснювати будь-які реєстраційні дії майнових прав та права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,59 кв. м в розмірі частки, яка належить ОСОБА_2 .

Накладено арешт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 62,59 кв. м в розмірі частки, яка належить ОСОБА_2 .

Ухвала допущена до негайного виконання.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 червня 2020 року про забезпечення позовних вимог скасовано в частині накладення арешту на кошти 409 448,24 грн, внесені ОСОБА_2 до ДСФУ Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву на підставі договору № 52-Д/4-ОСБ/2019 про участь у фонді фінансування будівництва виду А Горішні Плавні № 1 від 20 березня 2019 року.

В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

07 жовтня 2020 року ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у зазначеній вище справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в скасованій частині, а ухвалу суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У частині десятій статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі

№ 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, щодо недоцільності вживати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти в розмірі 409 448,24 грн, внесені ОСОБА_2 до ДСФУ Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву на підставі договору № 52-Д/4-ОСБ/2019 про участь у фонді фінансування будівництва виду А Горішні Плавні № 1 від 20 березня 2019 року, оскільки такі вимоги виходять за межі позовних вимог, беручи до уваги предмет спору.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, державної спеціалізованої фінансової установи Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву , товариства з обмеженою відповідальністю АКБ-ЛІНК , треті особи: приватний нотаріус Горішньоплавнівського міського нотаріального округу Полтавської області Коваленко Марина Вікторівна, Управління архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, відділ з питань державної реєстрації Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, про встановлення факту належності коштів та належності майнових прав - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська