Постанова

від 07.10.2020 по справі 521/16583/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 521/16583/15

провадження № 61-655св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2016 року у складі судді Гуревського В. К. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Позов мотивовано тим, що позивач є рідним сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_2 є його сестрою по батькові.

Після смерті батька ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, а саме, на: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; садовий будинок у товаристві Сонячна поляна за адресою: АДРЕСА_2 ; цілісний майновий комплекс магазину № 47 за адресою: АДРЕСА_3 ; частку у розмірі 100 % у статутному капіталі приватного підприємства Тетяна , зареєстрованого за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. №15, код ЄДРПОУ 20962333; грошові кошти на строковому банківському вкладі відповідно до депозитного договору від 11 січня 2010 року № 812 в ПАТ Укргазбанк . Позивач та відповідач звернулися Шостої одеської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, подавши всі необхідні документи.

Позивач зазначає, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року було задоволено позов ОСОБА_2 та усунуто його від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . Зазначене рішення відповідач пред`явила нотаріусу, у зв`язку з чим нотаріус видав свідоцтва про право на спадщину після смерті батька на все майно лише на ім`я відповідача.

Однак рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04 серпня 2015 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Ураховуючи викладене, позивач просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, які видані Шостою одеською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_2 . Шостою одеською державною нотаріальною конторою: від 03 березня 2015 року, реєстровий № 6-170, на однокімнатну квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; від 05 березня 2015 року, реєстровий № 6-186, на садовий будинок у товаристві Сонячна поляна за адресою: АДРЕСА_2 ; від 23 березня 2015 року, реєстровий № 6-255, на цілісний майновий комплекс магазину № 47 за адресою: АДРЕСА_3 ; від 23 березня 2015 року, реєстровий № 6-257, на частку у розмірі 100 % у статутному капіталі приватного підприємства Тетяна , зареєстрованого за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 15, код ЄДРПОУ 20962333; від 09 квітня 2015 року, реєстровий №6-325, на грошові кошти на строковому банківському вкладі відповідно до депозитного договору від 11 січня 2010 року № 812 в ПАТ Укргазбанк . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_2 , оскільки після скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року, яким усунуто ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , його спадкоємцями залишилися, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не повідомив належним чином заявника про розгляд справи, що позбавило її права взяти участь у судовому засіданні особисто, надати пояснення та заперечення, а також надати докази, що підтверджують наявність у заявника першої групи інвалідності, що в подальшому привело до незаконного стягнення судом з неї судового збору. Крім того, заявник зазначає, що позов ОСОБА_1 повинен бути залишено без розгляду, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відкриваючи провадження у справі, не звернув уваги, що позов підписано не позивачем та до позовної заяви не додано копії довіреності представника, у зв`язку з чим не перевірив повноваження особи, яка здійснила підпис позовної заяви.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших у часників справи

У поданому відзиві, ОСОБА_1 просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів та законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справу № 521/16583/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII , що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 06 травня 2012 року, запис №4506; свідоцтвом про смерть (повторно) серії НОМЕР_3 від 28 липня 2012 року, запис №4506.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з: однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; садового будинку в товаристві Сонячна поляна за адресою: АДРЕСА_2 ; цілісного майнового комплексу магазину № 47 за адресою: АДРЕСА_3 ; частки у розмірі 100 % у статутному капіталі приватного підприємства Тетяна , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 20962333; грошових коштів на строковому банківському вкладі відповідно до депозитного договору від 11 січня 2010 року № 812 в ПАТ Укргазбанк .

Відповідно до спадкової справи від 31 липня 2012 року № 472/2012 року щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що до Шостої одеської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звертались: ОСОБА_1 - син, ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_4 - колишня дружина померлого.

Постановою Шостої одеської державної нотаріальної контори від 05 грудня 2012 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06 травня 2014 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2014 року визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та визнано право власності по 1/2 частині за кожним: на земельну ділянку площею 0,0289 га, розташовану по АДРЕСА_5 ; 3/100 частини дачного будинку по АДРЕСА_6 в кооперативі Сонячна поляна : на строковий банківський вклад, відповідно до договору від 11 січня 2010 року № 812, укладеного між ПАТ Укргазбанк та ОСОБА_3 у сумі 13 357,84 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси 22 січня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 та усунуто ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі зазначеного рішення Шостою одеською державною нотаріальною конторою були видані ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , а саме: від 03 березня 2015 року, реєстровий № 6-170 - на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; від 05 березня 2015 року, реєстровий № 6-186 - на садовий будинок у товаристві Сонячна поляна за адресою: АДРЕСА_2 ; від 23 березня 2015 року, реєстровий № 6-255 - на цілісний майновий комплекс магазину № 47 за адресою: АДРЕСА_3 ; від 23 березня 2015 року, реєстровий № 6-257, - на частку у розмірі 100 % у статутному капіталі приватного підприємства Тетяна , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, код ЄДРПОУ 20962333; від 09 квітня 2015 року, реєстровий №6-325, - на грошові кошти на строковому банківському вкладі відповідно до депозитного договору від 11 січня 2010 року № 812 в ПАТ Укргазбанк .

Рішенням апеляційним судом Одеської області від 04 серпня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття, право на спадкування за законом, як зазначено у статті 1223 ЦК України, одержують спадкоємці з першої по п`яту чергу.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із частиною першою статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не має право на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Суди встановили, що ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, тобто на все майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , пред`явивши нотаріусу рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року, яке не набрало законної сили, та яким усунуто ОСОБА_1 від спадкування.

Однак вказане рішення скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 серпня 2015 року та ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 .

Отже у справі, що переглядається спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що позовна заява подана та підписана особою, яка не мала на те відповідних повноважень спростовується доказами, які містять в матеріалах справи, а саме копією довіреності від 31 серпня 2015 року, яка підтверджує повноваження ОСОБА_5 діяти в інтересах ОСОБА_1 , зокрема з правом підпису та подання позову. Вказані обставини не спростовані заявником.

Разом з тим, доводи ОСОБА_2 наведені в обґрунтування касаційної скарги щодо безпідставного покладення судом першої інстанції на неї зобов`язання сплатити на користь відповідача суму судового збору, заслуговують на увагу.

Так, пунктом 9 частин першої статті 5 Закону України Про судовий збір передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, інваліди I та II груп.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частиною другою статті 88 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, передбачено, якщо обидві сторони звільнені оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення закріплені в статті 141 ЦПК України в діючій редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ № 785364 ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності, дата чергового переогляду 23 жовтня 2017 року.

Отже на час ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 була інвалідом першої групи та відповідно до частини другої статті 88 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, звільнена від оплати судових витрат.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми судового збору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права в частині розподілу судових витрат, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми судового збору, та ухвалення в цій частині нового рішення, а в іншій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 487 гривень 20 копійок сплаченого судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов