Постанова

від 15.10.2020 по справі 381/1341/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 381/1341/19

провадження № 61-3901св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : Червоненський старостинський округ Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоненського старостинського округу Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гірченка Олександра Анатолійовича на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року у складі судді Соловей Г. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Ігнатченко Н. В., Голуб С. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, у якому просила визнати пропуск строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропущеним з поважних причин та визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини до Фастівської районної нотаріальної контори Київської області; визнати за нею право власності на приватний будинок АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на земельну ділянку (пай) площею 5,0837 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоненської сільської ради Фастівського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 597288, виданим Фастівським районним відділом земельних ресурсів 29 травня 2007 року; визнати за нею право власності на земельну ділянку (пай) площею 5,0328 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Червоненської сільської ради Фастівського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 597289, виданим Фастівським районним відділом земельних ресурсів 29 травня 2007 року.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 15 липня 2019 року позовні вимоги в частині визнання пропуску строку на прийняття спадщини з поважної причини та визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, залишив без розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина. За життя ОСОБА_3 заповіт не склала. Вона є спадкоємцем першої черги за законом, але своєчасно не звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини у зв`язку з хворобою. Після відмови нотаріуса у прийнятті заяви про прийняття спадщини її представник здійснив дії спрямовані на відновлення документів, а саме технічного паспорта на житловий будинок, який є спадковим майном. На її думку, нотаріус не видав би й свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. Свідоцтво про право на спадщину не було б і видане ОСОБА_2 , оскільки у нього немає правовстановлюючих документів, а також зазначила, що він не доглядав за спадкодавицею, не відвідував її та не здійснював її поховання. Вона доглядала за хворим батьком ОСОБА_2 , який був її братом, а потім і здійснювала догляд за померлою матір`ю, поховала її та доглядає за житловим будинком, тому є повноправною спадкоємицею майна після смерті своєї матері.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Фастівський міськрайонний суд Київської області рішенням від 16 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 і вважається такою, що не прийняла спадщини. Звернення до суду з позовом про визнання за позивачкою права власності на спадкове майно є передчасним та необґрунтованим, оскільки позивач не надала суду доказів, що підтверджують право власності спадкодавиці на житловий будинок.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 05 лютого 2020 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що позивачка не надала суду належних доказів, якими підтверджуються доводи щодо її проживання разом зі спадкодавицею на час смерті.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гірченко О. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили докази та не взяли до уваги те, що ОСОБА_1 як спадкоємець зробила все можливе для своєчасного звернення до нотаріальної контори. Суди не врахували показання свідка, який при розгляді справи судом першої інстанції повідомив, що особисто відвозив ОСОБА_1 протягом грудня 2018 року та на початку січня 2019 року до Фастівської районної нотаріальної контори для подання нею заяви про прийняття спадщини та особисто був присутнім при цьому. Суди не дослідили доказів, які підтверджують той факт, що частина спадкового майна, а саме приватний будинок АДРЕСА_1 , зареєстро вана за покійним батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Право власності на цей будинок не зареєстроване, а наявний був лише технічний паспорт, виготовлений ще в 1994 році. Суди не врахували, що ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 до нотаріальної контори за оформленням права власності на будинок не змогла звернутися. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вимушена займатися виготовленням нового технічного паспорта на будинок та проведенням його інвентаризації. Крім того, земельна ділянка, площею 5,0328 га, кадастровий номер 3224987100:01:003:0030, не внесена до Державного земельного кадастру , а межі цієї земельної ділянки не збігаються з межами власників аналогічних паїв, унаслідок чого ОСОБА_1 займалася і виготовленням нової технічної документації із землеустрою. Апеляційний суд не взяв до уваги, що саме позивачка, як дочка спадкодавиці проживала разом із померлими батьками, доглядала за ними, хоронила їх, здійснювала всі післяпохоронні обряди, а потім, після смерті матері ОСОБА_3 , продовжувала проживати у спадковому будинку, а тому є такою, що фактично прийняла спадщину шляхом користування спадковим майном, догляду за ним як будинком, прибудинковою земельною ділянкою, так і паями. Також апеляційний суд не врахував, що за життя ОСОБА_3 мала бажання, щоб все її майно залишилося саме ОСОБА_1 , яка доглядала за нею, а тому саме у позивачки знаходяться оригінали всіх правовстановлюючих документів на спадкове майно. Тим паче більше на частину спадкового майна (будинок та один пай) не може бути оформлена спадщина, поки на них не будуть оформлені необхідні правовстановлюючі документи.

У червні 2020 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 травня 2020 року справа № 381/1341/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11 липня 2018 року серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Червоненської сільської ради Фастівського району Київської області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло таке нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка (пай) площею 5,0837 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Червоненської сільської ради Фастівського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 597288, виданим Фастівським районним відділом земельних ресурсів 29 травня 2007 року, земельна ділянка площею 5,0328 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Червоненської сільської ради Фастівського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 597289, виданим Фастівським районним відділом земельних ресурсів 29 травня 2007 року.

За життя ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 14 серпня 2001 року виконкомом Червоненської сільської ради Фастівського району Київської області.

Від шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народилися: донька ОСОБА_1 , син ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03 липня 2017 року серії НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Червоненської сільської ради Фастівського району Київської області, та син ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 01 вересня 2005 року серії НОМЕР_4 , виданим виконавчим комітетом Червоненської сільської ради Фастівського району Київської області.

Спадкоємцями ОСОБА_3 є позивач як донька спадкодавиці, та відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець померлого сина спадкодавиці ОСОБА_6 .

З відповіді на звернення позивачки до нотаріальної контори щодо подання заяви про прийняття спадщини встановлено, що державний нотаріус Фастівської районної нотаріальної контори Київської області листом від 19 лютого 2019 року № 98/02 роз`яснив ОСОБА_1 про те, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки не звернулася із заявою до нотаріальної контори в межах цього строку. Їй рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша, друга статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Отже, прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подання заяви до нотаріальної контори висловлює свою незгоду прийняти спадщину.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій і не належить до компетенції касаційного суду.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 , серед іншого, вказувала, що вона є такою, що прийняла спадщину після смерті матері, оскільки на час її смерті проживала у будинку спадкодавиці, доглядала за померлою та поховала її.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 25 жовтня 1996 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 і зареєстрована там на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій. ОСОБА_3 на день своєї смерті проживала та була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 . Цей факт встановлено письмовими доказами та не заперечувався сторонами.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, дійшли правильного висновку, що позивачка не довела належними доказами факт її проживання разом зі спадкодавицею на час смерті, у зв`язку з чим обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції касаційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гірченка Олександра Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко