Постанова

від 19.10.2020 по справі 917/595/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. Справа № 917/595/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

від позивача: Ковтун О.П., адвокат, ордер;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2358 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Ореховською О.О., повний текст якого складено 28.08.2020 року, у справі

за позовом: Фізичної особи - підприємця Кротенко Олени Михайлівни, м. Полтава, до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРЕГОН ОЙЛ ТЕХНОЛОДЖІС ЮКРЕЙН", Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка; фактичне місцезнаходження м. Полтава,

про стягнення 108170,90 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець Кротенко Олена Михайлівна звернулась до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРЕГОН ОЙЛ ТЕХНОЛОДЖІС ЮКРЕЙН" про стягнення 108170,90 грн., з яких: 107606,41 грн. збитків у вигляді компенсації за дострокову односторонню відмову від договору про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019 та 564, 49 грн. 3 % річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на односторонню відмову відповідача від договору про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019, внаслідок чого позивач, на підставі умов договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача збитків у вигляді компенсації в сумі 107606,41грн. та 564,49грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.08.2020 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.09.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у листах від 12.12.2019 за № 87 та від 21.12.2019 за № 106 відповідач повідомляв позивача про відсутність з 01.01.2020 потреби в отриманні послуг з організації харчування працівників за договором про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019 у зв`язку з переїздом вахтового містечка на іншу свердловину, чим підтверджується той факт, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від отримання послуг в період діючого договору, оскільки договір не було розірвано, чим і завдав позивачеві збитків, які повинен відшкодувати у вигляді компенсації за відмову від договору в порядку пункту 9.1 вищезазначеного договору. При цьому, суд першої інстанції не надав належної оцінки даним листам відповідача та не врахував тієї обставини, що в них зазначено про відмову в отриманні послуг з харчування в зв`язку із переїздом, а не про припинення надання послуг виконавцем в зв`язку із неможливістю їх надання за новою адресою замовника, на переконання ФОП Кротенко О.М. направлення цих листів позивачу відповідачем було спрямоване саме на припинення взаємовідносин, а не на їх продовження в рамках договору, але на іншій території.

Також, звертає увагу на те, що у відповідності до п. 1.1 договору від 19.03.2019 року виконавець приймає на себе обов`язок організувати харчування працівників на території замовника, отже виконавець у будь-якому випадку залежний від території замовника і у разі переїзду замовника саме обов`язок виконавця надавати послуги на визначеній території ставиться в залежність від місця розташування замовника (можливі додаткові витрати в зв`язку із переїздом з метою виконання договору). Оскільки, в даній ситуації замовник не повідомив про необхідність надання послуг на іншій території, ніж надавалися послуги, а наполягав саме на припиненні наданні послуг, про, що свідчить направлені виконавцю листи та проекти додаткових угод, то такі дії відповідача слід розглядати саме як односторонню відмову від договору.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів і вимог апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач направив на адресу позивача пропозицію щодо розірвання договору за взаємною згодою сторін, яка була оформлена у вигляді відповідної додаткової угоди, та передбачала взаємне добровільне волевиявлення обох сторін на розірвання договору без застосування будь-яких штрафних санкцій. Проте, згоди щодо розірвання укладеного договору між сторонами не було досягнуто. Листами від 21.12.2019 р. та 28.01.2020 відповідач повідомив позивача, що в результаті недосягнення сторонами згоди щодо розірвання укладеного договору за згодою сторін, зокрема, щодо дати розірвання та інших істотних умов, про що свідчить не підписання сторонами угоди про розірвання від 31.12.2019, договір продовжує свою дію в строки встановлені в ньому (п.10.1. договору). Звернення відповідача з пропозицією щодо розірвання договору за взаємною згодою сторін не може ототожнюватись з одностороннім розірванням договору, передбаченим договором (п.9.1.), а тому, на думку відповідача, у позивача відсутні правові підстави вимагати сплати відповідачем компенсації, передбаченої п. 9.1 договору.

Також зазначає, що відповідач належним чином виконав всі умови договору, зокрема, і умови пункту 2.1. цього договору, письмово повідомивши позивача про відсутність потреби необхідного обслуговування у зв`язку з обставинами, наведеними в листі від 23.12.2019. При цьому, самим договором не передбачено безперервність надання позивачем послуг під час всього терміну дії договору, у пункті 2.1. договору лише встановлено, що замовник повідомляє виконавця не пізніше 5 робочих днів про точну дату і час початку необхідного обслуговування. Отже, на переконання відповідача, відсутність потреби у замовника, починаючи з 01.01.2020 року в отриманні послуг позивача, з підстав, які зазначені ним в листі від 23.12.2019 року, не може бути розцінене як порушення договору та одностороння відмова від зобов`язань.

У судовому засіданні 19.10.2020 представник позивача підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція позивача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзиві доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Фізичною особою - підприємцем Кротенко Оленою Михайлівною, виконавцем, та ТОВ "ДРЕГОН ОЙЛ ТЕХНОЛОДЖІС ЮКРЕЙН", замовником, укладено договір про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019 (договір), за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки надання послуг, пов`язаних з організацією харчування працівників замовника на території замовника.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що виконавець зобов`язується за дорученням замовника надавати клінингові послуги (прибирання житлових та офісних приміщень (вагончиків), прання, сушка спецодягу персоналу замовника).

За умовами пункту 2.1 договору замовник зобов`язується повідомити виконавця не менше ніж за 5 робочих днів про точну дату та час початку необхідного обслуговування.

Виконавець зобов`язується організувати на об`єктах замовника згідно з п. 1.1. договору власними зусиллями триразове денне харчування та одне нічне для працівників замовника, продуктами виконавця з використанням столових приборів та посуду виконавця ( п. 3.1. договору).

Виконавець зобов`язується надавати послуги прибирання/прання з використанням власного обладнання (пилососи, швабри, щітки, віники, відра, праски, корзини, ганчірки, рукавички) ( п. 3.2. договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору виконавець має право вимагати виконання всіх умов даного договору прийнятих на себе замовником.

Відповідно до пункту 6.1 договору замовник зобов`язується здійснювати 50% передплати за харчування заявленої кількості людей в наступному порядку: за перший місяць не пізніше трьох робочих днів з моменту підписання договору (п. 6.1.1 договору); в подальшому не пізніше 20-го числа кожного місяця (п. 6.1.2 договору).

Оплата по договору здійснюється замовником, виходячи з фактичного об`єму наданих послуг в розмірі 14,00 умовних одиниць (чотирнадцять доларів США) за курсом Національного Банку України на дату оплати, за добове 4-х (чотирьох) разове харчування, прибирання/прання з розрахунку на 1-го (одного) працівника з персоналу замовника (п. 6.2 договору).

За умовами пункту 6.3 договору замовник сплачує послуги виконавця (за певну кількість працівників, що отримали харчування), надані у відповідності до цього договору, щомісячно шляхом перерахування вартості послуг, визначених в п. 6.1. цього договору на банківський рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку на оплату послуг.

Оплату послуг виконавця замовник здійснює не пізніше 1 -го числа наступного місяця (п.6.4 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору відповідно до діючого законодавства.

Згідно з пунктом 7.3 договору майнова відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання обов`язків за цим договором встановлюється в межах та на підставах, передбачених діючим законодавством України.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що відшкодування шкоди, завданої іншій стороні за цим договором, здійснюється в порядку, встановленому діючим законодавством України та не звільняє винну сторону від виконання своїх обов`язків за даним договором.

Згідно з пунктом 9.1 договору у випадку дострокового розірвання договору однією із сторін, вона повинна повідомити іншу сторону за 1 місяць до запланованої дати розірвання даного договору та компенсувати 50 % місячної суми послуг.

Пунктом 10.1 договору встановлено строк його дії з 19.03.2019 по 18.03.2020.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з листом від 12.12.2019 за № 87, в якому ТОВ "ДРЕГОН ОЙЛ ТЕХНОЛОДЖІС ЮКРЕЙН" з посиланням на тяжке матеріальне становище та відсутність потреби в подальшому отриманні послуг з організації харчування його працівників, звернувся до позивача з пропозицією про розірвання договору від 19.03.2019 починаючи з 31.12.2019. Також, у зазначеному листі відповідач зобов`язався в повному обсязі оплатити надані послуги та провести повні розрахунки по укладеному договору за період по 31.12.2019 включно.

Пропозиція відповідача оформлена у вигляді угоди від 31.12.2019 про розірвання договору про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019, один примірник якої після її підписання позивачем відповідач просив повернути на його адресу.

Позивач листом від 17.12.2019 за вих. № 17/12/19-01 повідомив відповідача про неможливість підписання надісланої угоди про розірвання договору про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019 в редакції, запропонованій позивачем. При цьому, в даному листі позивач запропонував відповідачу надіслати проект нової угоди про розірвання договору та підписання надісланої угоди про розірвання від 31.12.2019, зазначивши дату розірвання - 29.12.2019 та передбачити в угоді відшкодування/компенсацію збитків виконавця у розмірі 108184,13 грн., відповідно до вимог п. 9.1. укладеного договору.

У відповідь на зазначений лист відповідач листом від 21.12.2019 за № 106 повідомив позивача, що враховуючи неузгодження сторонами всіх істотних умов пропозиції відповідача, оформленої угодою про розірвання договору від 19.03.2019, зокрема, дати про розірвання, укладений договір про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019, в розумінні норм чинного законодавства України, продовжує діяти в строк, встановлений п.10.1. договору. Крім того, у зазначеному листі зазначено, що з 01.01.2020 у зв`язку з виробничою необхідністю початку переїзду вахтового містечка Товариства на іншу свердловину, інших виробничих процесів необхідних для належного виконання умов договору укладеного з замовником АТ "Укргазвидобування", ТОВ "ДРЕГОН ОЙЛ ТЕХНОЛОДЖІС ЮКРЕЙН" не потребує у січні 2020 року отримання послуг від позивача.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист від 24.12.2019 за вих. № 24/12/19-1, в якому повідомлено, що відмова відповідача з 01.01.2020 від послуг позивача, в розумінні договору про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019 є не інакше як одностороння відмова від договору та зазначив, що ТОВ "ДРЕГОН ОЙЛ ТЕХНОЛОДЖІС ЮКРЕЙН" має відшкодувати ФОП Кротенко О.М. збитки, а саме: сума компенсації виконавцю при розірванні договору у грудні 2019 року складає: 50% місячної суми наданих послуг та становить 108184,13грн.; сума відшкодування збитків, неотриманого прибутку за односторонню відмову від договору та дострокове розірвання договору буде розраховуватися до кінцевої дати договору, тобто по 18.03.2020 включно.

У зв`язку з цим, позивач просив відповідача терміново повідомити та узгодити остаточну дату розірвання договору, а саме 29.12.2019 обґрунтовуючи це тим, що зміна робітників складає 15 кал. днів і закінчується 29.12.2019 включно, а також повідомити про дату виплати позивачу компенсації у відповідності до п. 9.1. укладеного договору.

29.12.2019 між позивачем та відповідачем підписано акт надання послуг № 35 на суму 215212,81 грн.

03.01.2020 ТОВ "ДРЕГОН ОЙЛ ТЕХНОЛОДЖІС ЮКРЕЙН" затверджено табель харчування та клінінгових послуг для вагончиків бурової.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді компенсації за відмову від договору про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019 в сумі 107606,41 грн. Крім цього, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період з 20.01.2020 по 23.03. 2020 в сумі 564,49 грн.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що 12.12.2019 відповідач звертався до позивача з листом за № 87, який містив пропозицію про розірвання договору від 19.03.2019. Поряд з цим, подальше листування сторін свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо розірвання договору у двосторонньому порядку. Документальних доказів розірвання даного договору в судовому порядку матеріали справи не містять. Відтак, за висновком господарського суду першої інстанції договір про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019 не був розірваний відповідачем в односторонньому порядку і продовжував діяти до 18.03.2020 відповідно до п.10.1. договору.

Також господарський суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на порушення відповідачем п. 2.1. та п. 2.2. договору, що полягає у неповідомленні відповідачем про початок обслуговування та ненадання заявок на отримання послуг спростовується матеріалами справи, зокрема, листами відповідача 12.12.2019. за № 87 та від 21.12.2019р. за № 106, в яких він повідомляв позивача про відсутність потреби в отриманні послуг з організації харчування працівників з 01.01.2020 у зв`язку з переїздом вахтового містечка відповідача на іншу свердловину.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки договір не був розірваний відповідачем в односторонньому порядку та продовжував діяти до 18.03.2020 відповідно до п.10.1. цього договору, то відсутні підстави для відшкодування відповідачем збитків. При цьому, за висновком господарського суду першої інстанції, позивачем не доведено наявності таких невід`ємних елементів цивільно-правового правопорушення, яке є підставою для стягнення збитків, як протиправна поведінка відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між збитками та протиправною поведінкою останнього.

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Проте, колегія суддів не може погодитися із таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалося, між фізичною особою - підприємцем Кротенко Оленою Михайлівною, виконавцем, та ТОВ "ДРЕГОН ОЙЛ ТЕХНОЛОДЖІС ЮКРЕЙН", замовником, укладено договір про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019 за умовами пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки надання послуг, пов`язаних з організацією харчування працівників замовника на території замовника.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що виконавець зобов`язується за дорученням замовника надавати клінингові послуги (прибирання житлових та офісних приміщень (вагончиків), прання, сушка спецодягу персоналу замовника).

За умовами пункту 2.1 договору замовник зобов`язується повідомити виконавця не менше ніж за 5 робочих днів про точну дату та час початку необхідного обслуговування.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що замовник зобов`язується здійснювати 50% передплати за харчування заявленої кількості людей в наступному порядку : за перший місяць не пізніше трьох робочих днів з моменту підписання договору (п. 6.1.1 договору); в подальшому не пізніше 20-го числа кожного місяця (п. 6.1.2 договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору замовник сплачує послуги виконавця (за певну кількість працівників, що отримали харчування), надані у відповідності до цього договору, щомісячно шляхом перерахування вартості послуг, визначених в п. 6.1. цього договору на банківський рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку на оплату послуг.

Отже, виходячи з умов договору, надання виконавцем послуг замовнику та їх оплата замовником має здійснюватися останнім щомісячно, що передбачає щомісячне надання замовником виконавцеві не пізніше ніж за 5 робочих днів повідомлення про точну дату та час початку необхідного обслуговування.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

У договорі сторони встановили порядок і наслідки його розірвання, зазначивши у пункті 9.1 цього договору, що у випадку дострокового розірвання договору однією із сторін, вона повинна повідомити іншу сторону за 1 місяць до запланованої дати розірвання даного договору та компенсувати 50 % місячної суми послуг.

Зі змісту листа відповідача від 12.12.2019 за № 87 вбачається, що він повідомив позивача про обставину тяжкого матеріального становища та відсутність потреби в подальшому отриманні послуг з організації харчування його працівників і у зв`язку з цією обставиною звернувся до позивача з пропозицією про розірвання договору від 19.03.2019 у двосторонньому порядку починаючи з 31.12.2019.

При цьому, хоча наявна в матеріалах справи переписка сторін свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо розірвання договору у двосторонньому порядку, проте у листі від 12.12.2019 за № 87 та у листі від 21.12.2019 за № 106 замовник повідомив про обставини неможливості та відсутності потреби продовжувати договірні відносини.

Поряд з цим, місцевий господарський суд не врахував тієї обставини, що у даних листах зазначено про відсутність потреби у послугах виконавця у зв`язку із переїздом замовника, починаючи з 01.01.2020, тобто не тимчасово, а на майбутнє взагалі. Отже, зміст зазначених листів свідчить про остаточне припинення взаємовідносин за договором, а не їх призупинення на певний період із продовженням в подальшому, але на іншій території замовника.

Крім того, сам факт ненадання замовником щомісяця, починаючи з 01.01.2020 жодних повідомлень про точну дату та час початку необхідного обслуговування додатково свідчить про його намір розірвати договірні зобов`язання.

Твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що самим договором не передбачено безперервного надання послуг виконавцем і, що такі послуги надаються за наявності в них потреби у виконавця згідно з його повідомленням, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалося, пункти 6.1. та 6.3 договору передбачають обов`язкове здійснення щомісяця замовником оплати наданих виконавцем послуг, що в свою чергу, передбачає щомісячне надання замовником виконавцеві повідомлення про точну дату та час початку необхідного обслуговування для надання останнім відповідних послуг у відповідний місяць.

Окрім цього, слід зазначити, що відповідно до п. 1.1. договору від 19.03.2019 виконавець приймає на себе обов`язок організувати харчування працівників на території замовника.

Отже, надання виконавцем послуг за договором у будь-якому випадку обумовлене місцезнаходженням (територією) замовника.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що замовник повідомив виконавця про необхідність надання послуг на іншій території, ніж на тій, на якій надавалися послуги, із зазначенням нової адреси виконання зобов`язання щодо надання послуг. Навпаки, як вже зазначалося замовник у листах від 12.12.2019 за № 87 та від 21.12.2019 за № 106 разом з повідомленням про переїзд на нову адресу також повідомив виконавця про неможливість (тяжке матеріальне становище) та небажання (відсутність потреби) отримувати від нього передбачені договором послуги.

Наведені обставини в сукупності свідчать про одностороннє розірвання відповідачем договору (односторонню відмову від договору), що тягне передбачені пунктом 9.1 договору правові наслідки для сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі статтею ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Отже, відповідач відмовившись від договору (дострокове розірвання) в односторонньому порядку, позбавив позивача доходу, який він міг реально одержати, якщо б договір не було розірвано, чим завдав останньому збитків, які підлягають відшкодуванню в порядку пункту 9.1 договору.

На підставі п. 9.1. договору та акту надання послуг від 29.12.2019 позивач здійснив розрахунок суми відшкодування за односторонню відмову від договору (фактичне розірвання), яка склала 107606,41 грн. (215212,81грн. (сума наданих послуг за останній місяць - грудень 2019) - 50% (сума компенсації) = 107606,41 грн.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 107606,41 грн. збитків підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував на суму збитків та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 564,49 грн. за період з 20.01.2020 по 23.03.2020.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, вважає його арифметично вірним та нормативно обґрунтованим, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 564,49 грн. підлягає задоволенню. Крім того, відповідачем не надано заперечень щодо розрахунку позивача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.08.2020 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРЕГОН ОЙЛ ТЕХНОЛОДЖІС ЮКРЕЙН" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Вишнева, буд. 11, оф. 409, ідентифікаційний код 41948658) на користь Фізичної особи - підприємця Кротенко Олени Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 107606,41 грн. збитків у вигляді компенсації за дострокову односторонню відмову від договору про надання послуг з організації харчування працівників від 19.03.2019, 564,49 грн. 3% річних, а також 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРЕГОН ОЙЛ ТЕХНОЛОДЖІС ЮКРЕЙН" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Вишнева, буд. 11, оф. 409, ідентифікаційний код 41948658) на користь Фізичної особи - підприємця Кротенко Олени Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 3153,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.10.2020 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко