Постанова

від 20.10.2020 по справі 922/1112/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. Справа № 922/1112/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

за участю секретаря судового засідання - Беккер Т.М.,

за участю представників сторін :

від позивача - прокурор Горгуль Н.В., посвідчення №036152 від 29.10.2015;

від відповідача -1 - адвокат Халабурдін С.В., ордер серія ХВ №1806000018 від 16.03.2020, свідоцтво №1023 від 05.08.2011;

від відповідача-2 - не з`явилися;

від відповідача-3 - адвокат Халабурдін С.В., довіреність б/н від 26.11.2018, свідоцтво №1023 від 05.08.2011;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх. №138 Х/2) на рішення, ухвалене Господарським судом Харківської області о 15 годині 15 хвилин 10.12.2019 (повний текст рішення складено 16.12.2019) у складі судді Кухар Н.М. у справі №922/1112/19,

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури (вул. 1 Травня, 63, м. Дергачі, Харківська область, 62303),

до відповідачів:

1.Фізичної особи - підприємця Цилюрика Анатолія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

2. Головного управління Держгеокадаству у Харківській області (вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, поверхи 8-9, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ: 39792822),

3.Селянського (фермерського) господарства "Цилюрик" (с. Зрубанка, Золочівський район, Харківська область, 62203, код ЄДРПОУ: 25459030),

про скасування наказів, визнання недійсними договорів, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , смт Золочів Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, Селянського (фермерського) господарства "Цилюрик", с.Зрубанка Золочівського району Харківської області, про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №2712-СГ від 15.10.2014 в частині про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 13,0000 га, розташованої за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №3567-СГ від 22.12.2014 про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, з кадастровим номером 6322655100:05:002:0912, площею 13,0000 га для ведення фермерського господарства; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.01.2015, загальною площею 13,0000 га, кадастровий номер 6322655100:05:002:0912, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 ; скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 14.01.2015, загальною площею 13,0000 га, кадастровий номер 6322655100:05:002:0912, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 29.01.2015, загальною площею 13,0000 га, кадастровий номер 6322655100:05:002:0912, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 )Г "Цилюрик"; скасування державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки від 29.01.2015, загальною площею 13,0000 га, кадастровий номер 6322655100:05:002:0912, укладеного між ОСОБА_1 та С(Ф)Г "Цилюрик"; зобов`язання ОСОБА_1 та С(Ф)Г "Цилюрик" повернути земельну ділянку, загальною площею 13,0000 га, кадастровий номер 6322655100:05:002:0912, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/1112/19 у задоволенні позову Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до Фізичної особи - підприємця Цилюрика Анатолія Васильовича, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Селянського (фермерського) господарства "Цилюрик" про скасування наказів, визнання недійсними договорів, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки відмовлено.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник прокурора Харківської області, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/1112/19 та прийняти нове про задоволення позовних вимог прокурора; стягнути на користь Прокуратури Харківської області сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір; справу просить розглянути за участі представника прокуратури, про дату та час розгляду повідомити сторони, місцеву прокуратуру та Прокуратуру Харківської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджено поважності причин пропуску строку позовної давності, та, як наслідок, можливості отримання права на судовий захист у разі визнання цих причин поважними. Зазначає, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати обставини порушення її прав.

Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишено ту обставину, що накази ГУ Держземагенства у Харківській області про передачу землі в оренду в загальному доступі не перебувають та не розміщуються на офіційному сайті Головного управління. Тому прокурор не мав об`єктивної можливості довідатись про порушення вимог законодавства.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебіг строку позовної давності розпочався з моменту прийняття оскаржуваних наказів з огляду на те, що про вказані порушення було відомо державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оскільки початок перебігу строку позовної давності розпочався з моменту, коли про порушення стало відомо саме прокурору, як позивачу у спорі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/1112/19; встановлено учасникам справи строк до 14.02.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 19.02.2020 о 10:45 годині.

14.02.2020 до апеляційного суду від ГУ Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив, у якому відповідач-2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/1112/19 до 16.03.2020 о 14:15 год; явку представника відповідача-1 Фізичної особи - підприємця Цилюрика Анатолія Васильовича - визнано обов`язковою; явку інших сторін визнано не обо`язковою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 зупинено провадження у справі №922/1112/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/1112/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та опублікування повного тексту постанови.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 поновлено провадження у справі №922/1112/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/1112/19; розгляд справи призначено на 27.08.2020 о 12:00 год.

У зв`язку з відпусткою головуючого судді Шутенко І.А. на дату розгляду справу, на підставі ст. 32 ГПК України та за наявності строків розгляду апеляційної скарги автоматизований розподіл справи не призначався, судове засідання 27.08.2020 о 12 год 00 хв. у справі №922/1112/19 не проводилося.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 призначено справу № 922/1112/19 до розгляду на 20.10.2020 о 11:30 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.10.2020 у зв`язку із відпусткою судді Тихого П.В., який входить до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: Шутенко І.А. - головуючий суддя, суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

20.10.2020 у судовому засіданні апеляційної інстанції була присутня представник прокуратури, яка наполягала на доводах апеляційної скарги, просила суд її задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/1112/19 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції 20.10.2020 представник першого та третього відповідачів заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що у даній справі є підстави для закриття провадження у зв`язку з тим, що даний спір підсудний суду цивільної юрисдикції.

Представники відповідача-2 до судового засідання апеляційної інстанції 20.10.2020 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду (т. 2 а.с. 117).

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників другого відповідача, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, доводи відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

10.10.2014 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 71 га для введення фермерського господарства (із земель резерву сільськогосподарського призначення державної власності на території Золочівської селищної ради ділянки 50 га, 13 га, 8 га). В клопотанні зазначено, що для використання вказаної земельної ділянки має всю необхідну сільськогосподарську техніку та обладнання для обробітку ґрунту; земельна ділянка буде використовуватись одноособово із залученням додаткової робочої сили.

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №2712-СГ від 15.10.2014 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області №3567-СГ від 22.12.2014 затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області", та надано ОСОБА_1 в оренду зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0912, площею 13,0000 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

На виконання зазначеного наказу, між ГУ Держземагенствому у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі б/н від 14.01.2015.

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області.

В оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 6322655100:05:002:0912 загальною площею 13,0000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) (п. 2 Договору). Договір укладено на 49 років (п. 8 Договору). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п. 14 Договору)

19.02.2015 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на передачу в суборенду земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області загальною площею 71,0000 га, які перебувають у його користуванні: - земельна ділянка площею 8,0000 га з кадастровим номером 6322655100:05:002:0911; - земельна ділянка площею 13,0000 га з кадастровим номером 6322655100:05:002:0912; - земельна ділянка площею 50,0000 га з кадастровим номером 6322655100:04:001:0761.

Цього ж дня, 19.02.2015 листом №19-20-14-4015/0/9-15 ГУ Держземагенствому у Харківській області надано ОСОБА_1 дозвіл на передачу зазначених земельних ділянок в суборенду на умовах, визначених договорами оренди землі, з додержанням вимог Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 , на підставі договору суборенди б/н від 29.01.2015 передав в суборенду С(Ф)Г "Цилюрик" земельну ділянку з кадастровим номером 6322655100:05:002:0912, загальною площею 13,0 га, раніше отриману в оренду на підставі вказаного вище договору оренди від 14.01.2015.

При цьому, в матеріалах справи відсутній договір суборенди земельної ділянки від 29.01.2015, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) Г "Цилюрик", який прокурор просить визнати недійсним.

Разом із тим, відповідно до листа Слобожанського управління ГУ ДФС у Харківській області № 8847/9/20-40-50-06-17 від 20.03.2019 та інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, громадянин ОСОБА_1 є засновником, керівником, підписантом та кінцевим бенефіціарним власником С(Ф)Г "Цилюрик", яке було створено 23.01.1998.

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконкому Золочівської селищної Ради народних депутатів від 14.08.2001 № 125-2 ОСОБА_1 вже надавалася у приватну власність земельна ділянка площею 4,7185 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі якого останній отримав державний акт на право приватної власності на землю Серія Р1 №715342.

Крім того, в користуванні С(Ф)Г "Цилюрик" перебуває земельна ділянка площею 50,92 га надана для створення і ведення фермерського господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею Серія ХР-13-00-000879, виданого ОСОБА_3 згідно з розпорядженням райдержадміністрації Золочівського району від 14.03.1997 №146 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, дата запису про проведення реєстрації 04.10.2012.

Дії Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки згідно з наказами №2712-СГ від 15.10.2014 та №3567-СГ від 22.12.2014 прокурор вважає незаконними, оскільки останнє на його думку, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Крім того, прокурор зазначає, що звертаючись до Головного Управління Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого С(Ф)Г «Цилюрик» без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог Закону України «Про фермерське господарство» та ст. ст. 124, 134 ЗК України, оскільки С(Ф)Г «Цилюрик» вже надавалася та перебуває в користуванні земельна ділянка для ведення і створення фермерського господарства згідно з державним актом на право постійного користування землею Серія ХР-13-00-000879, виданого ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства.

За таких обставин, прокурор вважає, що накази Головного управління Держземагенства у Харківській області №2712-СГ від 15.10.2014 та №3567-СГ від 22.12.2014 підлягають скасуванню як незаконні, а укладені договори оренди та суборенди - визнанню недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації та поверненням ОСОБА_1 земельної ділянки.

Зазначені обставини стали підставами для звернення прокурора до суду з позовом по даній справі.

Як зазначалося, рішенням Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/1112/19 у задоволенні позову відмовлено.

Господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора, недотримання орендодавцем приписів чинного законодавства щодо отримання та використання земельної ділянки, неврахування Головним управлінням Держземагентства у Харківській області тих обставин, що відповідач-1 має на меті не створення нового фермерського господарства, а розширення земельного банку вже існуючого С(Ф)Г "Цилюрик", бенефіціарним власником якого він є, без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон, оскільки з метою створення С(Ф)Г "Цилюрик" вже надавалася та перебуває земельна ділянка для ведення і створення фермерського господарства.

Однак, дослідивши питання пропуску прокурором строку позовної давності, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача поважних підстав пропуску такого строку та відмовив у задоволенні відповідного клопотання, та застосувавши до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, відмовив у задоволенні позову прокуратури.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 цього ж закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтями 13-14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з вимогами ч. 1-2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Статтями 125-126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Однак відносини пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього закону) У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним. (Такий правовий висновок зокрема викладено у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-2902цс15).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі ст. 5, 7 Закону України «Про фермерське господарство» (станом на прийняття спірних наказів 2-го відповідача) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Аналізуючи вказане законодавство, можна дійти висновку, що порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, створення та державна реєстрація фермерського господарства.

Статтею 8 названого закону (станом на прийняття спірних наказів 2-го відповідача) після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, з одного боку, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, з іншого - відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства

Як свідчать матеріали справи, після укладання договору оренди, громадянин ОСОБА_1 фермерське господарство не створював, як того вимагає вказаний Закон, а передав цю земельну ділянку за згодою орендодавця в суборенду С(Ф)Г «Цилюрик» згідно з договором суборенди від 29.01.2015.

Згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Селянське (фермерське) господарство "Цилюрик" (код ЄДРПОУ 25459030) зареєстровано 23.01.1998, засновником, а з 10.11.2014 і керівником якого є ОСОБА_1 .

Разом з тим Селянське (фермерське) господарство "Цилюрик" не пов`язане зі спірною земельною ділянкою, є самостійною юридичною особою, для створення якого ОСОБА_3 ще в 1997 році, тобто задовго до видання оскаржуваного наказу, отримав земельну ділянку, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею Серія ХР-13-00-000879, виданого ОСОБА_3 згідно з розпорядженням райдержадміністрації Золочівського району від 14.03.1997 для ведення селянського (фермерського) господарства (т.1 а.с. 44).

Із заявою про надання спірної земельної ділянки СФГ "Цилюрик" не зверталось, йому вона не виділялась та в установленому порядку не передавалась.

Крім того, судом встановлено, що рішенням виконкому Золочівської селищної Ради народних депутатів від 14.08.2001 № 125-2 ОСОБА_1 вже надавалася у приватну власність земельна ділянка площею 4,7185 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі якого останній отримав державний акт на право приватної власності на землю Серія Р1 №715342.

У цій справі, спірна земельна ділянка площею 13,0000 га, кадастровий номер 6322655100:05:002:0912, яка розташована за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, надана в оренду ОСОБА_1 , як громадянину України, на підставі договору оренди землі від 14.01.2015 між ним та ГУ Держземагенства в Харківській області.

Із заявою про надання цієї земельної ділянки громадянин ОСОБА_1 звернувся з метою створення фермерського господарства, проте, після укладання договору оренди від 14.01.2015, ОСОБА_1 не створив фермерське господарство, як того вимагає вказаний Закон, а передав цю земельну ділянку в суборенду С(Ф)Г «Цилюрик» згідно з договором суборенди від 29.01.2015, з метою обходу останнім обов`язкової процедури - земельних торгів.

А тому ототожнення фізичної особи та фермерського господарства в даних правовідносинах є неправильним.

Тобто, за умови не створення громадянином після отримання земельної ділянки нового фермерського господарства, останній у спорах, пов`язаних з правомірністю надання йому земельної ділянки, виступає в якості фізичної особи, а не засновника фермерського господарства.

При цьому колегія суддів приймає до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, обставини справи якої є повністю аналогічним.

У відповідній справі Велика Палата Верховного Суду вказала, що за умови, коли після отримання громадянином земельних ділянок у користування для створення нового фермерського господарства, останнє він не створив, а передав їх в суборенду вже діючому фермерському господарству, засновником якого він є, дії громадянина при отриманні спірних земельних ділянок є недобросовісними, з метою уникнення процедури земельних торгів та розширення площ земельних ділянок. З огляду на не створення громадянином після отримання земельної ділянки нового фермерського господарства Велика Палата Верховного Суду наголосила, що у відповідних правовідносинах такий громадянин виступає як фізична особа, а відтак, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, колегія апеляційного суду приймає до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові №922/1377/19 від 26.05.2020, обставини якої є аналогічними та стосується одних і тих же учасників справи.

Так, у зазначеній справі судом було встановлено, що спір за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури до: 1) ОСОБА_1 , 2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 3) Селянського (фермерського) господарства "Цилюрик" про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області від 15.10.2014 № 2712-СГ у частині стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 50,0000 га, розташованої за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області та від 22.12.2014 №3566-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області, кадастровий номер 6322655100:04:001:0761, площею 50,0000 га для ведення фермерського господарства; визнання недійсним укладений між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди від 14.01.2015 земельної ділянки загальною площею 50,0000 га, кадастровий номер 6322655100:04:001:0761; скасування державної реєстрації укладеного між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договору оренди від 14.01.2015 земельної ділянки загальною площею 50,0000 га, кадастровий номер 6322655100:04:001:0761; визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1 та СФГ "Цилюрик" договору суборенди від 29.01.2015 земельної ділянки загальною площею 50,0000 га, кадастровий номер 6322655100:04:001:0761; скасування державної реєстрації укладеного між ОСОБА_1 та СФГ "Цилюрик" договору суборенди від 29.01.2015 земельної ділянки загальною площею 50,0000 га, кадастровий номер 6322655100:04:001:0761; зобов`язання ОСОБА_1 та СФГ "Цилюрик" повернути земельну ділянку загальною площею 50,0000 га, кадастровий номер 6322655100:04:001:0761, розташовану за межами населених пунктів Золочівської селищної ради на території Золочівського району Харківської області належить розглядати в порядку цивільного судочинства, враховуючи характер спірних правовідносин (зокрема те, що ОСОБА_1 звернувся для отримання земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, однак у встановленому законом порядку такого господарства не створив).

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався з позовною заявою саме до громадянина ОСОБА_1 .

Під час відкриття провадження у справі господарським судом першої інстанції було зазначено відповідача-1 як Фізичну особу-підприємця Цилюрика Анатолія Васильовича.

З 1 травня 2016 року фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець (частина четверта статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" у редакції Закону України № 1067-VIII від 31 березня 2016 року, який набрав чинності 1 травня 2016 року). З тієї дати особливості створення та діяльності фермерського господарства як фізичної особи-підприємця визначає стаття 8-1 Закону України "Про фермерське господарство".

Судом апеляційної інстанції становлено, що реєстрація Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведена 04.10.2012.

Отже на момент реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Закон України "Про фермерське господарство" не передбачав можливості реєстрації фермерського господарства як фізична особа-підприємець.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що реєстрація фізичної особи-підприємця була проведена до звернення громадянина ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Харківській області із клопотанням про отримання земельної ділянки, прийняття Головним управлінням Держземагенства у Харківській області спірних наказів та укладення договору оренди землі б/н від 14.01.2015.

Із клопотання від 10.10.2014 про передачу в оренду земельної ділянки вбачається, що ОСОБА_1 звертається саме як громадянин, а не фізична особа-підприємець.

Відповідно до спірних наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області №2712-СГ від 15.10.2014 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки та №3567-СГ від 22.12.2014 про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, встановлено, що дозвіл на розроблення документації із землеустрою та затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду здійснювалося саме громадянину ОСОБА_1 , а не фізичній особі-підприємцю.

Надання в оренду земельної ділянки фізичній особі не пов`язується з її державною реєстрацією як підприємця. Наявність такого статусу не може свідчити про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду земельної ділянки.

Державна реєстрація підприємцем фізичної особи без з`ясування змісту її підприємницької діяльності (встановлення ведення цією особою фермерського господарства) не може підтверджувати перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки, наданої із земель державної або комунальної власності саме для ведення фермерського господарства, до останнього як до фізичної особи-підприємця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 626/1055/17 висловила позицію, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельною ділянкою, наданою із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване ні як юридична особа, ні як фізична особа-підприємець, то стороною такого спору є громадянин, якому надана відповідна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, а також те, що державна реєстрація фізичної особи-підприємця була здійснена до отримання в оренду спірної земельної ділянки, та підприємницька діяльність ФОП Цилюрика А.В. не пов`язана із здійсненням фермерського господарства на спірній земельній ділянці, то відсутні підстави вважати, що було здійснено перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до фізичної особи-підприємця.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц.

Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19).

З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, зокрема те, що громадянин ОСОБА_1 звернувся за отриманням земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, однак у встановленому Законом порядку не створив фермерське господарство, суб`єктний склад сторін у даних правовідносинах, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі 701/161/18-ц (Провадження № 14-604цс19); від 20 березня 2019 року у справі №619/1680/17-ц (провадження №14-83цс19), від 27 березня 2019 року у справі №376/331/16-ц (провадження №14-79цс19), від 4 квітня 2019 року у справі №621/2501/18 (провадження №14-109цс19).

Проте господарським судом першої інстанції зазначені обставини під час розгляду справи не були враховані.

Згідно з положеннями частини другої статті 278 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" охоплює, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом частин 2, 3 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У статті 20 ГПК України наведено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, зокрема уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/1112/19 підлягає скасуванню, а провадження у справі за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури до відповідачів: ФОП Цилюрика А.В., ГУ Держгеокадаству у Харківській області та С(Ф)Г "Цилюрик", про скасування наказів, визнання недійсними договорів, скасування їх реєстрації та повернення земельної ділянки підлягає закриттю.

Згідно з ч.2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

У зв`язку з цим, суд роз`яснює прокурору, що розгляд даної справи підлягає вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства. Суд роз`яснює прокурору про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Східного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції порушені норми процесуального права, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, ухвалене ним рішення не може вважатися обґрунтованим, у зв`язку з чим колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області, скасування рішення та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 231, 269, п.4, ч.1 ст. 275, 278, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/1112/19 - скасувати.

Провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

У судовому засіданні 20.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 21.10.2020.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов