Рішення

від 07.10.2020 по справі 905/979/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.10.2020 Справа № 905/979/20

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судді Поліщук А.І., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Маріупольскої міської ради, м.Маріуполь Донецької області,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» , м.Маріуполь Донецької області,

про стягнення 4'152'440,53грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

СУТЬ СПОРУ:

Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави у розмірі 4'152'440,53грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач користуючись у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 земельною ділянкою по вул. Нижній Блок, буд.7, м.Маріуполь Донецької області без оформлених прав власності або користування цією земельною ділянкою, не сплачує за неї грошові кошти.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/979/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

30.06.2020р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли: відзив на позовну заяву №09/905/979/20-24 від 24.06.2020р.; заява б/н, б/д про застосування наслідків спливу позовної давності. У відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що оскільки договір оренди спірної земельної ділянки між сторонами не був укладений відсутні підстави для сплати орендної плати; невизначеність позивачем підстав позову; відсутність доказів існування протягом заявленого у позові періоду з 01.01.2017 по 09.12.2019 земельної ділянки площею 6,8363га за кадастровим номером 1412336600:01:013:0085як об`єкту цивільних прав. Крім того, відповідач не погоджується з застосованим позивачем під час розрахунку ціни позову розміром коєфіціента до нормативної грошової оцінки землі.

06.07.2020р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь №5471/2020 від 02.07.2020 на відзив на позовну заяву.

30.07.2020р. через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області від відповідача надійшли заперечення №09/905/979/20-27 від 27.07.2020 на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначені заперечення також надійшли 31.07.2020 в паперовому вигляді на адресу суду.

17.08.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення №6673/202020 від 10.08.2020р. до заперечень відповідача.

21.08.2020 через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли заперечення №09/905/979/20-21 від 21.08.2020р. на пояснення позивача від 10.08.2020р. Зазначені заперечення також надійшли 25.08.2020р в паперовому вигляді на адресу суду.

25.08.2020р. через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 25.08.2020р. Зазначені додаткові письмові пояснення також надійшли 28.08.2020р в паперовому вигляді на адресу суду.

08.09.2020 через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення №7386/2020 від 02.09.2020.

08.09.2020 через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли пояснення б/н від 07.09.2020 у відповідь на додаткові пояснення позивача від 02.09.2020.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №905/979/20 до судового розгляду по суті на 07.10.2020 року.

28.09.2020 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання вих.№09/905/979/20-28 від 28.09.2020 про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату та забронювати відповідну залу судових засідань задля забезпечення права обох сторін взяти участь в розгляді справи через відеоконференцію. Заява мотивована неможливістю направити представника для участі у судовому засіданні через карантин.

07.10.2020 у судове засідання з`явився представник позивача, який у вступному слові підтримав позовні вимоги. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями ст. 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України ).

Враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано в чому полягає неможливість розгляду справи без участі його представника, приймаючи до уваги, що явка представників не визнавалася судом обов`язковою, а також враховуючи відсутність наміру сторін подати інші докази, які з поважних причин не були подані під час підготовчого провадження, відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників відповідача за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.05.2020 №208572883 право власності на об`єкт житлової нерухомості за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Нижній Блок, будинок 7, загальною площею 7131,7кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 254256014123, зареєстровано за ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» , яке набуто ним на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016.

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016 на умовах, передбачених цим договором, продавець (ТОВ Екоаудитекспертиза ) зобов`язався передати у власність покупця (ПрАТ «ММК імені Ілліча» ), а покупець зобов`язався прийняти у власність нерухоме майно, а саме - комплекс, розташований за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вул.Нижній блок, будинок 7, і зобов`язався сплатити за вказане нерухоме майно передбачену договором грошову суму.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 5,5546га, яка має кадастровий номер 1412336300:01:013:0073 і перебуває в користуванні згідно з договором оренди земельної ділянки від 05.07.2012, укладеним з Маріупольською міською радою (п.1.1.1 договору від 10.11.2016).

Договір є укладеним з дня його нотаріального посвідчення відповідно до ст.640 Цивільного кодексу України (п.3.4. договору від 10.11.2016).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Ходаріною О.С. за реєстровим номером 961, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.11.2016.

Право власності за продавцем було зареєстровано приватним нотаріусом/державним реєстратором Никоненко Т.В. в Державному реєстрі речових прав 02.11.2016 за номером 17226110, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 254256014123.

Після набуття права власності на нерухомість, відповідач звернувся до позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. За наслідками розгляду вказано заяви Маріупольська міська рада своїм рішенням від 15.12.2017 №7/24-2283 надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5,1929га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування будівлі комплексу та під`їзних шляхів) по вул. Нижній блок, 7, у Центральному районі міста Маріуполя.

За результатами розгляду заяви відповідача про внесення змін у зазначене вище рішення у частині площі запитуваної до відведення земельної ділянки на 6,8363га Маріупольською міською радою було прийнято рішення від 21.03.2019 №7/40-3804, відповідно до якого відповідачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 6,8363га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування будівлі комплексу та під`їзних шляхів) по вул.Нижній блок, 7, в Центральному районі міста Маріуполя.

Рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2020 №7/50-5136 відповідачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду строком на 10 років земельну ділянку по вул. Нижній блок, 7, у Центральному районі міста Маріуполя (кадастровий номер 1412336300:01:013:0085) площею 6,8363га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування будівлі комплексу та під`їзних шляхів). Встановлено розмір орендної плати за запитувану земельну ділянку згідно з рішенням Маріупольської міської ради, що регламентує розмір орендної плати, на рівні 3% від її грошової оцінки. Зазначено про необхідність відповідачу подати до Центру надання адміністративних послуг заяву про оформлення проекту договору оренди вказаної земельної ділянки протягом трьох місяців від дня прийняття даного рішення.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 21.01.2020 №42/105-20, земельна ділянка з кадастровим номером 1412336300:01:013:0085 площею 6,8363га по вул. Нижній блок, 7, у м. Маріуполі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості була зареєстрована 09.12.2019 в Національній кадастровій системі шляхом об`єднання земельних ділянок 1412336300:01:013:0073 та 1412300000:04:013:0062.

Таким чином, спірне нерухоме майно розташовано на земельній ділянці, площа та кадастровий номер якої: до 09.12.2019 - 5,5546га, кадастровий номер - 1412336300:01:013:0073; починаючи з 09.12.2019 у зв`язку зі збільшенням площі та, як наслідок, присвоєння нового кадастрового номеру - 6,8363га, кадастровий номер кадастровий номер - 1412336300:01:013:0085.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.05.2020 земельна ділянка площею 6,8363га (кадастровий номер 1412336300:01:013:0085), розташована за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, вулиця Нижній блок, 7, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування будівлі комплексу та під`їзних шляхів), належить до комунальної власності.

Матеріали справи містять повідомлення №26.6.3-3363-09 від 17.01.2020 заступника Маріупольського міського голови генеральному директору ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» , яким на підставі Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам запрошено відповідача на засідання комісії з визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Зазначено, що на даній комісії будуть розглянуті матеріали про розрахунок збитків, які нанесені відповідачем Маріупольській міській раді внаслідок користування земельною ділянко з порушенням вимог законодавства про плату за земельну ділянку по вул.Нижній блок, 7. Вказане повідомлення було вручено відповідачу 21.01.2020.

21.04.2020 позивач направив відповідачу повідомлення №26.6.3-22572-09 від 17.04.2020, в якому довів до відома відповідача результати вищевказаного засідання та розмір нарахованих збитків. Зокрема, товариству запропоновано у 10-денний термін з дня надходження розглянути повідомлення та про результати розгляду повідомити у письмовій формі, а також вказано про можливість добровільного відшкодування збитків. Матеріалами справи підтверджується, що дане повідомлення було вручено відповідачу 23.04.2020.

У своїй відповіді №29/782 від 30.04.2020 ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» вказав на відсутність правових підстав для сплати збитків власнику землі з огляну на відсутність державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Позивач, посилаючись на те, що ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не звернулось у встановленому порядку для оформлення права оренди на спірну земельну ділянку та не вносило плату за її використання в період з 01.01.2017 по 31.12.2019, звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 4'152'440,53грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів, які він мав би сплатити за користування земельною ділянкою її власнику (позивачу).

Підставою позову є обставини використання відповідачем спірної земельної ділянки під розміщення та обслуговування нежитлової будівлі, яка знаходиться у власності відповідача, без укладання договору оренди землі та недоотримання власником землі доходів у вигляді орендної плати.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Отже, самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

При цьому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин.

Суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №910/9665/17.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі ( ст.2 Закону України "Про оренду землі").

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вже встановлено судом, між ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» як покупцем укладено з ТОВ Екоаудитекспертиза як продавцем договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2016. Предметом цього договору є нерухоме майно, а саме комплекс, розташований за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вулиця Нижній блок, 7, загальною площею 7131,7кв.м.

Пунктом 1.1.1 договору купівлі-продажу підтверджується, що зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради, площею 5,5546га, яка має кадастровий номер 1412336300:01:013:0073 і перебуває в користуванні продавця спірного нерухомого майна на підставі укладеного з Маріупольською міською радою договору оренди земельної ділянки від 05.07.2012.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10.11.2016 здійснена державна реєстрація права власності ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на об`єкт нерухомого майна - комплекс, розташований за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, вулиця Нижній блок, 7, загальною площею 7131,7кв.м.

У відповідності до ст.377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, з моменту набуття ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у власність комплексу, розташованого за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, вулиця Нижній блок, 7, припинилось право користування у попереднього землекористувача в силу положень ст.377 ЦК України, ст. 120 та ст. 141 Земельного кодексу України.

Обставина набуття відповідачем права власності на нерухоме майно в силу вказаних приписів законодавства надає право новому власнику користуватися земельною ділянкою, що розташована під його власністю.

Зважаючи на ці положення, новий власник (користувач) земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов`язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.

З урахуванням висновків суду, твердження відповідача у запереченнях на відповідь на відзив відносно того, що за період з 01.01.2017р. по 28.10.2019р. він не є належним відповідачем у справі судом відхиляються. Зокрема, як вбачається з наявної в матеріалах справи нотаріально посвідченої заяви ТОВ АГ Сталь (в обґрунтування позиції відповідач вказує на те, що відповідно до Державного реєстру право оренди за цією особою припинилось лише 28.10.2019), останній ще 28.09.2016р. відмовився від користування спірною земельною ділянкою у зв`язку з продажем нерухомості за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст.17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 125 Земельного кодексу України). Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

За наслідками дій відповідача з оформлення відносин з користування земельною ділянкою під придбаною нерухомістю, рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2020 №7/50-5136 затверджено проект землеустрою щодо відведення ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та надання в оренду строком на 10 років земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:013:0085) площею 6,8363га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування будівлі комплексу та під`їзних шляхів) по вул. Нижній блок, 7, у Центральному районі міста Маріуполя. Встановлено розмір орендної плати на рівні 3% від її грошової оцінки. Вказано відповідачу подати до Центру надання адміністративних послуг заяву про оформлення проекту договору оренди вказаної земельної ділянки протягом трьох місяців від дня прийняття даного рішення.

Однак, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою у період з 01.01.2017 по 31.12.2019, в свою чергу факт користування земельною ділянкою не спростований відповідачем під час розгляду справи. Таким чином суд приходить до висновку, що у спірний період товариство користувалося спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави та не сплачував орендну плату.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як встановлено вище, відповідач у спірному періоді був власником об`єкту нерухомого майна, який розташований на спірній земельній ділянці.

Відтак, з часу виникнення права власності на це нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, а також обов`язок по сплаті орендної плати за користування такою земельною ділянкою.

Разом із цим матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що в період з 01.01.2017 по 31.12.2019 відповідач не мав правовстановлюючих документів, які б підтверджували речове право на використання означеної земельної ділянки.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 20.11.2018 по справі №922/3412/17.

Відтак немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

З урахуванням викладеного суд, встановивши факт використання ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» земельної ділянки у спірний період без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин саме приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, у даному випадку обов`язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов`язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Таким чином, набувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).

Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність доказів існування протягом заявленого у позові періоду земельної ділянки площею - 6,8363га, кадастровий номер 1412336300:01:013:0085 як об`єкту цивільних прав, з огляду на наступне.

Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст. 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка до 09.12.2019 мала площу - 5,5546га та була зареєстрована у Державному земельному кадастрі за номером - 1412336300:01:013:0073, а починаючи з 09.12.2019 у зв`язку зі збільшенням площі до 6,8363га був наданий інший кадастровий номер 1412336300:01:013:0085. Розрахунок позовних вимог здійснений позивачем з урахуванням вказаних змін.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

За приписами ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Звідси підлягає дослідженню розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без належних на те правових підстав.

Згідно ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов`язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст.13 Закону України "Про оцінку земель").

У відповідності до п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.07.2018 №318 Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затвердження Положення про неї створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено її склад, в тому числі затверджено Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Положення).

Пунктом 21 Положення, що є Додатком 2 до вказаного рішення, визначено формулу, за якою розраховується розмір збитків за тимчасове заняття земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою (без укладання договору оренди).

За результатами оскарження рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №318 від 18 липня 2018 року Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам та затвердження положення про неї в частині затвердження додатку №2 Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі №200/14508/18-а, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області задоволені частково, визнано протиправним та скасовано пункт 21 розділу 6 Додатку 2 вказаного Положення.

Таким чином, прийняте судове рішення скасувало лише пункт 21 розділу 6 Додатку 2 Положення, в якому містилася формула розрахунку розміру збитків.

Частиною третьою ст. 157 Земельного кодексу України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок) передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (п. 3 Порядку).

У Порядку дано визначення поняттю неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до п.2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Так спеціальною комісією, яка створена відповідно до рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.07.2018 №318, здійснено розрахунок збитків, завданих територіальній громаді відповідно до фактичного використання земельної ділянки за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, відповідно до якого розмір збитків складає 4'152'440,53грн, про що складено Акт №1 від 31.01.2020.

За змістом акту, комісією під час підрахунку було прийнято до уваги, що розмір земельної ділянки, яка використовувалася до 08.12.2019 складала 5,5546га, з 09.12.2019 складала 6,8363га.

За складовими підрахунку нормативно-грошова оцінка 1кв.м. земельної ділянки складає:

- за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 29' 117' 768,66грн;

- за період з 01.01.2018 по 16.07.2018 - 29' 117' 768,66грн;

- за період з 17.07.2018 по 31.12.2018 - 43' 676' 930,72грн;

- за період з 01.01.2019 по 08.12.2019 - 75' 906' 351,86грн;

- за період з 09.12.2019 по 31.12.2019 - 37' 368' 566,11грн.

За приписами ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у раз, в тому числі, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з Положенням Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015р. №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру (п. 4 вказаного Положення).

В матеріалах справи наявна відповідь відділу у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області лист №42/105-20 від 20.01.2020 на запит позивача, відповідно до якого нормативно-грошова оцінка земельної ділянки по вул. Нижній блок, 7, у м. Маріуполі: з кадастровим номером 1412336300:01:013:0085 з моменту реєстрації 09.12.2019 складає 37' 368' 566,11грн; з кадастровим номером 1412336300:01:013:0073 станом на 01.01.2016 - 16' 481' 609,12грн, на 01.01.2017, 01.01.2018 - 29' 117' 768,66грн, з 17.07.2018 до кінця 2018 - 43' 676' 930,72грн, з 01.01.2019 - 75' 906' 351,86грн.

Так, для підрахунку збитків та визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки позивач використовував дані уповноваженого на це органу, що є належним доказом.

Враховуючи викладене, а також відсутність доказів того, що представник відповідача є суб`єктом оціночної діяльності в розумінні приписів ст. 6 Закону України Про оцінку земель , суд вважає неспроможними доводи останнього щодо невірно застосованих до нормативної грошової оцінки землі коефіцієнтів при розрахунку вимог.

Заявлена до стягнення сума була нарахована позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, що нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до розрахунку у акті № 1 від 31.01.2020 про визначення обсягу збитків:

- за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у розмірі 873' 533,06грн. (29' 117' 768,66грн. х 3%)/365 (кількість днів у році) х 365 (кількість днів прострочення);

- за період з 01.01.2018 по 16.07.2018 у розмірі 471' 468,53грн. (29' 117' 768,66грн. х 3%)/365 (кількість днів у році) х 197 (кількість днів прострочення);

- за період з 17.07.2018 по 31.12.2018 у розмірі 603' 100,63грн. (43' 676' 930,72грн. х 3%)/365 (кількість днів у році) х 168 (кількість днів прострочення);

- за період з 01.01.2019 по 08.12.2019 у розмірі 2' 133' 696,36грн. (75' 906' 351,86грн. х 3%)/365 (кількість днів у році) х 342 (кількість днів прострочення);

- за період з 09.12.2019 по 31.12.2019 у розмірі 70' 641,95грн. (37' 368' 566,11грн. х 3%)/365 (кількість днів у році) х 23 (кількість днів прострочення).

Розрахунок позовних вимог є арифметично вірним.

Суд відзначає, що за умовами рішення Маріупольської міської ради від 26.02.2020 №7/50-5136 про затвердження відповідачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки також встановлено розмір орендної плати за запитувану земельну ділянку згідно з рішенням Маріупольської міської ради, що регламентує розмір орендної плати, на рівні 3% від її грошової оцінки.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 14.04.2020 року №108, зокрема, затверджено спірний акт з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, розмір збитків, завданих територіальній громаді внаслідок фактичного користування земельною ділянкою, а також доручено забезпечити відшкодування збитків у судовому порядку.

Доказів звернення відповідача до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати вказане рішення матеріали справи не містять.

Відповідач у запереченнях на пояснення позивача від 10.08.2020 також посилався на ту обставину, що склад комісії, який був уповноважений визначати розмір збитків, не відповідає вимогам Порядку № 284, внаслідок чого розгляд питання про спричинення збитків позивачем було здійснено комісією у неповноважному складі, що ставить під сумнів висновки, до яких дійшла комісія.

Як вже зазначалося вище, за приписами Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Отже, прийняття рішень про затвердження актів про визначення збитків власнику землі є прямим обов`язком виконавчого комітету Маріупольської міської ради згідно вказаного Порядку і тому таке рішення ніяким чином не може порушувати права позивача.

Враховуючи наведене, повноваження позивача у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення виконкому. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, затверджені рішенням виконкому висновки комісії з визначення збитків не створюють жодних правових наслідків для ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» , тому не можуть порушувати його права чи інтереси.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постановах від 12 грудня 2018 року у справі у справах №802/2474/17-а та № 501/463/15-а, від 27.03.2019 у справі №917/902/18.

Верховний Суд України в постанові від 14.06.2017р. у справі №923/2075/15 висловив позицію, що відповідно до положень частини третьої статті 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України, проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до методики.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, доводи відповідача у запереченнях на позов не спростовують правомірність заявлених вимог, а отже вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 4'152'440,53грн є обґрунтованою.

30.06.2020 відповідач звернувся до суду із заявою б/н, б/д про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ЦК України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Матеріали справи містять повідомлення №26.6.3-3363-09 від 17.01.2020 заступника Маріупольського міського голови генеральному директору ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» , яким на підставі Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, запрошено відповідача на засідання комісії з визначення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Проінформовано, що на даній комісії будуть розглянуті матеріали про розрахунок збитків, які нанесені відповідачем Маріупольській міській раді внаслідок користування земельною ділянко з порушенням вимог законодавства про плату за земельну ділянку по вул. Нижній блок, 7. Матеріалами справи підтверджується, що повідомлення було вручено відповідачу 21.01.2020.

Товариство своїм правом на участь у засіданні комісії не скористався.

Акт про визначення збитків був затверджений Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 14.04.2020 року №108, яким також доручено у разі невиконання забезпечити відшкодування збитків у судовому порядку.

Відповідно до Положення, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 18.07.2018 №318 «Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та затвердження Положення про неї» , після затвердження акту про визначення збитків власникам землі та землекористувачам, департамент по роботі з активами направляє суб`єктам повідомлення про необхідність відшкодування збитків у добровільному порядку; у повідомленні зазначаються: результат розгляду матеріалів комісією по визначенню збитків, розрахунок збитків, рішення Комісії про затвердження акту про визначення збитків; попередження про необхідність інформування у письмовій формі у 10-денний термін з дня отримання повідомлення про результати розгляду для врегулювання спору у досудовому порядку (п.п.24, 25).

Повідомлення підписується головою, або за його відсутністю секретарем комісії та надсилається суб`єктам рекомендованим листом із зворотнім повідомленням про отримання або вручається особисто (п.26 Положення).

У виконання вказаних приписів законодавства, 21.04.2020 позивач направив відповідачу повідомлення №26.6.3-22572-09 від 17.04.2020 про результати засідання комісії та розмір нарахованих збитків; запропонував у 10-денний термін з дня надходження його розглянути та повідомити про результати розгляду у письмовій формі; вказано про можливість добровільного відшкодування збитків шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок. Дане повідомлення було вручено відповідачу 23.04.2020.

У відповіді №29/782 від 30.04.2020 ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не погодився з вимогами позивача з посиланням на відсутність правових підстав для сплати збитків власнику землі. Відповідно до штампу дана відповідь отримана позивачем 04.05.2020.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач довідався про порушення свого права лише у травні 2020 року, а тому саме з цього часу починається перебіг позовної давності у відповідності до приписів частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України.

Таким чином позивачем не був пропущений строк позовної давності для звернення з відповідним позовом, а заява відповідача б/н, б/д про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає задоволенню.

Інші доводи відповідача, викладені у відзиві, запереченнях та поясненнях не спростовують правомірність і обґрунтованість позовних вимог з огляду на встановлені у рішенні обставини та викладені висновки.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238 ГПК України господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» , м.Маріуполь Донецької області, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 4'152'440,53грн - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, буд.1; код ЄДРПОУ 00191129) на користь Маріупольської міської ради (87555, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Миру, 70; код ЄДРПОУ 33852448) безпідставно збережені кошти у розмірі 4'152'440,53грн; судовий збір у розмірі 62' 286,60грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України з урахуванням положень п.4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України.

У судовому засіданні 07.10.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2020.

Суддя Ю.В. Макарова