Рішення

від 19.10.2020 по справі 910/10263/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2020Справа № 910/10263/20 За позовом Дочірнього підприємства Перехід Аутдор

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство ВАН

про стягнення 18 234, 74 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дочірнє підприємство Перехід Аутдор (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство ВАН (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів 18 234, 74 грн, з яких: 15 600, 00 грн основний борг, 762, 10 грн пеня, 140 грн 3% річних та 171, 98 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 530, 550, 551, 625, 901, 903 ЦК України мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором №ДГ-01108 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами від 07.08.2019, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

28.07.2020 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 відкрито провадження в справі №910/10263/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

28.07.2020 від представника позивача надійшов уточнений розрахунок позовних вимог.

26.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів, а саме виписки про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 07.08.2019 та наданий час, копій рахунків-фактур на оплату та копій описів вкладення про направлення відповідачу актів здачі-прийняття робіт №ИК-39927 від 31.03.2020 та №ИК-38820 від 31.03.2020.

Відповідач у встановлений ухвалою суду п`ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не надав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону закріплено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 23.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 направлялись судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверт повернувся з відміткою: "не розшукано".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі № 910/10263/20 належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У зв`язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 08.09.2020 по 16.10.2020 включно на лікарняному, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з лікарняного - 19.10.2020.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2019 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами №ДГ-01108 (надалі - договір ), відповідно до п. 2.1. якого виконавець зобов`язується надавати послуги з проведення рекламних кампаній замовника та/або клієнтів-рекламодавців замовника згідно з адресними програмами та іншими додатками до цього договору, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати послуги виконавця.

Відповідно до п. 2.2. договору, відомості про період розміщення реклами, місцезнаходження рекламо носія, його тип, розмір, сторону, кількість площин, інформацію про освітлення, вартість рекламної кампанії та строки її оплати, сюжет реклами зазначається сторонами в адресній програмі. Адресна програма є невід`ємною частиною договору після підписання уповноваженими представниками сторін.

За змістом п. 4.1. договору вартість послуг за договором вказується сторонами у відповідному додатку до договору. Ціна даного договору визначається загальною сумою вартості послуг по проведенню рекламних кампаній з за відповідними додатками, а також нарахованими на цю вартість сумами податків і зборів (обов`язкових платежів). Вартість послуг складається з: розміщення (ротація один раз на місяць) рекламних матеріалів; надання фото звіту один раз на місяць; експонування рекламних матеріалів на період надання послуг.

Згідно з п. 4.2. договору оплата послуг здійснюється замовником в строки, зазначені в додатку. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів у національній валюті України на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 4.5. договору по закінченню строку проведення кожної рекламної кампанії, зазначеній в адресній програмі, сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг. Виконавець направляє замовникові два примірники акту приймання-передачі наданих послуг, а замовник зобов`язаний повернути виконавцю один підписаний замовником екземпляр акта протягом 7 робочих днів з дати направлення акту виконавцем замовнику або в цей же строк направити письмову мотивовану відмову.

У випадку несвоєчасної оплати замовником вартості послуг, до замовника може застосовуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми борту за кожен день порушення, за весь період прострочення платежу. У випадку, якщо порушення строків оплати триває більш ніж 10 календарних днів, виконавець має право не починати рекламну кампанію або по завершенню оплаченого замовником строку розміщення рекламних матеріалів призупинити та/або припинити рекламну кампанію, що почалася, в тому числі шляхом заклеювання рекламних плакатів замовника, або зняття інших рекламних матеріалів, що не звільняє замовника від зобов`язань по сплаті рекламної кампанії. Крім цього виконавець має право стягнути з замовника штраф в розмірі 10 % від суми простроченого платежу. Сторони домовились, що строк позовної давності відносно стягнення штрафних санкцій встановлено в 3 (три) роки (п. 5.2.2. договору).

Пунктом 9.1. договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить письмово про своє бажання розірвати цей договір за 1 місяць до закінчення терміну дії даного договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Припинення дії договору, у тому числі достроково, не звільняє сторони від відповідальності за невиконання обов`язків за договором (п. 9.13. договору).

Додатками №195 від 17.01.2020 і №ИК-39927 від 01.03.2020 до договору №ДГ-01108 від 07.08.2019 сторони погодили адресну програму, а саме розміщення рекламної кампанії за адресою: просп. М.Бажана, 8 (ТЦ Новус , 300 м до м. Осокорки, KFC Нова пошта №60, АЗС ANP , в напрямку Бориспільського шосе) у період з 01.02.2020 по 31.12.2020, а також за адресою: Кільцева дорога, км 8+500, Транспортна компанія Транс сервіс 1 , АЗС Шелл у період з 01.03.2020 по 31.03.2020.

Пунктом 4 вказаних додатків сторони погодили порядок оплати: замовник сплачує 100% місячної вартості рекламної кампанії в строк до 20 числа кожного поточного місяця рекламної кампанії.

На виконання умов договору позивачем надані рекламні послуги в період з 01.03.2020 по 31.03.2020, на підтвердження чого були складені та направлені відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ИК-38820 від 31.03.2020 на суму 12 000, 00 грн та №ИК-39927 від 31.03.2020 на суму 3 600, 00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті наданих послуг, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 18 234, 74 грн, з яких: 15 600, 00 грн основна заборгованость, 1 560, 00 грн штраф, 762, 70 грн пеня, 140, 66 грн 3 % річних та 171, 98 грн- інфляційна складова боргу.

Укладений сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ИК-38820 від 31.03.2020 на суму 12 000, 00 грн та №ИК-39927 від 31.03.2020 на суму 3 600, 00 грн) вбачається, що на виконання умов договору у період з 01.03.2020 по 31.03.2020 позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 15 600,00 грн.

Вказані акти направлялися на адресу відповідача, що підтверджується описами вкладення у цінний лист від 10.07.2020, проте, як вказує позивач, підписані відповідачем не були.

Відповідно до п. 4.5 договору по закінченню строку проведення кожної рекламної кампанії, зазначеній в адресній програмі, сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг. Виконавець направляє замовникові два примірники акту приймання-передачі наданих послуг, а замовник зобов`язаний повернути виконавцю один підписаний замовником екземпляр акта протягом 7 робочих днів з дати направлення акту виконавцем замовнику або в цей же строк направити письмову мотивовану відмову.

Замовник не має права відмовитися від підписання акту приймання-передачі наданих послуг, якщо протягом строку проведення рекламної кампанії замовник не сповіщав виконавця (листом або телекомунікаційними засобами, такими як телефонограма, факс) про наявність дефектів при виконанні виконавцем своїх зобов`язань по договору, або якщо виявлені замовником дефекти були виправлені відповідно до умов договору.

Не підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг протягом 7 робочих днів з дати його направлення виконавцем замовнику без письмових мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання замовником повного виконання договірних зобов`язань виконавцем та відсутності претензій, а акт вважається рівнозначним акту, підписаному представниками обох сторін.

Враховуючи викладене та беручи до уваги п. 4.5 договору, суд приходить до висновку, що послуги за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ИК-38820 від 31.03.2020 на суму 12 000, 00 грн та №ИК-39927 від 31.03.2020 на суму 3 600, 00 грн (всього на загальну суму 15 600, 00 грн) є такими, що, надані позивачем та прийняті відповідачем відповідно без зауважень та заперечень.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, та відповідачем в порядку встановленому ГПК України суду не надано.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4 додатків №195 від 17.01.2020 та №ИК-39927 від 01.03.2020 до договору, зобов`язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги мало бути виконане в строк до 20 числа кожного поточного місяця рекламної кампанії.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 15 600, 00 грн, а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4 додатку №ИК-22103 від 01.01.2018 до договору, строк виконання грошового зобов`язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 15 600, 00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 15 600, 00 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 762, 10 грн пені за період з 21.03.2020 по 08.07.2020 та 1 560, 00 грн штрафу.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2.2 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником вартості послуг, до замовника може застосовуватись пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день порушення, за весь період прострочення платежу. У випадку, якщо порушення строків оплати триває більше ніж 10 календарних днів, виконавець має право не починати рекламну кампанію або по завершенню оплаченого замовником строку розміщення рекламних матеріалів призупинити та/або припинити рекламну кампанію, що почалася, в тому числі шляхом заклеювання рекламних плакатів замовника, або зняття інших рекламних матеріалів, що не звільняє замовника від зобов`язань по сплаті рекламної кампанії. Крім цього, виконавець має право стягнути з замовника штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу. Сторони домовились, що строк позовної давності відносно стягнення штрафних санкцій встановлено 3 роки.

Таким чином, умовами договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов`язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 762, 10 грн за період з 21.03.2020 по 08.07.2020 та штрафу в розмірі 1 560, 00 грн, судом встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 140, 66 грн за період з 21.03.2020 по 08.07.2020 та інфляційних втрат у розмірі 171, 98 грн за період з березня 2020 року по липень 2020 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 140, 66 грн 3 % річних підлягає задоволенню.

Щодо нарахування інфляційної складової боргу суд зазначає таке.

У пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

У вищевказаному листі Верховного Суду України вказано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що він є арифметично невірним.

Здійснивши власний розрахунок інфляційної складової боргу за визначені позивачем періоди, суд встановив, що їх розмір становить 203, 52 грн, що становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенні в розмірі визначеному позивачем - 171, 98 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 15 600, 00 грн основного боргу, 762, 10 грн пені, 1 560, 00 грн штрафу, 171, 98 грн інфляційних втрат та 140, 66 грн 3 % річних.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство ВАН (04053, місто Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 23, ідентифікаційний код 42775034) на користь Дочірнього підприємства Перехід Аутдор (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 31, ідентифікаційний код 24576549) 15 600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) грн 00 коп. основного боргу, 762 (сімсот шістдесят дві) грн 10 коп. пені, 1 560 (одна тисяча п`ятсот шістдесят) грн 00 коп. штрафу, 171 (сто сімдесят одна) грн 98 коп. інфляційних втрат, 140 (сто сорок) грн 66 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань