Ухвала

від 21.10.2020 по справі 910/14922/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.10.2020Справа № 910/14922/20

Господарський суд міста Києва у складі Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛАМАНДЕР ІНДУСТРІ ПРОДУКТЕ УКРАЇНА" про забезпечення позову у справі №910/14922/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛАМАНДЕР ІНДУСТРІ ПРОДУКТЕ УКРАЇНА" (50045, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еней КО" (04073, м. Київ, прос. Степана Бандери, 9-А)

про стягнення 1 880 845,57 грн.

Представники сторін: без виклику

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САЛАМАНДЕР ІНДУСТРІ ПРОДУКТЕ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еней КО" про стягнення заборгованості у розмірі 1 880 845,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №PVC16040 від 01.05.2016, а саме в частині здійснення повної оплати за поставлений позивачем товар, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 880 845,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 суд прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі №910/14922/20 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 04.11.2020.

20.10.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еней КО": Об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, склад негорючих матеріалів, літера А, що складається з двох будівель типу "Модуль", загальна площа 1937,9 кв.м.; Адреса: м. Київ, проспект Московський, буд. 9; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 444143680000; Номер запису про право власності/довірчої власності: 6864927.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідач продовжує систематично ухилятися від виконання своїх зобов`язань в частині розрахунків за поставлений товар згідно договору №PVC16040 від 01.05.2016 та повідомив позивача про те, що у разі звернення останнього до суду позбудеться підприємства, проте, виплачувати борг не будуть. Крім того, статутний капітал відповідача становить 50 000,00 гривень, що значно нижче від суми заборгованості.

Таким чином, за доводами заявника, наведені вище обставини та ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, низька можливість щодо забезпечення своїх зобов`язань за відсутність достатнього капіталу, неможливість додзвонитися або отримати будь-який інший контакт з відповідачем, наявність заборгованості та можливість вільного розпорядження грошовими коштами, свідчить про наявність обставин, які можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про безпідставність останньої, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, як і пов`язаності предмета спору із заявленими вимогами про забезпечення позову, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд також зазначає, що посилання позивача на повідомлення відповідача про реалізацію останнім його активів внаслідок звернення до суду та відмови у виплаті боргу, яке не підтверджене жодними доказами, не свідчать про існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, як і не свідчать про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛАМАНДЕР ІНДУСТРІ ПРОДУКТЕ УКРАЇНА" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛАМАНДЕР ІНДУСТРІ ПРОДУКТЕ УКРАЇНА" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 21.10.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л. Г. Пукшин