Рішення

від 20.10.2020 по справі 911/1128/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/1128/20

Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 9, ЄДРПОУ 32973584)

про стягнення боргу, пені, 3% річнихта втрат від інфляції,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №14/4-2593-20 від 15.04.2020 Акціонерного Товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про стягнення 0,01 грн основного боргу, 45804,36 грн пені, 4887,95 грн трьох відсотків річних та 17182,79 грн інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання за Договору постачання природного газу № 1085/16-БО-17 від 15.12.2015.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

27.05.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву №14/4-3508-20 від 25.05.2020 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 25.06.2020; відповідачу - заперечень до 02.07.2020.

05.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов №219 від 23.06.2020.

06.07.2020 на адресу від позивача надійшла відповідь на відзив №14/4-4378-20 від 03.07.2020.

До суду 14.08.2020 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив №276 від 12.08.2020 та клопотання №275 від 12.08.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій.

20.08.2020 до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій №39/5-1182-20 від 17.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунально-побутовим підприємством "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (споживач) укладено Договір № 1085/16-БО-17 постачання природного газу;

- відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень - квітень 2016 позивач передав відповідачу природного газу на загальну суму 7669312,09 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання;

- відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених договором та не в повному обсязі (докази оплати містяться в матеріалах справи), а, отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання;

- у зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу як суму основного боргу 0,01 грн так і 45804,36 грн пені, 4887,95 грн 3% річних та 17182,79 втрат від інфляції.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що в нього відсутній борг в сумі 0,01 грн за Договором № 1085/16-БО-17 від 15.12.2015, що підтверджується актами взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.06.2016 та на 31.12.2016.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до розділу 6 Договору встановлено порядок та умови проведення розрахунків, зокрема, встановлено, що за даним Договором пеня, відсотки річних та інфляційні нарахування є іншими (крім платежів за газ) договірними платежами та передбачено, що такі платежі сплачуються відповідачем на поточний рахунок позивача, водночас, пеня, відсотки річних та інфляційні нарахування нараховуються та сплачуються на вимогу позивача при виникнення заборгованості, отже, нарахування вказаних штрафних санкцій є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитись. Зважаючи на вказані умови Договору, позивач не надав доказів того, що позивач звертався протягом дії Договору із вимогами до відповідача про сплату ним пені, відсотки річних та інфляційних нарахувань.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач (кредитор) у порядку ст. 613 Цивільного кодексу України здійснив просторочення кредитора щодо нарахування штрафних санкцій, у зв`язку з невчиненням останнім дій щодо своєчасної, у порядку визначеному Договором, реалізації свого права на отримання від відповідача штрафних санкцій через неналежне виконання умов Договору останнім.

Разом з тим, проти позову, відповідач, зокрема, зазначає, що у відповідача відкриті поточні рахунки із спеціальним режимом використання, а кошти, що надходять на ці рахунки від споживачів відповідача, в той же банківський день автоматично перераховуються відповідно до встановленого відсоткового розподілу на поточний рахунок позивача без участі відповідача, що усуває відповідача від процесу користування коштами, отриманими від споживачів на свій розсуд. Вказане свідчить про невеликий ступінь вини у затримці розрахунків за газ.

Судом здійснено пошук в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що повне найменування позивача змінено з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунально-побутовим підприємством "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (споживач, відповідач) укладено Договір №1085/16-БО-17 постачання природного газу (далі - Договір) за яким, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ. умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3. Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам. За цим Договором постачається газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000).

Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) природний газ обсягом до 970 тис.куб.м. (сто п`ятнадцять тисяч куб.м) у тому числі по місяцях січень - 350 тис.куб.м., лютий - 340 тис.куб.м., березень - 280 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується поставити згідно з цим договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених в п. 1.2. цього Договору (п. 2.1., 2.1.1. Договору).

Згідно п.п. 5.1., 5.2. Договору ціна на природний газ на дату укладення договору визначається відповідно до п. 5.2. цього Договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного Договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Ціна за 1000 куб.м газу на дату укладення договору становить 6474,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6603,48 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7924,18 (сім тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні, 18 коп) грн

Оплата за природний газ проводиться споживачем виключно коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2. цього договору або у відповідних додаткових угодах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. п. 8.1., 8.2., Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 р. до 31.03.2016 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п. 12.1. Договору).

Також, сторонами укладено ряд додаткових угод, якими вони, зокрема, визначали ціну за 1000 куб.м. газу стосовно кожного місяця поставки газу, в якому укладались вказані угоди.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договорами поставки, а відтак відносини, що з них виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень 2016 - квітень 2016 року (копії актів містяться в матеріалах справи) продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 7669312,09 грн, а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання. Вказаний факт також підтверджується відсутністю скарг або заперечень відповідача щодо строків, якості тощо. А відтак, у відповідача виник обов`язок оплатити вартість прийнятого природного газу.

При цьому, позивач зазначає у позові про те (заявляє позовну вимогу), що відповідач не в повному обсязі сплатив існуючий борг, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 0,01 грн.

Водночас, судом перевірено та встановлено, що відповідно до довідки операцій по Підприємству Теплоенергопостач КПП ІМР та Сальду по вказаному підприємству, що подані позивачем (наявні в матеріалах справи) вбачається, що відповідачем, станом на 14.12.2016 повністю сплачено суму основного боргу у розмірі 7669312,09 грн.

Поряд з тим, суд наголошує на тому, що сказані вище докази сплати відповідачем заборгованості у повному обсязі, подані саме позивачем, а отже, має місце невідповідність між даними, викладеними у позовній заяві та доказами доданими до неї.

Факт відсутності боргу з боку відповідача також додатково підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з АТ Ощадбанк , з яких вбачається наявність повної сплати боргу відповідачем. Також, в матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2016 (поданий до справи відповідачем разом з відзивом) з якого судом встановлено, що станом на 31.12.2016 у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за Договором №1085/16-БО-17 від 15.12.2015 (дані по заборгованості відсутні).

Відтак, суд зважаючи на подані докази встановив, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за Договором №1085/16-БО-17 від 15.12.2015 у розмірі 0,01 грн, а отже вказана позовна вимога є необґрунтовано, не доведеною та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як вже зазначалось вище пунктом 8.2., Договору сторони погодили, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв`язку із наведеним позивачем було нараховано відповідачу 45804,36 грн пені, 4887,95 грн трьох відсотків річних та 17182,79 грн інфляційних втрат.

Так, з матеріалів справи вбачається, а саме з банківських виписок АТ Ощадбанк за період з 17.03.2016 по 14.02.2016 та довідки операцій по Підприємству Теплоенергопостач КПП ІМР (наявні в матеріалах справи) вбачається, що відповідач сплачував за газ з порушенням строків оплати, встановлених Договором, остаточно розрахувався за поставку газу лише у грудні 2016 року, а, отже, неналежним чином виконував свої договірні зобов`язання.

Водночас, суд не погоджується з твердженням відповідача про безпідставність нарахування штрафних санкцій позивачем, у зв`язку простороченням кредитора щодо нарахування штрафних санкцій, яке виникло, у зв`язку з не вчиненням останнім дій щодо своєчасної реалізації свого права на отримання від відповідача штрафних санкцій під час дії Договору, позаяк у відповідності до положень спірного Договору та норм чинного законодавства нарахування відповідачу штрафних санкцій може бути у даному випадку реалізовано позивачем (кредитором) у будь-який час дії даного Договору.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до п. 12 Договору сторони, зокрема, погодили, що строк дії Договору в частині проведення розрахунків триває до повного їх здійснення. Разом з тим, суду не надано доказів визнання недійсним вказаного правочину у судовому порядку.

До того ж, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Між тим, у зазначеній нормі вказаної статті акцентується увага на вимозі кредитора щодо сплати 3% річних та втрат від інфляції, проте, законодавцем жодним чином не встановлено термінів пред`явлення вказаної вимоги (вчинення відповідних юридичних дій), у зв`язку з простроченням яких, мало б місце застосування положень ст. 613 ЦК України.

Відтак, позивач має право у будь який час в межах дії Договору та строків позовної давності нараховувати боржнику штрафні санкції, якщо має місце порушення договірних зобов`язань, у вигляді пені, 3% річних та втрат від інфляції, позаяк вказані нарахування є виключно правом останнього, а не його обов`язком.

Отже, з наведеного вбачається, що твердження відповідача щодо безпідставного нарахування позивачем штрафних санкцій є необґрунтованим та таким, що не може братись судом до уваги.

Крім того, суд не погоджується з запереченнями відповідача щодо наявності у останнього невеликого ступеня вини у затримці розрахунків за газ, яка виникла у зв`язку з автоматичним перерахуванням грошових коштів на рахунок позивача, без втручання в цей процес відповідача, позаяк, відповідач погодивши пункт 8.2. Договору з позивачем, взяв на себе зобов`язання зі своєчасної оплати товару. При цьому, сторонами у Договорі та Додаткових угодах не було погоджено умов щодо звільнення відповідача (споживача) від нарахування останньому штрафних санкцій, підставою яких є несвоєчасне надходження на його рахунки (рахунки із спеціальним режимом використання) грошових коштів від споживачів, або підставою яких є непричетність відповідача до оплати товару за Договором.

Разом з тим, суд повідомляє, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідачем на підтвердження в нього наявності невеликого ступеню вини, що виникла у останнього у зв`язку з простроченням оплат, відповідачем не надано суду будь-яких доказів вчинення останнім юридично-значимих дій, які б свідчили про наявність у відповідача, під час укладення Договору, бажання врегулювати питання обставин несвоєчасної оплати газу, які не залежать від волі відповідача, та в подальшому убезпечити себе від нарахування йому штрафних санкцій (складання протоколу розбіжності при укладенні договору, наявність зауважень до договору, листів, претензій тощо).

Відтак, судом встановлено наявність факту порушення відповідачем умов Договору № 1085/16-БО-17 від 15.12.2015 в частині несвоєчасної оплати за поставлений природний газ, а отже позивачем підставно нараховано відповідачу пеню, 3% річних та втрати від інфляції. Водночас відповідач не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача.

Отже, судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування відповідачу 45804,36 грн пені та 4887,95 грн 3% річних та встановлено, що вони є арифметично вірними.

Водночас, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції та встановлено, що він є частково арифметично не вірний, позаяк позивачем під час розрахунку втрат від інфляції за період з 26.05.2016 по 30.11.2016 на суму 218101,85 невірно застосовано сукупний індекс інфляції - 106,00, тоді як вірний - 105,9. Отже, судом зроблено власний розрахунок втрат від інфляції та встановлено розмір останніх складає - 16951,76 грн.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду контрозрахунку суми штрафних санкцій та у своїх поясненнях по суті спору не заперечував, щодо правильності розрахунків позивача.

Разом з тим, суд наголошує, що позивач відповідно до Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» підставно не нараховує відповідачу штрафні санкції на суму боргу, яка погашена відповідачем до 30.11.2016.

Відтак, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 4887,95 грн 3% річних та 16951,76 грн втрат від інфляції підставними, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої суми пені, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявне клопотання відповідача №275 від 12.08.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій відповідач просить суд, у зв`язку з значним скрутним становищем зменшити розмір пені на 90%.

Також у справі наявне заперечення позивача на клопотання про зменшення штрафних санкцій №39/5-1182-20 від 17.08.2020, в якому останній просить відмовити у зменшенні розміру нарахованої пені з підстав перешкоджання позивачу виконання покладених на нього Державою функцій, у зв`язку з несвоєчасною оплатою контрагентами природного газу.

Так, в силу ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відтак, суд зважаючи на те, що відповідачем подано до суду довідку №272 від 11.08.2020 про фінансово-економічний стан підприємства, з якої вбачаються збитки та заборгованість підприємства, що свідчить про незадовільну фінансову ситуацію на підприємстві, а також те, що на даний час фінансове положення в країні є нестійким, яке, зокрема, пов`язано з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19) та те, що боржником повністю погашено основну заборгованість, а позивачем не доведено наявність у останнього збитків, які виникли в наслідок несвоєчасної сплати відповідачем боргу, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50%.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає розмір пені у сумі 22902,18 грн (45854,36 * 50%).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 9, ЄДРПОУ 32973584) на користь Акціонерного товариства "Національна Акціонерна Компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 22902,18 грн пені, 4887,95 грн 3% річних, 16951,76 грн втрат від інфляції а також, 1385,59 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 20.10.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз