Ухвала

від 21.10.2020 по справі 915/1278/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

21 жовтня 2020 року Справа № 915/1278/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали заяви Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (пр. Богоявленський, 42, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 31821381) про забезпечення позову

встановив:

19.10.2020 Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53) в особі голови ліквідаційної комісії Кирильчука Павла Ігоровича (вул. Промислова, 1, смт. Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113, код ЄДРПОУ 08680520), яким просить суд зобов`язати відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги ДП НВКГ Зоря - Машпроект стосовно передачі за актом приймання-передачі наступного майна: верстат токарно-гвинторізний 165 інвентарний номер 006468 та заводський номер 3290, верстат токарно-гвинторізний 1А64 інвентарний номер 006578 та заводський номер 691, верстат токарно-гвинторізний 163 інвентарний номер 006790 та заводський номер 6607, верстат токарно-гвинторізний 1К62Б інвентарний номер 006946 та заводський номер 63/13345, верстат токарно-гвинторізний 165 інвентарний номер 007225 та заводський номер 6102, верстат токарно-гвинторізний 163 інвентарний номер 007559 та заводський номер НОМЕР_1 , верстат токарно-гвинторізний 1М63 інвентарний номер 007730 та заводський номер 4940, верстат токарно-гвинторізний 165 інвентарний номер 007930 та заводський номер НОМЕР_2 , верстат токарний патронний РТ44501 інвентарний номер 008098 та заводський номер 11, верстат токарно-гвинторізний 1А64 інвентарний номер 008218 та заводський номер 5652, верстат токарно-гвинторізний 1А64 інвентарний номер 008373 та заводський номер 6093, верстат токарно-гвинторізний РТ28301 інвентарний номер 008630 та заводський номер 20, верстат токарно-гвинторізний 163 інвентарний номер 009590 та заводський номер 1851, верстат точильно-шлифувальний 3К633 інвентарний номер 009611 та заводський номер 20792, прес однокривошипний АККЕ-2330 інвентарний номер 012752 та заводський номер 553, прес однокривошипний АККЕ-23302 інвентарний номер 012753 та заводський номер 546, прес однокривошипний КД-2128К інвентарний номер 012754 та заводський номер 6228, ел.тельфер НОМЕР_3 інвентарний номер 018955 та заводський номер 1143, бабка полірувальна 20390 інвентарний номер 019779 та заводський номер (без номера), випрямляч зварювальний ВС-600 інвентарний номер 014284 та заводський номер НОМЕР_4 , з обов`язковою наявністю апаратури, що містить дорогоцінні метали, загальною вартістю 250674,00 грн. В разі неможливості повернути зазначене вище майно, відшкодувати ДП НВКГ Зоря - Машпроект його вартість в сумі 250674,00 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано суду заяву за вих. №17/1-5925 від 15.10.2020 про забезпечення позову. Позивач просить суд:

- заборонити всім державним реєстраторам суб`єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчиняти реєстраційні дії відносно ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№53) щодо реорганізації будь-яким шляхом та реєстрації припинення діяльності юридичної особи, в тому числі його ліквідації;

- передати до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання судовим рішення законної сили.

Заяву обгрунтовано посиланням на те, що з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо про те, що підприємство відповідача з 26.03.2020 знаходиться в стані припинення шляхом ліквідації. Про свою ліквідацію відповідачем не було повідомлено позивача та про дану процедуру підприємство дізналось випадково та одразу звернулось з кредиторськими вимогами про повернення майна або відшкодування його вартості в розмірі 250674,00 грн, проте зазначені кредиторські вимоги не розглянуті. На думку позивача, в разу незабезпечення позову та реєстрації факту припинення відповідача шляхом ліквідації, позивач може бути відсторонений від процесу заявлення кредиторських вимог та майбутнього отримання свого майна чи компенсації за нього.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідною умовою для застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в майнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Дослідивши матеріали заяви, судом встановлено, що позивачем не додано до заяви доказів, з яких витікав би висновок про незаконність дій відповідача в процедурі ліквідації підприємства.

Саме по собі перебування підприємства в стані припинення не підтверджує наміру ухилення від виконання господарських зобов`язань, позаяк процедура такого припинення, яка визначена, зокрема, ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, передбачає вчинення дій, в т.ч. щодо задоволення вимог кредиторів, визначення відносин правонаступництва за відповідними зобов`язаннями тощо.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога до відповідача щодо відшкодування вартості зазначеного вище майна в сумі 250 674,00 грн, отже спосіб, передбачений п.4 ч. 1 ст. 137 ГПК України за даних обставин не може бути визнано однозначно співмірним, на відміну від зокрема, заходів передбачених п.1, 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

За таких обставин, керуючись ст. 136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект від 15.10.2020 №17/1-5925 про забезпечення позову - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.О.Ржепецький