Постанова
від 20.10.2020 по справі 915/2096/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/2096/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Литвина П.В.,

відповідача - обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"- Іщенко Н.С.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

на рішення господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 (суддя Ржепецький В.О.) та

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 (головуючий суддя - Богатир К.В., судді Бєляновський В.В. і Мишкіна М.А.)

за позовом Компанії

до обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" (далі - Підприємство)

про стягнення 113 507 726,72 грн.,

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення 113 507 726,72 грн., з яких: 89 448 580 грн. -основний борг, 10 522 597,88 грн. пені, 3 819 399,69 грн. - 3% річних, 9 717 149,15 грн. - "інфляційні втрати".

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 12.09.2017 № 6064/1718-ТЕ-22 (далі - Договір) у частині своєчасної та повної оплати отриманого за Договором природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.01.2020): позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Компанії 89 448 580 грн. основного боргу; 2 104 519,58 грн. пені, 3 819 399,69 грн. - 3% річних, 9 341 171, 86 грн. "інфляційних втрат", 672 350 грн. судового збору; відстрочено виконання рішення місцевого господарського суду до 15.07.2020.

4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано таким: наявними у матеріалах справи доказами підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором у частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ, тому позовні вимоги про стягнення основної суми боргу є обґрунтованими; розрахунок "інфляційних витрат", за перерахунком суду, виконано позивачем невірно, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення "інфляційних втрат" у сумі 375 977, 29 грн. слід відмовити; позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних у заявлених позивачем сумах є обґрунтованими; суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення до 20% заявленої до стягнення суми пені у зв`язку з тим, що стягнення з відповідача пені у повному розмірі не є співрозмірним з негативними наслідками порушення відповідачем своїх зобов`язань.

5. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020: - апеляційну скаргу Компанії задоволено частково;

- рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та "інфляційних втрат";

- прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову про стягнення пені та "інфляційних втрат";

- резолютивну частину рішення викладено у такій редакції:

"1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Обласного комунального підприємства МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720):

- 89 448 580,00 грн. - основний борг за договором постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 року,

- 5 261 298,94 грн. - пеню,

- 3 819 399,69 грн. - 3% річних,

- 9 623 549,03 грн. - інфляційні втрати,

- 640 682,31 грн. - судовий збір.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити";

- стягнуто з Підприємства на користь Компанії 77 385,49 грн. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким:

- скаржник просив переглянути рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8 418 078,30 грн. та "інфляційних втрат" у розмірі 375 977,29 грн., тому відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судове рішення не підлягає перегляду в іншій частині;

- позивачем у зв`язку з порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно, здійснено нарахування пені за період з 28.11.2017 року по 25.11.2018 року в загальній сумі 10 522 597,88 грн. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов`язанню виходячи з передбаченої Договором процентної ставки від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та в межах шестимісячного строку;

- стосовно клопотання відповідача про зменшення пені судом апеляційної інстанції зазначено таке. Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору. Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов Договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру належної до стягнення пені на 80%, оскільки таким чином не буде дотримано баланс майнових інтересів сторін у спорі. На думку суду апеляційної інстанції, достатнім та обґрунтованим буде зменшення розміру належної до стягнення пені на 50%, тобто до 5 261 298,94 грн., що буде відповідати інтересу кожної із сторін;

- суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок "інфляційних втрат" позивачем виконано невірно, оскільки "інфляційні нарахування" здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу "інфляційних втрат" за попередній місяць;

- суд першої інстанції не здійснив власного розрахунку "інфляційних втрат", а просто зазначив, що судом за допомогою програми "Законодавство" здійснено перерахування "інфляційних втрат" та встановлено, що їх розмір становить 9 341 171,86 грн. Судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок "інфляційних втрат" та встановлено, що загальна сума "інфляційних втрат", які підлягають стягненню з Підприємства на користь Компанії, складає 9 623 549,03 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5 . У касаційній скарзі до Верховного Суду Компанія, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку із зменшенням розміру пені та "інфляційних втрат", вважає, що рішення в цій частині прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без дослідження всіх істотних обставин справи, та просить: скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 і постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі №915/2096/19 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 5 261 298,94 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 93 600,12 грн.; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Компанії щодо стягнення пені у сумі 5 261 298,94 грн. та "інфляційних втрат" у сумі 93 600,12 грн. задовольнити; відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. За доводами касаційної скарги (з урахуванням письмових пояснень до касаційної скарги):

- судами попередніх інстанцій застосовано статтю 551 ЦК України та статтю 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, та не взято до уваги майновий стан позивача, зокрема наявність податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача у справі;

- "інфляційні втрати" не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування "інфляційних втрат" за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, а тому позиція суду апеляційної інстанції про те, що "інфляційні втрати" слід нараховувати виключно на суму боргу не відповідає нормам чинного законодавства. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18;

- у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 915/2096/19 вказано, що при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Доводи іншого учасника справи

7. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство зазначає, що: воно не погоджується з доводами касаційної скарги; наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин, та просить: залишити рішення попередніх судових інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та "інфляційних втрат" без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Суди попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень зі справи встановили та зазначили, зокрема, таке.

9. Відповідно до умов укладеного позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) Договору:

-постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1);

- природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.7);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 8.2 у редакції додаткової угоди від 15.010.2018 №1);

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 липня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення ( пункт 12.1 у редакції додаткової угоди від 07.06.2018 №3).

10. За період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 297 258 156,89 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними актами приймання-передачі природного газу.

11. Відповідачем сплачена заборгованість у сумі 207 809 576,89 грн., що підтверджується випискою по операціях згідно з Договором за період з 01.10.2017 по 30.04.2019. Заборгованість за березень-квітень та частково за лютий 2018 року у сумі 89 448 580 (297 258 156,89 - 207 809 576,89) грн. залишилася несплаченою.

12. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з мотивів та доводів, викладених у пункті 4 цієї постанови.

13. Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог та доводів апеляційної скарги переглядав рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8 418 078,30 грн. та "інфляційних втрат" у розмірі 375 977,29 грн. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та "інфляційних втрат", суд апеляційної інстанції виходив з такого:

- перевіривши розрахунок розміру пені, суд встановив, що позивачем у зв`язку з порушенням строків оплати заборгованості за природний газ за Договором, отриманий у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно, здійснено нарахування пені за період з 28.11.2017 року по 25.11.2018 року в загальній сумі 10 522 597,88 грн.;

- розрахунок пені здійснено арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов`язанню виходячи з передбаченої Договором процентної ставки від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та в межах шестимісячного строку;

- отже, вимога позивача про стягнення пені в сумі 10 522 597,88 грн. є обґрунтованою;

- відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені до 1 000 грн.;

- Компанією не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору;

- нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов Договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання;

- при цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру належної до стягнення пені на 80%, тобто до 2 104 519,58 грн., оскільки так не буде дотримано баланс майнових інтересів сторін у спорі; на думку суду апеляційної інстанції, достатнім та обґрунтованим буде зменшення розміру належної до стягнення пені на 50%, тобто до 5 261 298,94 грн., що відповідатиме інтересу кожної із сторін;

- суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок "інфляційних втрат" позивачем виконано невірно, оскільки "інфляційні нарахування" здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу "інфляційних втрат" за попередній місяць;

- суд першої інстанції не надав власного розрахунку "інфляційних втрат", а лише зазначив, що судом за допомогою програми "Законодавство" здійснено перерахування "інфляційних втрат" та встановлено, що їх розмір становить 9 341 171,86 грн. Судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок "інфляційних втрат" та встановлено, що загальна сума "інфляційних втрат", які підлягають стягненню з Підприємства на користь Компанії, складає 9 623 549,03 грн.;

- судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи скаржника про те, що під час нарахування "інфляційних втрат" урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

14. ЦК України:

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

стаття 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частина перша статті 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

стаття 610:

- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);

пункт 3 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;

стаття 625:

- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

частина третя статті 551:

- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

15. ГК України:

стаття 233:

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

16. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300);

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300);

- суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

17. Предметом касаційного оскарження є незгода Компанії з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови їй у стягненні пені та "інфляційних втрат". В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються жодною із сторін.

18. Щодо підстав зменшення судом апеляційної інстанції заявленого позивачем до стягнення розміру пені на 50% за клопотанням відповідача відповідно до положень статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України Суд зазначає таке.

19. Постановою Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, на висновки якої щодо застосування норм статей 551 ЦК України та 233 ГК України посилається скаржник, залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 908/1453/14. При цьому Верховний Суд зазначив, що "суд першої інстанції, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг. Отже, з`ясувавши всі обставини справи та взявши до уваги майновий стан обох сторін, суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені".

20. Однак з огляду на підстави зменшення розміру пені, якими керувався суд апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувану постанову (пункт 13 цієї постанови), постанова Верховного Суду у справі № 908/1453/14 ухвалена хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в цій справі (у частині стягнення розміру пені), але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у цій справі № 915/2096/19, тобто зазначена справа № 908/1453/14 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками (в частині стягнення пені), що свідчить про неподібність правовідносин у них.

21. Висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19 щодо передбаченого статтею 233 ГК України, статтею 551 ЦК України права суду на зменшення пені, яке може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

22. Разом з тим Верховний Суд зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про порядок нарахування "інфляційних втрат" на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання з огляду на таке.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

23. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

24. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

25. Проте суд апеляційної інстанції не здійснив перерахунку "інфляційних втрат" з урахуванням того, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період здійснюється саме з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

26. Визначаючи розмір заборгованості з урахуванням "інфляційних втрат", суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості "інфляційних втрат"), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на викладене та відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог про стягнення з Підприємства на користь Компанії "інфляційних втрат" та в частині розподілу судових витрат зі справи, а справа - передачі на новий розгляд у тих же частинах до суду апеляційної інстанції.

У частині зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50% постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

У частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу та 3 % річних судові рішення попередніх інстанцій не оскаржується, а відтак, відповідно до статті 300 ГПК України, не є предметом касаційного перегляду.

28. У новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги вказане, належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 ГПК України, зробити належний перерахунок заявлених позивачем "інфляційних втрат" за спірний період, навести в рішенні арифметичний розрахунок "інфляційних втрат", враховуючи правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 і постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, та на підставі дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, у залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення зі справи.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у ній.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 915/2096/19 скасувати в частині розгляду позовних вимог про стягнення з обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" "інфляційних втрат" та в частині розподілу судових витрат зі справи.

Справу в цих частинах передати на новий розгляд до Південно-Західного апеляційного господарського суду.

У решті зазначену постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення20.10.2020
Оприлюднено22.10.2020
Номер документу92317533
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/2096/19

Ухвала від 16.12.2020

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 16.12.2020

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 10.12.2020

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Судовий наказ від 10.12.2020

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Судовий наказ від 10.12.2020

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Судовий наказ від 10.12.2020

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Ухвала від 09.12.2020

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ржепецький В.О.

Постанова від 23.11.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

Ухвала від 03.11.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

Постанова від 20.10.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Селіваненко В.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні