Постанова

від 23.11.2020 по справі 915/2096/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2096/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020

у справі №915/2096/19

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»

до Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО»

про стягнення 113 507 726,72 грн

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2019 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз Україна» ) звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - ОКП МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» ) в якому просило стягнути з відповідача на свою користь борг у загальній сумі 113507726,72 грн, у тому числі: основний борг у сумі 89448580,00 грн, пеня у сумі 10522597,88 грн, 3% річних у сумі 3819399,69 грн, інфляційні втрати у сумі 9717149,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 89 448 580,00 грн. - основний борг за договором постачання природного газу, 2 104 519,58 грн. - пеню; 3 819 399,69 грн. - 3% річних; 9 717 149,15 грн. - інфляційні втрати; 672 350,00 грн. - судовий збір; відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 року у справі №915/2096/19 до 15.07.2020 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу. Враховуючи існування суми основного боргу, суд першої інстанції вказує, що вимога щодо стягнення основної заборгованості за Договором в сумі 89 448 580,00 грн, є обґрунтованою.

Окрім того, суд першої інстанції вказав, що погоджується з сумами нарахованої позивачем пені, однак вважає за потрібне зменшити її до 20% у зв`язку з тим, що на думку суду, стягнення з відповідача пені у повному розмірі не є співрозмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем своїх зобов`язань. Суму нарахованих 3% річних суд першої інстанції визнав обґрунтованою, та такою, що підлягає стягненню на користь позивача у повному обсязі.

Суд першої інстанції задовольнив вимогу по стягненню інфляційних втрат частково, вказавши у рішенні, що судом за допомогою програми «Законодавство» було здійснено перерахунок інфляційних втрат, хоча сам розрахунок суду наведено не було.

Окрім того, суд першої інстанції з мотивів того, що порушення зобов`язань виникло не з вини відповідача та беручи до уваги збитковість підприємства боржника відстрочив виконання рішення до 15.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2020 не змінюючи суті рішення, виправлено допущену в п. 2 резолютивної частини рішення від 15.01.2020 року у справі №915/2096/19 описку, а саме виправлено розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з 9 717 149,15 грн. на 9 341 171,86 грн.

18.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8 418 078,30 грн. та інфляційних втрат в розмірі 375 977,29 грн. та прийняти у цій частині нове рішення. В іншій частині рішення господарського суду апелянт не оскаржив, тому вказане рішення підлягає перегляду виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт вказує, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язань, тому, на думку скаржника, суд неправомірно самостійно визначив розмір пені. Окрім того, апелянт зазначає, що зменшення розміру пені спричинить позивачу додаткові втрати та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на правильності проведеного ним розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, адже інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Таке твердження він обґрунтовує правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18 та від 05.07.2019.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та інфляційних втрат. Прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову про стягнення пені та інфляційних втрат. Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: « 1.Позов задовольнити частково. 2.Стягнути з Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 89 448 580,00 грн. основний борг за договором постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 року, 5 261 298,94 грн. - пеню, 3 819 399,69 грн. - 3% річних, 9 623 549,03 грн., інфляційні втрати, 640 682,31 грн. - судовий збір. 3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.» . Стягнуто з відповідача на користь позивача суму судових витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 77 385,49 грн.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2020 скасовано постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі № 915/2096/19 в частині розгляду позовних вимог про стягнення з обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" "інфляційних втрат" та в частині розподілу судових витрат зі справи. Справу в цих частинах передано на новий розгляд до Південно-Західного апеляційного господарського суду. У решті зазначену постанову залишено без змін.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №915/2096/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №915/2096/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 та призначено справу до розгляду на 23.11.2020.

20.11.2020 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просив розгляд справи здійснювати без його представника. До того у відзиві зазначено, що відповідачем з урахуванням постанови Верховного Суду від 20.10.2020 перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та визнано його арифметично вірним.

23.11.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від позивача в якому він просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 375 977,29 грн скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 375 977,29 грн, у стягненні яких було відмовлено задовольнити в повному обсязі. Також, позивач просив розглянути справу за відсутності свого представника.

У судове засідання призначене на 23.11.2020 представники сторін не з`явилися, від представників останніх надішли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 позов задоволено частково, зокрема, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 341 171,86 грн інфляційних втрат та 672 350,00 грн судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 скасовано, серед іншого, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 623 549,03 грн інфляційних втрат, 640 682,31 грн судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову та 77 385,49 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постановою Верховного Суду від 20.10.2020 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 скасовано в частині розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та в частині розподілу судових витрат зі справи. Справу в цих частинах передано на новий розгляд до Південно-Західного апеляційного господарського суду. У решті зазначену постанову залишено без змін.

З урахуванням того, що Верховним Судом справа передана на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду лише в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та розподілу судових витрат зі справи, судом апеляційної інстанції здійснюється перегляд справи лише в зазначеній частині. В іншій частині вимоги з позовом не переглядаються.

За приписами ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, направляючи справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 зазначив, що суд апеляційної інстанції не здійснив перерахунку "інфляційних втрат" з урахуванням того, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період здійснюється саме з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. Визначаючи розмір заборгованості з урахуванням "інфляційних втрат", суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості "інфляційних втрат"), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Верховним Судом зазначено, що у новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги вказане, належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами статті 86 ГПК України, зробити належний перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат за спірний період, навести в рішенні арифметичний розрахунок інфляційних втрат, враховуючи правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 і постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, та на підставі дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, у залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення зі справи. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у ній.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 ГК України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу, позивач за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 297 258 156,89 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Відповідачем сплачена заборгованість у сумі 207 809 576,89 грн, що підтверджується випискою по операціях згідно з Договором за період з 01.10.2017 по 30.04.2019. Заборгованість за березень-квітень та частково за лютий 2018 року у сумі 89 448 580 (297 258 156,89 - 207 809 576,89) грн залишилася несплаченою.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Так, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - дефляція , то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що вартість грошей з індексом інфляції за попередній період є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період.

Виходячи з положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у кредитора є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Законом України Про індексацію грошових доходів населення визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).

Згідно з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Також, Верховним Судом у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.06.2020 у справі № 905/21/19, а також Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постанові від 25.08.2020 у справі № 924/534/19 наведено формулу, за якою необхідно розрахувати інфляційні втрати, в разі, якщо протягом періоду прострочення відбувалось часткове погашення боргу: Х * і-1 - 100 грн. = ЗБ , де Х - залишок боргу на початок розрахункового періоду, і-1 - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а ЗБ - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ( ЗБ відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ( ЗБ ) перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення ).

Оскільки погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

З розрахунку суми позову вбачається, що позивачем нараховані інфляційні втрати в загальному розмірі 9 717 149,15 грн за прострочення відповідачем грошових зобов`язань за поставками природного газу у грудні 2017, січні 2018, лютому 2018, березні 2018 та квітні 2018 року, а саме: за прострочення сплати поставленого природного газу у грудні 2017 на суму 10 895 840,92 грн нараховано 98 062,57 грн інфляційних втрат; за прострочення сплати поставленого природного газу у січні 2018 на суму 48 433 647,89 грн нараховано 508 804,47 грн інфляційних втрат; за прострочення сплати поставленого природного газу у лютому 2018 на суму 306 872 977,75 грн нараховано 2 723 886,34 грн інфляційних втрат; за прострочення сплати поставленого природного газу у березні 2018 на суму 64 445 176,44 грн нараховано 6 164 258,45 грн інфляційних втрат; за прострочення сплати поставленого природного газу у квітні 2018 на суму 2 322 368,36 грн нараховано 222 137,32 грн інфляційних втрат.

При цьому, з розрахунку суми позову вбачається, що сплата позивачем заборгованості за наведеними поставками протягом періоду прострочення здійснювалась частково, а тому в даному випадку при нарахуванні інфляційних слід застосовувати вищенаведену формулу, за якою при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів), а подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Таким чином, перевіривши розрахунки інфляційних втрат наданих позивачем, колегія суддів встановила, що вони відповідають правовій позиції Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 і є правильними, а отже такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі в розмірі 9 717 149,15 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу в частині, що передана на новий розгляд, слід задовольнити, рішення Господарського суду Одеської області від 15.01.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 375 977,29 грн інфляційних втрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

За приписами ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на задоволення позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги, на відповідача покладаються судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяву у розмірі 641 152,96 грн, за подання апеляційної скарги 126 832,26 грн та за подання касаційної скарги 2811,32 грн.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 по справі №915/2096/19 в частині розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та розподілу судових витрат скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» інфляційні втрати у сумі 9 717 149,15 грн та 641 152,96 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» 126 832,26 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» 2811,32 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2020.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Поліщук Л.В.

Суддя Таран С.В.