Рішення

від 15.10.2020 по справі 320/6811/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року № 320/6811/20

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Дмитренко К.В.,

за участю:

представника позивача - Мазур О.В.,

представника відповідача - Обертас Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Кий" до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Виробничо-комерційне підприємство "Кий" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.01.2018 №0001301406 №0001311406.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено порядок проведення фактичної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що законних підстав для проведення фактичної перевірки не було, а наказ про проведення перевірки та додаток до нього були оформлені з порушенням вимог податкового законодавства. Крім того, контролюючим органом порушено строки прийняття податкового повідомлення-рішення та притягнуто до юридичної відповідальності позивача на підставі правової норми, яка втратила чинність. З цих підстав спірне рішення відповідача є протиправним підлягає скасуванню.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що доводи, на які посилається позивач, не відповідають чинному законодавству, а податкове повідомлення-рішення є правомірним. Звертає увагу, що фактична перевірка позивача була проведена на законних підставах, оскільки посадові особи податкового органу були допущені до проведення перевірки, про що свідчать дані, зафіксовані у матеріалах перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання, призначене на 15.10.2020, з`явилися представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Протокольною ухвалою від 15.10.2020 судом задоволено клопотання відповідача про заміну сторони та здійснено заміну відповідача - Головне управління ДФС у Київській області на належного - Головне управління ДПС у Київській області у порядку процесуального правонаступництва.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Виробничо-комерційне підприємство "Кий" (далі по тексту - ВКП "Кий") зареєстроване як юридична особа 23.04.1999 за адресою місцезнаходження: вул. Садова, 1, с. Садове, Баришівський район, Київська область, 07534, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ідентифікаційний код юридичної особи 30398391).

30 жовтня 2017 року відповідачем видано наказ № 1960 Про проведення фактичних перевірок , в якому визначено таке: вид перевірки: фактична; період діяльності, що перевіряється: згідно ст. 102 ПК України; тривалість перевірки: 10 діб; назва суб`єкта (об`єкта) господарювання Виробничо-комерційне підприємство "Кий"; код ЄДРПОУ 30398391; адреса об`єкта, перевірка якого проводиться: Баришівський район, с. Садове, вул. Садова, буд. 1; дата початку перевірки: 02.11.2017; посада та П.І.Б перевіряючих ГДРІ ОСОБА_1 , ГДРІ ОСОБА_2

02 листопада 2017 року відповідачем винесено направлення на перевірку №5802 та №5803, які разом із наказом №1960 вручено бухгалтеру позивача ОСОБА_3 02.11.2017 о 15:50.

02 листопада 2017 року відповідачем проведено фактичну перевірку ВКП "Кий", за результатом якої складено Акт №2749/1000/14/30398391, в якому зазначено, що позивач має облаштовану касу підприємства, веде одну касову книгу, кас відокремлених підрозділів немає. Відповідно до наказу від 01.07.2015 № 1-К ліміт залишку готівкових коштів у касі підприємства встановлено у сумі 500 грн. згідно розрахунку.

У ході перевірки, під час дослідження первинних документів ВКП "Кий", контролюючим органом встановлено наступні порушення, зокрема:

- виявлено видатковий касовий ордер від 08.09.2016 №37 на суму 100000,00 грн. (на видачу готівкових коштів з каси підприємства на закупку с/г продукції ОСОБА_4 (директор ВКП "Кий"), в якому відсутній підпис одержувача коштів, що з урахуванням п. 3.5 та п. 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 суми готівки за такими видатковими документами не приймається для виведення залишку готівки в касі та додається до залишку готівки;

- позивачем 20.03.2017 проведено розрахункову операцію в готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій за надані послуги згідно прибуткового касового ордера №18 на загальну суму 3471,50 грн.; бухгалтер ОСОБА_3 надала довідку в якій зазначила, що ВКП Кий здійснює розрахункові операції в готівковій формі за наданні послуги (оброблення землі, оранка, дискування тощо...).

Встановивши у ході перевірки факти виявлення понадлімітних залишків готівки в касі підприємства, що згідно розрахунку становить 99844,81 грн. та проведення позивачем розрахункових операцій з надання послуг без застосування реєстратора розрахункових операцій, контролюючим органом зафіксовано в Акті перевірки порушення позивачем п. 2.8, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 (зареєстровано постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320) із змінами та доповненнями та п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" 6 липня 1995 року від № 265/95-ВР.

Під час перевірки бухгалтером позивача ОСОБА_3 надано письмові пояснення (довідку), в яких зазначено, що у касі підприємства проводяться готівкові розрахунки з виплати заробітної плати та надання послуг (оранка, дискотування), до перевірки касові документи надано контролюючому органу у повному обсязі.

Від підписання Акта перевірки бухгалтер позивача ОСОБА_3 відмовилася, що підтверджується відповідною розпискою, в результаті чого контролюючим органом складено Акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 55 від 02.11.2017.

19 січня 2018 року за результатами перевірки складено податкові повідомлення-рішення № 0001301406 та №0001311406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені у розмірі 199689,62 грн. та 1,00 грн. відповідно.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений статтею 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Згідно з вимогами пунктом 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до вимог статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що згідно з наказом ГУ ДФС у Київській області від 30.10.2017 № 1960 "Про проведення фактичних перевірок", на підставі якого здійснено перевірку позивача, вирішено провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання, зокрема щодо ВКП "Кий".

Згідно наданого суду Витягу з додатку до наказу ГУ ДФС у Київській області від 30.07.2017 № 1960 "Про проведення фактичних перевірок" щодо переліку суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам убачається, що в ньому зазначається мета перевірки позивача, її вид, період який перевіряється, назва суб`єкта господарювання, код, адреса об`єкта, тривалість та дата початку перевірки, особи інспекторів, які будуть здійснювати перевірку.

Наказ від 30.10.2017 № 1960 "Про проведення фактичних перевірок" та направлення на перевірку № 5764 та № 5765 вручено 02.11.2017 о 14:50 бухгалтеру позивача ОСОБА_3 , тобто посадовій особі, яка здійснює розрахункові операції, що відповідає приписам п. 80.2 ст. 80 ПК України, а сама перевірка проведена у присутності цієї ж особи. Цей факт, зокрема, підтверджується наданими відомостями з акта перевірки, письмовими поясненнями бухгалтера та наданими працівникам податкового органу копіями первинних документів.

За таких обставин, та враховуючи те, що посадовими особами контролюючого органу було належним чином вручено наказ від 30.10.2017 № 1960 "Про проведення фактичних перевірок" та направлення на перевірку № 5764 та № 5765, що підтверджується підписом бухгалтера позивача Зініч Л.Г., суд вважає, що посадовими особами відповідача фактична перевірка позивача проведена з дотриманням вимог ПК України.

Твердження позивача щодо недоліків наказу на проведення перевірки суд не бере до уваги, оскільки зі змісту наказу та додатку до нього встановлено, що він відповідає вимогам ПК України та містить найменування та передбачені реквізити суб`єкта господарювання, який перевіряється, підставу для проведення перевірки, дату початку та тривалість перевірки.

При цьому суд зазначає, що позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення, які було прийнято за наслідками проведеної перевірки, а не наказ на проведення перевірки та дії контролюючого органу щодо проведення такої перевірки.

У цьому контексті суд також бере до уваги, що позивач не вказав, яким чином зазначені у позовній заяві порушення, які на думку позивача допущені податковим органом, вплинули на його права. Суд враховує, що позивач не подавав заперечень на акт фактичної перевірки, не оскаржував в адміністративному порядку ні її висновки, ні спірні податкові повідомлення-рішення, а до суду звернувся лише у 2020 році. У позовній заяві позивач по суті не заперечував виявленого під час перевірки факту порушення. Це означає, що за наведених обставин навіть у разі наявності окремих порушень процедури проведення перевірки такі порушення не можуть бути єдиною і окремою підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24 грудня 2010 року, яка в подальшому підтримана й Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №804/5402/14, від 07 листопада 2018 року у справі №811/824/17, від 24 січня 2019 року у справі №815/1886/15, від 21 лютого 2019 року у справі №807/1425/15, зміст якої зводиться до того, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 ПК України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до проведення податкової перевірки відбувся і наказ реалізований, як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, згідно з правовою позицією суду Верховного суду, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

З огляду на встановлені обставини, суд зазначає, що посадові особи відповідача були допущені до проведення фактичної перевірки, така перевірка була проведена, про що складений акт фактичної перевірки від 02.11.2017 № 2749/1000/14/30398391, та за результатами такої перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Отже, оскільки допуск до проведення фактичної перевірки позивача відбувся, а контролюючим органом фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки у даному випадку не порушують права позивача.

Із цих підстав суд відхиляє доводи позивача щодо неправомірності проведення перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо твердження позивача, що контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення з порушенням строку, передбаченого ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами п. 58.2 ст. 58 ПК податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами п. 58.3 ст.58 ПК податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п. 42.4. ст.42 ПК у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Зі змісту п. 86.8 ст. 86 ПК України вбачається, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.?

Судом встановлено, що після проведення фактичної перевірки бухгалтер позивача Зініч Л.Г. відмовилася від підписання та отримання акту, про що складено Акт відмови від підписання матеріалів перевірки №55 від 02.11.2017.

У зв`язку з цим, примірник акту фактичної перевірки від 02.11.2017 № 2749/1000/14/30398391 було направлено засобами поштового зв`язку за адресою місцезнаходження позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення із штрих кодом № 0302001330779. Проте, корінець повідомлення про вручення поштового відправлення не повернувся на адресу відповідача. Крім того, судом встановлено, що вказаний корінець поштового повідомлення за № 0302001330779 відстежити на офіційному сайті ПАТ Укрпошта не вбачається можливим, оскільки за вказаним штрих кодом дані про відправлення уже не зареєстровані в системі.

Внаслідок цього відповідачем було направлено запит до ПАТ Укрпошта щодо отримання інформації про вручення листа позивачу, в якому знаходився акт фактичної перевірки від 02.11.2017 № 2749/1000/14/30398391.

Листом ПАТ Укрпошта від 12.01.2018 відповідача повідомлено, що поштове відправлення вручено позивачу 09.11.2017, а корінці повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача направлені лише 13.01.2018. Отже, відомості про вручення платнику податків поштового відправлення з актом перевірки було отримано податковим органом від підприємства поштового зв`язку лише 13.01.2018, що відповідно до приписів п. 42.4. ст.42 ПК свідчить про дотримання контролюючим органом строків винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.01.2018 №0001301406, №0001311406.

Із наведеного убачається, що податкові повідомлення-рішення від 19.01.2018 №0001301406, №0001311406 винесено протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки з урахуванням того факту, коли контролюючому органом стало відомо про таке вручення.

Тому, з вищевказаних підстав, суд відхиляє доводи позивача щодо несвоєчасності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Що стосується доводів позивача про те, що норми абзацу 2 статті 1 Указу від 12.06.1995 №436/95, на підставі яких позивача було притягнуто до відповідальності, втратили чинність, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу на той факт, що станом як на час вчинення позивачем вказаних порушень (2017 рік), так і на момент проведення відповідачем перевірки ВКП "Кий" (02.11.2017) та прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.01.2018 №0001301406, №0001311406 Указ Президента України № 436/95 був чинним (втратив чинність лише 23.06.2019), а отже правомірно на той час застосований податковим органом до позивача.

У контексті дослідження спірних правовідносин в цій частині та аналізу норми статті 58 Конституції України, суд зазначає, що на момент втрати зазначеним Указом чинності позивач вже був притягнутий до відповідальності за ним, тобто рішення контролюючого органу вже було прийнято і юридична відповідальність вже настала.

Судом також враховано правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного суду від 20.05.2020 у справі №1340/3510/18 про неможливість застосування положень абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Разом із тим, суд звертає увагу, що у межах даної адміністративної справи податковим повідомленням рішенням №0001301406 позивача було притягнуто до юридичної відповідальності на підставі норм абзацу другого статті 1 Указу № 436/95 від 12.06.1995 за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі підприємства, які на час виникнення спірних у цій адміністративній справі відносин були чинними, та будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані абзацом другим статті 1 Указу № 436/95 від 12.06.1995 законодавцем прийнято не було.

Водночас, податковим повідомленням рішенням №0001311406 позивача було притягнуто до юридичної відповідальності за незабезпечення застосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій в готівковій формі за надані послуги на загальну суму 3471,50 грн. на підставі п. 1 ст. 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР, що повністю узгоджується із висновками Великої палати Верховного суду від 20.05.2020 у справі №1340/3510/18.

З огляду на викладене у сукупності, суд вважає правомірним прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 19.01.2018 №0001301406, №0001311406, а тому в даному випадку підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про законність рішень відповідача, а відтак, позовні вимоги суд визнає такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задовленні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 20 жовтня 2020 р.