Постанова

від 21.01.2021 по справі 320/6811/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6811/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б. за участю секретаря: Саратової О.В.

представника позивача Мазур О.В., представника відповідача Овертас Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу виробничо-комерційного підприємства "Кий" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 20.10.2020) у справі за адміністративним позовом виробничо-комерційного підприємства "Кий" до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Виробничо-комерційне підприємство "Кий" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.01.2018 року № 0001301406 та № 0001311406.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог виробничо-комерційного підприємства "Кий" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог прийшов до хибного висновку щодо дотримання податковим органом порядку проведення фактичної перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 16.01.2021 р. за вх. № 1706, у якому відповідач наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Київській області, на підставі наказу 30 жовтня 2017 року № 1960 "Про проведення фактичних перевірок" та направлень на проведення перевірки від 02.11.2017 року №5802 та №5803 проведено фактичну перевірку ВКП "Кий", за результатом якої складено Акт №2749/1000/14/30398391 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

- виявлено видатковий касовий ордер від 08.09.2016 №37 на суму 100000,00 грн. (на видачу готівкових коштів з каси підприємства на закупку с/г продукції Кийко С.М. (директор ВКП "Кий"), в якому відсутній підпис одержувача коштів, що з урахуванням п. 3.5 та п. 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 суми готівки за такими видатковими документами не приймається для виведення залишку готівки в касі та додається до залишку готівки;

- позивачем 20.03.2017 проведено розрахункову операцію в готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій за надані послуги згідно прибуткового касового ордера №18 на загальну суму 3471,50 грн.; бухгалтер Зініч Л.Г. надала довідку в якій зазначила, що ВКП "Кий" здійснює розрахункові операції в готівковій формі за наданні послуги (оброблення землі, оранка, дискування тощо...).

Встановивши у ході перевірки факти виявлення понадлімітних залишків готівки в касі підприємства, що згідно розрахунку становить 99844,81 грн. та проведення позивачем розрахункових операцій з надання послуг без застосування реєстратора розрахункових операцій, контролюючим органом зафіксовано в Акті перевірки порушення позивачем п. 2.8, п. 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 (зареєстровано постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320) із змінами та доповненнями та п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" 6 липня 1995 року від № 265/95-ВР.

Під час перевірки бухгалтером позивача Зініч Л.Г. надано письмові пояснення (довідку), в яких зазначено, що у касі підприємства проводяться готівкові розрахунки з виплати заробітної плати та надання послуг (оранка, дискотування), до перевірки касові документи надано контролюючому органу у повному обсязі.

Від підписання Акта перевірки бухгалтер позивача Зініч Л.Г відмовилася, що підтверджується відповідною розпискою, в результаті чого контролюючим органом складено Акт відмови від підписання матеріалів перевірки № 55 від 02.11.2017.

19 січня 2018 року за результатами перевірки складено податкові повідомлення-рішення № 0001301406 та №0001311406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені у розмірі 199689,62 грн. та 1,00 грн. відповідно.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений статтею 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Згідно з вимогами пунктом 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до вимог статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом ГУ ДФС у Київській області від 30.10.2017 № 1960 "Про проведення фактичних перевірок", на підставі якого здійснено перевірку позивача, вирішено провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання, зокрема щодо ВКП "Кий".

Згідно наданого суду Витягу з додатку до наказу ГУ ДФС у Київській області від 30.07.2017 № 1960 "Про проведення фактичних перевірок" щодо переліку суб`єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам убачається, що в ньому зазначається мета перевірки позивача, її вид, період який перевіряється, назва суб`єкта господарювання, код, адреса об`єкта, тривалість та дата початку перевірки, особи інспекторів, які будуть здійснювати перевірку.

Наказ від 30.10.2017 № 1960 "Про проведення фактичних перевірок" та направлення на перевірку № 5764 та № 5765 вручено 02.11.2017 о 14:50 бухгалтеру позивача Зініч Л.Г., та проведено перевірку у присутності цієї особи.

Зазначені обставини апелянтом не спростовано.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посадовими особами контролюючого органу належним чином вручено наказ від 30.10.2017 № 1960 "Про проведення фактичних перевірок" та направлення на перевірку № 5764 та № 5765, а також, проведено фактичну перевірку позивача з дотриманням вимог ПК України.

Також судом першої інстанції вірно враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24 грудня 2010 року, яка в подальшому підтримана й Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №804/5402/14, від 07 листопада 2018 року у справі №811/824/17, від 24 січня 2019 року у справі №815/1886/15, від 21 лютого 2019 року у справі №807/1425/15, зміст якої зводиться до того, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 ПК України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до проведення податкової перевірки відбувся і наказ реалізований, як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, згідно з правовою позицією суду Верховного суду, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, оскільки допуск до проведення фактичної перевірки позивача відбувся, а контролюючим органом реалізовано свою компетенцію на проведення фактичної перевірки та оформлення її результатів, то дії контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки у даному випадку не порушують права позивача.

Також, судом першої інстанції надано належної оцінки оводам позивача, що є аналогічними за своїм змістом з апеляційною скаргою, в частині порушення податковим органом строків винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з вимогами п. 58.2 ст. 58 ПК податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами п. 58.3 ст.58 ПК податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п. 42.4. ст.42 ПК у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

На вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (у паперовій або електронній формі) платника податків.

Зі змісту п. 86.8 ст. 86 ПК України вбачається, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції бухгалтер позивача Зініч Л.Г. відмовилась від підписання та отримання акту, про що складено Акт відмови від підписання матеріалів перевірки №55 від 02.11.2017.

У зв`язку з цим, примірник акту фактичної перевірки від 02.11.2017 № 2749/1000/14/30398391 направлено товариству засобами поштового зв'язку за адресою місцезнаходження позивача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення із штрих кодом № 0302001330779.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, хоча вказане поштове направлення і вручено позивачу 09.11.2017 року, однак до відповідача повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу відповідача направлені лише 13.01.2018.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо дотримання податковим органом строків винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції позивачем безпідставно аргументовано позовні вимоги недопустимістю притягнення товариства до відповідальності на підставі абзацу 2 статті 1 Указу від 12.06.1995 №436/95 в силу втрати вказаним нормативно-правовим актом чинності, оскільки вказано норма була чинною як підчас проведення перевірки так і при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень .

При цьому, слід зауважити, що позивачем жодним чином не заперечується факт допущення порушень податкового законодавства про які вказано в акті перевірки.

Інших доводів в обґрунтування протиправності оскаржуваних повідомлень-рішень товариством не наведено.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, що, на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу виробничо-комерційного підприємства "Кий" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом виробничо-комерційного підприємства "Кий" до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 21.01.2021 р.)